Світ без нас

«Світ без нас» (англ. The World Without Us) — нехудожня книга про те, що станеться з природним і штучним середовищем, якщо люди раптом зникнуть, написана американським журналістом Аланом Вайсманом (англ. Alan Weisman) і опублікована видавництвом «Сант Мартінз Томас Данн Букз». Книга є розширеною версією його статті в «Діскавері» за лютий 2005 року «Земля без людей». Написана в основному як уявний експеримент, вона описує як руйнуватимуться міста і будівлі, як довго проіснують створені людиною речі, і як еволюціонуватимуть форми життя, що залишилися. Вайсман приходить до висновку, що житлові квартали покриються лісами впродовж 500 років, а радіоактивні відходи, бронзові статуї, пластмаса і гора Рашмор найдовше свідчитимуть про присутність людини на Землі.

«Світ без нас»

Автор	Alan Weisman
Країна	США
Мова	англійська
Тема	популяризація науки
Жанр	документальна проза
Видавництво	St. Martin's Thomas Dunne Books
Видано	2007
Сторінок	336 р.
ISBN	978-0-312-34729-1

Вайсман, будучи автором вже чотирьох книг і численних статей в журналах, подорожував по всьому світу для того, щоб опитати учених і представників влади. Він використав цитати з цих інтерв'ю для обґрунтування прогнозу. Книга була переведена і опублікована у Франції, Німеччині, Японії, Португалії, Іспанії і Італії. Вона добилася успіху у США, досягнувши 6-го місця в списку бестселерів «Нью-Йорк таймс» і першого місця в «Сан-Франсиско хронікл» у вересні 2007 року.

Передісторія

Перед книгою «Світ без нас» Алан Вайсман написав чотири книги, у тому числі «Гавіотас: Село, яке знову відкрило світ» в 1998 році про екопоселення в Колумбії, і «Луна в моїй крові» в 1999 році про історію еміграції його сім'ї з України до США.

Він працював міжнародним журналістом американських журналів і газет і на момент написання був ад'юнкт-професором журналістики і латиноамериканських досліджень при Університеті штату Аризона. Посада вимагала від нього викладати тільки один курс впродовж весняного семестру, і він мав можливість вільно пересуватися і проводити дослідження впродовж іншої частини року.

Зміст

Покинуте місто Прип'ять

Книга складається з 19 глав, кожна глава присвячена новій темі, як, наприклад, можлива доля пластмаси, нафтової інфраструктури, ядерних об'єктів і предметів мистецтва. Книгу написано з позицій наукової журналістики з поясненнями і фактами, що обґрунтовують його пророцтва. У ній немає об'єднуючої описової частини, оглядової глави або набору тез.

Уявний експеримент Вейсмана досліджує дві теми: як природа реагуватиме на зникнення людей і те, яку спадщину залишить людство. Щоб передбачити, яким чином життя може тривати без людей, Вейсман розглядає дані з районів, де природне середовище існує з невеликим втручанням людини, як-то Біловезька пуща, риф Кінгмен і атол Пальміра. Він узяв інтерв'ю у біолога Е. О. Уїлсона і зустрічався з членами корейської федерації за екологічний рух у корейській демілітаризованій зоні, де з 1953 року рідко бували люди. Він намагається зрозуміти, яким чином може розвиватися життя, при цьому відмічаючи попередження Дугласа Ервіна, що «ми не можемо передбачити, як буде виглядати світ через 5 мільйонів років, з точки зору тих, що нині живуть».

Декілька глав присвяченіо мегафауні, яка згідно з пророцтвом Вейсмана у разі зникнення людства значно пошириться. Він досліджував ґрунтові зразки останніх 200 років і екстраполював концентрацію важких металів в майбутнє без промислового виробництва, вивчав можливість зміни рівня вуглекислого газу в атмосфері і наслідки відсутності людства для клімату.

Вейсман використав дані про зниклу цивілізацію майя, щоб проілюструвати як швидко природа приховує сліди існування розвиненого суспільства. Щоб продемонструвати, якої шкоди рослинність може завдати будовам і інфраструктурі, Вейсман опитав гідрологів і службовців Панамського каналу, де потрібно постійне стримування рослинності джунглів і заходи проти замулювання. Для ілюстрації майбутнього покинутих міст Вейсман розглядав приклади Чорнобиля (покинути у 1986) і Вароша на Кіпрі (залишений в 1974 році). Автор приходить до висновку про те, що їхні структури руйнуються під дією погодних умов, і інші форми життя створюють в них нові житла.

У Туреччині Вейсман порівнював сучасну практику будівництва в швидко зростаючому Стамбулі і методи будівництва минулого в підземних містах Каппадокії. Через великий попит на житло в Стамбулі значна частина нових споруд було побудовано швидко, з випадкових неякісних матеріалів і їх можуть зруйнувати великі землетруси або інші стихійні лиха. Кападокійські було побудовано тисячі років тому з вулканічного туфа, і, швидше за все, вони можуть вижити ще упродовж століть.

Вейсман використав як модель сучасний Нью-Йорк, щоб розглянути як може руйнуватися непідтримуване людиною сучасне місто. На його думку, каналізація засмітиться, підземні потоки води наповнять тунелі метро, ґрунти під дорогами зазнають ерозії, утворяться підземні порожнечі. Використовуючи інтерв'ю з членами Товариства охорони дикої природи і представниками Нью-Йоркського ботанічного саду, Вайсман прогнозує, що місцева рослинність повертатиметься, поширюючись з парків і навколишніх зелених поясів. Щури і таргани, не забезпечені їжею і теплом, вимруть.

Вейсман пояснює, яким чином звичайний для США житловий будинок руйнуватиметься: спочатку вода проникне через дах всередину, почне роз'їдати деревину і цвяхи, що призведе до нахиляння стін і обвалу усієї будівлі. Через 500 років все, що залишиться, це алюмінієві деталі посудомийної машини, посуд із нержавіючої сталі і пластикові ручки. Набагато довше можуть проіснувати радіоактивні матеріали, кераміка, бронзові статуї, гора Рашмор, а в космічному просторі також позолочені таблички на апараті «Вояджер» і радіохвилі.

Див. також

•  — документальний фільм, що розповідає про те ж.
• Загибель людства

Ресурси Інтернету

• The World Without Us — Офіційний сайт (англ.)
•  — Огляд книги (англ.)