Андре Боннар

Андре́ Бонна́р (André Bonnard; 1888, Лозанна — 1959) — швейцарський науковець, спеціаліст з старогрецької літератури й мови, перекладач, громадський діяч. Лауреат Міжнародної Ленінської премії «За зміцнення миру між народами» (1954).

Андре Боннар
Народився	16 серпня 1888(1888-08-16)^[1]^[2] Лозанна, Швейцарія
Помер	18 жовтня 1959(1959-10-18)^[2] (71 рік) Лозанна, Швейцарія
Країна	Швейцарія
Діяльність	викладач університету, перекладач, еллініст
Заклад	Лозанський університет
Нагороди

Біографічні відомості

Народився в Лозанні (Швейцарія) в родині викладача. Був одружений, дітей не мав.

Вивчав літературу в Лозаннському університеті (бакалавр мистецтв), після вчився в Сорбоні в Парижі. Потім на викладацькій роботі. В 1915—1928 викладав у гімназії в Лозанні.

В 1928-57 роках читав лекції з літератури в Лозаннському університеті. У 1936 році отримав докторат в Греноблі. В 1952 в Лозанні створив народний університет, в якому читав лекції з літератури, мистецтва і загальної історії.

Голова Швейцарського комітету прихильників миру (1949), учасник Всесвітніх конгресів прихильників миру в Парижі (1949) і Варшаві (1950).

У 1952 році був звинувачений в шпигунстві на користь СРСР. Згодом реабілітований.

Основні праці

• «Боги Греції» (1944)
• «Поезія Сафо» (1948)
• «Інтелігенція і Жовтнева революція» (1948)
• «До нового гуманізму. Роздуми про радянську літературу» (1948)
• «Трагедія і людина» (1951)
• «Обіцянка Людини» (1953) та ін.

Примітки

1. Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
   d:Track:Q19938912d:Track:Q54837d:Track:Q193563
2. The Fine Art Archive — 2003.
   d:Track:Q10855166

Джерела

• Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.