Олександр Олексійович Баленко (* 22 лютого (6 березня) 1913, Зіньків — † 17 грудня 1966, Бориспіль) — радянський військовий льотчик та військовий діяч, Герой Радянського Союзу (1944), у роки Німецько-радянської війни командир 22-го гвардійського бомбардувального авіаційного полку 5-ї гвардійської бомбардувальної авіаційної дивізії 4-го гвардійського бомбардувального авіаційного корпусу авіації дальньої дії, гвардії підполковник.
Олександр Олексійович Баленко | |
---|---|
Народження | 22 лютого (6 березня) 1913 Зіньків |
Смерть | 17 грудня 1966 (53 роки) Бориспіль |
Поховання | Лук'янівське військове кладовище |
Країна | СРСР |
Приналежність | Радянська армія |
Вид збройних сил | ВПС СРСР |
Рід військ | Бомбардувальна авіація |
Роки служби | 1941—1961 |
Партія | КПРС |
Звання | Генерал-майор авіації |
Війни / битви | Німецько-радянська війна |
Нагороди |
Біографія
Народився 6 березня 1913 року в місті Зінькові (нині Полтавська область) в сім'ї робітника. Українець. Член КПРС з 1940 року. Закінчив два курси інституту електромашинобудування. У 1932 році — Батайську школу пілотів цивільного повітряного флоту. Працював пілотом-інструктором транспортного загону цивільного повітряного флоту в Києві.
У 1941 році призваний в ряди Червоної Армії. У боях радянсько-німецької війни з червня 1941 року. До жовтня 1944 року підполковник О. О. Баленко зробив 203 бойових вильотів на бомбардування військово-промислових об'єктів в глибокому тилу противника і транспортування спецвантажів партизанам.
Указом Президії Верховної Ради СРСР від 5 листопада 1944 року за зразкове виконання бойових завдань командування по знищенню живої сили і техніки противника і проявлені при цьому мужність і героїзм гвардії підполковникові Баленку Олександру Олексійовичу присвоєне звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка» (№ 5278).
Після закінчення війни продовжував службу у військово-повітряних силах. З 1961 року генерал-майор авіації О. О. Баленко — в запасі. Жив у місті Борисполі Київської області. Працював заступником начальника Бориспільського аеропорту. Помер 17 грудня 1966 року. Похований у Києві на Лук'янівському військовому кладовищі.
Нагороди, пам'ять
Нагороджений двома орденами Леніна, трьома орденами Червоного Прапора, орденом Олександра Невського, орденом Вітчизняної війни 1-го ступеня, орденом Червоної Зірки, орденом «Знак Пошани», медалями, іноземним орденом.
Ім'ям Героя названа вулиця в Полтаві.
Література
- Герои Советского Союза. Краткий биографический словарь. Том 1. М.: Воениз., 1987(рос.);
- За мужество и отвагу. Харків, 1984 (рос.)
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
U Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej iz prizvishem Balenko Oleksandr Oleksijovich Balenko 22 lyutogo 6 bereznya 1913 19130306 Zinkiv 17 grudnya 1966 Borispil radyanskij vijskovij lotchik ta vijskovij diyach Geroj Radyanskogo Soyuzu 1944 u roki Nimecko radyanskoyi vijni komandir 22 go gvardijskogo bombarduvalnogo aviacijnogo polku 5 yi gvardijskoyi bombarduvalnoyi aviacijnoyi diviziyi 4 go gvardijskogo bombarduvalnogo aviacijnogo korpusu aviaciyi dalnoyi diyi gvardiyi pidpolkovnik Oleksandr Oleksijovich BalenkoNarodzhennya22 lyutogo 6 bereznya 1913 1913 03 06 ZinkivSmert17 grudnya 1966 1966 12 17 53 roki BorispilPohovannyaLuk yanivske vijskove kladovisheKrayina SRSRPrinalezhnist Radyanska armiyaVid zbrojnih sil VPS SRSRRid vijskBombarduvalna aviaciyaRoki sluzhbi1941 1961PartiyaKPRSZvannya General major aviaciyiVijni bitviNimecko radyanska vijnaNagorodi 5278 BiografiyaNarodivsya 6 bereznya 1913 roku v misti Zinkovi nini Poltavska oblast v sim yi robitnika Ukrayinec Chlen KPRS z 1940 roku Zakinchiv dva kursi institutu elektromashinobuduvannya U 1932 roci Batajsku shkolu pilotiv civilnogo povitryanogo flotu Pracyuvav pilotom instruktorom transportnogo zagonu civilnogo povitryanogo flotu v Kiyevi U 1941 roci prizvanij v ryadi Chervonoyi Armiyi U boyah radyansko nimeckoyi vijni z chervnya 1941 roku Do zhovtnya 1944 roku pidpolkovnik O O Balenko zrobiv 203 bojovih vilotiv na bombarduvannya vijskovo promislovih ob yektiv v glibokomu tilu protivnika i transportuvannya specvantazhiv partizanam Ukazom Prezidiyi Verhovnoyi Radi SRSR vid 5 listopada 1944 roku za zrazkove vikonannya bojovih zavdan komanduvannya po znishennyu zhivoyi sili i tehniki protivnika i proyavleni pri comu muzhnist i geroyizm gvardiyi pidpolkovnikovi Balenku Oleksandru Oleksijovichu prisvoyene zvannya Geroya Radyanskogo Soyuzu z vruchennyam ordena Lenina i medali Zolota Zirka 5278 Nadgrobok Oleksandra Balenka Pislya zakinchennya vijni prodovzhuvav sluzhbu u vijskovo povitryanih silah Z 1961 roku general major aviaciyi O O Balenko v zapasi Zhiv u misti Borispoli Kiyivskoyi oblasti Pracyuvav zastupnikom nachalnika Borispilskogo aeroportu Pomer 17 grudnya 1966 roku Pohovanij u Kiyevi na Luk yanivskomu vijskovomu kladovishi Nagorodi pam yatNagorodzhenij dvoma ordenami Lenina troma ordenami Chervonogo Prapora ordenom Oleksandra Nevskogo ordenom Vitchiznyanoyi vijni 1 go stupenya ordenom Chervonoyi Zirki ordenom Znak Poshani medalyami inozemnim ordenom Im yam Geroya nazvana vulicya v Poltavi LiteraturaGeroi Sovetskogo Soyuza Kratkij biograficheskij slovar Tom 1 M Voeniz 1987 ros Za muzhestvo i otvagu Harkiv 1984 ros