Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Січневе повстання — шляхетське повстання 1863–1864 років на землях колишньої Речі Посполитої. Разом із поляками у повстанні взяли участь литовці, білоруси й українці.
| Січневе повстання | |||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | |||||||
| |||||||
| Сторони | |||||||
 Повстанці |  Російська імперія Пруссія (з 8 лютого 1863) | ||||||
Найбільше повстання, що знайшло підтримку міжнародної громадської думки. Повстання мало характер партизанської війни, під час якої відбулося близько 1 200 битв і сутичок. Скінчилося поразкою повстанців, з яких кількадесят тисяч загинули в сутичках, близько 1 000 були страчені, близько 38 000 засуджені до каторги чи заслані до Сибіру, а близько 10 000 подалися на еміграцію. Місто Вільно було пацифіковане російськими загонами Муравйова, який вдався до жорстоких розправ.
Передумови повстання
Причиною повстання стало прагнення передової частини польсько-литовського суспільства здобути національну незалежність і відновити державність. Піднесенню національного руху Республіки Обидвох Націй сприяли успіхи у визволенні та об'єднанні Італії, зростання демократичних сил у європейських країнах, утворення та діяльність таємних радикально-демократичних організацій у Росії.
Польські патріотичні організації, що виникли наприкінці 1850-х років у середовищі студентів і офіцерів російської армії, розпочали підготовку повстання у порозумінні з російськими змовниками. Наприкінці 1861 року у національному русі склалися два головні політичні табори, які отримали назву партій «білих» і «червоних».
«Білі» представляли переважно помірковані шляхетські та буржуазні кола, виступали за ведення тактики «пасивної опозиції», яка б дозволила здобути політичну автономію Королівства і приєднати, згідно з кордонами 1772 року, литовські, білоруські та українські землі. «Червоні» включали різнорідні соціально-політичні елементи (переважно шляхту, міщанство, інтелігенцію, частково селянство), яких об'єднувало прагнення здобути збройним шляхом повну незалежність Польщі і відновити державу у кордонах 1772 року (тільки частина «червоних» визнавала права литовців, білорусів та українців на самовизначення). Консервативно-аристократичні кола, очолювані маркграфом О. Вельопольським, виступали за досягнення угоди з імперіалізмом за рахунок певних поступок на користь автономії Королівства.
У червні 1862 «червоні» утворили Центральний Національний Комітет (ЦНК), в якому провідну роль грали Я. Домбровський, 3. Падлевський, Б. Шварце, А. Гіллер (розробив план збройного повстання). У підготовці до повстання брали участь члени «Комітету російських офіцерів у Польщі», одним із засновників і керівників якого був українець А. Потебня. Комітет передбачав, що повстання в Польщі дасть поштовх для загальноросійської революції. Початок повстання призначили на весну 1863 року.
Початок повстання
ЦНК утворив Національний Уряд і таємні комітети в Королівстві, а також у Литві, Білорусі і Правобережній Україні, мав своїх представників у європейських країнах. Намагаючись послабити організації «червоних», уряд за ініціативою О. Вельопольського оголосив позачерговий рекрутський набір за заздалегідь підготовленими списками, в яких було чимало змовників, що послужило приводом до повстання. 10(22) січня 1863 року ЦНК проголосив початок національного повстання, а себе іменував тимчасовим національним урядом. На заклик ЦНК загони повстанців напали на імперські гарнізони. ЦНК видав Маніфест до польського народу і декрети про скасування панщини та проголошення селян власниками своїх наділів із подальшою компенсацією поміщикам за втрачені землі. У лютому 1863 ЦНК звернувся до українських селян із закликом приєднатися до повстання. Однак селяни не підтримали виступ, не поділяючи зазіхань польської шляхти на українські землі. У збройних загонах на Київщині та Волині брала участь переважно польська шляхта. Найбільші з цих загонів під проводом , Е. Ружицького намагалися чинити опір імперськими військам, але вже наприкінці травня змушені були перейти австрійський кордон. У травні 1863 року ЦНК перетворився в Національний уряд (НУ), створив розгалужену підпільну адміністративну мережу (поліція, податки, пошта тощо), яка тривалий час успішно діяла паралельно з імперською адміністрацією. Від початку повстання виявились значні розбіжності між «білими» і «червоними». «Білі» розраховували на інтервенцію західних держав і протистояли радикальним соціально-політичним планам «червоних». Спроби поставити на чолі повстання диктаторів — спочатку Л. Мєрославського від «червоних», а потім М. Лянгевича від «білих» — не принесли бажаних наслідків. Західні держави обмежилися дипломатичними демаршами.
Кінець повстання
У червні-липні 1863 року в результаті репресій Муравйова від підтримки повстання відійшли поміщики Литви і Білорусі. Тоді до складу Віленського комітету був повернутий Калиновський, а 31 липня 1863 року очолив його. 22 серпня Калиновському були передані повноваження комісара варшавського уряду у Вільні. Таким чином, в руках Калиновського була зосереджена вся повнота влади в повстанській організації на землях Литви і Білорусі. На найважливіші посади Калиновський поставив своїх однодумців — так, В. Врублевський став воєначальником Гродненського воєводства, І. Ямант — комісаром у Мінську, А. Мацкевич — військовим організатором збройних сил Ковенського воєводства.
Однак, і новому складу керівництва не вдалося досягти перелому у воєнних діях. Під початок вересня 1863 року повстання в литовсько-білоруських губерніях було практично придушено.
17 жовтня 1863 року «червоні», опанувавши НУ, призначили нового диктатора — генерала Р. Траугутта. Спроби Р. Траугутта посилити повстання зазнали невдачі. Ще влітку 1863 року імператор призначив генерал-губернатором Литви і Білорусі (Північно-Західного краю) М. Муравйова, а намісником Королівства — Ф. Берга, які з метою придушення повстання вдалися до жорстоких репресій і терору, включно з покаранням на смерть священиків, які духовно підтримували борців проти імперсько-російського гноблення.
16 грудня в Ковно російська влада повісила Антона Мацкевича, призначеного Калиновським організатора збройних сил Ковенського воєводства. 21 і 30 грудня були повішені друзі Калиновського Гнат Зданович і Тит Далівський.
Водночас на початку березня 1864 року уряд оголосив укази про селянську реформу, яка проводилася на вигідніших для селян умовах, ніж в інших землях імперії. До вересня 1864 року повстання було придушено, тільки окремі загони протрималися до початку 1865 року. У ніч на 29 січня 1864 року голова повстання в Білорусі та Литві Кастусь Калиновський був арештований під ім'ям Ігнатія Вітаженца в Святаянскіх стінах зі свічкою в руках. Російський уряд жорстоко розправився з учасниками повстання: сотні учасників стратили, тисячі вислали до Сибіру або віддали до армії, а їхнє майно конфіскували. Російський уряд скасував залишки автономії Королівства. Січневе повстання, ставши найбільш масовим і демократичним з усіх польсько-литовських національно-визвольних повстань XIX століття, сприяло зростанню національної свідомості широких верств суспільства колишньої Республіки Обидвох Народів.
У літературі
Національно-визвольна боротьба білоруського народу проти Російської імперії (1863—1864) описана в романі білоруського письменника Анатолія Боровського «Волею обраний». Роман відзначений літературною премією «Воїн світла» (2016). Описує історію кохання ватажка білорусько-польського повстання 1863—1864 років проти російського імперіалізму Вікентія (Кастуся) Калиновського та Марії Ямонт, яке вони пронесли через боротьбу, довівши, що у світі немає нічого важливішого від любові. Зосередившись на почуттях героїв роману, письменник пояснює, чому повстання зазнало поразки.
Див. також
Примітки
- Українці у Січневому повстанні проти Російської імперії
- Боротися і померти, щоб стати легендою: «Битва за Калиновського» // Наша Ніва (біл.)
- 26 січня на Грушевського вперше вручатимуть літературну премію «Воїн світла». Мистецький портал «Жінка-УКРАЇНКА». 24 січня 2016.
Джерела та література
- Зашкільняк Л. О. Польське повстання 1863—1864 // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2011. — Т. 8 : Па — Прик. — С. 382. — .
Література
- В. Ю. Константинов. Польське повстання 1863-64 // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т./Редкол.:Л. В. Губерський (голова) та ін. — К.:Знання України, 2004 — Т.2 — 812с.
Посилання
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Січневе повстання (1863) |
- Січневе повстання 1863-64 // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.
- Олександр Колянчук. Українські епізоди в Січневому повстанні (1863—2013)
- Олена Бачинська. Українська складова у польському національному русі: з повідомлень російського консула в Галаці
- Ярмошик І. Листопадове (1830—1831) та Січневе (1863) польські повстання проти царизму на сторінках часопису «Rocznik Wołński» (1930-ті роки)
- Юрій Земський. Українсько-польське непорозуміння в ході повстання 1863 року
- Валентин Бендюг. Польські повстання: український аспект (завершення теми)
- Komisja Wojskowo — Sądowa przy sztabie Kijowskiego Okręgu Wojskowego do spraw politycznych (пол.)
- (біл.)
- Бендин А. Без ярлыков и штапмов. Образ виленского генерал-губернатора М. Н. Муравьева в белорусской историографии // Беларусская думка, чэрвень 2008[недоступне посилання з липня 2019] (рос.)
- До 160-річчя початку Польського повстання 1863–1864 років. ЦДІАК. 26 січня 2023. Процитовано 31 січня 2023.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
U Vikipediyi ye statti pro inshi znachennya cogo termina Sichneve povstannya Sichneve povstannya shlyahetske povstannya 1863 1864 rokiv na zemlyah kolishnoyi Rechi Pospolitoyi Razom iz polyakami u povstanni vzyali uchast litovci bilorusi j ukrayinci Sichneve povstannya Data 22 sichnya 1863 18 chervnya 1864 Misce Korolivstvo Polske 1815 1915 Pravoberezhna Ukrayina Rezultat porazka povstannya Storoni Povstanci Rosijska imperiya Prussiya z 8 lyutogo 1863 Gerb povstanciv Korona Korolivstva Polskogo Bilij orel Velike knyazivstvo Litovske Pogonya ta Velike knyazivstvo Ruske Arhangel Mihayil 1863 roku Najbilshe povstannya sho znajshlo pidtrimku mizhnarodnoyi gromadskoyi dumki Povstannya malo harakter partizanskoyi vijni pid chas yakoyi vidbulosya blizko 1 200 bitv i sutichok Skinchilosya porazkoyu povstanciv z yakih kilkadesyat tisyach zaginuli v sutichkah blizko 1 000 buli stracheni blizko 38 000 zasudzheni do katorgi chi zaslani do Sibiru a blizko 10 000 podalisya na emigraciyu Misto Vilno bulo pacifikovane rosijskimi zagonami Muravjova yakij vdavsya do zhorstokih rozprav Sichneve povstannya 1863 1864 Bitvi ta sutichki u Korolivstvi Bijki ta sutichki v Ukrayini Bilorusi ta LitviPeredumovi povstannyaNapad kozakiv na kostel svyatoyi Anni u Varshavi 27 lyutogo 1861 roku Prichinoyu povstannya stalo pragnennya peredovoyi chastini polsko litovskogo suspilstva zdobuti nacionalnu nezalezhnist i vidnoviti derzhavnist Pidnesennyu nacionalnogo ruhu Respubliki Obidvoh Nacij spriyali uspihi u vizvolenni ta ob yednanni Italiyi zrostannya demokratichnih sil u yevropejskih krayinah utvorennya ta diyalnist tayemnih radikalno demokratichnih organizacij u Rosiyi Polski patriotichni organizaciyi sho vinikli naprikinci 1850 h rokiv u seredovishi studentiv i oficeriv rosijskoyi armiyi rozpochali pidgotovku povstannya u porozuminni z rosijskimi zmovnikami Naprikinci 1861 roku u nacionalnomu rusi sklalisya dva golovni politichni tabori yaki otrimali nazvu partij bilih i chervonih Bili predstavlyali perevazhno pomirkovani shlyahetski ta burzhuazni kola vistupali za vedennya taktiki pasivnoyi opoziciyi yaka b dozvolila zdobuti politichnu avtonomiyu Korolivstva i priyednati zgidno z kordonami 1772 roku litovski biloruski ta ukrayinski zemli Chervoni vklyuchali riznoridni socialno politichni elementi perevazhno shlyahtu mishanstvo inteligenciyu chastkovo selyanstvo yakih ob yednuvalo pragnennya zdobuti zbrojnim shlyahom povnu nezalezhnist Polshi i vidnoviti derzhavu u kordonah 1772 roku tilki chastina chervonih viznavala prava litovciv bilorusiv ta ukrayinciv na samoviznachennya Konservativno aristokratichni kola ocholyuvani markgrafom O Velopolskim vistupali za dosyagnennya ugodi z imperializmom za rahunok pevnih postupok na korist avtonomiyi Korolivstva U chervni 1862 chervoni utvorili Centralnij Nacionalnij Komitet CNK v yakomu providnu rol grali Ya Dombrovskij 3 Padlevskij B Shvarce A Giller rozrobiv plan zbrojnogo povstannya U pidgotovci do povstannya brali uchast chleni Komitetu rosijskih oficeriv u Polshi odnim iz zasnovnikiv i kerivnikiv yakogo buv ukrayinec A Potebnya Komitet peredbachav sho povstannya v Polshi dast poshtovh dlya zagalnorosijskoyi revolyuciyi Pochatok povstannya priznachili na vesnu 1863 roku Pochatok povstannyaPovstanci kosari 1863 rik CNK utvoriv Nacionalnij Uryad i tayemni komiteti v Korolivstvi a takozh u Litvi Bilorusi i Pravoberezhnij Ukrayini mav svoyih predstavnikiv u yevropejskih krayinah Namagayuchis poslabiti organizaciyi chervonih uryad za iniciativoyu O Velopolskogo ogolosiv pozachergovij rekrutskij nabir za zazdalegid pidgotovlenimi spiskami v yakih bulo chimalo zmovnikiv sho posluzhilo privodom do povstannya 10 22 sichnya 1863 roku CNK progolosiv pochatok nacionalnogo povstannya a sebe imenuvav timchasovim nacionalnim uryadom Na zaklik CNK zagoni povstanciv napali na imperski garnizoni CNK vidav Manifest do polskogo narodu i dekreti pro skasuvannya panshini ta progoloshennya selyan vlasnikami svoyih nadiliv iz podalshoyu kompensaciyeyu pomishikam za vtracheni zemli U lyutomu 1863 CNK zvernuvsya do ukrayinskih selyan iz zaklikom priyednatisya do povstannya Odnak selyani ne pidtrimali vistup ne podilyayuchi zazihan polskoyi shlyahti na ukrayinski zemli U zbrojnih zagonah na Kiyivshini ta Volini brala uchast perevazhno polska shlyahta Najbilshi z cih zagoniv pid provodom E Ruzhickogo namagalisya chiniti opir imperskimi vijskam ale vzhe naprikinci travnya zmusheni buli perejti avstrijskij kordon U travni 1863 roku CNK peretvorivsya v Nacionalnij uryad NU stvoriv rozgaluzhenu pidpilnu administrativnu merezhu policiya podatki poshta tosho yaka trivalij chas uspishno diyala paralelno z imperskoyu administraciyeyu Vid pochatku povstannya viyavilis znachni rozbizhnosti mizh bilimi i chervonimi Bili rozrahovuvali na intervenciyu zahidnih derzhav i protistoyali radikalnim socialno politichnim planam chervonih Sprobi postaviti na choli povstannya diktatoriv spochatku L Myeroslavskogo vid chervonih a potim M Lyangevicha vid bilih ne prinesli bazhanih naslidkiv Zahidni derzhavi obmezhilisya diplomatichnimi demarshami Kinec povstannyaMar yan Dubeckij sekretar vid Rusi v Nacionalnomu Uryadi chasiv Sichnevogo povstannya U chervni lipni 1863 roku v rezultati represij Muravjova vid pidtrimki povstannya vidijshli pomishiki Litvi i Bilorusi Todi do skladu Vilenskogo komitetu buv povernutij Kalinovskij a 31 lipnya 1863 roku ocholiv jogo 22 serpnya Kalinovskomu buli peredani povnovazhennya komisara varshavskogo uryadu u Vilni Takim chinom v rukah Kalinovskogo bula zoseredzhena vsya povnota vladi v povstanskij organizaciyi na zemlyah Litvi i Bilorusi Na najvazhlivishi posadi Kalinovskij postaviv svoyih odnodumciv tak V Vrublevskij stav voyenachalnikom Grodnenskogo voyevodstva I Yamant komisarom u Minsku A Mackevich vijskovim organizatorom zbrojnih sil Kovenskogo voyevodstva Odnak i novomu skladu kerivnictva ne vdalosya dosyagti perelomu u voyennih diyah Pid pochatok veresnya 1863 roku povstannya v litovsko biloruskih guberniyah bulo praktichno pridusheno 17 zhovtnya 1863 roku chervoni opanuvavshi NU priznachili novogo diktatora generala R Traugutta Sprobi R Traugutta posiliti povstannya zaznali nevdachi She vlitku 1863 roku imperator priznachiv general gubernatorom Litvi i Bilorusi Pivnichno Zahidnogo krayu M Muravjova a namisnikom Korolivstva F Berga yaki z metoyu pridushennya povstannya vdalisya do zhorstokih represij i teroru vklyuchno z pokarannyam na smert svyashenikiv yaki duhovno pidtrimuvali borciv proti impersko rosijskogo gnoblennya 16 grudnya v Kovno rosijska vlada povisila Antona Mackevicha priznachenogo Kalinovskim organizatora zbrojnih sil Kovenskogo voyevodstva 21 i 30 grudnya buli povisheni druzi Kalinovskogo Gnat Zdanovich i Tit Dalivskij Vodnochas na pochatku bereznya 1864 roku uryad ogolosiv ukazi pro selyansku reformu yaka provodilasya na vigidnishih dlya selyan umovah nizh v inshih zemlyah imperiyi Do veresnya 1864 roku povstannya bulo pridusheno tilki okremi zagoni protrimalisya do pochatku 1865 roku U nich na 29 sichnya 1864 roku golova povstannya v Bilorusi ta Litvi Kastus Kalinovskij buv areshtovanij pid im yam Ignatiya Vitazhenca v Svyatayanskih stinah zi svichkoyu v rukah Rosijskij uryad zhorstoko rozpravivsya z uchasnikami povstannya sotni uchasnikiv stratili tisyachi vislali do Sibiru abo viddali do armiyi a yihnye majno konfiskuvali Rosijskij uryad skasuvav zalishki avtonomiyi Korolivstva Sichneve povstannya stavshi najbilsh masovim i demokratichnim z usih polsko litovskih nacionalno vizvolnih povstan XIX stolittya spriyalo zrostannyu nacionalnoyi svidomosti shirokih verstv suspilstva kolishnoyi Respubliki Obidvoh Narodiv U literaturiNacionalno vizvolna borotba biloruskogo narodu proti Rosijskoyi imperiyi 1863 1864 opisana v romani biloruskogo pismennika Anatoliya Borovskogo Voleyu obranij Roman vidznachenij literaturnoyu premiyeyu Voyin svitla 2016 Opisuye istoriyu kohannya vatazhka bilorusko polskogo povstannya 1863 1864 rokiv proti rosijskogo imperializmu Vikentiya Kastusya Kalinovskogo ta Mariyi Yamont yake voni pronesli cherez borotbu dovivshi sho u sviti nemaye nichogo vazhlivishogo vid lyubovi Zoseredivshis na pochuttyah geroyiv romanu pismennik poyasnyuye chomu povstannya zaznalo porazki Div takozhKrugobajkalske povstannya Povstannya Kostyushka Listopadove povstannya 1830 1831 Listopadove povstannya u Pravoberezhnij Ukrayini 1830 1831 Sichneve povstannya na Pravoberezhnij Ukrayini 1863 1864 Rusifikaciya Polshi Alvenslebenska konvenciyaPrimitkiUkrayinci u Sichnevomu povstanni proti Rosijskoyi imperiyi Borotisya i pomerti shob stati legendoyu Bitva za Kalinovskogo Nasha Niva bil 26 sichnya na Grushevskogo vpershe vruchatimut literaturnu premiyu Voyin svitla Misteckij portal Zhinka UKRAYiNKA 24 sichnya 2016 Dzherela ta literaturaZashkilnyak L O Polske povstannya 1863 1864 Enciklopediya istoriyi Ukrayini u 10 t redkol V A Smolij golova ta in Institut istoriyi Ukrayini NAN Ukrayini K Naukova dumka 2011 T 8 Pa Prik S 382 ISBN 978 966 00 1142 7 Literatura V Yu Konstantinov Polske povstannya 1863 64 Ukrayinska diplomatichna enciklopediya U 2 h t Redkol L V Guberskij golova ta in K Znannya Ukrayini 2004 T 2 812s ISBN 966 316 045 4PosilannyaVikishovishe maye multimedijni dani za temoyu Sichneve povstannya 1863 Sichneve povstannya 1863 64 Universalnij slovnik enciklopediya 4 te vid K Teka 2006 Oleksandr Kolyanchuk Ukrayinski epizodi v Sichnevomu povstanni 1863 2013 Olena Bachinska Ukrayinska skladova u polskomu nacionalnomu rusi z povidomlen rosijskogo konsula v Galaci Yarmoshik I Listopadove 1830 1831 ta Sichneve 1863 polski povstannya proti carizmu na storinkah chasopisu Rocznik Wolnski 1930 ti roki Yurij Zemskij Ukrayinsko polske neporozuminnya v hodi povstannya 1863 roku Valentin Bendyug Polski povstannya ukrayinskij aspekt zavershennya temi Komisja Wojskowo Sadowa przy sztabie Kijowskiego Okregu Wojskowego do spraw politycznych pol bil Bendin A Bez yarlykov i shtapmov Obraz vilenskogo general gubernatora M N Muraveva v belorusskoj istoriografii Belarusskaya dumka cherven 2008 nedostupne posilannya z lipnya 2019 ros Do 160 richchya pochatku Polskogo povstannya 1863 1864 rokiv CDIAK 26 sichnya 2023 Procitovano 31 sichnya 2023