Щодо інших людей з таким самим іменем та прізвищем див Радзивілл Ольбрахт Альберт Радзивілл лит Albertas Radvila пол Alb

Щодо інших людей з таким самим іменем та прізвищем див. Радзивілл.

Ольбрахт (Альберт) Радзивілл (лит. Albertas Radvila, пол. Albrecht Radziwiłł, *25 березня 1717 — †1790) — державний і військовий діяч Великого князівства Литовського в Речі Посполитій. Відомий також як Ольбрахт III Радзивілл.

Ольбрахт Радзивілл
Albertas Radvila

Народився	25 березня 1717(17170325) Дятлово
Помер	1790 Глуськ
Підданство	Річ Посполита
Національність	литвин
Діяльність	державний діяч
Посада	староста річицький
Військове звання	генерал-майор
Конфесія	католик
Рід	Радзивілли
Батько	Миколай Фаустин Радзивілл
Мати	Барбара-Франца Завіша-Кезгайло
Брати, сестри	Удальрік Христофор Радзивілл, Єжи Радзивілл (воєвода новогрудський) і Станіслав Радзивілл (підкоморій великий литовський)
У шлюбі з	Анна Кунегунда Халецька
Діти	1 син і 3 доньки
Нагороди
Герб
Медіафайли у Вікісховищі

Життєпис

Походив з литовського магнатського роду Радзивілів, Бердичівської лінії гілки Несвізько-Клецької. Другий син Миколая Фаустина Радзивілла, воєводи новогрудського, і Барбари-Франци Завіша-Кезгайло. Народився 1717 року у резиденції Дятлово. Здобув гарну освіту в Несвізькому єзуїтському колегіумі.

У 1733 році після смерті Августа II, короля Речі Посполитої, разом з батьком і братами доєднався до Варшавської конфедерації, що підтримувала обрання на трон сина померлого короля — Августа Фрідріха, курфюрства Саксонії. Брав участь у боротьбі проти Дзіковської конфедерації, що підтримувала короля Станіслава I Лещинського. У 1734 році отримав у володіння Річицьке староство. В 1736 від Новогрудського повіту його було обрано послом на пацифікаційний сейм, на якому було затверджено припинення конфлікту між конфедераціями й визнано обрання на трон Августа Фрідріха Саксонського.

1742 року оженився на представниці роду Халецьких. 1746 році після смерті батька успадкував маєтності і міста Крожами, Глуськ і Хальчам, Рудобелку. У 1750 році обирається маршалком Трибуналу Великого князівства Литовського.

З 1754 року отримує військовий чин полковника гусарської корогви королевича Фрідріха Крістіана, старшого сина Августа III. 1755 року стає генерал-майором литовських військ. 1757 року отримав орден Св. Олександра Невського. 1756 році в Річиці на власний кошт звів новий костел Святої Трійці.

У 1763 році в період безкоролів'я Ольбрахт Радзивілл стає супротивником магнатської партії Чарторийських. Виступав проти обрання на польський престол Станіслава Августа Понятовського. У 1768 році приєднався до Барської конфедерації і був одним з кандидатів на посаду маршалка конфедерації у Великому князівстві Литовському. У 1770 році стає маршалком Барської конфедерації в Річицькому повіті. Член Генеральної ради Барської конфедерації. У 1771 році розробив спеціальний план, за умовами якого Барська конфедерація повинна була поширитися на всю сучасну Білорусь. Після захоплення головних замків Великого князівства Литовського, литовські війська повинні були зібратися в Бобруйську і звідти виступити маршем на Польщу. Після поразки Барської конфедерації в 1772 році Радзивілл виїхав до Сілезії, а звідти до Італії. 1773 році передав річицьке староство зятю Юзефу Юдицькому.

У 1777 році повернувся на батьківщину і примирився з польським королем Станіславом II Августом. У 1780 році за замовленням Радзивілла Карло Спампані було створено чудовий парк у стилі голландського бароко в маєтку Аннополь. Помер 1790 року.

Родина

Дружина — Анна Кунегунда Халецька

Діти:

Алоїза (1749—після 1767), дружина Юзефа Юдицького, стражника великого литовського
Марія Олександра (1753—після 1773), дружина: 1) Леонарда Потія, стражника великого литовського; 2) Антонія Грановського, секретаря великого коронного
Домінік (1754—1798), староста книшинський
Барбара (1755—д/н), дружина Михайла Пузини

Джерела

Albertas Radvila III. Lietuviškoji tarybinė enciklopedija, IX t. Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidybos institutas, 1982. T.IX: Pintuvės-Samneris, 306 psl.
Радзівіл Альбрэхт // Вялікае княства Літоўскае: Энцыклапедыя. У 3 т. / рэд. Г. П. Пашкоў і інш. Т. 2: Кадэцкі корпус — Яцкевіч. — Мінск: Беларуская Энцыклапедыя, 2005. С. 486.