Мірник

Мірник, комірник (коморник) — у Короні Польській, Великому князівстві Литовському і в Речі Посполитій — асистент підкоморія при здійсненні межового судочинства, в проведенні межової процедури: обмірюванні ґрунтів, встановленні меж маєтків тощо. Призначався підкоморієм із місцевої шляхти, після чого на найближчій судовій сесії (див. Підкоморський суд) складав присягу перед повітовим каштеляном або маршалком і земським урядом, однак не входив до земського уряду. За дорученням підкоморія міг вести самостійне судочинство та власні книги реєстрації справ. Його рішення мали таку ж силу, що й рішення підкоморія.

(Не плутати з Коморники)

Джерела та література

• Ковальова С.Г. Коморник [ 22 квітня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2007. — Т. 4 : Ка — Ком. — 528 с. : іл. — .
• Ковальова С.Г. Мірник [ 20 квітня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 6 : Ла — Мі. — 784 с. : іл. — .

Література

• Лаппо И. Подкоморский суд в Великом Княжестве Литовском в XVI столетии. "Журнал министерства народного просвещения", 1897, кн. 7
• Статут Великого Княжества Литовского 1566 года. Издание Императорского Московского общества истории и древностей российских. М., б/г.
• Книга Київського підкоморного суду (1584–1644). К., 1991.