Успенська церква мурована церква 1653 року розташована у місті Підгайці Тернопільської області при вул Бережанській Успе

Успенська церква — мурована церква 1653 року, розташована у місті Підгайці Тернопільської області, при вул. Бережанській.

Успенська церква
Вигляд церкви збоку
49°16′30″ пн. ш. 25°08′03″ сх. д. / 49.27500° пн. ш. 25.13417° сх. д. / 49.27500; 25.13417Координати: 49°16′30″ пн. ш. 25°08′03″ сх. д. / 49.27500° пн. ш. 25.13417° сх. д. / 49.27500; 25.13417
Тип споруди	церква
Розташування	Україна, Підгайці
Кінець будівництва	1653
Стиль	ренесанс, українське бароко
Належність	ПЦУ
Адреса	вул. Бережанська
Церква Успіння Пресвятої Богородиці (Підгайці) (Україна)

Церква Успіння Пресвятої Богородиці у Вікісховищі

ЇЇ оголошено пам'яткою архітектури національного значення: архітектурна конструкція не має аналогів в Україні. Інтер'єр, живопис і культура стилю бароко — Відродження (Ренесансу).

Церква оточена грубим кам'яним муром. Неподалік храму є пам'ятний хрест на честь Святої Тверезості, поставлений 1876 р.

Історія

Фундаторкою Успенської церкви була друга дружина власника міста Станіслава «Ревери» Потоцького Анна Могилянка. Відомо, що великі кошти на будівництво церкви та інші добровільні фундації давали власники міста Потоцькі.

Архітектура

Екстер'єр

Споруда кам'яна, тридільна, триверха, з квадратною навою, притвором, гранчастою зовні і круглою зсередини апсидою. Під бабинцем знаходиться глибокий підвал, над ним, на другому ярусі — хори, на третьому — каплиця. Усі три куполи із світловими ліхтариками. Особливістю будівлі (аналога серед пам'яток України не існує) є влаштований на даху бойовий обхід із аркадою. Фасади оформлені пілястрами, а портали і обрамлення вікон — профілюванням і різьбленням у стилі Відродження.

Інтер'єр

В інтер'єрі домінує висотно розкритий простір середнього купола. Первісна дерев'яна скульптура с. XVII ст. зберігається в Київському музеї українського мистецтва, а нині інтер'єр церкви доповнюють живопис і скульптури кіотів в стилі бароко (XVIII ст.). Із первісного іконостаса до нашого часу збереглись тільки дві дерев'яні скульптури св. Петра і Павла, які зараз зберігаються у .

Стильова своєрідність пам'ятки — у сполученні прийомів ренесансової архітектури (декор) і традиційної української (конфігурація).

Дзвіниця

Біля церкви, край дороги, є дзвіниця XIX ст. Вона стоїть на місці старої, яку 1889 р. знищила пожежа. У давнішім часі стара дзвіниця була оборонною вежею коло Львівської брами, як частина міських укріплень, розібраних у середині XVIII ст.

Примітки

J.K.Ostrowski. Kościoł parafialny p.w. Św. Trójcy w Podhajcach // Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa ruskiego. Praca zbiorowa. Kraków: Międzynarodowe Centrum Kultury, Drukarnia narodowa, 1996, tom. 4. 211 s., 402 il. seria: Materiały do dziejów sztuki sakralnej na ziemiach wschodnich dawnej Rzeczypospolitej. s.160 (пол.)

Література

С. Колодницький. Підгайці.— 2005.

[1] J.K.Ostrowski. Kościoł parafialny p.w. Św. Trójcy w Podhajcach // Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa ruskiego. Praca zbiorowa. Kraków: Międzynarodowe Centrum Kultury, Drukarnia narodowa, 1996, tom. 4. 211 s., 402 il. seria: Materiały do dziejów sztuki sakralnej na ziemiach wschodnich dawnej Rzeczypospolitej. s.160 (пол.)