Смоляри Світязькі село в Україні у Шацькій селищній територіальній громаді Ковельського району Волинської області село С

Смоляри-Світязькі — село в Україні, у Шацькій селищній територіальній громаді Ковельського району Волинської області.

село Смоляри-Світязькі
Країна	Україна
Область	Волинська область
Район	Ковельський
Громада	Шацька селищна громада
Код КАТОТТГ	UA07060450290022206
Основні дані
Населення	279
Площа	0,409 км²
Густота населення	682,15 осіб/км²
Поштовий індекс	44055
Телефонний код	+380 3355
Географічні дані
Географічні координати	51°25′06″ пн. ш. 23°47′31″ сх. д. / 51.41833° пн. ш. 23.79194° сх. д. / 51.41833; 23.79194Координати: 51°25′06″ пн. ш. 23°47′31″ сх. д. / 51.41833° пн. ш. 23.79194° сх. д. / 51.41833; 23.79194
Водойми	озеро Прибич
Відстань до районного центру	17 км
Найближча залізнична станція	Ягодин
Відстань до залізничної станції	34 км


Місцева влада
Адреса ради	44000, Волинська обл., смт. Шацьк, вул. 50 років Перемоги, 1Б
Карта
Смоляри-Світязькі
Смоляри-Світязькі
Мапа

Населення становить 279 осіб. Орган місцевого самоврядування — Шацька селищна рада.

Природне оточення

Поблизу села є озеро Прибич. Від озера текла річка, яка впадала в Прип'ять, від неї залишився тільки невеликий рівчак.

Історія

Заснування

Територія, де тепер знаходиться с. Смоляри-Світязькі, колись була вкрита густим сосновим лісом і непрохідними болотами. Село засноване приблизно 250—270 років тому, це 1725—1750 роки. Місцеві жителі, які переселились сюди із села Світязь, були першими переселенцями — це Мартин, Сухар, Писарчук, Бортник. Землі, де вони оселились, і нині носять назви: Мартинівщина, Сухарове, Писареве, Бортнове. Мабуть переселенців із Світязя привабили великі соснові ліси. Можливо, це були втікачі, які шукали кращого життя, а непрохідні болота давали їм надійний захист. Перші жителі добре навчились добувати і переробляти смолу: копали пні сосен і в печах точили смолу. Отож і назва села пішла звідти. В п'яти печах, споруджених у лісі, жителі виготовляли смолу, спирт, мазуту для змазування возів і склеювання бочок, діжок. Позаяк перші поселенці були з села Світязь, то Смоляри назвали Світязькими. Про те, що в цій місцевості займались здобуванням і переробкою смоли свідчить те, що за 3 км від Смолярів Світязьких є Столинські Смоляри і недалеко знаходяться Рогові Смоляри.

Населення

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 294 особи, з яких 132 чоловіки та 162 жінки.

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 279 осіб.

Мова

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:

Мова	Відсоток
українська	99,64 %
російська	0,36 %

Сільські заклади

Село Смолярі Світязькі належить до Шацької громади. Воно розташоване за 17 км на південний захід від центру громади і за 34 км від залізничної станції Ягодин. У селі є неповна середня школа, будинок культури, бібліотека, фельдшерсько-акушерський пункт, два магазини і православна .

Примітки

. Архів оригіналу за 18 листопада 2019. Процитовано 8 грудня 2019.
. database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 20 жовтня 2019.
. database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 20 жовтня 2019.
. database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 20 жовтня 2019.

Джерела

Офіційний сайт Шацького благочиння Володимир-Волинської єпархії [ 29 серпня 2016 у Wayback Machine.]

Посилання

Погода в селі Смоляри-Світязькі [ 31 грудня 2010 у Wayback Machine.]

[1] . Архів оригіналу за 18 листопада 2019. Процитовано 8 грудня 2019.

[населення_1989-2] . database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 20 жовтня 2019.

[населення_2001-3] . database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 20 жовтня 2019.

[населення_2001_мова-4] . database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 20 жовтня 2019.