Кондиція

Конди́ція (лат. condicio) — якість, норма, яким повинен відповідати товар, матеріал і т. ін.; умова, стан. Стан зазвичай вказує на припущення, що повинні бути виконані: необхідна умова, достатня умова, необхідна та достатня умова, граничні умови, початкова умова.

1) Умови договору; норми, стандарти, якість, сорт, яким має відповідати товар (продукція) за умовами договору.

2) Кондиція насіння — показники якості посівного (садивного) матеріалу сільсько-господарських культур.

3) Кондиція сільсько-господарських тварин — норма, стандарт, яким має відповідати вгодованість тварин, стан здоров'я і зовнішній вигляд для певного використання. Кондицію визначають при встановленні екстер'єру і конституції сільськогосподарських тварин. Розрізняють кондицію заводську (племінну), робочу, відгодівельну, виставочну і тренувальну.

• Тварини заводської кондиції характеризуються достатньою, але не надмірною вгодованістю, жвавим темпераментом і добре виявленим статевим інстинктом.
• Для тварин робочої кондиції характерна середня вгодованість.
• Відгодівельна кондиція — найвища вгодованість тварини, що характеризується значним нагромадженням підшкірного жиру і прошарками його в м'язах. Такої Кондиції досягають при відгодівлі сільськогосподарських тварин і нагулі тварин.
• Тварини виставочної кондиції мають вищу вгодованість, округлі форми тіла, ефектний зовн. вигляд для показу на виводках і виставках тварин.
• Тренувальна кондиція стосується в основному коней. Тварини цієї кондиції мають помірну вгодованість, розвинуті міцні м'язи.
• Крім наведених нормальних, кондицій можуть бути й аномальні: ожиріння, виснаження (голодна) тощо.

Кондиції визначаються державними стандартами і враховуються при бонітуванні тварин.

Примітки

1. Кондиція // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.

Джерела

• УРЕ

Див. також

• Кондиціонування