Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
До моменту колонізації Африки європейськими країнами в Південному Судані не існувало державних утворень в сучасному розумінні. Араби не змогли інтегрувати цей регіон. Деякий прогрес стався при османському правлінні Єгиптом, коли в 1820 — 1821 роках залежний від Порти режим Мухаммеда Алі почав активну колонізацію регіону.
У період існування англо-єгипетського Судану (1898—1955 рр.) Велика Британія намагалася обмежити ісламський і арабський вплив на Південний Судан, ввівши окреме управління відповідно Північчю і Півднем Судану.
У 1956 році було проголошено створення єдиної суданської держави зі столицею в Хартумі, а в управлінні країною закріпилося домінування політиків з Півночі, які намагалися проводити арабізацію та ісламізацію Півдня. Підписання в 1972 році Аддис-Абебської угоди призвело до припинення 17-річної Першої громадянської війни (1955—1972) між арабською Північчю та негритянським Півднем і надання Півдню певного внутрішнього самоврядування.
Після приблизно десятирічного затишшя, Джафар Німейрі, який прийшов до влади в Судані у 1969 р., відновив у 1983 році політику ісламізації, після чого збройний конфлікт відновила Народна армія визволення Судану.
Переговори між повстанцями й урядом у 2003—2004 роках формально завершили 22-річну другу громадянську війну, хоча окремі збройні сутички в ряді південних районів мали місце й пізніше. 9 січня 2005 року в Кенії було підписано Найваську угоду, яка надала регіону автономію, а лідер Півдня Джон Гаранг став віце-президентом Судану.
З 9 по 15 січня 2011 року в Південному Судані пройшов референдум з питання незалежності від Судану. Офіційні результати референдуму були оголошені 7 лютого, згідно з якими, за відділення Південного Судану було подано 98,83 % від загального числа визнаних дійсними бюлетенів. Офіційне проголошення нової держави сталося 9 липня 2011 року.
Період незалежності характеризується політичною нестабільністю, збройними конфліктами, в тому числі й міжрелігійними, що може призвести до громадянської війни.
Доколоніальний період
Достовірних відомостей про те, як розвивалася територія сучасного Південного Судану до XVIII століття майже не існує. Традиційно вважається, що першими людьми, що поселилися на території Південного Судану, були представники нілотських народів, такі як дінка, нуер, шиллук та інші. В XVI столітті в результаті племінних міграцій у регіоні з'явилися люди занде, що не належали до нілотської групи й незабаром встановили панування над Південним Суданом.
Колонізація
До моменту початку колонізації Африки європейцями в Південному Судані панував народ занде, однак не існувало організованих державних утворень. Арабам і туркам-османам в силу природних географічних бар'єрів також не вдалося підкорити собі цей регіон, завдяки чому південні суданці уникли ісламізації, зумівши зберегти свої етнічні та культурні особливості. Певний успіх у сфері освоєння південносуданських територій спостерігався в 1820-х і 1870-х роках з боку Єгипту, але остаточна їх колонізація була здійснена вже англійцями.
У період існування Англо-Єгипетського Судану, до складу якого входив і Південний Судан, колоніальна влада прагнула обмежити ісламський та арабський впливи на жителів регіону. З цією метою Північ і Південь Судану були підпорядковані окремим адміністраціям, а в 1922 році для пересування між двома регіонами були введені спеціальні візи. Разом з тим англійці насаджували серед жителів Південного Судану християнство, оскільки переважна більшість із них сповідували анімізм та інші традиційні вірування.
Громадянські війни
У 1956 році в результаті надання Судану незалежності на території обох його частин було проголошено створення єдиної суданської держави зі столицею в Хартумі, що відразу ж спричинило Першу громадянську війну в країні. Незважаючи на те, що після 17 років війни жителі півдня в підсумку зазнали поразки, суданська влада надала Південному Судану широку автономію й значні привілеї в порівнянні з іншими регіонами.
Після десятирічного перемир'я в Судані знову спалахнула громадянська війна. Радикально налаштований президент Джафар Німейрі, який прийшов до влади в результаті військового перевороту в 1969 році, відновив політику ісламізації. У кримінальне законодавство країни були введені передбачені ісламським правом такі види покарань, як забивання камінням, публічна порка і відсікання рук. Ці та ряд інших причин змусили Народну армію звільнення Судану — збройні сили сепаратистів Півдня — продовжити ведення бойових дій.
За американським оцінками, за 22 роки, протягом яких йшла друга громадянська війна, від рук урядових військ полягло більше 2 мільйонів мирних жителів. Через періодичні посухи, голод, нестачу палива розширюється збройне протистояння, порушення прав людини. Понад 4 мільйони жителів півдня були змушені залишити свої будинки й тікати в сусідні країни: Ефіопію, Кенію, Уганду, ЦАР, Єгипет. Багаторічна війна призвела до гуманітарної катастрофи.
Переговори між повстанцями й урядом у 2003–2004 формально завершили 22-річну другу громадянську війну, хоча окремі збройні сутички в ряді південних районів мали місце й пізніше. 9 січня 2005 року в Кенії було підписано Найваську угоду, яка надала регіону автономію, а лідер Півдня Джон Гаранг став віце-президентом Судану.
Південний Судан отримав право після 6 років автономії провести референдум щодо своєї незалежності. Доходи від видобутку нафти в цей період повинні були, за угодою, ділитися порівну між центральним урядом і керівництвом південної автономії. Це дещо розрядило напружену обстановку. Однак 30 липня 2005 Гаранг загинув у аварії, і ситуація знову загострилася. Для врегулювання конфлікту в вересні 2007 року Південний Судан відвідав Генеральний Секретар ООН Пан Гі Мун..
Міжнародне співтовариство ввело в зону конфлікту миротворчі та гуманітарні сили. Протягом 6-річного тимчасового періоду влада півдня організувала повний та ефективний контроль своєї території чинним Урядом Південного Судану з усіма міністерствами, включаючи збройні сили й органи правопорядку. За всіма оцінками, здатність і бажання неарабського регіону жити самостійно не викликають сумніву. У червні 2010 року США оголосили, що будуть вітати появу нової держави в разі позитивного результату референдуму.
Референдум 2011 року
22 грудня 2009 року парламент Судану схвалив закон, яким встановив правила проведення референдуму 2011 року. Південний Судан отримає незалежність, якщо за неї проголосує 51 % голосуючих за явки не менше 60 %.
22 липня 2009 третейський суд у Гаазі вирішив суперечку щодо кордону біля міста в центрі Судану, яка виникла 2005 року після початку перемир'я. Межі міста було скориговано, а мешканці отримали право визначити його приналежність до Південного Судану 2011 року.
22 грудня 2009 парламент Судану схвалив закон, що встановлює правила проведення референдуму 2011 року. 27 травня 2010 року президент Судану Омар аль-Башир пообіцяв провести в намічений термін, у січні 2011 року, референдум про самовизначення Південного Судану. У підготовці до референдуму взяли активну участь співробітники ПРООН та інших міжнародних організацій, надавши в тому числі фінансову допомогу..
Крім референдуму, в Південному Судані також мав бути визначений статус провінцій (Південний Кордофан) і Блакитний Ніл. На відміну від , для цих провінцій референдуму про входження до складу Південного Судану не передбачено. Відповідно до договору 2005, передбачено, що статус цих теренів має визначитися шляхом «всенародного опитування». Проте час і механізм його проведення чітко не визначено.
Напередодні референдуму, 4 січня 2011 року президент Судану Омар аль-Башир під час візиту в південносуданську столицю Джубу пообіцяв визнати будь-які результати плебісциту, і навіть висловив готовність взяти участь в офіційних святкуваннях з нагоди утворення нової держави, якщо на референдумі жителі півдня проголосують за незалежність. Крім того, він пообіцяв свободу переміщення між двома країнами, запропонував допомогти жителям півдня створити безпечну і стабільну державу, а також організувати рівноправний союз двох держав на зразок Євросоюзу, якщо Південь здобуде незалежність..
З 9 січня по 15 січня 2011 року в Південному Судані пройшов референдум з питання незалежності від Судану.. Крім того, мав відбутися референдум у районах міста Аб'єй з питання входження до складу Південного Судану, однак його відклали..
Офіційні результати референдуму були оголошені 7 лютого, згідно з ними, за відділення Південного Судану було подано 98,83 % від загального числа визнаних дійсними бюлетенів. Офіційне проголошення нової держави відбулося 9 липня 2011 року, до цієї дати Судан продовжував існувати як єдина держава..
Період незалежності
Суверенний статус Південного Судану набрав чинності 9 липня 2011 року, після підписання декларації проголошення незалежності. Слідом за цим багато країн визнали незалежність країни, починаючи з Судану, і вступ 14 липня 2011 року Республіки Південний Судан в ООН як її 193-го члена.
Влітку 2011 року була введена національна грошова одиниця — південносуданський фунт. 18 квітня 2012 року Південний Судан став членом Міжнародного валютного фонду і Світового банку..
Країна отримала у спадок від громадянських воєн не менше 7-ми непідконтрольних збройних угруповань і кілька етносів, продовжуються місцеві конфлікти і повстання. Також вкрай напруженими, аж до збройних конфліктів, залишаються відносини з Суданом, з яким є територіальні та економічні суперечки. Останнім часом ситуація в Південному Судані настільки загострилася, що почали з'являтися ознаки початку громадянської війни.
Конфлікт у Південному Кордофані
У травні–серпні 2011 року між Республікою Південний Судан і Республікою Судан стався збройний конфлікт у спірній зоні Південного Кордофана.
Прикордонний конфлікт із Суданом
В основі конфлікту лежить давня міжетнічна ворожнеча між арабомовною ісламською Північчю і християнсько-анімістичними племенами Півдня. Конфлікт ускладнюється наявністю значних запасів вуглеводнів у спірних прикордонних провінціях Аб'єй, Ель-Вахда і Південний Кордофан. Збройне протистояння розпочалося, коли Південний Судан вторгся і швидко зайняв невелике прикордонне місто Хегліг.
Конфлікт розгортався у формі періодичних нападів мобільних груп ворогуючих сторін на ворожу територію без встановлення лінії фронту. Судан кілька разів проводив повітряні бомбардування південносуданських позицій. Нафтовидобувна інфраструктура регіону значною мірою була зруйнована, що підсилило економічні негаразди обох країн.
Глава Народних сил оборони Уганди (УПДФ) Аронда Някайріма заявив, що Уганда підтримає Південний Судан, якщо між ним і Суданом почнеться війна. Парламент Судану ухвалив 16 квітня 2012 р. заяву, в якій сусідній Південний Судан був названий ворожою державою.
Сутички невеликого масштабу тривали до моменту підписання угоди щодо кордону і природних ресурсів 26 вересня, яка вирішила більшість аспектів конфлікту. Близько 1,2 тисячі громадян Південного Судану загинули в результаті військового конфлікту з сусіднім Суданом через регіон Хегліг (заява командувача південносуданської армії Камали Маруфа від 23 квітня 2012 року).
Примітки
- Генеральный секретарь ООН прибыл в Южный Судан (рос.). unic.ru. = 05.09.2007. Архів оригіналу за 03.03.2012. Процитовано 23 грудня 2010.
- . Архів оригіналу за 5 серпня 2016. Процитовано 8 червня 2016.
- Президент Судана обязался в срок провести референдум по отделению юга. «РИА Новости». 27 мая 2010. Архів оригіналу за 22 серпня 2011. Процитовано 14 серпня 2010.
- В Судан доставили бюллетени для референдума, по итогам которого в Африке может появиться новое государство (рос.). korrespondent.net (со ссылкой на CNN). 29.12.2010. Архів оригіналу за 03.03.2012. Процитовано 29 грудня 2010.
- . Архів оригіналу за 6 березня 2014. Процитовано 8 червня 2016.
- Will Sudan's Nuba Mountains be left high and dry? // BBC. Архів оригіналу за 12 березня 2010. Процитовано 8 червня 2016.
- Юлия Троицкая. (04.01.2011). Президент Судана пообещал югу помощь в создании государства (рос.). «РИА Новости». Архів оригіналу за 03.03.2012. Процитовано 2011-1-6.
- Накануне референдума в Судане Пан Ги Мун призвал обеспечить справедливое и свободное волеизъявление (рос.). Центр новостей ООН. 07.01.2011. Архів оригіналу за 03.03.2012. Процитовано 2011-1-8.
- Юлия Троицкая. (08.01.2011). Президент Судана предложил в случае отделения Юга создать объединение (рос.). «РИА Новости». Архів оригіналу за 03.03.2012. Процитовано 2011-1-8.
- Юлия Троицкая. (17.01.2011). Судан останется единым до июля, независимо от итогов референдума (рос.). «РИА Новости». Архів оригіналу за 03.03.2012. Процитовано 2011-1-18.
- «РосБизнесКонсалтинг»: Южный Судан официально стал независимым государством [ 24 вересня 2015 у Wayback Machine.], 9 июля 2011 года
- . Архів оригіналу за 4 вересня 2011. Процитовано 8 червня 2016.
- Дмитрий Кирсанов (18 апреля 2012). Южный Судан вошел в состав Международного валютного фонда и Всемирного банка (рос.). ИТАР-ТАСС. Архів оригіналу за 5 червня 2012. Процитовано 20 квітня 2012.
Посилання
- Південний Судан — Чорна Африка, яка вирішила відокремитися від арабського світу [ 28 червня 2021 у Wayback Machine.]
- Суверенна дінкакратія. У Південному Судані починається громадянська війна [ 18 липня 2018 у Wayback Machine.]
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Do momentu kolonizaciyi Afriki yevropejskimi krayinami v Pivdennomu Sudani ne isnuvalo derzhavnih utvoren v suchasnomu rozuminni Arabi ne zmogli integruvati cej region Deyakij progres stavsya pri osmanskomu pravlinni Yegiptom koli v 1820 1821 rokah zalezhnij vid Porti rezhim Muhammeda Ali pochav aktivnu kolonizaciyu regionu Karta Pivdennogo Sudanu U period isnuvannya anglo yegipetskogo Sudanu 1898 1955 rr Velika Britaniya namagalasya obmezhiti islamskij i arabskij vpliv na Pivdennij Sudan vvivshi okreme upravlinnya vidpovidno Pivnichchyu i Pivdnem Sudanu U 1956 roci bulo progolosheno stvorennya yedinoyi sudanskoyi derzhavi zi stoliceyu v Hartumi a v upravlinni krayinoyu zakripilosya dominuvannya politikiv z Pivnochi yaki namagalisya provoditi arabizaciyu ta islamizaciyu Pivdnya Pidpisannya v 1972 roci Addis Abebskoyi ugodi prizvelo do pripinennya 17 richnoyi Pershoyi gromadyanskoyi vijni 1955 1972 mizh arabskoyu Pivnichchyu ta negrityanskim Pivdnem i nadannya Pivdnyu pevnogo vnutrishnogo samovryaduvannya Pislya priblizno desyatirichnogo zatishshya Dzhafar Nimejri yakij prijshov do vladi v Sudani u 1969 r vidnoviv u 1983 roci politiku islamizaciyi pislya chogo zbrojnij konflikt vidnovila Narodna armiya vizvolennya Sudanu Peregovori mizh povstancyami j uryadom u 2003 2004 rokah formalno zavershili 22 richnu drugu gromadyansku vijnu hocha okremi zbrojni sutichki v ryadi pivdennih rajoniv mali misce j piznishe 9 sichnya 2005 roku v Keniyi bulo pidpisano Najvasku ugodu yaka nadala regionu avtonomiyu a lider Pivdnya Dzhon Garang stav vice prezidentom Sudanu Z 9 po 15 sichnya 2011 roku v Pivdennomu Sudani projshov referendum z pitannya nezalezhnosti vid Sudanu Oficijni rezultati referendumu buli ogolosheni 7 lyutogo zgidno z yakimi za viddilennya Pivdennogo Sudanu bulo podano 98 83 vid zagalnogo chisla viznanih dijsnimi byuleteniv Oficijne progoloshennya novoyi derzhavi stalosya 9 lipnya 2011 roku Period nezalezhnosti harakterizuyetsya politichnoyu nestabilnistyu zbrojnimi konfliktami v tomu chisli j mizhreligijnimi sho mozhe prizvesti do gromadyanskoyi vijni Dokolonialnij periodCholoviki narodu shilluk z regionu Malakali Fotografiya 1936 roku Dostovirnih vidomostej pro te yak rozvivalasya teritoriya suchasnogo Pivdennogo Sudanu do XVIII stolittya majzhe ne isnuye Tradicijno vvazhayetsya sho pershimi lyudmi sho poselilisya na teritoriyi Pivdennogo Sudanu buli predstavniki nilotskih narodiv taki yak dinka nuer shilluk ta inshi V XVI stolitti v rezultati pleminnih migracij u regioni z yavilisya lyudi zande sho ne nalezhali do nilotskoyi grupi j nezabarom vstanovili panuvannya nad Pivdennim Sudanom KolonizaciyaDo momentu pochatku kolonizaciyi Afriki yevropejcyami v Pivdennomu Sudani panuvav narod zande odnak ne isnuvalo organizovanih derzhavnih utvoren Arabam i turkam osmanam v silu prirodnih geografichnih bar yeriv takozh ne vdalosya pidkoriti sobi cej region zavdyaki chomu pivdenni sudanci unikli islamizaciyi zumivshi zberegti svoyi etnichni ta kulturni osoblivosti Pevnij uspih u sferi osvoyennya pivdennosudanskih teritorij sposterigavsya v 1820 h i 1870 h rokah z boku Yegiptu ale ostatochna yih kolonizaciya bula zdijsnena vzhe anglijcyami U period isnuvannya Anglo Yegipetskogo Sudanu do skladu yakogo vhodiv i Pivdennij Sudan kolonialna vlada pragnula obmezhiti islamskij ta arabskij vplivi na zhiteliv regionu Z ciyeyu metoyu Pivnich i Pivden Sudanu buli pidporyadkovani okremim administraciyam a v 1922 roci dlya peresuvannya mizh dvoma regionami buli vvedeni specialni vizi Razom z tim anglijci nasadzhuvali sered zhiteliv Pivdennogo Sudanu hristiyanstvo oskilki perevazhna bilshist iz nih spoviduvali animizm ta inshi tradicijni viruvannya Gromadyanski vijniDzhafar Muhamed Nimejri Dzhon Garang U 1956 roci v rezultati nadannya Sudanu nezalezhnosti na teritoriyi oboh jogo chastin bulo progolosheno stvorennya yedinoyi sudanskoyi derzhavi zi stoliceyu v Hartumi sho vidrazu zh sprichinilo Pershu gromadyansku vijnu v krayini Nezvazhayuchi na te sho pislya 17 rokiv vijni zhiteli pivdnya v pidsumku zaznali porazki sudanska vlada nadala Pivdennomu Sudanu shiroku avtonomiyu j znachni privileyi v porivnyanni z inshimi regionami Pislya desyatirichnogo peremir ya v Sudani znovu spalahnula gromadyanska vijna Radikalno nalashtovanij prezident Dzhafar Nimejri yakij prijshov do vladi v rezultati vijskovogo perevorotu v 1969 roci vidnoviv politiku islamizaciyi U kriminalne zakonodavstvo krayini buli vvedeni peredbacheni islamskim pravom taki vidi pokaran yak zabivannya kaminnyam publichna porka i vidsikannya ruk Ci ta ryad inshih prichin zmusili Narodnu armiyu zvilnennya Sudanu zbrojni sili separatistiv Pivdnya prodovzhiti vedennya bojovih dij Za amerikanskim ocinkami za 22 roki protyagom yakih jshla druga gromadyanska vijna vid ruk uryadovih vijsk polyaglo bilshe 2 miljoniv mirnih zhiteliv Cherez periodichni posuhi golod nestachu paliva rozshiryuyetsya zbrojne protistoyannya porushennya prav lyudini Ponad 4 miljoni zhiteliv pivdnya buli zmusheni zalishiti svoyi budinki j tikati v susidni krayini Efiopiyu Keniyu Ugandu CAR Yegipet Bagatorichna vijna prizvela do gumanitarnoyi katastrofi Peregovori mizh povstancyami j uryadom u 2003 2004 formalno zavershili 22 richnu drugu gromadyansku vijnu hocha okremi zbrojni sutichki v ryadi pivdennih rajoniv mali misce j piznishe 9 sichnya 2005 roku v Keniyi bulo pidpisano Najvasku ugodu yaka nadala regionu avtonomiyu a lider Pivdnya Dzhon Garang stav vice prezidentom Sudanu Pivdennij Sudan otrimav pravo pislya 6 rokiv avtonomiyi provesti referendum shodo svoyeyi nezalezhnosti Dohodi vid vidobutku nafti v cej period povinni buli za ugodoyu dilitisya porivnu mizh centralnim uryadom i kerivnictvom pivdennoyi avtonomiyi Ce desho rozryadilo napruzhenu obstanovku Odnak 30 lipnya 2005 Garang zaginuv u avariyi i situaciya znovu zagostrilasya Dlya vregulyuvannya konfliktu v veresni 2007 roku Pivdennij Sudan vidvidav Generalnij Sekretar OON Pan Gi Mun Mizhnarodne spivtovaristvo vvelo v zonu konfliktu mirotvorchi ta gumanitarni sili Protyagom 6 richnogo timchasovogo periodu vlada pivdnya organizuvala povnij ta efektivnij kontrol svoyeyi teritoriyi chinnim Uryadom Pivdennogo Sudanu z usima ministerstvami vklyuchayuchi zbrojni sili j organi pravoporyadku Za vsima ocinkami zdatnist i bazhannya nearabskogo regionu zhiti samostijno ne viklikayut sumnivu U chervni 2010 roku SShA ogolosili sho budut vitati poyavu novoyi derzhavi v razi pozitivnogo rezultatu referendumu Referendum 2011 rokuZrazki byuleteniv sho proponuvalisya zhitelyam Pivdennogo Sudanu v hodi referendumu 22 grudnya 2009 roku parlament Sudanu shvaliv zakon yakim vstanoviv pravila provedennya referendumu 2011 roku Pivdennij Sudan otrimaye nezalezhnist yaksho za neyi progolosuye 51 golosuyuchih za yavki ne menshe 60 22 lipnya 2009 tretejskij sud u Gaazi virishiv superechku shodo kordonu bilya mista v centri Sudanu yaka vinikla 2005 roku pislya pochatku peremir ya Mezhi mista bulo skorigovano a meshkanci otrimali pravo viznachiti jogo prinalezhnist do Pivdennogo Sudanu 2011 roku 22 grudnya 2009 parlament Sudanu shvaliv zakon sho vstanovlyuye pravila provedennya referendumu 2011 roku 27 travnya 2010 roku prezident Sudanu Omar al Bashir poobicyav provesti v namichenij termin u sichni 2011 roku referendum pro samoviznachennya Pivdennogo Sudanu U pidgotovci do referendumu vzyali aktivnu uchast spivrobitniki PROON ta inshih mizhnarodnih organizacij nadavshi v tomu chisli finansovu dopomogu Krim referendumu v Pivdennomu Sudani takozh mav buti viznachenij status provincij Pivdennij Kordofan i Blakitnij Nil Na vidminu vid dlya cih provincij referendumu pro vhodzhennya do skladu Pivdennogo Sudanu ne peredbacheno Vidpovidno do dogovoru 2005 peredbacheno sho status cih tereniv maye viznachitisya shlyahom vsenarodnogo opituvannya Prote chas i mehanizm jogo provedennya chitko ne viznacheno Naperedodni referendumu 4 sichnya 2011 roku prezident Sudanu Omar al Bashir pid chas vizitu v pivdennosudansku stolicyu Dzhubu poobicyav viznati bud yaki rezultati plebiscitu i navit visloviv gotovnist vzyati uchast v oficijnih svyatkuvannyah z nagodi utvorennya novoyi derzhavi yaksho na referendumi zhiteli pivdnya progolosuyut za nezalezhnist Krim togo vin poobicyav svobodu peremishennya mizh dvoma krayinami zaproponuvav dopomogti zhitelyam pivdnya stvoriti bezpechnu i stabilnu derzhavu a takozh organizuvati rivnopravnij soyuz dvoh derzhav na zrazok Yevrosoyuzu yaksho Pivden zdobude nezalezhnist Z 9 sichnya po 15 sichnya 2011 roku v Pivdennomu Sudani projshov referendum z pitannya nezalezhnosti vid Sudanu Krim togo mav vidbutisya referendum u rajonah mista Ab yej z pitannya vhodzhennya do skladu Pivdennogo Sudanu odnak jogo vidklali Oficijni rezultati referendumu buli ogolosheni 7 lyutogo zgidno z nimi za viddilennya Pivdennogo Sudanu bulo podano 98 83 vid zagalnogo chisla viznanih dijsnimi byuleteniv Oficijne progoloshennya novoyi derzhavi vidbulosya 9 lipnya 2011 roku do ciyeyi dati Sudan prodovzhuvav isnuvati yak yedina derzhava Period nezalezhnostiGenerali zbrojnih sil Pivdennogo Sudanu na svyatkuvanni nezalezhnosti Suverennij status Pivdennogo Sudanu nabrav chinnosti 9 lipnya 2011 roku pislya pidpisannya deklaraciyi progoloshennya nezalezhnosti Slidom za cim bagato krayin viznali nezalezhnist krayini pochinayuchi z Sudanu i vstup 14 lipnya 2011 roku Respubliki Pivdennij Sudan v OON yak yiyi 193 go chlena Vlitku 2011 roku bula vvedena nacionalna groshova odinicya pivdennosudanskij funt 18 kvitnya 2012 roku Pivdennij Sudan stav chlenom Mizhnarodnogo valyutnogo fondu i Svitovogo banku Krayina otrimala u spadok vid gromadyanskih voyen ne menshe 7 mi nepidkontrolnih zbrojnih ugrupovan i kilka etnosiv prodovzhuyutsya miscevi konflikti i povstannya Takozh vkraj napruzhenimi azh do zbrojnih konfliktiv zalishayutsya vidnosini z Sudanom z yakim ye teritorialni ta ekonomichni superechki Ostannim chasom situaciya v Pivdennomu Sudani nastilki zagostrilasya sho pochali z yavlyatisya oznaki pochatku gromadyanskoyi vijni Konflikt u Pivdennomu KordofaniDokladnishe Konflikt v Pivdennomu Kordofani 2011 U travni serpni 2011 roku mizh Respublikoyu Pivdennij Sudan i Respublikoyu Sudan stavsya zbrojnij konflikt u spirnij zoni Pivdennogo Kordofana Prikordonnij konflikt iz SudanomDokladnishe Prikordonnij konflikt mizh Sudanom ta Pivdennim Sudanom V osnovi konfliktu lezhit davnya mizhetnichna vorozhnecha mizh arabomovnoyu islamskoyu Pivnichchyu i hristiyansko animistichnimi plemenami Pivdnya Konflikt uskladnyuyetsya nayavnistyu znachnih zapasiv vuglevodniv u spirnih prikordonnih provinciyah Ab yej El Vahda i Pivdennij Kordofan Zbrojne protistoyannya rozpochalosya koli Pivdennij Sudan vtorgsya i shvidko zajnyav nevelike prikordonne misto Heglig Konflikt rozgortavsya u formi periodichnih napadiv mobilnih grup voroguyuchih storin na vorozhu teritoriyu bez vstanovlennya liniyi frontu Sudan kilka raziv provodiv povitryani bombarduvannya pivdennosudanskih pozicij Naftovidobuvna infrastruktura regionu znachnoyu miroyu bula zrujnovana sho pidsililo ekonomichni negarazdi oboh krayin Glava Narodnih sil oboroni Ugandi UPDF Aronda Nyakajrima zayaviv sho Uganda pidtrimaye Pivdennij Sudan yaksho mizh nim i Sudanom pochnetsya vijna Parlament Sudanu uhvaliv 16 kvitnya 2012 r zayavu v yakij susidnij Pivdennij Sudan buv nazvanij vorozhoyu derzhavoyu Sutichki nevelikogo masshtabu trivali do momentu pidpisannya ugodi shodo kordonu i prirodnih resursiv 26 veresnya yaka virishila bilshist aspektiv konfliktu Blizko 1 2 tisyachi gromadyan Pivdennogo Sudanu zaginuli v rezultati vijskovogo konfliktu z susidnim Sudanom cherez region Heglig zayava komanduvacha pivdennosudanskoyi armiyi Kamali Marufa vid 23 kvitnya 2012 roku PrimitkiGeneralnyj sekretar OON pribyl v Yuzhnyj Sudan ros unic ru 05 09 2007 Arhiv originalu za 03 03 2012 Procitovano 23 grudnya 2010 Arhiv originalu za 5 serpnya 2016 Procitovano 8 chervnya 2016 Prezident Sudana obyazalsya v srok provesti referendum po otdeleniyu yuga RIA Novosti 27 maya 2010 Arhiv originalu za 22 serpnya 2011 Procitovano 14 serpnya 2010 V Sudan dostavili byulleteni dlya referenduma po itogam kotorogo v Afrike mozhet poyavitsya novoe gosudarstvo ros korrespondent net so ssylkoj na CNN 29 12 2010 Arhiv originalu za 03 03 2012 Procitovano 29 grudnya 2010 Arhiv originalu za 6 bereznya 2014 Procitovano 8 chervnya 2016 Will Sudan s Nuba Mountains be left high and dry BBC Arhiv originalu za 12 bereznya 2010 Procitovano 8 chervnya 2016 Yuliya Troickaya 04 01 2011 Prezident Sudana poobeshal yugu pomosh v sozdanii gosudarstva ros RIA Novosti Arhiv originalu za 03 03 2012 Procitovano 2011 1 6 Nakanune referenduma v Sudane Pan Gi Mun prizval obespechit spravedlivoe i svobodnoe voleizyavlenie ros Centr novostej OON 07 01 2011 Arhiv originalu za 03 03 2012 Procitovano 2011 1 8 Yuliya Troickaya 08 01 2011 Prezident Sudana predlozhil v sluchae otdeleniya Yuga sozdat obedinenie ros RIA Novosti Arhiv originalu za 03 03 2012 Procitovano 2011 1 8 Yuliya Troickaya 17 01 2011 Sudan ostanetsya edinym do iyulya nezavisimo ot itogov referenduma ros RIA Novosti Arhiv originalu za 03 03 2012 Procitovano 2011 1 18 RosBiznesKonsalting Yuzhnyj Sudan oficialno stal nezavisimym gosudarstvom 24 veresnya 2015 u Wayback Machine 9 iyulya 2011 goda Arhiv originalu za 4 veresnya 2011 Procitovano 8 chervnya 2016 Dmitrij Kirsanov 18 aprelya 2012 Yuzhnyj Sudan voshel v sostav Mezhdunarodnogo valyutnogo fonda i Vsemirnogo banka ros ITAR TASS Arhiv originalu za 5 chervnya 2012 Procitovano 20 kvitnya 2012 PosilannyaPivdennij Sudan Chorna Afrika yaka virishila vidokremitisya vid arabskogo svitu 28 chervnya 2021 u Wayback Machine Suverenna dinkakratiya U Pivdennomu Sudani pochinayetsya gromadyanska vijna 18 lipnya 2018 u Wayback Machine