Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

Медовець бурий Охоронний статус Найменший ризик МСОП 3 1 Біологічна класифікація Домен Еукаріоти Eukaryota Царство Твари

Lichmera incana

Lichmera incana
Медовець бурий
image
Охоронний статус
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Горобцеподібні (Passeriformes)
Родина: Медолюбові (Meliphagidae)
Рід: Медовець (Lichmera)
Вид: Медовець бурий
Біноміальна назва
Lichmera indistincta
Vigors & Horsfield, 1827
Підвиди
  • L. i. nupta (Stresemann, 1912)
  • L. i. melvillensis (Mathews, 1912)
  • L. i. indistincta (Vigors & Horsfield, 1827)
  • L. i. ocularis (Gould, 1838)
Синоніми
Meliphaga indistincta Vigors & Horsfield, 1827
Gliciphila indistincta Gadow, 1884
Посилання
image Вікісховище: Lichmera indistincta
image Віківиди: Lichmera indistincta
image ITIS: 560811
image МСОП: 103684809
image NCBI: 266363

Медо́вець бурий (Lichmera indistincta) — вид горобцеподібних птахів родини медолюбових (Meliphagidae). Мешкає в Австралії, на Новій Гвінеї та на островах Ару.

Опис

Довжина птаха становить 12-16 см, розмах крил 18-23 см, вага 9-11 г. Самиці дещо менші за самців. Голова, спина, надхвістя і верхні покривні пера хвоста коричневі, крила темно-коричневі. За очима невеликі жовті плямки, на крилах і хвості тьмяні жовтувато-оливкові плямки. У самців лоб і тім'я темно-коричнево-сірі, потилиця бура. У самиць лоб і тім'я оливково-бурі, як і решта тіла. Молоді птахи схожі на самиць, плями за очима у них невиразні або відсутні. Дзьоб бурого медовця довгий, чорний, вигнутий, пристосований для споживання нектару з глибоких трубчастих квіток. Під час сезону розмноження внутрішня частина дзьоба у самців чорна, в негніздовий період — жовта. У самиць внутрічшя частина дзьоба завжди жовта, у пташенят — яскраво-жовта.

Бурим медовцям притаманний гучний, мелодійний щебет. Деякі дослідники вважали бурих медовців наймелодійнішими серед усіх медолюбів Австралії.

Підвиди

Виділяють чотири підвиди:

Мангрового медовця (Lichmera limbata) деякі дослідники вважають підвидом бурого медовця. Генетичне дослідження 2017 року підтверджує тісний зв'язок між цими видами, які розділилися кілька десятків тисяч років тому.

Поширення і екологія

Бурі медовці широко поширені в Австралії, за винятком південних регіонів. Вони живуть в різноманітних природних середовищах, які включають в себе тропічні і мангрові ліси, савани, чагарникові зарості, парки і сади. Бурі медовці сезонно кочують, переміщуючись у місця цвітіння квіткових рослин.

Живлення

Бурі медовці часто шукають їжу в складі змішаних зграй птахів, до яких можуть входити також рудогорлі мієлєро, , і пекторалові медолюби.

image
Бурий медовець ловить комах в польоті
image
Бурий медовець на квітці банксії

Бурі медовці живляться переважно нектаром рослин. Вони віддають перевагу Eucalyptus miniata, банксіям і гревілеям. Також вони полюють на комах, яких шукають серед листя, а іноді ловлять в польоті або на землі.

Бурі медовці є найбільш активними рано вранці. Найбільш активно вони шукають їжу в перші години після пробудження Взимку, коли необхідно віднослювати більше енергії, бурі медовці живляться частіше.

Розмноження

Початок сезону розмноження бурих медовців різниться в межах ареалу, однак в кожному окремому місці є стабільним. За сприятливих умов бурі медовці можуть гніздитися двічі на рік. Гніздо являє собою невелику глибоку чашу, сплетену з трави і м'якої кори Melaleuca, скріплену павутинням і встелену рослинними волокнами або шерстю. Воно розміщується на дереві, в розвилці гіроки, на висоті понад 2 м над землею. часто біля води, на відстані не менше 20 м від гнізда інших бурих медовців. Гніздо будує пара птахів.

Яйця бурих медовців білі, іноді коричнюваті або рожевуваті, їхні розміри становлять 17×13 мм. Вони можуть бути поцяткованими червонуватими або коричнюватими плямками. В кладці може бути 2-3 яйця. Лише самиця насиджує яйця, однак самець також допомагає доглядати за пташенятами. Пташенята покидають гніздо на 13-14 день, відсоток виживання пташенят становить 44%.

Загрози

Гнізда бурих медовців можуть розорити хижі мурахи Oecophylla smaragdina і строкаті куравонги. Бурі медовці часто стають жертвами гніздового паразитизму з боку австралійських кукавок, рудохвостих дідриків і блідих зозуль.

Збереження

МСОП класифікує цей вид як такий, що не потребує особливих заходів зі збереження.

Примітки

  1. BirdLife International (2016). . Архів оригіналу за 29 жовтня 2021. Процитовано 29 жовтня 2021.
  2. Vigors, N. A.; Horsfield, Thomas (February 1826). . Transactions of the Linnean Society of London. London, UK: Linnean Society. 15 (1): 170—331. doi:10.1111/j.1095-8339.1826.tb00115.x. Архів оригіналу за 29 жовтня 2021. Процитовано 29 жовтня 2021.
  3. Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — .
  4. Higgins, P.J.; Peter, J.M.; Steele, W.K. (2001). Tyrant-flycatchers to Chats. Handbook of Australian, New Zealand and Antarctic birds. Т. 5. Melbourne, Vic: Oxford University Press. с. 970—984. ISBN .
  5. Officer, Hugh R. (1964). Australian Honeyeaters. Melbourne, Vic: The Bird Observers Club of Melbourne. с. 32—33. ISBN .
  6. Morcombe, Michael (2003). Field Guide to Australian Birds. Archerfield, Qld: Steve Parrish Publishing. с. 260. ISBN .
  7. Ashby, E. (1920). . Emu. Collingwood, Vic: CSIRO. 20 (3): 130—7. doi:10.1071/mu920130. ISSN 0158-4197. Архів оригіналу за 29 жовтня 2021. Процитовано 29 жовтня 2021.
  8. Gwynne, A. J. (1947). Notes on the Brown Honeyeater. Emu. Melbourne, Vic: CSIRO. 47 (3): 161—164. doi:10.1071/MU947161.
  9. Gill, Frank; Donsker, David; Rasmussen, Pamela, ред. (2021). . IOC World Bird List Version 11.2. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 7 жовтня 2021. Процитовано 29 вересня 2021.
  10. Marki, Petter Z.; Jønsson, Knud A.; Irestedt, Martin; Nguyen, Jacqueline M.T.; Rahbek, Carsten; Fjeldså, Jon (2017). Supermatrix phylogeny and biogeography of the Australasian Meliphagides radiation (Aves: Passeriformes). Molecular Phylogenetics and Evolution. 107: 516—29. doi:10.1016/j.ympev.2016.12.021. PMID 28017855.
  11. . Birds in Backyards. Australian Museum. Архів оригіналу за 5 October 2011. Процитовано 29 September 2011.
  12. Storr, G. M.; Johnstone, R. E. (1985). A Field Guide to the Birds of Western Australia (вид. Second). Perth, WA: Western Australian Museum. с. 146. ISBN .
  13. Tullis, K.J.; Calver, M.C.; Wooller, R.D. (1982). . Australian Wildlife Research. 9 (2): 303—309. doi:10.1071/WR9820303. Архів оригіналу за 3 листопада 2021. Процитовано 29 жовтня 2021.
  14. Collins, Brian G. (1981). Nectar Intake and Water Balance for Two Species of Australian Honeyeater, Lichmera indistincta and Acanthorhynchus superciliosis. Physiological Zoology. 54 (1): 1—13. doi:10.1086/physzool.54.1.30155799. JSTOR 30155799.
  15. Collins, Brian G.; Briffa, Peter (1983). Seasonal and diurnal variations in the energetics and foraging activities of the brown honeyeater, Lichmera indistincta. Australian Journal of Ecology. 8 (2): 103—111. doi:10.1111/j.1442-9993.1983.tb01598.x.
  16. Collins, Brian G.; Cary, Gayle (1981). Short-term regulation of food intake by the brown honeyeater, Lichmera indistincta. Comparative Biochemistry and Physiology A. 68 (4): 635—640. doi:10.1016/0300-9629(81)90370-4.
  17. (1980). A Field Guide to Nests and Eggs of Australian Birds. Adelaide, S.A.: Rigby Publishers. с. 382. ISBN .

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

Medovec burij Ohoronnij status Najmenshij rizik MSOP 3 1 Biologichna klasifikaciya Domen Eukarioti Eukaryota Carstvo Tvarini Animalia Tip Hordovi Chordata Klas Ptahi Aves Ryad Gorobcepodibni Passeriformes Rodina Medolyubovi Meliphagidae Rid Medovec Lichmera Vid Medovec burij Binomialna nazva Lichmera indistincta Vigors amp Horsfield 1827 Pidvidi L i nupta Stresemann 1912 L i melvillensis Mathews 1912 L i indistincta Vigors amp Horsfield 1827 L i ocularis Gould 1838 Sinonimi Meliphaga indistincta Vigors amp Horsfield 1827 Gliciphila indistincta Gadow 1884 Posilannya Vikishovishe Lichmera indistincta Vikividi Lichmera indistincta ITIS 560811 MSOP 103684809 NCBI 266363 Medo vec burij Lichmera indistincta vid gorobcepodibnih ptahiv rodini medolyubovih Meliphagidae Meshkaye v Avstraliyi na Novij Gvineyi ta na ostrovah Aru OpisDovzhina ptaha stanovit 12 16 sm rozmah kril 18 23 sm vaga 9 11 g Samici desho menshi za samciv Golova spina nadhvistya i verhni pokrivni pera hvosta korichnevi krila temno korichnevi Za ochima neveliki zhovti plyamki na krilah i hvosti tmyani zhovtuvato olivkovi plyamki U samciv lob i tim ya temno korichnevo siri potilicya bura U samic lob i tim ya olivkovo buri yak i reshta tila Molodi ptahi shozhi na samic plyami za ochima u nih nevirazni abo vidsutni Dzob burogo medovcya dovgij chornij vignutij pristosovanij dlya spozhivannya nektaru z glibokih trubchastih kvitok Pid chas sezonu rozmnozhennya vnutrishnya chastina dzoba u samciv chorna v negnizdovij period zhovta U samic vnutrichshya chastina dzoba zavzhdi zhovta u ptashenyat yaskravo zhovta Burim medovcyam pritamannij guchnij melodijnij shebet Deyaki doslidniki vvazhali burih medovciv najmelodijnishimi sered usih medolyubiv Avstraliyi PidvidiVidilyayut chotiri pidvidi L i nupta Stresemann 1912 ostrovi Aru L i melvillensis Mathews 1912 ostrovi Tivi L i indistincta Vigors amp Horsfield 1827 pivden Novoyi Gvineyi Ostrovi Torresovoyi protoki shid Avstraliyi L i ocularis Gould 1838 zahid centr i pivnich Avstraliyi Mangrovogo medovcya Lichmera limbata deyaki doslidniki vvazhayut pidvidom burogo medovcya Genetichne doslidzhennya 2017 roku pidtverdzhuye tisnij zv yazok mizh cimi vidami yaki rozdililisya kilka desyatkiv tisyach rokiv tomu Poshirennya i ekologiyaBuri medovci shiroko poshireni v Avstraliyi za vinyatkom pivdennih regioniv Voni zhivut v riznomanitnih prirodnih seredovishah yaki vklyuchayut v sebe tropichni i mangrovi lisi savani chagarnikovi zarosti parki i sadi Buri medovci sezonno kochuyut peremishuyuchis u miscya cvitinnya kvitkovih roslin ZhivlennyaBuri medovci chasto shukayut yizhu v skladi zmishanih zgraj ptahiv do yakih mozhut vhoditi takozh rudogorli miyelyero i pektoralovi medolyubi Burij medovec lovit komah v poloti Burij medovec na kvitci banksiyi Buri medovci zhivlyatsya perevazhno nektarom roslin Voni viddayut perevagu Eucalyptus miniata banksiyam i grevileyam Takozh voni polyuyut na komah yakih shukayut sered listya a inodi lovlyat v poloti abo na zemli Buri medovci ye najbilsh aktivnimi rano vranci Najbilsh aktivno voni shukayut yizhu v pershi godini pislya probudzhennya Vzimku koli neobhidno vidnoslyuvati bilshe energiyi buri medovci zhivlyatsya chastishe RozmnozhennyaPochatok sezonu rozmnozhennya burih medovciv riznitsya v mezhah arealu odnak v kozhnomu okremomu misci ye stabilnim Za spriyatlivih umov buri medovci mozhut gnizditisya dvichi na rik Gnizdo yavlyaye soboyu neveliku gliboku chashu spletenu z travi i m yakoyi kori Melaleuca skriplenu pavutinnyam i vstelenu roslinnimi voloknami abo sherstyu Vono rozmishuyetsya na derevi v rozvilci giroki na visoti ponad 2 m nad zemleyu chasto bilya vodi na vidstani ne menshe 20 m vid gnizda inshih burih medovciv Gnizdo buduye para ptahiv Yajcya burih medovciv bili inodi korichnyuvati abo rozhevuvati yihni rozmiri stanovlyat 17 13 mm Voni mozhut buti pocyatkovanimi chervonuvatimi abo korichnyuvatimi plyamkami V kladci mozhe buti 2 3 yajcya Lishe samicya nasidzhuye yajcya odnak samec takozh dopomagaye doglyadati za ptashenyatami Ptashenyata pokidayut gnizdo na 13 14 den vidsotok vizhivannya ptashenyat stanovit 44 ZagroziGnizda burih medovciv mozhut rozoriti hizhi murahi Oecophylla smaragdina i strokati kuravongi Buri medovci chasto stayut zhertvami gnizdovogo parazitizmu z boku avstralijskih kukavok rudohvostih didrikiv i blidih zozul ZberezhennyaMSOP klasifikuye cej vid yak takij sho ne potrebuye osoblivih zahodiv zi zberezhennya PrimitkiBirdLife International 2016 Arhiv originalu za 29 zhovtnya 2021 Procitovano 29 zhovtnya 2021 Vigors N A Horsfield Thomas February 1826 Transactions of the Linnean Society of London London UK Linnean Society 15 1 170 331 doi 10 1111 j 1095 8339 1826 tb00115 x Arhiv originalu za 29 zhovtnya 2021 Procitovano 29 zhovtnya 2021 Fesenko G V Vitchiznyana nomenklatura ptahiv svitu Krivij Rig DIONAT 2018 580 s ISBN 978 617 7553 34 1 Higgins P J Peter J M Steele W K 2001 Tyrant flycatchers to Chats Handbook of Australian New Zealand and Antarctic birds T 5 Melbourne Vic Oxford University Press s 970 984 ISBN 0 19 553071 3 Officer Hugh R 1964 Australian Honeyeaters Melbourne Vic The Bird Observers Club of Melbourne s 32 33 ISBN 978 0 909711 03 0 Morcombe Michael 2003 Field Guide to Australian Birds Archerfield Qld Steve Parrish Publishing s 260 ISBN 1 74021 417 X Ashby E 1920 Emu Collingwood Vic CSIRO 20 3 130 7 doi 10 1071 mu920130 ISSN 0158 4197 Arhiv originalu za 29 zhovtnya 2021 Procitovano 29 zhovtnya 2021 Gwynne A J 1947 Notes on the Brown Honeyeater Emu Melbourne Vic CSIRO 47 3 161 164 doi 10 1071 MU947161 Gill Frank Donsker David Rasmussen Pamela red 2021 IOC World Bird List Version 11 2 International Ornithologists Union Arhiv originalu za 7 zhovtnya 2021 Procitovano 29 veresnya 2021 Marki Petter Z Jonsson Knud A Irestedt Martin Nguyen Jacqueline M T Rahbek Carsten Fjeldsa Jon 2017 Supermatrix phylogeny and biogeography of the Australasian Meliphagides radiation Aves Passeriformes Molecular Phylogenetics and Evolution 107 516 29 doi 10 1016 j ympev 2016 12 021 PMID 28017855 Birds in Backyards Australian Museum Arhiv originalu za 5 October 2011 Procitovano 29 September 2011 Storr G M Johnstone R E 1985 A Field Guide to the Birds of Western Australia vid Second Perth WA Western Australian Museum s 146 ISBN 0 7244 8698 4 Tullis K J Calver M C Wooller R D 1982 Australian Wildlife Research 9 2 303 309 doi 10 1071 WR9820303 Arhiv originalu za 3 listopada 2021 Procitovano 29 zhovtnya 2021 Collins Brian G 1981 Nectar Intake and Water Balance for Two Species of Australian Honeyeater Lichmera indistincta and Acanthorhynchus superciliosis Physiological Zoology 54 1 1 13 doi 10 1086 physzool 54 1 30155799 JSTOR 30155799 Collins Brian G Briffa Peter 1983 Seasonal and diurnal variations in the energetics and foraging activities of the brown honeyeater Lichmera indistincta Australian Journal of Ecology 8 2 103 111 doi 10 1111 j 1442 9993 1983 tb01598 x Collins Brian G Cary Gayle 1981 Short term regulation of food intake by the brown honeyeater Lichmera indistincta Comparative Biochemistry and Physiology A 68 4 635 640 doi 10 1016 0300 9629 81 90370 4 1980 A Field Guide to Nests and Eggs of Australian Birds Adelaide S A Rigby Publishers s 382 ISBN 0 7270 1202 9

Дата публікації:
Топ