Вівча́рик зеле́ний (Phylloscopus trochiloides) — дрібний перелітний птах родини вівчарикових. За походженням — східноазійський вид. Поширений в Азії та Європі, має кільцевий ареал, який утворився в ході розселення. Протягом останнього століття розширює ареал, заселяючи Європу. В Україні гніздовий, перелітний птах.
Вівчарик зелений | |
---|---|
Біологічна класифікація | |
Царство: | Тварини (Animalia) |
Тип: | Хордові (Chordata) |
Клас: | Птахи (Aves) |
Ряд: | Горобцеподібні (Passeriformes) |
Родина: | Вівчарикові (Phylloscopidae) |
Рід: | Вівчарик (Phylloscopus) |
Вид: | Вівчарик зелений (P. trochiloides) |
Біноміальна назва | |
Phylloscopus trochiloides (Sundevall, 1837) | |
Опис
Морфологічні ознаки
Маса тіла 7-8 г, довжина тіла близько 11 см. Зверху сірувато-зелений; над оком світла «брова»; низ сіруватий; на покривних перах крила білувата смужка, іноді непомітна; махові і стернові пера бурі; дзьоб темно-бурий, біля основи світліший; ноги сірувато-бурі.
Від більшості вівчариків відрізняється білуватою смужкою на крилі, але від жовточеревого вівчарика у позашлюбному оперенні за цією ознакою відрізнити дуже важко; достовірно від усіх вівчариків відрізняється піснею.
Звуки
Пісня має чітко фіксовану структуру — це коротке мелодійне щебетання, яке наприкінці прискорюється і нерідко різко обривається. Пісня дещо подібна до підкоришника звичайного. Поклик — двоскладове «тсі — лі».
Підвиди
Виділяють декілька підвидів, взаємовідносини між якими є дискусійними:
Східна група:
- Phylloscopus trochiloides trochiloides — південна частина Гімалаїв, на схід у Непалі і західний Китаї;
- Phylloscopus trochiloides obscuratus — провінція Ґаньсу та прилеглі території (Китай);
Західна група:
- Phylloscopus trochiloides viridanus — Західний Сибір, на захід до північно-західної Європи, на схід на південь до північно-західної Індії.
Поширення та біотопи
Східноазійський вид. Найбільш ймовірно його батьківщиною були Гімалаї та Центральна Азія, звідки вид широко поширився у наш час.
Детальний генетичний аналіз показав, що «історичною батьківщиною» виду є південна частина ареалу, де у наш час мешкає підвид P. t. trochiloides. Сучасний кільцевий ареал виду складається з форм, що послідовно переходять одна в одну, оминаючи Тибетське плато. Єдиним різким переходом між формами є північна частина кільця, де зустрілися два підвиди, що найбільше розійшлися в процесі еволюції — viridanus та plumbeitarsus. Нині вони не гібридизують між собою. У ході еволюції вівчарики з півдня розселялися двома шляхами — східним і західним (див. рис.). Це відбулося 1-2 млн років тому. На певному етапі розселення у районі Західних Гімалаїв кільце було розірвано і підвиди в умовах алопатрії деякий час накопичували відмінності. У подальшому trochiloides та viridanus розширили свої ареали назустріч один одному і стали безперешкодно схрещуватися, утворивши гібридну зону, населення якої орнітологи інтерпретували як окремий підвид ludlowi. Попри відхилення від класичної схеми формування кільцевого виду, зеленого вівчарика вважають одним із класичних прикладів таких випадків. У подальшому ареал підвиду viridanus розширився на захід.
До Європи зелені вівчарики вперше дісталися наприкінці XIX ст. Перші зальоти орнітологи реєстрували в 1871—1906 роках, після чого майже на 20 років птахи зникли. На початку 1930-х років раптом зелені вівчарики у великій кількості з'явилися на північному заході Європи і почали тут гніздитись. Наступна хвиля розселення, що відбулася в 1950-1960-х роках, досягнула Прибалтики. Потім — знову занепад, а в 1970-х роках — нова хвиля мігрантів. З того часу вид заселив лісову зону Європейської Росії.
Сучасний ареал вівчарика зеленого обіймає середню і південну тайгу, мішані ліси від східної Центральної та Східної Європи до Тихого океану, а також гірські хвойні ліси центральноазійських високогірних масивів. Ареал виду в останні десятиліття сильно розширився на захід, у даний час його західна межа проходить по німецькій землі Мекленбург-Передня Померанія.
Зелені вівчарики — перелітні птахи, зимують на півострові Індокитай, що підтверджує азійське походження цього виду.
На території України поширений у північно-східному регіоні.
На рівнинах оселяється на розріджених або прояснених ділянках різноманітних хвойних, листяних або мішаних лісів і їх узліссях, старих занедбаних садах і гаях. У період міграцій трапляється в різних біотопах. Тримається переважно в кронах високих дерев біля освітлених місць з нерівним рельєфом.
Чисельність
Чисельність в Європі оцінено в 12-15 млн пар (більша частина гніздиться в Росії), в Україні — лише 40—70 пар. Чисельність в Європі зростає.
Розмноження
Характерною рисою виду є приуроченість до зімкнених вискостовбурових лісів (як листяних, так і темнохвойним) та розташування гнізд обов'язково біля вертикально розташованих виходів ґрунту. Прилітають дуже пізно – у середній смузі наприкінці травня та навіть на початку червня. Першими на місця гніздування повертаються самці, які піснею позначають гніздову ділянку. Самки, які прилітають окремо, беруться до облаштування гнізда. Воно влаштовано на землі або на невеликій висоті над нею. Найчастіше птахи розміщують його на землі з порушеним трав'яним покривом або грудками голої землі. Воно розташоване під прикриттям нависаючого пучка трави, куща або поваленого дерева на більш-менш крутому схилі ущелини, лісового яру, балки, ями або канави. Форма гнізда, як і у інших вівчариків, куляста або еліпсоподібна, складається воно майже виключно з досить пухко складених грудочок моху, скріплених стеблами трави і шматочками торішнього листя. Лоток вистелений невеликою кількістю кінського волосся або шерсті. Кладка складається з 5-6 чисто білих без будь-яких плям яєць з ніжним жовтувато-рожевим відтінком.
У зеленого вівчарика в популяції доволі багато співаючих, але холостих самців. Такі самці можуть з'являтися на певній ділянці лісу на короткий період протягом усього літа. Тому зустріч співаючого самця не завжди є свідченням гніздування виду.
Посилання
- Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — .
- Фесенко Г. В., Бокотей А. А. Птахи фауни України (польовий визначник). — К., 2002. — 416 с. — .
- Snow, David W.; Perrins, Christopher M.; Doherty, Paul; Cramp, Stanley (1998). The complete birds of the western Palaearctic on CD-ROM. Oxford University Press. ISBN .
- Маркин А. Зеленая пеночка — «несовершенный» кольцевой вид со сложной историей // Элеметы.ру [ 26 квітня 2016 у Wayback Machine.](рос.)
- . Архів оригіналу за 9 квітня 2016. Процитовано 15 січня 2016.
- Вівчарик зелений на сайті Zverevedia.ru [ 2 березня 2016 у Wayback Machine.](рос.)
- BirdLife International. Birds in Europe: population estimates, trends and conservation status. — Cambridge, UK: BirdLife International, 2004. — 374 pp. (BirdLife Conservation Series No. 12).
Джерела
- Вівчарик зелений на сайті Avibase[недоступне посилання](англ.)
- BirdLife International. 2012. Phylloscopus trochiloides. The IUCN Red List of Threatened Species 2012: e.T22715319A39538967. http://dx.doi.org/10.2305/IUCN.UK.2012-1.RLTS.T22715319A39538967.en. Downloaded on 15 January 2016.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Vivcha rik zele nij Phylloscopus trochiloides dribnij perelitnij ptah rodini vivcharikovih Za pohodzhennyam shidnoazijskij vid Poshirenij v Aziyi ta Yevropi maye kilcevij areal yakij utvorivsya v hodi rozselennya Protyagom ostannogo stolittya rozshiryuye areal zaselyayuchi Yevropu V Ukrayini gnizdovij perelitnij ptah Vivcharik zelenij Ohoronnij status Najmenshij rizik MSOP 3 1 Biologichna klasifikaciya Carstvo Tvarini Animalia Tip Hordovi Chordata Klas Ptahi Aves Ryad Gorobcepodibni Passeriformes Rodina Vivcharikovi Phylloscopidae Rid Vivcharik Phylloscopus Vid Vivcharik zelenij P trochiloides Binomialna nazva Phylloscopus trochiloides Sundevall 1837 OpisMorfologichni oznaki Masa tila 7 8 g dovzhina tila blizko 11 sm Zverhu siruvato zelenij nad okom svitla brova niz siruvatij na pokrivnih perah krila biluvata smuzhka inodi nepomitna mahovi i sternovi pera buri dzob temno burij bilya osnovi svitlishij nogi siruvato buri Vid bilshosti vivcharikiv vidriznyayetsya biluvatoyu smuzhkoyu na krili ale vid zhovtocherevogo vivcharika u pozashlyubnomu operenni za ciyeyu oznakoyu vidrizniti duzhe vazhko dostovirno vid usih vivcharikiv vidriznyayetsya pisneyu Zvuki Pisnya maye chitko fiksovanu strukturu ce korotke melodijne shebetannya yake naprikinci priskoryuyetsya i neridko rizko obrivayetsya Pisnya desho podibna do pidkorishnika zvichajnogo Poklik dvoskladove tsi li PidvidiVidilyayut dekilka pidvidiv vzayemovidnosini mizh yakimi ye diskusijnimi Shidna grupa Phylloscopus trochiloides trochiloides pivdenna chastina Gimalayiv na shid u Nepali i zahidnij Kitayi Phylloscopus trochiloides obscuratus provinciya Gansu ta prilegli teritoriyi Kitaj Zahidna grupa Phylloscopus trochiloides viridanus Zahidnij Sibir na zahid do pivnichno zahidnoyi Yevropi na shid na pivden do pivnichno zahidnoyi Indiyi Poshirennya ta biotopiZhovtij P t trochiloides pomaranchevij P t obscuratus chervonij P t plumbeitarsus zelenij P t ludlowi blakitnij P t viridanus Areal P t nitidus na Kavkazi ne zobrazheno Shidnoazijskij vid Najbilsh jmovirno jogo batkivshinoyu buli Gimalayi ta Centralna Aziya zvidki vid shiroko poshirivsya u nash chas Detalnij genetichnij analiz pokazav sho istorichnoyu batkivshinoyu vidu ye pivdenna chastina arealu de u nash chas meshkaye pidvid P t trochiloides Suchasnij kilcevij areal vidu skladayetsya z form sho poslidovno perehodyat odna v odnu ominayuchi Tibetske plato Yedinim rizkim perehodom mizh formami ye pivnichna chastina kilcya de zustrilisya dva pidvidi sho najbilshe rozijshlisya v procesi evolyuciyi viridanus ta plumbeitarsus Nini voni ne gibridizuyut mizh soboyu U hodi evolyuciyi vivchariki z pivdnya rozselyalisya dvoma shlyahami shidnim i zahidnim div ris Ce vidbulosya 1 2 mln rokiv tomu Na pevnomu etapi rozselennya u rajoni Zahidnih Gimalayiv kilce bulo rozirvano i pidvidi v umovah alopatriyi deyakij chas nakopichuvali vidminnosti U podalshomu trochiloides ta viridanus rozshirili svoyi areali nazustrich odin odnomu i stali bezpereshkodno shreshuvatisya utvorivshi gibridnu zonu naselennya yakoyi ornitologi interpretuvali yak okremij pidvid ludlowi Popri vidhilennya vid klasichnoyi shemi formuvannya kilcevogo vidu zelenogo vivcharika vvazhayut odnim iz klasichnih prikladiv takih vipadkiv U podalshomu areal pidvidu viridanus rozshirivsya na zahid Do Yevropi zeleni vivchariki vpershe distalisya naprikinci XIX st Pershi zaloti ornitologi reyestruvali v 1871 1906 rokah pislya chogo majzhe na 20 rokiv ptahi znikli Na pochatku 1930 h rokiv raptom zeleni vivchariki u velikij kilkosti z yavilisya na pivnichnomu zahodi Yevropi i pochali tut gnizditis Nastupna hvilya rozselennya sho vidbulasya v 1950 1960 h rokah dosyagnula Pribaltiki Potim znovu zanepad a v 1970 h rokah nova hvilya migrantiv Z togo chasu vid zaseliv lisovu zonu Yevropejskoyi Rosiyi Suchasnij areal vivcharika zelenogo obijmaye serednyu i pivdennu tajgu mishani lisi vid shidnoyi Centralnoyi ta Shidnoyi Yevropi do Tihogo okeanu a takozh girski hvojni lisi centralnoazijskih visokogirnih masiviv Areal vidu v ostanni desyatilittya silno rozshirivsya na zahid u danij chas jogo zahidna mezha prohodit po nimeckij zemli Meklenburg Perednya Pomeraniya Zeleni vivchariki perelitni ptahi zimuyut na pivostrovi Indokitaj sho pidtverdzhuye azijske pohodzhennya cogo vidu Na teritoriyi Ukrayini poshirenij u pivnichno shidnomu regioni Na rivninah oselyayetsya na rozridzhenih abo proyasnenih dilyankah riznomanitnih hvojnih listyanih abo mishanih lisiv i yih uzlissyah starih zanedbanih sadah i gayah U period migracij traplyayetsya v riznih biotopah Trimayetsya perevazhno v kronah visokih derev bilya osvitlenih misc z nerivnim relyefom ChiselnistChiselnist v Yevropi ocineno v 12 15 mln par bilsha chastina gnizditsya v Rosiyi v Ukrayini lishe 40 70 par Chiselnist v Yevropi zrostaye RozmnozhennyaHarakternoyu risoyu vidu ye priurochenist do zimknenih viskostovburovih lisiv yak listyanih tak i temnohvojnim ta roztashuvannya gnizd obov yazkovo bilya vertikalno roztashovanih vihodiv gruntu Prilitayut duzhe pizno u serednij smuzi naprikinci travnya ta navit na pochatku chervnya Pershimi na miscya gnizduvannya povertayutsya samci yaki pisneyu poznachayut gnizdovu dilyanku Samki yaki prilitayut okremo berutsya do oblashtuvannya gnizda Vono vlashtovano na zemli abo na nevelikij visoti nad neyu Najchastishe ptahi rozmishuyut jogo na zemli z porushenim trav yanim pokrivom abo grudkami goloyi zemli Vono roztashovane pid prikrittyam navisayuchogo puchka travi kusha abo povalenogo dereva na bilsh mensh krutomu shili ushelini lisovogo yaru balki yami abo kanavi Forma gnizda yak i u inshih vivcharikiv kulyasta abo elipsopodibna skladayetsya vono majzhe viklyuchno z dosit puhko skladenih grudochok mohu skriplenih steblami travi i shmatochkami torishnogo listya Lotok vistelenij nevelikoyu kilkistyu kinskogo volossya abo shersti Kladka skladayetsya z 5 6 chisto bilih bez bud yakih plyam yayec z nizhnim zhovtuvato rozhevim vidtinkom U zelenogo vivcharika v populyaciyi dovoli bagato spivayuchih ale holostih samciv Taki samci mozhut z yavlyatisya na pevnij dilyanci lisu na korotkij period protyagom usogo lita Tomu zustrich spivayuchogo samcya ne zavzhdi ye svidchennyam gnizduvannya vidu PosilannyaFesenko G V Vitchiznyana nomenklatura ptahiv svitu Krivij Rig DIONAT 2018 580 s ISBN 978 617 7553 34 1 Fesenko G V Bokotej A A Ptahi fauni Ukrayini polovij viznachnik K 2002 416 s ISBN 966 7710 22 X Snow David W Perrins Christopher M Doherty Paul Cramp Stanley 1998 The complete birds of the western Palaearctic on CD ROM Oxford University Press ISBN 0 19 268579 1 Markin A Zelenaya penochka nesovershennyj kolcevoj vid so slozhnoj istoriej Elemety ru 26 kvitnya 2016 u Wayback Machine ros Arhiv originalu za 9 kvitnya 2016 Procitovano 15 sichnya 2016 Vivcharik zelenij na sajti Zverevedia ru 2 bereznya 2016 u Wayback Machine ros BirdLife International Birds in Europe population estimates trends and conservation status Cambridge UK BirdLife International 2004 374 pp BirdLife Conservation Series No 12 DzherelaVivcharik zelenij na sajti Avibase nedostupne posilannya angl BirdLife International 2012 Phylloscopus trochiloides The IUCN Red List of Threatened Species 2012 e T22715319A39538967 http dx doi org 10 2305 IUCN UK 2012 1 RLTS T22715319A39538967 en Downloaded on 15 January 2016