Compsolixus Lixus albomarginatus Boheman 1842 Північ Іспанії Біологічна класифікація Домен Еукаріоти Eukaryota Царство Т

Compsolixus

Lixus albomarginatus Boheman, 1842.
Північ Іспанії

Біологічна класифікація

Домен:	Еукаріоти (Eukaryota)
Царство:	Тварини (Animalia)
Підцарство:	Справжні багатоклітинні тварини (Eumetazoa)
Тип:	Членистоногі (Arthropoda)
Клас:	Комахи (Insecta)
Підклас:	Крилаті комахи (Pterygota)
Інфраклас:	Новокрилі (Neoptera)
Надряд:	Голометабола (Holometabola)
Ряд:	Твердокрилі (Coleoptera)
Підряд:	Всеїдні жуки (Polyphaga)
Надродина:	Довгоносикоподібні (Curculionoidea)
Родина:	Довгоносики (Curculionidae)
Підродина:	Lixinae
Триба:	Lixini
Рід:	Lixus
Підрід:	Compsolixus Reitter, 1916

Посилання

Віківиди:

Compsolixus

Compsolíxus — підрід жуків роду Lixus родини Довгоносики (Curculionidae).

Зовнішній вигляд

До цього підроду відносяться жуки, довжина тіла яких становить 6—23 мм.. Основні ознаки:

кігтики при основі зрослися;
вершина кожного з надкрил окремо видовжена, загострена і трохи виступає за вершину черевця;
очі не виступають за контури голови;
надкрила без поперечних світлих перев'яззів, але по боках із різко вираженою світлою поздовжньою смугою, яка займає три крайніх проміжки між крапковими рядами (це, ймовірно, дало підстави для назви підроду: лат. compsus — прикрашений);
черевце знизу густо вкрите волосками, але без густих косих плям по боках.

Фото видів цього під роду див. на.

Спосіб життя

Типовий для видів роду Lixus. Для вивчених у цьому відношенні видів рослинами-господарями слугують різні види з родин Капустяні та Резедові. Імаго живляться зеленими частинами рослин, яйця відкладають у стебла. Їжа личинок — тканини , заляльковування відбувається у камері з тонкими стінками.

Географічне поширення

Ареал підроду охоплює весь Південь Палеарктики, тяжіючи до його західної та центральної частин. У цих широких межах деяким видам притаманний порівняно невеликий регіон. Три види цього підроду мешкають в Україні. У одного з них крізь Україну проходить західна межа ареалу (див. нижче).

Класифікація

Наводимо перелік 27 видів цього підроду, що мешкають у Палеарктиці. Види української фауни позначені кольором:

Lixus albomarginatus Boheman, 1842 — Південна Європа, Закавказзя, Північна Африка, Ірак, Туреччина, Іран, Середня Азія, Казахстан, Західний Сибір
Lixus anguinus (Linnaeus, 1767) — Південна Європа, Північна Африка, Іран, Сирія, Туреччина
Lixus ascanii (Linnaeus) — Південна Європа, Північна Африка, Сирія, Іран, Туреччина, Північно-Західний Китай
Lixus brevipennis Ruter, 1939 — Франція
Lixus castellanus Chevrolat, 1866 — Іспанія, Північна Африка
Lixus cheiranthi Wollaston, 1854 — Мадейра
Lixus circumcinctus Boheman, 1835 — Закавказзя, Іран, Туреччина
Lixus cruciferae Hoffmann, 1956 — Іспанія
Lixus deserticola Hoffmann, 1957 — Марокко
Lixus excelstts Faust, 1891 — Вірменія, Іран, Середня Азія
Lixus fairmairei Faust, 1890 — Китай, Західний та Східний Сибір, Далекий Схід, Монголія
Lixus juncii Boheman, 1835 — Південна Європа (на схід до Болгарії), Північна Африка, Близький Схід, Туреччина
Lixus linnei Faust, 1888 — Україна, Північний Кавказ, Казахстан Афганістан, Іран, Середня Азія
Lixus meles Boheman, 1835 — Азербайджан, Казахстан
Lixus morettiae Voss, 1963 — Єгипет, Афротропіка
Lixus nubianus Capiomont, 1875 — Греція, Північна Африка, Ізраїль, Іран
Lixus ochraceus Boheman, 1842 — Південна Європа, Північна Африка, Туреччина, Іран, Корея, Китай
Lixus pinkeri Voss, 1965 — Канарські острови
Lixus repletus Smreczynski, 1968 — Єгипет
Lixus reymondi Hoffmann. 1954 — Марокко
Lixus smirnoffi (Hoffmann, 1962) — Марокко
Lixus talamellii Colonnelli, 2009 — Арабські Емірати
Lixus tenuipes Petri, 1914 — Алжир
Lixus turkestanicus Faust, 1883 — Середня Азія
Lixus vaulogeri Hustache, 1938 — Алжир
Lixus vectiformis Wollaston, 1854 — Мадейра
Lixus zaitzevi Petri. 1906 — Середня Азія

Примітки

Тер-Минасян М. Е. Жуки-долгоносики подсемейства Cleoninae фауны СССР. Л.: Наука, 1967, с. 92, 11-114
. Архів оригіналу за 22 червня 2015. Процитовано 7 вересня 2015.{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title ()
Volovnik S.V. On biology of Lixus albomarginatus Boh. (Col., Curculionidae) // Anz. Shadlingskunde., Pflanzenschutz, Umweltschutz, 1996. — Bd. 69. — H. 2. — S. 40. http://www.zin.ru/Animalia/Coleoptera/rus/volpdf15.htm [ 9 березня 2016 у Wayback Machine.]
Воловник С. В. Видовой состав и распространение клеонин (Coleoptera, Curculionidae, Cleoninae) степной зоны Украины // Вестник зоологии, 1984, № 6. — С. 39-43.http://www.zin.ru/Animalia/Coleoptera/rus/vlvpdf12.htm
Gültekin, L.& Fremuth J. : Lixini, p. 465 — In: I. Löbl & A. Smetana (eds): Catalogue of Palaearctic Coleoptera. Vol. 8. Leiden: Brill, 2013. — 700 pp.

[1] Тер-Минасян М. Е. Жуки-долгоносики подсемейства Cleoninae фауны СССР. Л.: Наука, 1967, с. 92, 11-114

[2] . Архів оригіналу за 22 червня 2015. Процитовано 7 вересня 2015.{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title ()

[3] Volovnik S.V. On biology of Lixus albomarginatus Boh. (Col., Curculionidae) // Anz. Shadlingskunde., Pflanzenschutz, Umweltschutz, 1996. — Bd. 69. — H. 2. — S. 40. http://www.zin.ru/Animalia/Coleoptera/rus/volpdf15.htm [ 9 березня 2016 у Wayback Machine.]

[4] Воловник С. В. Видовой состав и распространение клеонин (Coleoptera, Curculionidae, Cleoninae) степной зоны Украины // Вестник зоологии, 1984, № 6. — С. 39-43.http://www.zin.ru/Animalia/Coleoptera/rus/vlvpdf12.htm

[5] Gültekin, L.& Fremuth J. : Lixini, p. 465 — In: I. Löbl & A. Smetana (eds): Catalogue of Palaearctic Coleoptera. Vol. 8. Leiden: Brill, 2013. — 700 pp.