Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

Вівсянка снігурець мала Самець малої вівсянки снігурця Самиця малої вівсянки снігурця Охоронний статус Найменший ризик М

Loxigilla noctis

Loxigilla noctis
Вівсянка-снігурець мала
image
Самець малої вівсянки-снігурця
image
Самиця малої вівсянки-снігурця
Охоронний статус
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Горобцеподібні (Passeriformes)
Родина: Саякові (Thraupidae)
Рід: Вівсянка-снігурець (Loxigilla)
Вид: Вівсянка-снігурець мала
Біноміальна назва
Loxigilla noctis
(Linnaeus, 1766)
image
Ареал виду
Підвиди

(Див. текст)

Синоніми
Fringilla noctis Linnaeus, 1766
Посилання
image Вікісховище: Loxigilla noctis
image Віківиди: Loxigilla noctis
image ITIS: 179550
image МСОП: 22734677
image NCBI: 111865
Fossilworks: 371971

Вівся́нка-снігуре́ць мала (Loxigilla noctis) — вид горобцеподібних птахів родини саякових (Thraupidae). Мешкає на Малих Антильських островах.

Опис

Довжина птаха становить 14-16 см, вага 12-23 г, в залежності від підвиду. Виду притаманний статевий диморфізм. Самці мають переважно чорне забарвлення, на горлі у них велика червона пляма, над очима червоні плямки. Дзьоб чорний. у самиць верхня частина тіла коричнювата, груди і живіт сірі, махові пера на кінці червонувато-оранжеві. Дзьоб коричневий. знизу жовтуватий. Забарвлення молодих птахів подібне до забарвлення самиць.

Спів малих вівсянок-снігурців складається з трьох-чотирьох коротких цвірінькань, за якими іде чотири-п'ять посвистів, тон яких підвищується.

Таксономія

image
Самець малої вівсянки-снігурця
image
Самиця малої вівсянки-снігурця

В 1760 році французький зоолог Матюрен Жак Бріссон включив опис малої вівсянки-снігурця до своєї книги "Ornithologie", описавши птаха за зразком, зібраним на Мартиніці, надавши йому французьку назву Le Père Noir. Коли в 1766 році шведський натураліст Карл Лінней випустив дванадцяте видання своєї Systema Naturae, він доповнив книгу описом 240 видів, раніше описаних Бріссоном. Одним з цих видів була мала вівсянка-снігурець, для якої Лінней придумав біномінальну назву Fringilla noctis. Згодом малу вівсянку-снігурця перевели до роду Вівсянка-снігурець (Loxigilla).

Підвиди

Виділяють вісім підвидів:

Барбадоська вівсянка-снігурець раніше вважалася підвидом малої вівсянки-снігурця, однак у 2006 році вона була визнана окремим видом.

Поширення і екологія

Малі вівсянки-снігурці мешкають на всіх Малих Антильських островах, за винятком Гренадин. Вони живуть в різномінітних природних середовищах, зокрема у вологих і сухих тропічних лісах і чагарникових заростях, в мангрових лісах, на болотах, в парках і садах. Зустрічаються на висоті до 900 м над рівнем моря. Живляться плодами, насінням, нектаром і дрібними безхребетними. Розмножуються протягом всього року, з піком з квітня по серпень. Гніздо кулеподібне з бічним входом, робиться з гілочок, рослинних волонок, трави і сухого листя, розміщується на висоті від 1 до 5 м над землею. В кладці від 2 до 4 блакитнуватих яєць, поцяткованих червоними плямками.

Примітки

  1. BirdLife International (2016). . Архів оригіналу за 23 червня 2021. Процитовано 11 березня 2022.
  2. Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — .
  3. Herbert Raffaele, James Wiley, Orlando Garrido, Allan Keith, Janis Raffaele: Birds of the West Indies. Princeton University Press, Princeton/Oxford, , S. 194.
  4. Brisson, Mathurin Jacques (1760). (French та Latin) . Т. 3. Paris: Jean-Baptiste Bauche. с. 118—119, Plate 7 fig. 1. Архів оригіналу за 11 березня 2022. Процитовано 11 березня 2022.
  5. Linnaeus, Carl (1766). (Latin) . Т. 1, Part 1 (вид. 12th). Holmiae (Stockholm): Laurentii Salvii. с. 320—321. Архів оригіналу за 11 березня 2022. Процитовано 11 березня 2022.
  6. Lesson, René (1831). (French) . Paris: F.G. Levrault. с. 443. Архів оригіналу за 11 березня 2022. Процитовано 11 березня 2022.
  7. Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2021). . World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 29 квітня 2014. Процитовано 11 березня 2022.
  8. Buckley, P.A.; Buckley, F.G. (2004). . Bulletin of the British Ornithologists' Club. 125: 108—123. Архів оригіналу за 11 березня 2022. Процитовано 11 березня 2022.
  9. Banks, R.C.; Cicero, C.; Dunn, J.L.; Kratter, A.W.; Rasmussen, P.C.; Remsen, J.V.; Rising, J.D.; Stotz, D.F. (2006). Forty-Seventh Supplement to the American Ornithologists' Union Check-List of North American Birds. The Auk. 123 (3): 926—936. doi:10.1093/auk/123.3.926.
image Це незавершена стаття з орнітології.
Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її.

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

Vivsyanka snigurec mala Samec maloyi vivsyanki snigurcya Samicya maloyi vivsyanki snigurcya Ohoronnij status Najmenshij rizik MSOP 3 1 Biologichna klasifikaciya Domen Eukarioti Eukaryota Carstvo Tvarini Animalia Tip Hordovi Chordata Klas Ptahi Aves Ryad Gorobcepodibni Passeriformes Rodina Sayakovi Thraupidae Rid Vivsyanka snigurec Loxigilla Vid Vivsyanka snigurec mala Binomialna nazva Loxigilla noctis Linnaeus 1766 Areal vidu Pidvidi Div tekst Sinonimi Fringilla noctis Linnaeus 1766 Posilannya Vikishovishe Loxigilla noctis Vikividi Loxigilla noctis ITIS 179550 MSOP 22734677 NCBI 111865 Fossilworks 371971 Vivsya nka snigure c mala Loxigilla noctis vid gorobcepodibnih ptahiv rodini sayakovih Thraupidae Meshkaye na Malih Antilskih ostrovah OpisDovzhina ptaha stanovit 14 16 sm vaga 12 23 g v zalezhnosti vid pidvidu Vidu pritamannij statevij dimorfizm Samci mayut perevazhno chorne zabarvlennya na gorli u nih velika chervona plyama nad ochima chervoni plyamki Dzob chornij u samic verhnya chastina tila korichnyuvata grudi i zhivit siri mahovi pera na kinci chervonuvato oranzhevi Dzob korichnevij znizu zhovtuvatij Zabarvlennya molodih ptahiv podibne do zabarvlennya samic Spiv malih vivsyanok snigurciv skladayetsya z troh chotiroh korotkih cvirinkan za yakimi ide chotiri p yat posvistiv ton yakih pidvishuyetsya TaksonomiyaSamec maloyi vivsyanki snigurcya Samicya maloyi vivsyanki snigurcya V 1760 roci francuzkij zoolog Matyuren Zhak Brisson vklyuchiv opis maloyi vivsyanki snigurcya do svoyeyi knigi Ornithologie opisavshi ptaha za zrazkom zibranim na Martinici nadavshi jomu francuzku nazvu Le Pere Noir Koli v 1766 roci shvedskij naturalist Karl Linnej vipustiv dvanadcyate vidannya svoyeyi Systema Naturae vin dopovniv knigu opisom 240 vidiv ranishe opisanih Brissonom Odnim z cih vidiv bula mala vivsyanka snigurec dlya yakoyi Linnej pridumav binominalnu nazvu Fringilla noctis Zgodom malu vivsyanku snigurcya pereveli do rodu Vivsyanka snigurec Loxigilla Pidvidi Vidilyayut visim pidvidiv L n coryi Ridgway 1898 ostrovi Sent Kitts i Montserrat L n ridgwayi Cory 1892 ostrovi Angilya Sen Marten Antigua Barbuda Amerikanski Virginski Ostrovi L n desiradensis Danforth 1937 ostriv La Dezirad L n dominicana Ridgway 1898 ostrovi Gvadelupa Mari Galan Dominika i Le Sent L n noctis Linnaeus 1766 ostriv Martinika L n sclateri Allen JA 1880 ostriv Sent Lyusiya L n crissalis Ridgway 1898 ostriv Sent Vinsent L n grenadensis Cory 1892 ostriv Grenada Barbadoska vivsyanka snigurec ranishe vvazhalasya pidvidom maloyi vivsyanki snigurcya odnak u 2006 roci vona bula viznana okremim vidom Poshirennya i ekologiyaMali vivsyanki snigurci meshkayut na vsih Malih Antilskih ostrovah za vinyatkom Grenadin Voni zhivut v riznominitnih prirodnih seredovishah zokrema u vologih i suhih tropichnih lisah i chagarnikovih zarostyah v mangrovih lisah na bolotah v parkah i sadah Zustrichayutsya na visoti do 900 m nad rivnem morya Zhivlyatsya plodami nasinnyam nektarom i dribnimi bezhrebetnimi Rozmnozhuyutsya protyagom vsogo roku z pikom z kvitnya po serpen Gnizdo kulepodibne z bichnim vhodom robitsya z gilochok roslinnih volonok travi i suhogo listya rozmishuyetsya na visoti vid 1 do 5 m nad zemleyu V kladci vid 2 do 4 blakitnuvatih yayec pocyatkovanih chervonimi plyamkami PrimitkiBirdLife International 2016 Arhiv originalu za 23 chervnya 2021 Procitovano 11 bereznya 2022 Fesenko G V Vitchiznyana nomenklatura ptahiv svitu Krivij Rig DIONAT 2018 580 s ISBN 978 617 7553 34 1 Herbert Raffaele James Wiley Orlando Garrido Allan Keith Janis Raffaele Birds of the West Indies Princeton University Press Princeton Oxford ISBN 069111319X S 194 Brisson Mathurin Jacques 1760 French ta Latin T 3 Paris Jean Baptiste Bauche s 118 119 Plate 7 fig 1 Arhiv originalu za 11 bereznya 2022 Procitovano 11 bereznya 2022 Linnaeus Carl 1766 Latin T 1 Part 1 vid 12th Holmiae Stockholm Laurentii Salvii s 320 321 Arhiv originalu za 11 bereznya 2022 Procitovano 11 bereznya 2022 Lesson Rene 1831 French Paris F G Levrault s 443 Arhiv originalu za 11 bereznya 2022 Procitovano 11 bereznya 2022 Gill Frank Donsker David red 2021 World Bird List Version 12 1 International Ornithologists Union Arhiv originalu za 29 kvitnya 2014 Procitovano 11 bereznya 2022 Buckley P A Buckley F G 2004 Bulletin of the British Ornithologists Club 125 108 123 Arhiv originalu za 11 bereznya 2022 Procitovano 11 bereznya 2022 Banks R C Cicero C Dunn J L Kratter A W Rasmussen P C Remsen J V Rising J D Stotz D F 2006 Forty Seventh Supplement to the American Ornithologists Union Check List of North American Birds The Auk 123 3 926 936 doi 10 1093 auk 123 3 926 Ce nezavershena stattya z ornitologiyi Vi mozhete dopomogti proyektu vipravivshi abo dopisavshi yiyi

Дата публікації:
Топ