У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Іванченко Андрі й Фе дорович Іва нченко нар 15 липня 1904 19040715 6 б

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Іванченко.

Андрі́й Фе́дорович Іва́нченко (нар. 15 липня 1904(19040715) — 6 березня 1945) — радянський артилерист часів Другої світової війни, командир вогневого взводу 843-го артилерійського полку 299-ї стрілецької дивізії (57-а армія, 3-й Український фронт), старший лейтенант. Герой Радянського Союзу (1945).

Андрій Федорович Іванченко

Народження

15 липня 1904
Кефаліне

Смерть

6 березня 1945 (40 років)
Угорщина

Поховання

Країна

Приналежність

Роки служби

1925–1927, 1942–1945

Звання

Старший лейтенант

Формування

Війни / битви

Німецько-радянська війна

Нагороди

Медаль «За оборону Ленінграда»

Іванченко Андрій Федорович у Вікісховищі

Біографія

Народився 15 липня 1904 року в селищі Кефаліне Братолюбівської волості Олександрійського повіту Херсонської губернії Російської імперії (нині — місто Долинська, районний центр Кіровоградської області) в селянській родині. Українець.

Протягом 1925–1927 років проходив військову службу в лавах РСЧА.

У 1935 році закінчив Бобринецький технікум механізації та електрифікації сільського господарства, працював директором школи механізації сільського господарства. Член ВКП(б) з 1939 року.

З початком німецько-радянської війни був евакуйований до Саратовської області, де працював агрономом Краснопольської МТС.

Вдруге до лав РСЧА призваний у грудні 1942 року Ровенським РВК Саратовської області. Воював на Волховському, 2-у і 3-у Українських фронтах. 1 червня 1943 року отримав важке поранення. Після лікування у шпиталі направлений до військово-політичного училища в місті Єлабуга (Татарстан). З 27 червня 1944 року — командир вогневого взводу 843-го артилерійського полку 299-ї стрілецької дивізії.

Особливо відзначився під час боїв в Угорщині. 6 березня 1945 року поблизу села Яко вогневий взвод старшого лейтенанта А. Ф. Іванченка відбивав наступ значних сил піхоти і танків супротивника, що підтримувався масованим артилерійським вогнем. Влучним вогнем було знищено до 200 солдатів і офіцерів ворога, проте взвод був оточений піхотою супротивника силою до 2-х батальйонів. А. Ф. Іванченко організував кругову оборону й протягом години бійці вели вогонь по ворогу, доки не скінчились снаряди. Після цього артилерісти вели вогонь з особистої стрілецької зброї і, врешті, пішли у рукопашний бій. У цьому бою старший лейтенант А. Ф. Іванченко загинув разом зі своїми бійцями.

Похований у братській могилі в селищі Кишкорпад, західніше міста Капошвар (Угорщина).

Нагороди

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 29 червня 1945 року за зразкове виконання бойових завдань командування на фронті боротьби з німецькими загарбниками та виявлені при цьому відвагу і героїзм, старшому лейтенантові Іванченку Андрію Федоровичу присвоєне звання Героя Радянського Союзу (посмертно).

Також був нагороджений орденом Червоної Зірки (24.01.1945) та медаллю «За оборону Ленінграда» (1943).

Примітки

Нагородний лист — представлення до звання Героя Радянського Союзу(рос.). Архів оригіналу за 13 березня 2012. Процитовано 21 листопада 2014.
Нагородний лист на нагородження орденом Червоної Зірки(рос.). Архів оригіналу за 13 березня 2012. Процитовано 21 листопада 2014.

[1] Нагородний лист — представлення до звання Героя Радянського Союзу(рос.). Архів оригіналу за 13 березня 2012. Процитовано 21 листопада 2014.

[2] Нагородний лист на нагородження орденом Червоної Зірки(рос.). Архів оригіналу за 13 березня 2012. Процитовано 21 листопада 2014.