Автоінтоксикація

Отруєння, отру́я або інтоксика́ція — порушення функцій чи ушкодження органів внаслідок дії отрут чи токсинів, що проникли в організм чи утворилися в ньому.

Отруєння
Причини	інтоксикація^[d]
Класифікація та зовнішні ресурси
Intoxication у Вікісховищі

У теоретичній медицині відрізняють отруєння від інтоксикації, останній термін має ширше значення.

З екзогенною інтоксикацією частіше мають справу токсикологи, меншою мірою — інфекціоністи, загалом у таких випадках вживають термін — отруєння.

Автоінтоксикація — отруєння організму шкідливими речовинами, що утворюються в ньому при нормальній життєдіяльності або при захворюваннях.

Інтоксикаційний синдром — симптомокомплекс змін в організмі та їх клінічних проявів, внаслідок дії токсинів, що знаходяться в організмі. Є одним із проявів певного захворювання.

У клінічній медицині терміни Інтоксикація та Інтоксикаційний синдром вживаються як синоніми.

Класифікація

За перебігом отруєння виділяють:

• гострі
• хронічні

Гострі отруєння відносяться до захворювань, тривалість яких залежить від своєчасно розпочатої інтенсивної терапевтичної допомоги на догоспітальному етапі лікування.

Хронічні отруєння розвиваються поступово під дією однієї й тієї ж хімічної речовини, яка потрапляє до організму впродовж тривалого часу. Прояву гострого отруєння при хронічному потраплянні отрути до організму сприяють такі явища, як кумуляція, сенсибілізація, звикання та залежність.

Кумуляція — накопичення в організмі хімічної або фармакологічно активної речовини. Скупчуватись може речовина, що повільно виводиться або знешкоджується у організмі.

Сенсибілізація — явище, при якому в організмі виникає підвищена чутливість до повторного вживання хімічної речовини. Часто повторне введення одних й тих же ліків у сенсибілізований організм проявляється алергійними реакціями.

Вигляд теляти, якого в експерименті отруїли Cicuta maculata

За джерелом надходження токсинів, інтоксикацію поділяють на:

• екзогенні
• ендогенні (ендогенний інтоксикаційний синдром)
• ендотоксикози

За походженням, отруєння поділяють на:

• побутові
• професійні
• лікарські
• умисні

Шляхи проникнення

Виділяють такі шляхи потрапляння токсичної речовини до організму:

1. Пероральний шлях, коли хімічні сполуки починають всмоктуватись вже в ротовій порожнині, потім у шлунку, кишечнику (особливо жиророзчинні сполуки).
2. Парентеральний шлях (внутрішньовенно, внутрішньом'язово, підшкірно) — найшвидший спосіб потрапляння токсичної дози лікарських препаратів у кров.
3. Інгаляційний шлях — отруєння газоподібними, пароподібними речовинами у суміші, що вдихається, а також рідкими речовинами у формі аерозолей.
4. Перкутанний шлях, коли отруйні речовини типу шкірно-наривної дії добре проникають через шкіру, всмоктуються та мають загальнорезорбтивну дію.
5. Потрапляння токсичних речовин в різні порожнини організму.

Невідкладна допомога

Основні заходи:

• затримка всмоктування отрути у кров;
• знешкодження токсичної речовини, що всмокталася;
• прискорене виведення токсину з організму (детоксикація);
• симптоматична терапія.

Затримку всмоктування отрути у кров здійснюють в залежності від шляху потрапляння токсичної речовини до організму.

Знешкодження отрути, що всмокталася:

• специфічна та антидотна терапія;
• симптоматична терапія або стимуляція фізіологічних функцій;
• методи прискорення виділення отрути з організму.

Прискорення виведення токсичних речовин.

• Найпростішим методом діурезу (сечовиснаження) є водне навантаження. — Багато пиття, в/в велика кількість ізотонічних розчинів (5 % розчин глюкози, 0,85 % розчин хлорида натрію).
• Діуретичні засоби (фуросемід, тощо) протипоказані при ускладненні отруєння гострою нирковою недостатністю (анурія).
• Прискоренню виведення отрути сприяє посилення моторної діяльності кишечника за допомогою проносних (сольових) засобів та клізм.
• Екстракорпоральна детоксикація — гемодіаліз, перитонеальний діаліз, обмінне переливання крові (операція заміщення крові) у спеціалізованих нефрологічних та токсикологічних відділеннях.

Симптоматична терапія — спрямована на підтримку кровообігу (введення серцевих глікозидів, камфори) та дихання (аналептичні засоби — стимулятори дихання, штучне дихання, киснева терапія).

При необхідності проводять серцево-легеневу реанімацію:

• забезпечують прохідність дихальних шляхів;
• здійснюють штучне дихання;
• відновлюють кровообіг.

Пероральне отруєння

При пероральному отруєнні обов'язкові та мають бути виконані негайно такі заходи:

1. Механічне видалення отрути:
   • промивання шлунка через зонд незалежно від стану хворого та часу, від моменту прийому отрути;
   • засоби, які спричинюють блювання;
   • проносні засоби (сольові);
   • очищення кишечника за допомогою сифонної клізми.
2. Хімічне руйнування та нейтралізація отрути:
   • за допомогою кислоти при отруєнні лугами;
   • за допомогою лугів при отруєнні кислотами;
   • сірководнева вода при отруєнні солями важких металів.
3. Фізико-хімічне зв'язування отрути (адсорбція). — ентеросорбенти (активоване вугілля, препарати кремнію, тощо); тальк, крохмаль, гідроокис алюмінію, трисилікат магнію.

Інгаляційне отруєння

При інгаляційних отруєннях слід:

1. видалити постраждалого з ураженої атмосфери;
2. розпочати гіпервентиляцію легень киснем/чистим повітрям;
3. симптоматичне лікування.

Потрапляння отрути під шкіру

При потраплянні токсичної речовини на шкіру необхідно:

1. змити отруту з поверхні шкіри;
2. знешкодити отруту хімічним шляхом, нейтралізувати кислоти та луги;
3. при ураженні ОР шкірно-наривної дії шкіру додатково обробити розчином хлораміну;
4. симптоматичне лікування.

Див. також

• Метаболіти
• Метаболічні захворювання
• Харчові отруєння
• Ботулізм

Примітки

1. Интоксикация // Російсько-український медичний словник з іншомовними назвами / Нечай С.; 25.000 слів, 4 вид., випр. та доповн., — К.: Українське лікарське товариство у Києві, 2003. — С. 313. —
2. А. В. Говенко, Р. та інш., 2010, С.10
3. О. В. Атаман, 2018, С.148.
4. С. М. Недашківський, та інш., 2015, С.1
5. Печінка А. М., Дземан М.І. (2010). Гострі респіраторні захворювання: питання клінічної діагностики та лікування (лекція). УКР. МЕД. ЧАСОПИС (№5 (79) IX - X): 96. Процитовано 28 грудня 2021. {{}}: Вказано більш, ніж один |pages= та |page= ()
6. Л. С. БАБІНЕЦЬ, З. І. САБАТ, О. Р. ШАЙГЕН, О. С. ЗЕМЛЯК (2017). Синдром ендогенної інтоксикації при хронічному панкреатиті та коморбідних станах (PDF). Ліки України (№3 (32)): 27. Процитовано 28 грудня 2021. {{}}: Вказано більш, ніж один |pages= та |page= ()
7. ІМУННІ МЕХАНІЗМИ ПРОГРЕСУВАННЯ МЕТАБОЛІЧНОГО СИНДРОМУ У ОСІБ МОЛОДОГО ВІКУ. Л. М. Пасієшвілі (С.1) (2012 ?)
8. Трахтенберг І. М., 2008, С.41

Джерела

• С.М. Недашківський, С.І. Бабак, Б.І. Кедьо, В.В. Юрків, О.А. Галушко (2015). Інтоксикаційний синдром: сучасні можливості інтенсивної терапії (PDF). Процитовано 28 грудня 2021.
• О. В. Атаман. (2018). Патофізіологія : в 2 т. Т 1 (PDF). Вінниця : Нова Книга. с. 148-151. ISBN . Процитовано 28 грудня 2021. (584 с.)
• Інтенсивна терапія гострих отруєнь; Навч. посібник/ А. В. Говенко, Р. М. Кішко, Т. М. Левченко, Г. П. Хитрий; за ред. проф. В. I. Зубкова. — К.: ЗАТ «Вшол», 2010.- 188 с.
• Книга про отрути та отруєння. Нариси токсикології. Трахтенберг І. М. Пер. з рос.- Тернопіль: ТДМУ, 2008.- 364 с. (С.40-64)
• Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985. (С.?)

Література

• Гостре отруєння солями важких металів // Фармакологія: підручник / І. В. Нековаль, Т. В. Казанюк. — 4-е вид., виправл. — К.: ВСВ «Медицина», * 2011. — c. 62
• Галушко О.А., Недашківський С.М. (2020). Інтоксикаційний синдром в практиці лікаря внутрішньої медицини: роль і місце Реосорбілакту.
• ПРИНЦИПИ ЛІКУВАННЯ ГОСТРИХ ОТРУЄНЬ. ОСНОВНІ АНТИДОТИ. Луценко Р. В. (лекція)Ел.джерело (2020)
• Довідник фельдшера/під ред. А. Н. Шабанова. — 4-е вид., стереотип. — М.: Медицина, 1984. (С.?)

Посилання

•  — Чинний
• Отруйні та сильнодіючі речовини, які ізолюються з біологічного матеріалу перегонкою з водяною парою Лекція
• Інтоксикація