Вінаго коричневий Охоронний статус Близький до загрозливого МСОП 3 1 Біологічна класифікація Домен Еукаріоти Eukaryota Ц

Вінаго коричневий

Біологічна класифікація

Домен:	Еукаріоти (Eukaryota)
Царство:	Тварини (Animalia)
Тип:	Хордові (Chordata)
Клас:	Птахи (Aves)
Ряд:	Голубоподібні (Columbiformes)
Родина:	Голубові (Columbidae)
Рід:	Вінаго (Treron)
Вид:	Вінаго коричневий

Біноміальна назва

Treron fulvicollis
(Wagler, 1827)

Підвиди

(Див. текст)

Посилання

Вікісховище:	Treron fulvicollis
Віківиди:	Treron fulvicollis
ITIS:	177294
МСОП:	22691127
NCBI:	2953466

Віна́го коричневий (Treron fulvicollis) — вид голубоподібних птахів родини голубових (Columbidae). Мешкає в Південно-Східній Азії.

Опис

Довжина птаха становить 27 см. Виду притаманний статевий диморфізм. У самців голова і шия рудувато-коричневі, груди золотисто-зелені, спина має пурпуровий відтінок. Боки сірувато-зелені, живіт жовто-зелений. Крайні стернові пера сірувато-зелені, на кінці чорні, з сірими краями. Дзьоб світлий, на кінці блакитнувато-зелений, біля основи темно-червоний. Лапи червонуваті. У самиць груди жовтувато-зелені, лоб сірий. Забарвлення молодих птахів подібне до забарвлення самиць.

Підвиди

Виділяють чотири підвиди:

T. f. fulvicollis (Wagler, 1827) — Малайський півострів, Суматра і сусідні острови (зокрема, острови Ріау, ^[de], Банка і Белітунг);
T. f. melopogenys (Oberholser, 1912) — острови Ніас і Сіберут (на захід від Суматри);
T. f. oberholseri Chasen, 1935 — острови ^[en] (на північний захід від Калімантану);
T. f. baramensis Meyer, AB, 1891 — Калімантан і сусідні острови.

Поширення і екологія

Коричневі вінаго мешкають в М'янмі, Таїланді, Малайзії, Індонезії і Брунеї. Вони живуть у вологих і заболочених тропічних лісах, мангрових лісах, у вологих чагарникових заростях і садах. Зустрічаються на висоті до 1220 м над рівнем моря. Живляться плодами. Гніздяться на деревах або в чагарниках. В кладці 2 яйця.

Збереження

МСОП класифікує стан збереження цього виду як близький до загрозливого. Коричневим вінаго загрожує знищення природного середовища.

Примітки

BirdLife International (2016). . Архів оригіналу за 19 квітня 2021. Процитовано 6 травня 2022.
Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — .
Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). . IOC World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 6 жовтня 2020. Процитовано 06 травня 2022.

Джерела

Gerhard Rösler: Die Wildtauben der Erde – Freileben, Haltung und Zucht. Verlag M. & H. Schaper, Alfeld-Hannover 1996
David Gibbs, Eustace Barnes, John Cox: Pigeons and Doves – A Guide to the Pigeons and Doves of the World. Pica Press, Sussex 2001

Це незавершена стаття з орнітології.
Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її.

[1] BirdLife International (2016). . Архів оригіналу за 19 квітня 2021. Процитовано 6 травня 2022.

[2] Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — .

[ioc-3] Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). . IOC World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 6 жовтня 2020. Процитовано 06 травня 2022.