Вітер диявола

Диявольський вітер (англ. Devil wind, також зустрічається варіант англ. Blowing from guns — буквально «розвіювання гарматами») — назва типу смертної кари, що полягав у прив'язуванні засудженого до жерла гармати і пострілі з неї крізь тіло жертви (як ядром, так і «холостим» зарядом пороху).

Історія виникнення

Страта лідерів повстання сипаїв за допомогою «диявольського вітру». Картина В. Верещагіна, 1884

Цей тип страти був розроблений британцями під час Повстання сипаїв (1857–1858) і активно застосовувався ними до заколотників.

Василь Верещагін, який вивчав застосування цієї страти перед написанням своєї картини «Придушення індійського повстання англійцями» (1884 рік), у своїх спогадах писав наступне:

Сучасна цивілізація скандалізувалась головним чином тим, що турецька розправа проводилася близько, в Європі, а потім і засоби вчинення звірств надто нагадували тамерланівські часи: рубали, перерізали горло, як у баранів.
Інша річ у англійців: по-перше, вони творили справу правосуддя, справа відплати за зневажені права переможців, далеко, в Індії, по-друге, робили справу грандіозно: сотнями прив'язували обурених проти їхнього панування сипаїв і не сипаїв до жерл гармат і без снаряда, одним порохом, розстрілювали їх — це вже великий успіх проти перерізування горла чи розрізання живота. <…> Повторюю, все робиться методично, по-хорошому: гармати, скільки їх трапиться числом, шикуються в ряд, до кожного дула не кваплячись підводять і прив'язують за лікті по одному більш-менш злочинному індійському громадянину, різного віку, професій і каст, і потім по команді всі гармати стріляють разом.

— В. Верещагін. Скобелєв. Російсько-турецька війна 1877-1878 рр.. у спогадах В.В. Верещагіна.

Особливий жах даного типу кари для засуджених полягав у тому, що «Диявольський вітер» неминуче розривав тіло жертви на шматки, що у світлі релігійних та громадських традицій Індії мало дуже негативні наслідки для розстрілюваного. У спогадах Верещагіна вказується:

Смерті цієї вони не бояться, і страта їх не лякає, та чого вони уникають, чого бояться, так це необхідність постати перед вищим суддею в неповному, понівеченому вигляді, без голови, без рук, з недоліком членів, а це саме не тільки ймовірно, але навіть неминуче при розстрелюванні з гармат. <…>
Чудова подробиця: у той час як тіло розлітається на шматки, всі голови, відірвавшись від тулуба, спірально летять догори. Природно, що ховають потім разом, без строго розбору того, якому саме з жовтих джентльменів належить та чи інша частина тіла. Ця обставина, повторюю, дуже лякає тубільців, і воно було головним мотивом введення страти розстрілюванням з гармат в особливо важливих випадках, як, наприклад, при повстаннях.
Європейцеві важко зрозуміти жах індійця високої касти при необхідності лише торкнутися побратима нижчої: ​​він повинен, щоб не закрити собі можливість врятуватися, омиватися і приносити жертви після цього без кінця. Жахливо вже й те, що за сучасних порядків доводиться, наприклад, на залізницях сидіти лікоть до ліктя і з кожним, — а тут може статися, ні більше, ні менше, що голова браміна при трьох шнурах ляже на вічний спокій близько хребта парії — бррр! Від однієї цієї думки здригається душа найтвердішого індуса!
Кажу це дуже серйозно, в повній впевненості, що ніхто з тих, хто побував у тих країнах або неупереджено ознайомився з ними за описами не буде суперечити мені.

— В. Верещагін. Скобелєв. Російсько-турецька війна 1877-1878 рр.. у спогадах В.В. Верещагіна.

Страта в культурі

• У романі Жюля Верна «Паровий будинок» індуси збиралися стратити полковника Мунро, прив'язавши його до жерла гармати і вистріливши з неї. Там же присутні такі рядки: «- Мунро, — продовжував набоб, — один з твоїх предків, Гектор Мунро, перший раз наважився застосувати цю страшну кару, яка у війну 1857 прийняла такі страшні розміри!»
• У романі Р. Сабатіні «Одіссея капітана Блада» головний герой, , наказує прив'язати полоненого іспанського кабальєро дона Дієго де Еспіноса до жерла гармати, щоб змусити сина останнього виконати свої умови. Сабатіні описує цей епізод так:
  «Дон Дієго, прив'язаний до жерла гармати, несамовито обертав очима, проклинаючи капітана Блада. Руки іспанця були заведені за спину і туго стягнуті мотузками, а ноги прив'язані до станини лафета. Навіть безстрашна людина, сміливо дивився в обличчя смерті, може жахнутися, точно дізнавшись, який саме смертю йому доведеться вмирати.
  На губах у іспанця виступила піна, але він не переставав клясти і ображати свого мучителя:
   — Варвар! Дикун! Проклятий єретик! Невже ти не можеш прикінчити мене як-небудь по-християнськи?».
• Страту «Диявольський вітер» зображено на картині В. Верещагіна «Придушення індійського повстання англійцями» (1884 рік) (див. вище)
• Страта сипаїв зображена у фільмі «Капітан Немо».

Примітки

1. Д. Келлі. Указ. Соч.
2. . Архів оригіналу за 13 липня 2011. Процитовано 27 березня 2011.

Джерела

• Д. Келлі. Порох. Від алхімії до артилерії. — КоЛибри, 2005. — 340 с. — (Речі в собі) — 5000 прим. — .
• Christopher Herbert. War of no pity: the Indian Mutiny and Victorian trauma. — Princeton University Press, 2008. — 334 с. — 4000 прим. — .