У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Острозький Данило Острозький або Данило Василькович пом після 1366 до

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Острозький.

Данило Острозький, або Данило Василькович (пом. після 1366 — до 1370 / 1376) — князь на Острозі, перший історично відомий князь Острозький, також князь холмський (1352—1366), турівський.

Данило Острозький

Данило Острозький у битві на Синіх Водах

Прапор

Князь острозький

1340 — 1366

Наступник:

Федір Острозький

Прапор

Князь холмський

1352 — 1366

Попередник:

Юрій Львович

Наступник:

Ім'я при народженні:

Андрій

Смерть:

не раніше 1366

Рід:

Острозькі

Батько:

Василько Слонімський

Шлюб:

Василіса

Діти:

Федір, Юрій, Михайло, Дмитро, Олександр, Анастасія

Походження

Походження Острозьких достовірно не встановлено. В історичних джерелах рід з'являється у 1386 році, коли згаданий князь Федір Острозький. Його батьком вважається Данило, походження якого залишається дискусійним.

Існує кілька гіпотез про походження Данила Острозького.

Версія про походження від Галицьких князів

На думку Леонтія Войтовича, походження князів Острозьких залишається дискусійним, хоча він вважає князя Данила сином слонімського, та, можливо, острозького князя Василька Романовича (1256/60—поч. XIV ст.), сина князя Романа Даниловича (бл. 1230—бл. 1261) та онука короля Данила. Також цей дослідник стверджував, що здогадка Зигмунта Радзіміньського про походження Острозьких від незнаних конунгiв вікінгів, які осіли на Волині мало не в часи Рюрика, нічим не підтверджується. Свого часу стверджував, що князь Данило, без сумніву, представник династії Гедиміновичів. Цієї ж думки притримувався інший польський дослідник, Юзеф Пузина, який вважав Данила сином литовського князя Наримунта Гедиміновича. Михайло Максимович відкидав цю версію. У своїй праці «Листи про князів Острозьких до графині А. Д. Блудової» він виводив рід від турово-пинських Рюриковичів.

Інші версії

Існували й інші версії походження Острозьких. За однією з них, Острозькі князі походять від князів Городенських. Існувала також версія про те, що Данило, родоначальник Острозьких, був галицьким боярином, що привласнив собі князівський титул.

Життєпис

Відомо про Данила не дуже багато. Його ім'я згадується в двох синодиках: Холмському (поз. 1) і Києво-Печерському (поз.91, 303). За дослідженнями Л. Войтовича, Данило отримав свою долю до 1340 року. Також Войтович вважає, що в період 1352-1366 років Данило був князем холмським. Г. О. Власов вважав Данила Слонімським князем.

Вперше згаданий у 1340 році: тоді він разом з воєводою Дмитром Детьком після нападу польських вояків привів татар на допомогу князю Дмитрові-Любарту. Польські хроністи називали його по-різному: Мартін Кромер (1512—1589) — Daniele Ostrogio, а Янко з Чарнкова, якого пізніше використали Ян Длугош та Марцін Бєльський — Данилом з Острова (Daniele de Ostrow).

З його ім'ям пов'язують побудову Мурованої вежі Острозького замку^[].

У 1341 році був учасником повстання проти короля Казимира. За даними Дениса Зубрицького, разом з князем Дашком з Перемишля 1341 (або 1344) року очолили звільнення Львова, Галичини від польських окупантів. Щоправда, для цього використали допомогу татар.

Збудував замок в Острозі. Брав участь у битвах з хрестоносцями, учасник битви на Синіх Водах. Перший представник роду, який отримав поселення Дубно.

Шлюб і діти

За Києво-Печерським патериком, дружину Данила звали Василіса. Діти:

Юрій (Андрій) (пом. близько 1377), князь Холмський у 1370—1377;
Михайло (пом. 12 серпня 1399), князь Холмський у 1383—1387;
Дмитро (пом. 12 серпня 1399);
Анастасія; чоловік: Іван Олександрович, князь Глинський;
Федір (близько 1365 — після 1437), князь Острозький;
Олександр (Олексій);
донька; чоловік: (помер після 1416), і Ратненський.

Примітки

Войтович Л. Князі ОСТРОЗЬКІ… — С. 48.
Мицько I. Синодики монастирів як унікальне джерело української генеалогії: князі Острозькі // Лавра. — 1999. — № 2 (4). — С. 49—56.
Максимович М. А. Письма о князьях Острожских…. — С. 5—6.
Войтович Л. Князі ОСТРОЗЬКІ: спроба відтворення генеалогії династії [ 8 червня 2021 у Wayback Machine.]… — С. 44.
Войтович Л. 53/36. Василько Романович // Княжа доба: портрети еліти [ 29 березня 2017 у Wayback Machine.]… — С. 509.
Войтович Л. Князі ОСТРОЗЬКІ: спроба відтворення генеалогії династії… — С. 45.
Kuczyński S. M. Fedor Daniłowicz (†przed 1410)… — S. 382.
Puzyna J. Potomstwo Narymunta Gedyminowicza // Miesięcznik Heraldyczny. — 1931. — Rok X. — №. 11. — S. 251—258. (пол.)
Wolff J. Kniaziowie litewsko-ruscy…. — P. 342—343.
История родов русского дворянства: В 2 кн / авт.-сост. П. Н. Петров. — М. : Современник; Лексика, 1991. — Т. 1. — С. 366—371. — 50 000 прим. — .
Войтович Л. В. Волинська гілка Мономаховичів. Болохівські князі. Князі Острозькі та Заславські // Князівські династії Східної Європи (кінець IX — початок XVI ст.): склад, суспільна і політична роль. Історико-генеалогічне дослідження. — Львів : Інститут українознавства ім. І.Крип’якевича, 2000. — 649 с. — .
Власьев Г. А. Потомство Рюрика. Материалы для составления родословной. — Пг., 1918. — Т. 2. Князья Владимиро-Волынские. Вып. 1-й.
. Архів оригіналу за 5 травня 2016. Процитовано 29 квітня 2016.
Zubryćkyj Denys. Kronika miasta Lwowa [ 13 січня 2015 у Wayback Machine.]. — Lwów : w księngarni Kajetana Jabłońskiego, 1844. — S. 34. (пол.)
Киево-Печерский синодик, поз. 92, 304.
Його ім'я є в Києво-Печерському синодику, поз. 85, 269, 316.
Його ім'я є в Києво-Печерському синодику, поз. 83-84, 268.
Згадана в Києво-Печерському синодику, поз. 288.

Джерела

Войтович Л. . — Біла Церква : Видавець Олександр Пшонківський, 2006. — С. 37, 73, 510, 512, 615, 637. — .
Войтович Л. Князі ОСТРОЗЬКІ: спроба відтворення генеалогії династії [ 8 червня 2021 у Wayback Machine.] // Наукові записки [Національного університету «Острозька академія»]. Серія «Історичні науки». — 2008. — Вип. 13. — С. 44—59.
Войтович Л. // Науковий вісник Волинського національного університету імені Лесі Українки. Історичні науки. — № 22. — Луцьк, 2009. — С. 120—127.
Войтович Л. Князь Юрій-Болеслав Тройденович: ескіз портрета [ 29 квітня 2016 у Wayback Machine.]. — С. 209—220.
Максимович М. Письма о князьях Острожских к графине А. Д. Блудовой [ 25 квітня 2016 у Wayback Machine.]. (рос.)
Kuczyński S. M. Fedor Daniłowicz (†przed 1410) // Polski Słownik Biograficzny. — Kraków : Nakładem Polskiej Akademii Umiejętności, 1947. — T. VI/4, zeszyt 29. — S. 382—383. (пол.)

Література

Данило Острозький: образ, гаптований бісером : [роман-дослідження] / П. М. Кралюк. – Тернопіль : Навчальна книга - Богдан, 2017. – 288 с. – (Ім‘я на обкладинці ; вип. 3). – .

Посилання

Попередник
Не було

Князь острозький
1340-1366

Наступник
Федір Острозький

Попередник
Юрій Львович

Князь холмський
1352-1366

Наступник

[В8-1] Войтович Л. Князі ОСТРОЗЬКІ… — С. 48.

[Мицько-2] Мицько I. Синодики монастирів як унікальне джерело української генеалогії: князі Острозькі // Лавра. — 1999. — № 2 (4). — С. 49—56.

[Max5-3] Максимович М. А. Письма о князьях Острожских…. — С. 5—6.

[4] Войтович Л. Князі ОСТРОЗЬКІ: спроба відтворення генеалогії династії [ 8 червня 2021 у Wayback Machine.]… — С. 44.

[Лв_КП_509-5] Войтович Л. 53/36. Василько Романович // Княжа доба: портрети еліти [ 29 березня 2017 у Wayback Machine.]… — С. 509.

[6] Войтович Л. Князі ОСТРОЗЬКІ: спроба відтворення генеалогії династії… — С. 45.

[К2-7] Kuczyński S. M. Fedor Daniłowicz (†przed 1410)… — S. 382.

[8] Puzyna J. Potomstwo Narymunta Gedyminowicza // Miesięcznik Heraldyczny. — 1931. — Rok X. — №. 11. — S. 251—258. (пол.)

[Wolff-9] Wolff J. Kniaziowie litewsko-ruscy…. — P. 342—343.

[Petrov-10] История родов русского дворянства: В 2 кн / авт.-сост. П. Н. Петров. — М. : Современник; Лексика, 1991. — Т. 1. — С. 366—371. — 50 000 прим. — .

[Vojt-11] Войтович Л. В. Волинська гілка Мономаховичів. Болохівські князі. Князі Острозькі та Заславські // Князівські династії Східної Європи (кінець IX — початок XVI ст.): склад, суспільна і політична роль. Історико-генеалогічне дослідження. — Львів : Інститут українознавства ім. І.Крип’якевича, 2000. — 649 с. — .

[Vlas-12] Власьев Г. А. Потомство Рюрика. Материалы для составления родословной. — Пг., 1918. — Т. 2. Князья Владимиро-Волынские. Вып. 1-й.

[13] . Архів оригіналу за 5 травня 2016. Процитовано 29 квітня 2016.

[14] Zubryćkyj Denys. Kronika miasta Lwowa [ 13 січня 2015 у Wayback Machine.]. — Lwów : w księngarni Kajetana Jabłońskiego, 1844. — S. 34. (пол.)

[15] Киево-Печерский синодик, поз. 92, 304.

[16] Його ім'я є в Києво-Печерському синодику, поз. 85, 269, 316.

[17] Його ім'я є в Києво-Печерському синодику, поз. 83-84, 268.

[18] Згадана в Києво-Печерському синодику, поз. 288.