Epimeces Lixus filiformis Fabricius 1781 Південь України Біологічна класифікація Домен Еукаріоти Eukaryota Царство Твари

Epimeces

Lixus filiformis Fabricius, 1781.
Південь України

Біологічна класифікація

Домен:	Еукаріоти (Eukaryota)
Царство:	Тварини (Animalia)
Підцарство:	Справжні багатоклітинні тварини (Eumetazoa)
Тип:	Членистоногі (Arthropoda)
Клас:	Комахи (Insecta)
Підклас:	Крилаті комахи (Pterygota)
Інфраклас:	Новокрилі (Neoptera)
Надряд:	Голометабола (Holometabola)
Ряд:	Твердокрилі (Coleoptera)
Підряд:	Всеїдні жуки (Polyphaga)
Надродина:	Довгоносикоподібні (Curculionoidea)
Родина:	Довгоносики (Curculionidae)
Підродина:	Lixinae
Триба:	Lixini
Рід:	Lixus
Підрід:	Epimeces Billberg, 1820

Синоніми

Lixochelus Reitter, 1916

Посилання

Віківиди:	Dilixellus
EOL:	65156

Epiméces — підрід жуків роду Lixus родини Довгоносики (Curculionidae).

Зовнішній вигляд

До цього підроду відносяться жуки, довжина тіла яких становить 4—18 мм. Основні ознаки:

передньоспинка і надкрила дуже густо і рівномірно вкриті дрібними зернятками;
передній край передньоспинки з шиєподібною перетяжкою поблизу вершини, боки вкриті довгими жовтими волосками, що розташовані у вигляді смуг;
кігтики при основі зрослися;
вершини надкрил закруглені разом, не видовжені і не загострені за вершиною черевця.

Фото видів цього під роду див. на.

Спосіб життя

Типовий для видів роду Lixus. Для вивчених у цьому відношенні видів (див., наприклад,) рослинами-господарями слугують різні види з родин Айстрові. Імаго живляться їх зеленими частинами, яйця відкладають у стебла. Їжа личинок — тканини , заляльковування відбувається у камері з тонкими стінками.

Географічне поширення

Ареал підроду охоплює весь Південь Палеарктики, тяжіючи до його центральної та західної частин. У цих широких межах деяким видам притаманний порівняно невеликий регіон. Три види цього підроду входять до фауни України (див. нижче).

Класифікація

Наводимо перелік 9 видів цього підроду, що мешкають у Палеарктиці. Види української фауни позначені кольором:

Lixus cardui Olivier, 1807 — Південна Європа, Закавказзя, Північна Африка, Близький Схід, Туреччина, Іран, Західний Сибір, інтродукований до Австралії
Lixus filiformis (Fabricius, 1781) — Південна Європа, Закавказзя
Lixus flaveolus Motschulsky, 1849 — Іспанія
Lixus nigricornis Desbrochers des Loges, 1893 — Італія
Lixus petrii Csiki, 1904 — Алжир
Lixus scolopax Boheman, 1835 — Південна Європа, Закавказзя, Північна Африка, Туреччина, Близький Схід, Іран
Lixus spartiiformis Hoffmann, 1956 — Іран
Lixus strangulatus Faust. 1883 — Іран, Середня Азія, Казахстан
Lixus ulcerosus Petri, 1904 — Іспанія, Франція, Італія, Північна Африка

Практичне значення

Вид Lixus cardui інтродукований до Австралії для пригнічення популяцій пасовищних бур'янів.

Примітки

Тер-Минасян М. Е. Жуки-долгоносики подсемейства Cleoninae фауны СССР. Л.: Наука, 1967, с. 92-93, 129–131
. Архів оригіналу за 22 червня 2015. Процитовано 9 вересня 2015.{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title ()
Gültekin, L. Host plant range and brief ecology of Lixus scolopax Boheman (Coleoptera: Curculionidae) in Turkey // Weevil News No. 40. 8th February 2008. 7 pp. http://www.curci.de/Inhalt.html [ 11 серпня 2011 у Wayback Machine.]]
Воловник С. В. О яйцекладке у долгоносиков-стеблеедов рода Lixus (Coleoptera, Curculionidae) // Зоологический журнал, 1994. — Т. 73. — Вып. 12. — С. 49-54. http://www.zin.ru/Animalia/Coleoptera/rus/volpdf19.htm [ 3 серпня 2016 у Wayback Machine.]]
Воловник С. В. Видовой состав и распространение клеонин (Coleoptera, Curculionidae, Cleoninae) степной зоны Украины // Вестник зоологии, 1984, № 6. — С. 39-43. http://www.zin.ru/Animalia/Coleoptera/rus/vlvpdf12.htm
Gültekin, L.& Fremuth J. : Lixini, p. 467 — In: I. Löbl & A. Smetana (eds): Catalogue of Palaearctic Coleoptera. Vol. 8. Leiden: Brill, 2013. — 700 pp.
Briese, D.T. Potential Impact of the Stem-boring Weevil Lixus cardui on the Growth and Reproductive Capacity of Onopordum Thistles // Biocontrol Science and Technology, 1996. — Volume 6. — Number 2. P. 251–262

[1] Тер-Минасян М. Е. Жуки-долгоносики подсемейства Cleoninae фауны СССР. Л.: Наука, 1967, с. 92-93, 129–131

[2] . Архів оригіналу за 22 червня 2015. Процитовано 9 вересня 2015.{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title ()

[3] Gültekin, L. Host plant range and brief ecology of Lixus scolopax Boheman (Coleoptera: Curculionidae) in Turkey // Weevil News No. 40. 8th February 2008. 7 pp. http://www.curci.de/Inhalt.html [ 11 серпня 2011 у Wayback Machine.]]

[4] Воловник С. В. О яйцекладке у долгоносиков-стеблеедов рода Lixus (Coleoptera, Curculionidae) // Зоологический журнал, 1994. — Т. 73. — Вып. 12. — С. 49-54. http://www.zin.ru/Animalia/Coleoptera/rus/volpdf19.htm [ 3 серпня 2016 у Wayback Machine.]]

[5] Воловник С. В. Видовой состав и распространение клеонин (Coleoptera, Curculionidae, Cleoninae) степной зоны Украины // Вестник зоологии, 1984, № 6. — С. 39-43. http://www.zin.ru/Animalia/Coleoptera/rus/vlvpdf12.htm

[6] Gültekin, L.& Fremuth J. : Lixini, p. 467 — In: I. Löbl & A. Smetana (eds): Catalogue of Palaearctic Coleoptera. Vol. 8. Leiden: Brill, 2013. — 700 pp.

[7] Briese, D.T. Potential Impact of the Stem-boring Weevil Lixus cardui on the Growth and Reproductive Capacity of Onopordum Thistles // Biocontrol Science and Technology, 1996. — Volume 6. — Number 2. P. 251–262