Мельничук Олександр Савич

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Мельничук.

Олекса́ндр Са́вич Мельничу́к (12 липня 1921(19210712), с. Писарівка, тепер Кодимського району Одеської області — 19 березня 1997, Київ) — український мовознавець, доктор філологічних наук з 1965, професор з 1966, член-кореспондент АН СРСР з 1981, академік НАН України з 1985.

Мельничук Олександр Савич
Народився	12 липня 1921(1921-07-12) Писарівка, Балтський повіт, Одеська губернія, Українська СРР
Помер	19 березня 1997(1997-03-19) (75 років) Київ, Україна
Поховання	Байкове кладовище
Країна	Українська Радянська Соціалістична Республіка  СРСР  Україна
Діяльність	мовознавець, українознавець, лексикограф
Галузь	мовознавство, українська^[1], українознавство^[1], слов'янські мови^[1], порівняльна лінгвістика^[1], етимологія^[1] і лексикологія^[1]
Alma mater	Філологічний факультет Київського університету^[d]
Науковий ступінь	доктор філологічних наук^[d] (1965)
Науковий керівник	Булаховський Леонід Арсенійович і Калинович Михайло Якович
Відомі учні	Скляренко Віталій Григорович
Знання мов	українська^[1] і російська^[1]
Заклад	Інститут мовознавства імені О. О. Потебні Національної академії наук України
Членство	Академія наук СРСР і НАН України
Партія	КПРС
Нагороди
Якщо мовні зміни приводять до посилення системності, то мова прогресує, а якщо до послаблення — регресує. Прогрес мови — це зростання її можливостей виражати новий зміст. Причини мовних змін можуть бути свідомими (пов'язані з розвитком соціуму) і несвідомими (які мають психолінгвістичну природу); прикладом перших є пуризм. Потужним чинником розвитку мови є мислення, при цьому роль мислення на різних етапах розвитку мови є неоднаковою: «… у процесі історичної взаємодії між мисленням і структурою мови загальний вплив мислення на мовну структуру поступово посилюється, а зворотний вплив структури мови на мислення відповідно послаблюється». Будучи видатним теоретиком порівняльно-історичного мовознавства, Мельничук, як і Шлейхер, переконаний у реальності реконструйованих мовних праформ, тому він залучав до ширших порівнянь не тільки зафіксовані писемністю форми, а й реконструйовані. Це дало йому змогу вийти за межі окремих мовних родин, поглибити доісторичну перспективу мовознавства і висунути ідею спорідненості всіх мов світу, їхнього походження від єдиної прамови людства, про що йдеться в його фундаментальній праці «Про всезагальну спорідненість мов світу» (1991). Учений сформулював п'ять принципів дослідження віддаленої (міжродинної) спорідненості мов: Необов'язковість встановлення відповідності між голосними в коренях слів. Встановлення відповідностей не між ізольованими приголосними, а між групами приголосних. Встановлення відповідностей із допущенням можливості метатези приголосних кореня. Встановлення відповідностей між формами з різними інфіксами й формами без них. Встановлення семантичних паралелей з урахуванням можливості істотного розходження значень. Видатним теоретиком був Мельничук і в галузі україністики та славістики. У монографії «Розвиток структури слов'янського речення» він детально простежив еволюцію речення в слов'янських мовах від найдавніших часів до наших днів, а в академічному підручнику «Сучасна українська літературна мова. Синтаксис» дав ґрунтовний опис синтагматичного членування українського речення. Найважливіші праці «Розвиток структури слов'янського речення» (1966). «Про роль мислення у формуванні структури мови» (1966). «Поняття системи і структури мови» (1970). «Про генезу індоєвропейського вокалізму» (1979). «Про мову Київського літопису XII століття» (1983). Крім цього, Мельничук був співавтором і редактором праць: «Вступ до порівняльно-історичного вивчення слов'янських мов» (1966). «Сучасна українська літературна мова. Синтаксис» (1972). «Сучасне зарубіжне мовознавство» (1983). «Історична типологія слов'янських мов» (1986) та ін. Див. також Етимологічний словник української мови Словник іншомовних слів Мельничука Примітки Czech National Authority Database d:Track:Q13550863 . Архів оригіналу за 19 серпня 2016. Процитовано 8 листопада 2016. Джерела О. С. Мельничук — чл.-кор. АН УРСР. «Мовознавство», 1968, № 1. 60-річчя чл.-кор. АН УРСР О. С. Мельничука. «Вісник АН УРСР», 1981, № 6. 70-річчя акад. АН УРСР О. С. Мельничука. «Вісник АН УРСР», 1991, № 7. Олександр Савич Мельничук. «Мовознавство», 1997, № 2—3. Олександр Савич Мельничук: Біобібліографія до 80-річчя. — К., 2001. Міжнародна наукова конференція «Академік Олександр Савич Мельничук і сучасне мовознавство» [ 2 грудня 2011 у Wayback Machine.] У мережі Сторінка О. С. Мельничука на сайті Інституту мовознавства ім. О. О. Потебні НАН України [ 24 квітня 2015 у Wayback Machine.] Бібліометричний профіль О. С. Мельничука в Google Академія