Кеворкян Костянтин Ервантович

Костянтин Ервантовіч Кеворкян (нар. 22 травня 1966 року, Київ) — колишній український, а нині російський журналіст, письменник, публіцист, політичний та громадський діяч. Особливо відомий як автор та ведучий телевізійної програми «Перша столиця», присвяченої історії Харкова. Був депутатом Харківської міської ради від Партії регіонів. Після Революція Гідності емігрував в Росію, де тепер працює в пропагандистському виданні Україна.ру.

Кеворкян Костянтин Ервантович
Народився	22 травня 1966(1966-05-22) (58 років) Київ, Українська РСР, СРСР
Країна	Україна  СРСР
Діяльність	журналіст, письменник, громадський діяч, публіцист
Alma mater	ХНТУСГ ім. П. Василенка і Літературний інститут імені Горького
Мова творів	російська
Кеворкян Костянтин Ервантович у Вікісховищі

Біографія

Костянтин Кеворкян народився 22 травня 1966 року в Києві. У 1983 році закінчив середню школу № 133 міста Харків. У 1983—1985 роках навчався на факультеті архітектури та будівництва у Харківському інституті механізації та електрифікації сільського господарства.

Працював слюсарем у «Спецшахтонельрембуд», позаштатним та штатним кореспондентом обласної молодіжної газети «Ленінська Зміна». У 1989—1997 роках навчався у Московському літературному інституті на факультеті прози за спеціальністю «літературна робота».

У 1990—1992 роках працював заступником редактора газети «Орієнтир». У 1990—1991 роках був кореспондентом телестудії ^[ru] (Харків), у 1992—1994 роках кореспондентом телекомпанії «Вид» (Москва). У 1992—2014 роках — автор та ведучий телевізійної програми «Перша столиця» на харківському каналі «Тоніс-центр» та інших телеканалах міста. З 1994 року — керівник телестудії «Перша столиця».

У 1994 році обраний депутатом Харківської міської ради. З 2002 по 2010 рік обіймав посаду голови комісії з питань місцевого самоврядування, гласності та депутатської діяльності Харківської міської ради.

З 2003 року член редакційної ради журналу Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна «Universitates: наука та просвітництво». З 2009 року член журі щорічного міжнародного кінофестивалю ^[ru].

Влітку 2014 року виїхав з підконтрольної території України, проживав в анексованому Росією Севастополі та в Москві. Колумніст «Літературної газети», газети ^[ru], а також російського пропагандистського видання Україна.ру. З квітня 2022 року керівник telegram-каналу «Україна.ру».

Оцінка

Український політолог Тетяна Журженко назвала Кеворкяна одним із авторів бренду «Перша столиця», що використовується в офіційній саморепрезентації міста Харкова^:120. Включений до «санкційних списків» сайту «Миротворець» та Фонду боротьбу з корупцією.

Публікації

Книги

• Кеворкян К. Первая Столица. — 1-е изд. — Харьков : Фоліо, 1996. — 286 с. — .
  • Кеворкян К. Первая Столица. — 2-е изд. — Харьков : Фоліо, 1999. — 286 с. — 5000 прим. — .
  • Кеворкян К. Первая Столица. — 3-е изд. — Харьков : Фоліо, 2002. — 286 с. — 10000 прим. — .
  • Кеворкян К. Первая Столица. — 4-е изд. — Харьков : Фоліо, 2007. — 414 с. — 3000 прим. — .
• Кеворкян К. Опасная книга. Феномен нацистской пропаганды. — Харьков : Фоліо, 2009. — 1000 прим. — .
• Кеворкян К. Книга о книгах: очерки истории советской интеллигенции. — Харьков : Полиграфсервис, 2013. — 796 с. — .
• Кеворкян К. Братья и небратья. Уроки истории. — Москва : Книжный мир, 2018. — 339 с. — 1000 прим. — .
• Кеворкян К. Фронда. Блеск и ничтожество советской интеллигенции. — Москва : Книжный мир, 2019. — 896 с. — 1000 прим. — .
• Кеворкян К. Унесенные майданом. — Москва : Книжный мир, 2019. — 352 с. — 1000 прим. — .
• Кеворкян К. Четвёртая власть Третьего Рейха. Нацистская пропаганда и её наследники. — Москва : Книжный мир, 2020. — 704 с. — 1000 прим. — .

Статті

• Кеворкян К. Не одна победа. Украина разрывается между 8 и 9 Мая. // Коммерсантъ, Журнал «Огонёк» №17 от 04 мая 2020.

Нагороди

• Лауреат телефестивалю «Надія-95»
• Лауреат телефестивалю «Золота хвиля-99»
• Лауреат телефестивалів Україна Єдина-2000, Україна Єдина-2003, Україна Єдина-2004
• Лауреат регіонального рейтингу «Харківець століття», «Харківчанин року»
• Лауреат муніципальної премії 2003
• Почесні грамоти Харківського міського голови та Харківської обласної адміністрації
• Почесний знак Харківського міського голови «За старанність»
• Приз «Зірка журналістики» (2010)

Примітки

1. Пропаганда о пропаганде, или «Майн Кампф» в украинском стиле. www.mediaport.ua (укр.). Процитовано 7 березня 2023.
2. Харьковская областная администрация (21 октября 2010). Проект «Харьковская сирень. PS» - это очень хорошая идея, поскольку настоящий фестиваль никогда не заканчивается. Константин Кеворкян. оригіналу за 16 березня 2022. Процитовано 12 березня 2021.
3. Дитер Зегерт. Гражданское образование и демократизация в странах Восточного партнерства. — Бонн : Bundeszentrale für politische Bildung, 2016. — С. 309. — .
4. К.Кеворкян представил третье издание книги «Первая столица». Status Quo. 27 марта 2002. Процитовано 12 березня 2021.
5. . Status Quo. 27 марта 2007. Архів оригіналу за 9 травня 2021. Процитовано 12 березня 2021.
6. Крикунов Святослав (12 апреля 2012). Константин Кеворкян получил от Михаила Добкина почетную грамоту (ФОТО). 057: харьковский городской новостной портал. Процитовано 12 березня 2021.
7. Торжества по случаю 20-летия видеоканала «Первая столица» прошли сегодня, 13 февраля, в Харьковской областной филармонии. Официальный сайт Харьковского городского совета. 13 февраля 2012. Процитовано 12 березня 2021.

Посилання

• Кеворкян Константин Ервантович. Досье в городе. VGorode. VGorode: харьковский информационный портал. Процитовано 12 березня 2021.
• Аркадий Бейненсон (3 марта 2019). Константин Кеворкян: Интеллигенция - самая управляемая прослойка общества (интервью). Русское поле. Русское поле: портал Общегерманского координационного совета российских соотечественников. Процитовано 12 березня 2021.
• Юлия Гаврильчук (2 ноября 2020). Константин Кеворкян: Как воспринимали Украину во Львове и в Харькове в 1994 году. Сайт Комитета спасения Украины. Процитовано 12 березня 2021.