Томаш Каєтан Венгерський

Томаш Каєтан Венгерський (пол. Tomasz Kajetan Węgierski, 1756 — 11 квітня 1787) — поет, письменник, перекладач часів польського Просвітництва.

Томаш Каєтан Венгерський
Народився	1756(1756) Слівно
Помер	11 квітня 1787(1787-04-11) Марсель
Країна	Річ Посполита
Національність	поляк
Діяльність	поет, перекладач
Alma mater	^d
Знання мов	польська^[1]^[2]
Конфесія	католицтво
Рід	Q63531494?
Батько	Томаш Венгерський
Мати	Анеля Папроцька
Герб
Медіафайли у Вікісховищі

Життєпис

Походив зі шляхетського роду Венгерських гербу Венява. Син Томаша Венгерського, помічника старости коритницького, та Анєлі Папроцької. Народився 1756 року в м. Слівно (Підляшшя). У 1764—1771 роках навчався в навчальному закладі ордену піарів «Collegium Nobilium» (м. Варшава). Після цього повернувся до рідного міста. Деякий час (1772—1774 роки) мешкав у Білостоку.

1774 року перебирається до Варшави, де отримує посаду в Департаменту юстиції при Постійній раді. Тоді ж починає друкувати свої статті у журналі «Приємні та корисні забави». 1777 року написав статтю проти одного з впливових чиновників після нападу на маєток батька. Через дії нападника втратив посаду й був засуджений до штрафу та кількаденного ув'язнення.

1779 року разом із своїм другом — ужендувським старостою, ротмістром Каєтаном Потоцьким (пом. бл.1803), сином Евстахія Потоцького, вирушив у мандрівку країнами Європи. Вони відвідали міста Фландрії, Німеччини, Італії. 1783 року перебирається до США, потім подорожував іспанськими колоніями у Центральній Америці, потім до о. Мартиніка. Наприкінці життя перебирається до Франції. Помер 1787 року в Марселі.

Творчість

У його поетичних творах помітні філософські роздуми, проявляються матеріалістичні погляди, протест проти лицемірства та релігійних догм, яким він протиставляє невгамовний епікуреїзм і гуманістичну ідею розкріпачення особистості («Беляни», «Про стіні Ла Гранд-Шартрез»).

У своїх ліричних одах, сатирах і байках Томаш Каєтан наслідував принципам поетики класицизму. Цікавою є іроікомічна поема «Орган» (1777 рік), де поет висміював духівництво й сарматські звичаї. Тут відчувається вплив французів Буало та Вольтера.

У прозоровому трактаті «Думках про поезію» Венгерський виступив проти готових приписів та обмежувальних схем у створені віршованих творів.

Також був перекладачем поетичних листів Вольтера, «Перських листів» Ш. Монтеск'є, «Пігмаліона» Ж. Ж. Руссо, роману «Белізарія» Ж. Ф. Мармонтеля.

Примітки

1. Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
   d:Track:Q19938912d:Track:Q54837d:Track:Q193563
2. CONOR.Sl
   d:Track:Q16744133
3. Urzędów // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1892. — Т. XII. — S. 827. (пол.).— S. 827. (пол.)
4. Potoccy (02) [ 5 березня 2016 у Wayback Machine.] (пол.)

Джерела

• Bibliografia Literatury Polskiej — Nowy Korbut. Warszawa: Państwowy Instytut Wydawniczy, 1970, s. 397—406.
• Szyikowski M., Tomasza Kajetana Węgierskiego «Organy», «Przewodnik naukowy i literacki», 1907, roez. 35.

Посилання