Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Космічний апарат «Магеллан» (англ. Magellan spacecraft, також відомий як Venus Radar Mapper) — міжпланетний космічний зонд НАСА, вперше здійснив детальне і повномасштабне радіолокаційне картографування Венери і продовжив дослідження, започатковане апаратами «Венера» за 6 років до цього. Космічний апарат був запущений за допомогою шатлу «Атлантіс» 4 травня 1989 року і пропрацював до жовтня 1994 року.
| Магеллан | |
|---|---|
 Художнє уявлення космічного зонда «Магеллан» на планеті Венера | |
| Основні параметри | |
| Організація |  США НАСА |
| Виготівник | США Martin Marietta, |
| Тип апарата | радіолокаційне картографування Венери |
| Штучний супутник | Венери |
| Дата запуску | 4 травня 1989 18:46:60 UTC |
| Ракета-носій | Атлантіс |
| Космодром | США Космічний центр Кеннеді LC39B |
| Схід з орбіти | 12 жовтня 1994 |
| Технічні параметри | |
| Маса | 1300кг |
| Потужність | 1030 Вт |
| Орбітальні дані | |
| Ексцентриситет | 0,4014 |
| Нахил орбіти | 85,5° |
| Період обертання | 3,25 год |
| Апоцентр | 14500 км |
| Перицентр | 6300 км |
Технічні характеристики
Маса апарата з паливом — 3,5 тонни, довжина — 4,6 метри, діаметр антени радіолокатора — 3,7 метри. «Магеллан» був обладнаний двома квадратними сонячними батареями з довжиною сторін 2,5 м. Фотокамер апарат не мав. Радіолокатор (довжина хвилі 12,6 см) дозволяв здійснювати картографію з розширенням 100—300 метрів і виміри висоти з точністю 30-50 метрів.
Основним підрядником зі створення «Магеллана» була компанія Martin Marietta (тепер Lockheed Martin).
Перебіг космічної експедиції
У серпні 1990 року «Магеллан» вийшов на витягнуту полярну орбіту навколо Венери з висотами від 295 км до 8500 км і періодом обертання 195 хвилин.
У кожен момент зближення з планетою апарат за допомогою радіолокатора картографував вузьку смугу шириною від 17 до 28 км. До вересня 1992 року апарат здійснив зйомку 98 % поверхонь планети. Оскільки «Магеллан» багаторазово знімав багато ділянок з різних кутів, то це дозволило скласти тривимірну модель поверхні, а також досліджувати можливі зміни ландшафту. Стереозображення отримане для 22 % поверхні Венери.
До «Магеллана» менш детальне картографування Венери було здійснене апаратами Піонер-Венера-1, Венера-15 і Венера-16 з роздільною здатністю в 1-2 км.
Створення детальної карти допомогло краще зрозуміти геологію Венери. На планеті є порівняно невелика кількість кратерів, але часто зустрічаються утворення вулканічного походження (лавові рівнини і т. д.). Поверхня Венери є молодою за геологічними мірками — менше 800 млн років.
Апарат виявив безліч цікавих особливостей (наприклад, протяжні «протоки» надв'язкої лави). Як не дивно, на Венері (на відміну від Марса) не виявлено значимих ознак вітряної ерозії, а атмосферне перенесення пилу і піску має обмежений характер.
З вересня 1992 року по травень 1993 року «Магеллан» досліджував гравітаційне поле Венери. У цей період він не здійснював радіолокацію поверхні, а транслював постійний радіосигнал на Землю. По зміні частоти сигналу можна було визначити щонайменші зміни швидкості апарату (доплерівський ефект), що, у свою чергу, дозволяло детектувати особливості гравітаційного поля планети.
З травня по серпень 1993 року «Магеллан» відпрацьовував технологію . Нижня точка орбіти була трохи понижена, щоб апарат зачіпав верхні шари атмосфери і змінював параметри орбіти без витрат палива. У серпні орбіта «Магеллана» становила по висотах 180—540 км з періодом обертання 94 хвилини. Це дозволило провести точніші гравітаційні виміри. В цілому, була складена «гравітаційна карта» для 95 % поверхні планети.
У вересні 1994 року був проведений експеримент по дослідженню верхніх шарів атмосфери Венери. Сонячні панелі апарату були розгорнуті подібно до крил вітряного млина, а орбіта КА «Магеллан» понижена. Це дозволило отримати інформацію про поведінку молекул в самих верхніх шарах атмосфери. 11 жовтня орбіта була понижена востаннє, а 12 жовтня 1994 року контакт з космічним апаратом, що наближався до Венери по спіралі, був втрачений.
Посилання
- Сторінка проекта на сайті НАСА [ 12 вересня 2007 у Wayback Machine.]
- Опис проекту [ 3 вересня 2019 у Wayback Machine.]
- Зображення, отримані «Магелланом» [ 15 січня 2008 у Wayback Machine.]
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Kosmichnij aparat Magellan angl Magellan spacecraft takozh vidomij yak Venus Radar Mapper mizhplanetnij kosmichnij zond NASA vpershe zdijsniv detalne i povnomasshtabne radiolokacijne kartografuvannya Veneri i prodovzhiv doslidzhennya zapochatkovane aparatami Venera za 6 rokiv do cogo Kosmichnij aparat buv zapushenij za dopomogoyu shatlu Atlantis 4 travnya 1989 roku i propracyuvav do zhovtnya 1994 roku MagellanHudozhnye uyavlennya kosmichnogo zonda Magellan na planeti VeneraOsnovni parametriOrganizaciya SShA NASAVigotivnik SShA Martin Marietta Tip aparata radiolokacijne kartografuvannya VeneriShtuchnij suputnik VeneriData zapusku 4 travnya 1989 18 46 60 UTCRaketa nosij AtlantisKosmodrom SShA Kosmichnij centr Kennedi LC39BShid z orbiti 12 zhovtnya 1994Tehnichni parametriMasa 1300kgPotuzhnist 1030 VtOrbitalni daniEkscentrisitet 0 4014Nahil orbiti 85 5 Period obertannya 3 25 godApocentr 14500 kmPericentr 6300 kmTehnichni harakteristikiDiagrama kosmichnogo zonda Magellan Masa aparata z palivom 3 5 tonni dovzhina 4 6 metri diametr anteni radiolokatora 3 7 metri Magellan buv obladnanij dvoma kvadratnimi sonyachnimi batareyami z dovzhinoyu storin 2 5 m Fotokamer aparat ne mav Radiolokator dovzhina hvili 12 6 sm dozvolyav zdijsnyuvati kartografiyu z rozshirennyam 100 300 metriv i vimiri visoti z tochnistyu 30 50 metriv Osnovnim pidryadnikom zi stvorennya Magellana bula kompaniya Martin Marietta teper Lockheed Martin Perebig kosmichnoyi ekspediciyiU serpni 1990 roku Magellan vijshov na vityagnutu polyarnu orbitu navkolo Veneri z visotami vid 295 km do 8500 km i periodom obertannya 195 hvilin Topografichna karta naselenoyi planeti Venera za danimi Magellana U kozhen moment zblizhennya z planetoyu aparat za dopomogoyu radiolokatora kartografuvav vuzku smugu shirinoyu vid 17 do 28 km Do veresnya 1992 roku aparat zdijsniv zjomku 98 poverhon planeti Oskilki Magellan bagatorazovo znimav bagato dilyanok z riznih kutiv to ce dozvolilo sklasti trivimirnu model poverhni a takozh doslidzhuvati mozhlivi zmini landshaftu Stereozobrazhennya otrimane dlya 22 poverhni Veneri Trivimirne zobrazhennya dilyanki poverhni Veneri Do Magellana mensh detalne kartografuvannya Veneri bulo zdijsnene aparatami Pioner Venera 1 Venera 15 i Venera 16 z rozdilnoyu zdatnistyu v 1 2 km Stvorennya detalnoyi karti dopomoglo krashe zrozumiti geologiyu Veneri Na planeti ye porivnyano nevelika kilkist krateriv ale chasto zustrichayutsya utvorennya vulkanichnogo pohodzhennya lavovi rivnini i t d Poverhnya Veneri ye molodoyu za geologichnimi mirkami menshe 800 mln rokiv Aparat viyaviv bezlich cikavih osoblivostej napriklad protyazhni protoki nadv yazkoyi lavi Yak ne divno na Veneri na vidminu vid Marsa ne viyavleno znachimih oznak vitryanoyi eroziyi a atmosferne perenesennya pilu i pisku maye obmezhenij harakter Z veresnya 1992 roku po traven 1993 roku Magellan doslidzhuvav gravitacijne pole Veneri U cej period vin ne zdijsnyuvav radiolokaciyu poverhni a translyuvav postijnij radiosignal na Zemlyu Po zmini chastoti signalu mozhna bulo viznachiti shonajmenshi zmini shvidkosti aparatu doplerivskij efekt sho u svoyu chergu dozvolyalo detektuvati osoblivosti gravitacijnogo polya planeti Z travnya po serpen 1993 roku Magellan vidpracovuvav tehnologiyu Nizhnya tochka orbiti bula trohi ponizhena shob aparat zachipav verhni shari atmosferi i zminyuvav parametri orbiti bez vitrat paliva U serpni orbita Magellana stanovila po visotah 180 540 km z periodom obertannya 94 hvilini Ce dozvolilo provesti tochnishi gravitacijni vimiri V cilomu bula skladena gravitacijna karta dlya 95 poverhni planeti U veresni 1994 roku buv provedenij eksperiment po doslidzhennyu verhnih shariv atmosferi Veneri Sonyachni paneli aparatu buli rozgornuti podibno do kril vitryanogo mlina a orbita KA Magellan ponizhena Ce dozvolilo otrimati informaciyu pro povedinku molekul v samih verhnih sharah atmosferi 11 zhovtnya orbita bula ponizhena vostannye a 12 zhovtnya 1994 roku kontakt z kosmichnim aparatom sho nablizhavsya do Veneri po spirali buv vtrachenij PosilannyaStorinka proekta na sajti NASA 12 veresnya 2007 u Wayback Machine Opis proektu 3 veresnya 2019 u Wayback Machine Zobrazhennya otrimani Magellanom 15 sichnya 2008 u Wayback Machine