Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Іва́н Миха́йлович Скоропа́дський (30 січня (11 лютого) 1805, село Дунаєць Глухівського повіту Чернігівської губернії, нині Глухівського району Сумської області — 8 лютого 1887, Тростянець (нині — селище в Чернігівській області)) — український меценат, громадський та культурно-освітній діяч. У 1847—1853 роках був Полтавським губернським маршалком шляхти. Дід останнього гетьмана України — Павла Петровича Скоропадського.
| Іван Михайлович Скоропадський | |
|---|---|
 | |
| Народився | 30 січня (11 лютого) 1805 село Дунаєць |
| Помер | 8 лютого 1887 (81 рік) Тростянець (нині - селище в Чернігівській області) |
| Громадянство |  Російська імперія |
| Відомий завдяки | український меценат, громадський та культурно-освітній діяч |
| Рід | Скоропадські |
| У шлюбі з | Єлизавета Петрівна Тарновська |
| Діти | Петро, Єлизавета і Наталія |
| |
Родовід
| Василій Скоропадський | ||||||||||||||||
| Михайло Скоропадський | ||||||||||||||||
| ім'я невідоме, з роду Грибович | ||||||||||||||||
| Яків Скоропадський | ||||||||||||||||
| Юрій Четвертинський | ||||||||||||||||
| Уляна Четвертинська | ||||||||||||||||
| Анастасія Самойлович | ||||||||||||||||
| Михайло Скоропадський | ||||||||||||||||
| Лук'ян Закревський | ||||||||||||||||
| Йосип Закревський | ||||||||||||||||
| невідомо | ||||||||||||||||
| Єфросинія Закревська | ||||||||||||||||
| Григорій Разумовський | ||||||||||||||||
| Анна Разумовська | ||||||||||||||||
| Наталія Разумовська | ||||||||||||||||
| Іван Скоропадський | ||||||||||||||||
| Федір Маркевич | ||||||||||||||||
| Андрій Маркевич | ||||||||||||||||
| Катерина Томара | ||||||||||||||||
| Іван Маркевич | ||||||||||||||||
| Андрій Горленко | ||||||||||||||||
| Уляна Горленко | ||||||||||||||||
| Марія Апостол | ||||||||||||||||
| Пульхерія Маркевич | ||||||||||||||||
| Василь Кочубей | ||||||||||||||||
| Василь Кочубей | ||||||||||||||||
| Анастасія Апостол | ||||||||||||||||
| Єлизавета Кочубей | ||||||||||||||||
| Дем'ян Оболонський | ||||||||||||||||
| Марта Оболонська | ||||||||||||||||
| Тетяна Родзянко | ||||||||||||||||
Біографія
Народився у родині секунд-майора Михайла Скоропадського та Пульхерії Маркевич.
Здобув досить ґрунтовну домашню освіту. Знав кілька європейських мов, добре володів українською.
У молоді роки взірцем для Скоропадського став його двоюрідний брат Микола Маркевич, згодом відомий український історик, письменник, «найінтелігентніший українець XIX століття».
20-річний Іван Скоропадський вступив на військову службу юнкером Сіверського кінно-єгерського полку. Через два роки його перевели до Нарвського гусарського полку.
Військова кар'єра не влаштовувала Скоропадського — 3 грудня 1832 року він залишив військо і вступив на цивільну службу чиновником у канцелярію Конотопського предводителя дворянства. 4 грудня 1838 року його було звільнено звідти у чині губернського секретаря.
Два терміни (1844—1850) обирався предводителем дворянства Прилуцького повіту.
1830 року Скоропадський одружився з Єлизаветою Петрівною Тарновською; мав з нею трьох дітей — сина Петра та дочок Єлизавету і Наталію. У спадок від батьків Іван Михайлович отримав великий наділ землі з хутірцем на берегах степової річечки Тростянець, притоки Лисогору.
У 1847—1853 роках І. Скоропадський обирався маршалком шляхти Полтавської губернії. 8 квітня 1851 року Іван Михайлович став надвірним радником.
Брав активну участь у визволенні кріпаків і щиро дбав про освіту свого народу. 1865, коли в Україні ввели земське управління, Івана Скоропадського обрали на дуже почесну й відповідальну посаду — голови Прилуцької повітової училищної ради. Підібравши собі доброго помічника — Івана Павловича Мачуху, він активно взявся за ввірену справу і досяг у ній найкращих результатів. Невдовзі Прилуцький повіт посів перше місце на теренах Полтавщини за кількістю шкіл та учнів у них. Так, коли у сусідньому Лубенському повіті налічувалося 33 училища і 558 учнів, то у Прилуцькому — 72 училища та 1237 учнів.
1867 Скоропадський заснував пансіон для підготовки народних учителів; вихованцями цього закладу могли стати лише селянські діти, найкращі випускники сільських училищ. Усі вони перебували на повному утриманні Івана Михайловича. 1870 відбувся перший випуск пансіону, після чого меценат закрив його, заснувавши натомість перше у місті жіноче початкове училище, що пропрацювало 10 років. Ціла низка шкіл та гімназій в Україні завдячують своїм існуванням саме Скоропадському.
Як людина надзвичайно діяльна, чесна і безкорислива, Іван Михайлович мав беззаперечний авторитет серед усіх, хто його знав. Вдячні земляки близько 1870 надали Івану Скоропадському, першому в історії Прилук, звання Почесного громадянина міста. З дозволу імператора у міській управі поряд із портретами осіб царського дому помістили портрет Івана Михайловича. Крім того, прилучани назвали іменем Скоропадського вулицю, на якій була його садиба з прекрасним парком, що мав назву «Острівки». Нині — це територія ефіроолійного комбінату. Скоропадську вулицю перейменували 1919 року, давши їй ім'я більшовика Бособрода .
Скоропадський мав у Прилуках ще одну садибу, тепер там розташувалася гімназія № 1. У садибі були великий будинок, що виходив фасадом на вулицю Київську, і двоповерховий флігель у парку. За незначну суму Іван Михайлович продав цю садибу місту під чоловічу гімназію, до заснування якої він доклав чимало зусиль і коштів.
Скоропадський належав до заможних людей. У середині 19 століття у Прилуцькому повіті Полтавської губернії та Конотопському, Сосницькому й Глухівському повітах Чернігівської губернії він мав 2050 кріпаків і 7 тисяч десятин землі.
Головною метою свого життя Іван Скоропадський вважав створення небаченого у краї Тростянецького парку. Саме там, у Тростянці, він жив і творив диво, яким досі не перестають милуватися люди. Ще 1833 Скоропадський спорудив у Тростянці головний панський дім і розпочав будівництво величезного парку. Улаштування штучних озер, гір, ущелин, мостів та альтанок, завезення з усіх кінців світу екзотичних рослин, дерев і кущів тривали до самої смерті господаря. У результаті титанічної праці і самого Скоропадського, і вченого-садівника Карла Шлінглофа, і місцевого садівника Круподері, і ще сотень і сотень невідомих грабарів і садівників з'явився один із найкращих дендрологічних парків Європи.
Із спогадів онука Івана Михайловича, Павла Петровича Скоропадського, майбутнього гетьмана України (1918):
 | У Івана Михайловича була одна пристрасть: це любов до природи. Живучи, як я вже говорив вище, постійно у Тростянці та маючи великі кошти, він створив Тростянецький парк, який під кінець його життя являв собою визначну пам'ятку України. Не говорячи про художню сторону останнього, що дивувала усіх, хто мав можливість побувати в ньому, парк цій за кільлкістю рідкісних екземплярів дерев, зібраних в ньому, міг конкурювати з першокласними ботанічними садами Європи. В цьому парку ми звичайно проводили літні місяці, а нерідко й осінь, перші роки просто віддаючись всіляким дитячим іграм... |  |
Іван Михайлович славився гостинністю й добротою, гарною господарською жилкою. За спогадами його онука — останнього гетьмана України Павла Петровича Скоропадського, у величезному тростянецькому маєтку, який сторожував усього лише один чоловік, ніколи не було крадіжок. Це красномовно характеризує стосунки Івана Михайловича з підлеглими селянами і загалом з усіма людьми, що його оточували.
Скоропадський понад усе любив природу, музику, українську народну пісню. Завдячуючи Скоропадському, Тростянець став культурним центром: у будинку господаря щотижня збиралися місцеві поміщики і проводили диспути, ділилися враженнями від літературних новинок, влаштовували концерти. Постійними гостями Скоропадського були Галагани, Тарновські, Милорадовичі, Маркевичі. На сцені домашнього театру виступали знамениті на той час українські музиканти Заремби — Владислав Іванович і його син Сигізмунд. Мандрівні лірники й кобзарі, яких Скоропадський обдаровував з особливою щедрістю, виконували старовинні думи й пісні.
Іван Михайлович дуже любив, щоб у його маєтку було багато гостей, і тому вся садиба, усі великі й малі флігелі, постійно заселялися приїжджими. Тут місяцями жили письменники, художники, артисти. У Тростянці подовгу перебував і творив свої полотна видатний живописець Микола Миколайович Ге. Він, до речі, намалював портрети Скоропадського і всіх членів його сімейства. Портрет Івана Михайловича роботи Ге близько 30 років зберігався у Прилуцькому музеї, але потім його вивезли до Чернігова. Тепер портрет експонується в обласному художньому музеї.
Достеменно відомо, що Скоропадський належав до когорти справжніх українських патріотів, що доводили це ділом. Стіни його тростянецького дому були завішані портретами гетьманів, почесне місце серед них займали портрет Івана Степановича Мазепи та кілька старовинних народних картин із зображеннями легендарного народного героя — козака Мамая.
Із спогадів онука Івана Михайловича, Павла Петровича Скоропадського:
| | У домі [Івана Михайловича] отримувалась «Киевская Старина», читалися та обговорювалися книги Костомарова та інших українських письменників. Висів між гетьманами портрет Мазепи, такий ненависний всякому росіянину, в будинку йому не поклонялися, як це роблять тепер українці, вбачаючи в ньому символ української самостійності, а мовчки ставилися з симпатіями, причому тільки обурювались, що досі в соборах Великим постом Мазепі проголошували анафему, і сміялися над нелогічністю, що в Києві одночасно в Софійському соборі оголошують Мазепу анафему, а в Михайлівському монастирі за нього, як творця храму, підносять молитви за упокій душі... | |
Українськими патріотами виросли й діти Івана Михайловича. Особливо це стосується його доньки — Єлизавети Іванівни Милорадович, котра за власний кошт видавала українські книжки, засновувала школи й бібліотеки. Та найбільша її заслуга перед українською культурою — заснування 1873 Наукового товариства імені Тараса Шевченка у Львові.
Помер Іван Михайлович 8 лютого 1887. Поховали його у найчарівнішому куточку диво-парку, його улюбленого дітища. Ще й досі на залишках мармурового пам'ятника на могилі Скоропадського зберігається напис-заклинання покійного до прийдешніх поколінь: «Любезный прохожий! Сад, в котором ты гуляешь, насажден мною: он служил мне утешением в моей жизни; если ты заметишь беспорядок, ведущий к уничтожению его, то скажи об этом хозяину сада, ты сделаешь доброе дело».
Примітки
- Скоропадський, Павло. Спогади. Кінець 1917 – грудень 1918 / гол. ред. Ярослав Пеленський. — Київ—Філадельфія: Інститут української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського НАН України; Інститут східноєвропейських досліджень НАН України; Східноєвропейський дослідний інститут ім. В. Липинського, 1995. — 493 с. — .
- Гайдай Георгій. Гордість громади. [ 11 травня 2007 у Wayback Machine.] // газ. «Град Прилуки» за 9 лютого 2005 року
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Iva n Miha jlovich Skoropa dskij 30 sichnya 11 lyutogo 1805 18050211 selo Dunayec Gluhivskogo povitu Chernigivskoyi guberniyi nini Gluhivskogo rajonu Sumskoyi oblasti 8 lyutogo 1887 Trostyanec nini selishe v Chernigivskij oblasti ukrayinskij mecenat gromadskij ta kulturno osvitnij diyach U 1847 1853 rokah buv Poltavskim gubernskim marshalkom shlyahti Did ostannogo getmana Ukrayini Pavla Petrovicha Skoropadskogo Ivan Mihajlovich SkoropadskijNarodivsya30 sichnya 11 lyutogo 1805 1805 02 11 selo DunayecPomer8 lyutogo 1887 1887 02 08 81 rik Trostyanec nini selishe v Chernigivskij oblasti GromadyanstvoRosijska imperiyaVidomij zavdyakiukrayinskij mecenat gromadskij ta kulturno osvitnij diyachRidSkoropadskiU shlyubi zYelizaveta Petrivna TarnovskaDitiPetro Yelizaveta i Nataliya Mediafajli u Vikishovishi U Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej iz prizvishem Skoropadskij Cya stattya pro ukrayinskogo mecenata Pro osavula div Skoropadskij Ivan Mihajlovich osavul Rodovid Vasilij Skoropadskij Mihajlo Skoropadskij im ya nevidome z rodu Gribovich Yakiv Skoropadskij Yurij Chetvertinskij Ulyana Chetvertinska Anastasiya Samojlovich Mihajlo Skoropadskij Luk yan Zakrevskij Josip Zakrevskij nevidomo Yefrosiniya Zakrevska Grigorij Razumovskij Anna Razumovska Nataliya Razumovska Ivan Skoropadskij Fedir Markevich Andrij Markevich Katerina Tomara Ivan Markevich Andrij Gorlenko Ulyana Gorlenko Mariya Apostol Pulheriya Markevich Vasil Kochubej Vasil Kochubej Anastasiya Apostol Yelizaveta Kochubej Dem yan Obolonskij Marta Obolonska Tetyana Rodzyanko BiografiyaNarodivsya u rodini sekund majora Mihajla Skoropadskogo ta Pulheriyi Markevich Zdobuv dosit gruntovnu domashnyu osvitu Znav kilka yevropejskih mov dobre volodiv ukrayinskoyu U molodi roki vzircem dlya Skoropadskogo stav jogo dvoyuridnij brat Mikola Markevich zgodom vidomij ukrayinskij istorik pismennik najinteligentnishij ukrayinec XIX stolittya 20 richnij Ivan Skoropadskij vstupiv na vijskovu sluzhbu yunkerom Siverskogo kinno yegerskogo polku Cherez dva roki jogo pereveli do Narvskogo gusarskogo polku Vijskova kar yera ne vlashtovuvala Skoropadskogo 3 grudnya 1832 roku vin zalishiv vijsko i vstupiv na civilnu sluzhbu chinovnikom u kancelyariyu Konotopskogo predvoditelya dvoryanstva 4 grudnya 1838 roku jogo bulo zvilneno zvidti u chini gubernskogo sekretarya Dva termini 1844 1850 obiravsya predvoditelem dvoryanstva Priluckogo povitu 1830 roku Skoropadskij odruzhivsya z Yelizavetoyu Petrivnoyu Tarnovskoyu mav z neyu troh ditej sina Petra ta dochok Yelizavetu i Nataliyu U spadok vid batkiv Ivan Mihajlovich otrimav velikij nadil zemli z hutircem na beregah stepovoyi richechki Trostyanec pritoki Lisogoru U 1847 1853 rokah I Skoropadskij obiravsya marshalkom shlyahti Poltavskoyi guberniyi 8 kvitnya 1851 roku Ivan Mihajlovich stav nadvirnim radnikom Brav aktivnu uchast u vizvolenni kripakiv i shiro dbav pro osvitu svogo narodu 1865 koli v Ukrayini vveli zemske upravlinnya Ivana Skoropadskogo obrali na duzhe pochesnu j vidpovidalnu posadu golovi Priluckoyi povitovoyi uchilishnoyi radi Pidibravshi sobi dobrogo pomichnika Ivana Pavlovicha Machuhu vin aktivno vzyavsya za vvirenu spravu i dosyag u nij najkrashih rezultativ Nevdovzi Priluckij povit posiv pershe misce na terenah Poltavshini za kilkistyu shkil ta uchniv u nih Tak koli u susidnomu Lubenskomu poviti nalichuvalosya 33 uchilisha i 558 uchniv to u Priluckomu 72 uchilisha ta 1237 uchniv 1867 Skoropadskij zasnuvav pansion dlya pidgotovki narodnih uchiteliv vihovancyami cogo zakladu mogli stati lishe selyanski diti najkrashi vipuskniki silskih uchilish Usi voni perebuvali na povnomu utrimanni Ivana Mihajlovicha 1870 vidbuvsya pershij vipusk pansionu pislya chogo mecenat zakriv jogo zasnuvavshi natomist pershe u misti zhinoche pochatkove uchilishe sho propracyuvalo 10 rokiv Cila nizka shkil ta gimnazij v Ukrayini zavdyachuyut svoyim isnuvannyam same Skoropadskomu Nadgrobnij kamin na mogili I M Skoropadskogo Yak lyudina nadzvichajno diyalna chesna i bezkorisliva Ivan Mihajlovich mav bezzaperechnij avtoritet sered usih hto jogo znav Vdyachni zemlyaki blizko 1870 nadali Ivanu Skoropadskomu pershomu v istoriyi Priluk zvannya Pochesnogo gromadyanina mista Z dozvolu imperatora u miskij upravi poryad iz portretami osib carskogo domu pomistili portret Ivana Mihajlovicha Krim togo priluchani nazvali imenem Skoropadskogo vulicyu na yakij bula jogo sadiba z prekrasnim parkom sho mav nazvu Ostrivki Nini ce teritoriya efiroolijnogo kombinatu Skoropadsku vulicyu perejmenuvali 1919 roku davshi yij im ya bilshovika Bosobroda Skoropadskij mav u Prilukah she odnu sadibu teper tam roztashuvalasya gimnaziya 1 U sadibi buli velikij budinok sho vihodiv fasadom na vulicyu Kiyivsku i dvopoverhovij fligel u parku Za neznachnu sumu Ivan Mihajlovich prodav cyu sadibu mistu pid cholovichu gimnaziyu do zasnuvannya yakoyi vin doklav chimalo zusil i koshtiv Skoropadskij nalezhav do zamozhnih lyudej U seredini 19 stolittya u Priluckomu poviti Poltavskoyi guberniyi ta Konotopskomu Sosnickomu j Gluhivskomu povitah Chernigivskoyi guberniyi vin mav 2050 kripakiv i 7 tisyach desyatin zemli Derzhavnij dendrologichnij park Trostyanec NAN Ukrayini Golovnoyu metoyu svogo zhittya Ivan Skoropadskij vvazhav stvorennya nebachenogo u krayi Trostyaneckogo parku Same tam u Trostyanci vin zhiv i tvoriv divo yakim dosi ne perestayut miluvatisya lyudi She 1833 Skoropadskij sporudiv u Trostyanci golovnij panskij dim i rozpochav budivnictvo velicheznogo parku Ulashtuvannya shtuchnih ozer gir ushelin mostiv ta altanok zavezennya z usih kinciv svitu ekzotichnih roslin derev i kushiv trivali do samoyi smerti gospodarya U rezultati titanichnoyi praci i samogo Skoropadskogo i vchenogo sadivnika Karla Shlinglofa i miscevogo sadivnika Krupoderi i she soten i soten nevidomih grabariv i sadivnikiv z yavivsya odin iz najkrashih dendrologichnih parkiv Yevropi Iz spogadiv onuka Ivana Mihajlovicha Pavla Petrovicha Skoropadskogo majbutnogo getmana Ukrayini 1918 U Ivana Mihajlovicha bula odna pristrast ce lyubov do prirodi Zhivuchi yak ya vzhe govoriv vishe postijno u Trostyanci ta mayuchi veliki koshti vin stvoriv Trostyaneckij park yakij pid kinec jogo zhittya yavlyav soboyu viznachnu pam yatku Ukrayini Ne govoryachi pro hudozhnyu storonu ostannogo sho divuvala usih hto mav mozhlivist pobuvati v nomu park cij za killkistyu ridkisnih ekzemplyariv derev zibranih v nomu mig konkuryuvati z pershoklasnimi botanichnimi sadami Yevropi V comu parku mi zvichajno provodili litni misyaci a neridko j osin pershi roki prosto viddayuchis vsilyakim dityachim igram Ivan Mihajlovich slavivsya gostinnistyu j dobrotoyu garnoyu gospodarskoyu zhilkoyu Za spogadami jogo onuka ostannogo getmana Ukrayini Pavla Petrovicha Skoropadskogo u velicheznomu trostyaneckomu mayetku yakij storozhuvav usogo lishe odin cholovik nikoli ne bulo kradizhok Ce krasnomovno harakterizuye stosunki Ivana Mihajlovicha z pidleglimi selyanami i zagalom z usima lyudmi sho jogo otochuvali Nadgrobnij kamin Skoropadskij ponad use lyubiv prirodu muziku ukrayinsku narodnu pisnyu Zavdyachuyuchi Skoropadskomu Trostyanec stav kulturnim centrom u budinku gospodarya shotizhnya zbiralisya miscevi pomishiki i provodili disputi dililisya vrazhennyami vid literaturnih novinok vlashtovuvali koncerti Postijnimi gostyami Skoropadskogo buli Galagani Tarnovski Miloradovichi Markevichi Na sceni domashnogo teatru vistupali znameniti na toj chas ukrayinski muzikanti Zarembi Vladislav Ivanovich i jogo sin Sigizmund Mandrivni lirniki j kobzari yakih Skoropadskij obdarovuvav z osoblivoyu shedristyu vikonuvali starovinni dumi j pisni Ivan Mihajlovich duzhe lyubiv shob u jogo mayetku bulo bagato gostej i tomu vsya sadiba usi veliki j mali fligeli postijno zaselyalisya priyizhdzhimi Tut misyacyami zhili pismenniki hudozhniki artisti U Trostyanci podovgu perebuvav i tvoriv svoyi polotna vidatnij zhivopisec Mikola Mikolajovich Ge Vin do rechi namalyuvav portreti Skoropadskogo i vsih chleniv jogo simejstva Portret Ivana Mihajlovicha roboti Ge blizko 30 rokiv zberigavsya u Priluckomu muzeyi ale potim jogo vivezli do Chernigova Teper portret eksponuyetsya v oblasnomu hudozhnomu muzeyi Dostemenno vidomo sho Skoropadskij nalezhav do kogorti spravzhnih ukrayinskih patriotiv sho dovodili ce dilom Stini jogo trostyaneckogo domu buli zavishani portretami getmaniv pochesne misce sered nih zajmali portret Ivana Stepanovicha Mazepi ta kilka starovinnih narodnih kartin iz zobrazhennyami legendarnogo narodnogo geroya kozaka Mamaya Iz spogadiv onuka Ivana Mihajlovicha Pavla Petrovicha Skoropadskogo U domi Ivana Mihajlovicha otrimuvalas Kievskaya Starina chitalisya ta obgovoryuvalisya knigi Kostomarova ta inshih ukrayinskih pismennikiv Visiv mizh getmanami portret Mazepi takij nenavisnij vsyakomu rosiyaninu v budinku jomu ne poklonyalisya yak ce roblyat teper ukrayinci vbachayuchi v nomu simvol ukrayinskoyi samostijnosti a movchki stavilisya z simpatiyami prichomu tilki oburyuvalis sho dosi v soborah Velikim postom Mazepi progoloshuvali anafemu i smiyalisya nad nelogichnistyu sho v Kiyevi odnochasno v Sofijskomu sobori ogoloshuyut Mazepu anafemu a v Mihajlivskomu monastiri za nogo yak tvorcya hramu pidnosyat molitvi za upokij dushi Ukrayinskimi patriotami virosli j diti Ivana Mihajlovicha Osoblivo ce stosuyetsya jogo donki Yelizaveti Ivanivni Miloradovich kotra za vlasnij kosht vidavala ukrayinski knizhki zasnovuvala shkoli j biblioteki Ta najbilsha yiyi zasluga pered ukrayinskoyu kulturoyu zasnuvannya 1873 Naukovogo tovaristva imeni Tarasa Shevchenka u Lvovi Pomer Ivan Mihajlovich 8 lyutogo 1887 Pohovali jogo u najcharivnishomu kutochku divo parku jogo ulyublenogo ditisha She j dosi na zalishkah marmurovogo pam yatnika na mogili Skoropadskogo zberigayetsya napis zaklinannya pokijnogo do prijdeshnih pokolin Lyubeznyj prohozhij Sad v kotorom ty gulyaesh nasazhden mnoyu on sluzhil mne utesheniem v moej zhizni esli ty zametish besporyadok vedushij k unichtozheniyu ego to skazhi ob etom hozyainu sada ty sdelaesh dobroe delo PrimitkiSkoropadskij Pavlo Spogadi Kinec 1917 gruden 1918 gol red Yaroslav Pelenskij Kiyiv Filadelfiya Institut ukrayinskoyi arheografiyi ta dzhereloznavstva im M S Grushevskogo NAN Ukrayini Institut shidnoyevropejskih doslidzhen NAN Ukrayini Shidnoyevropejskij doslidnij institut im V Lipinskogo 1995 493 s ISBN 5 7702 0845 7 Gajdaj Georgij Gordist gromadi 11 travnya 2007 u Wayback Machine gaz Grad Priluki za 9 lyutogo 2005 roku