Овчинникова Олена Василівна

Олена Василівна Овчи́нникова (нар. 1 жовтня 1935, Київ) — український графік, есеїст, педагог; член Спілки радянських художників України з 1965 року.

Овчинникова Олена Василівна
Народження	1 жовтня 1935(1935-10-01) (88 років) Київ, Українська СРР, СРСР
Країна	СРСР  Україна  США
Навчання	Київський державний художній інститут (1960)
Діяльність	графікеса, вчителька, есеїстка
Вчитель	Пащенко Олександр Софонович, Касіян Василь Ілліч, Данченко Олександр Григорович, Чичкан Леонід Ілліч, Селіванов Іван Михайлович і Єржиковський Сергій Миколайович
Працівник	Київський державний художній інститут
Член	Спілка радянських художників України
Батько	Овчинников Василь Федорович
Мати	Марголіна Раїса Гаврилівна

У Вікіпедії є статті про інших людей з таким прізвищем: див. Овчинникова.

Біографія

Народилася 1 жовтня 1935 року в місті Києві (нині Україна). Дочка художників Василя Овчинникова і Раїси Марголіної. 1960 року закінчила Київський художній інститут по майстерні станкової графіки. Її викладачами були зокрема Олександр Пащенко, Василь Касіян, Олександр Данченко, ЛеонідЧикан, Іван Селіванов, Сергій Єржиковський. Дипломна робота — серія ліноритів «Люди з Верховини».

Упродовж 1969—1982 років викладала малюнок у Київському художньому інституті. Жила у Києві, в будинку на Русанівській набережній № 22, квартира № 43 та у будинку на вулиці Ежена Потьє, № 11, квартира № 69. У 2001 році емігрувала до США, живе й працює у місті Піттсбурзі.

Творчість

Працювала у галузях станкової та книжкової графіки, монументального мистецтва. Серед робіт:

станкова графіка

• серія ліногравюр «Люди з Верховини» (1960);
• серія ліногравюр «Мирне літо» (1963—1965);
• диптих «Балада про синів» (1967);
• «Свято, що завжди з тобою» (1971, літографія);
• серія літографій «Житіє протопопа Авакума» (1977);
• серія «Київський щоденник» (1990-ті);
• серія «Емігрантські сни» (2002—2007);

темперний живопис

• «Пологовий будинок» (1967);
• «Святкові сорочки для десяти синів» (1971);
• «Кришталева чара» (1980);
• «Жнива» (1983);
• «Рушники» (1994);
• «Благодійні обіди» (1997).

1990 року зробила розписи «Гопак», «Краков'як» у фойє концертого залу київського готелю «Інтурист».

Проілюструвала понад 25-ти книжок, зокрема:

• «Подорож Нільса Гольгерсона з дикими гусьми» Сельми Лагерлеф (1964);
• «Свято святого Йоргена» Гаральда Бергстедта (1967);
• «Балада про синів» (1967);
• «Вир» Григорія Тютюнника (1971, акварель);
• «Маруся» Григорія Квітки-Ос­но­в'яненка (1985);
• «Вершники» Юрія Яновського (1987);
• «Казки» Луки Дем'яна (1969).

Брала участь у республіканських виставках з 1960 року, всесоюзних — з 1965 року, зарубіжних — з 1964 року. Персональні виставки відбулися у Києві у 1987 і 1995 роках.

Окремі роботи художниці зберігаються у Національному художньому музеї України та Музеї української діаспори в Києві, Вінницькому, Дніпровському, Одеському, Запорізькому, Миколаївському, Полтавському, Херсонському художніх музеях.

Авторка низки есе, зокрема в журналі «Всесвіт»: «12 дней во Франции» (1966), «Я не стану описы­вать Колизей» (1971), «Америка: шедевры и муляжи» (1978) тощо.

Примітки

1. Олена Овчинникова. Бібліотека українського мистецтва.
2. Овчинникова Олена Василівна / Довідник членів Спілки художників України. Київ. 1998. С. 108.

Література

• Овчинникова Олена Василівна // Українські радянські художники : довідник / відпов. ред. І. І. Верба. — Київ : Мистецтво, 1972. — С. 335.;
• Овчинникова Олена Василівна // Словник художників України / за ред. М. П. Бажана (відп. ред.) та ін. — К. : Головна редакція Української радянської енциклопедії, 1973. — С. 165.
• Н. М. Буланова. Овчинникова Олена Василівна // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2022. — Т. 24 : О. — 944 с. — .