Олексій Васильович Голоднов 30 березня 1925 Хрящевка 30 травня 2006 Київ Герой Радянського Союзу в роки радянсько німець

Олексій Васильович Голоднов (30 березня 1925, Хрящевка — 30 травня 2006, Київ) — Герой Радянського Союзу, в роки радянсько-німецької війни кулеметник 234-го гвардійського стрілецького полку 76-ї гвардійської стрілецької дивізії 61-ї армії Центрального фронту, гвардії рядовий.

Олексій Васильович Голоднов

рос. Алексей Васильевич Голоднов

Народження

30 березня 1925
Хрящевка (Самарська область)

Смерть

30 травня 2006 (81 рік)
Київ

Поховання

Берковецьке кладовище

Країна

СРСР

Освіта

Військовий інженерно-технічний університет (Санкт-Петербург) (1946)

Роки служби

1943—1972

Партія

ВКП(б)

Звання

Полковник

Війни / битви

Радянсько-німецька війна
• Курська битва
• Форсування Дніпра 1943

Нагороди

Біографія

Народився 30 березня 1925 року в селі Хрящевка Куйбишевської, нині Самарської області в селянській родині. Член ВКП(б)/КПРС з 1949 року. У сім'ї крім Олексія було ще 8 дітей. У 1933 році, рятуючись від голоду, родина переїхала в Івановську область. Влаштувалися недалеко від . Тут Олексій виріс, закінчив вісім класів.

У 1943 році, сімнадцятирічним, приписавши собі рік, пішов добровольцем до армії. Був направлений в мінометної-кулеметне училище, але прискорений курс закінчити не вдалося. Курсантів рядовими відправили в бій, на Курську дугу. З літа 1943 року кулеметник О. В. Голоднов на фронті, в 234-му гвардійському полку. Воював на Курській дузі, визволяв місто Орел, відзначився в боях при форсуванні Дніпра.

28 вересня 1943 року штурмова група з дев'яти осіб, якою командував сержант , переправилася через Дніпро в районі села Миси Чернігівської області. Переправа проходила під сильним вогнем противника. У бою на захопленому ними плацдармі О. В. Голоднов особисто зі свого кулемета вбив близько 25 гітлерівців. Радянські бійці захопили у німців гармату й кулемет, але й самі опинилися на цій позиції в оточенні. Ведучи вогонь зі своєї і трофейної зброї, пустивши в хід гранати, відбили кілька атак німців. Відволікаючи на себе сили противника і сіючи паніку в його лавах, десантники забезпечили переправу основних сил полку. За цей бій на всіх дев'ятьох були написані подання до звання Героя Радянського Союзу. На п'ятьох з них, в тому числі і О. В. Голоднова — посмертно. Але О. В. Голоднов виявився живим. Його знайшли в напівзруйнованому окопі з гранатою в руці, без свідомості, сильно контуженим. Поблизу лежала на боці висаджена німецька гармата, а навколо до 50 німецьких трупів, тіла загиблих товаришів. О. В. Голоднов, невпізнанним, був відправлений до шпиталю. Після одужання повернувся на фронт. Знову був поранений. Потрапив до госпіталю в рідному місті, в . Тут мати дізналася, що її син живий. А він сам — що став Героєм Радянського Союзу.

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 15 січня 1944 року «за зразкове виконання завдань командування і проявлені мужність і героїзм у боях з німецько-фашистськими загарбниками» гвардії рядовому Голоднову Олексію Васильовичу присвоєно звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка» (N 3566).

Воював на Центральному і 1-му Прибалтійському фронтах. Навесні 1944 року О. В. Голоднов був направлений у військове училище. Брав участь у Параді Перемоги 24 червня 1945 року.

Після закінчення О. В. Голоднов став офіцером, моряком. У 1946 році закінчив Вище інженерно-технічне училище, а потім, в 1957 році — 2-е морське військово-політичне училище. У 1972 році полковник О. В. Голоднов звільнений у відставку. Жив у Києві. Помер 30 травня 2006 року. Похований у Києві на Міському кладовищі «Берківці».

Нагороджений орденами Леніна, орденами Вітчизняної війни 1-го ступеня, Червоної Зірки, медалями.

Література

Герои Советского Союза. Краткий биографический словарь. Том 1. М.: Воениз., 1987
Книга памяти Ивановской области, т. 3. Иваново, 1995 год
Подвиг. 3-е издание, испр. и доп. Ярославль, 1980