Тулиголове (Львівський район)

У Вікіпедії є статті про інші населені пункти з такою назвою: Тулиголове.

Тулиголо́ве — село в Україні, у Комарнівській міській громаді, Львівського району, Львівської області. Населення становить 600 осіб. Орган місцевого самоврядування — Комарнівська міська рада.

село Тулиголове
Тулиголове
Країна	Україна
Область	Львівська область
Район	Львівський район
Громада	Комарнівська міська громада
Код КАТОТТГ	UA46060210210035497
Облікова картка	с. Тулиголове
Основні дані
Засноване	1524
Населення	600
Площа	2,85 км²
Густота населення	225,96 осіб/км²
Поштовий індекс	81572
Телефонний код	+380 3231
Географічні дані
Географічні координати	49°35′52″ пн. ш. 23°38′27″ сх. д. / 49.59778° пн. ш. 23.64083° сх. д. / 49.59778; 23.64083Координати: 49°35′52″ пн. ш. 23°38′27″ сх. д. / 49.59778° пн. ш. 23.64083° сх. д. / 49.59778; 23.64083
Середня висота над рівнем моря	268 м
Місцева влада
Адреса ради	81562, Львівська обл., Львівський р-н, м. Комарно, вул. Січових Стрільців, 34
Карта
Тулиголове
Тулиголове
Мапа
Тулиголове у Вікісховищі

Історія

Село вперше pгадується 8 жовтня 1445 року.

Пам'ятки, визначні місця

Костел святої Дороти

Костел святої Дороти (нині — церква Святої Покрови) збудовано у 1600 році стараннями тодішнього власника села Тулиголови Станіслава Коритка. Костел є мурованою під двосхилим дахом однонавною будівлею. З північного боку біля стіни храму є крипта Бонавентури Войни 1811 року у формі кам'яного саркофагу. У першій чверті XVIII століття святиня мала дві каплиці та п'ять вівтарів. Реставрації святині відбулися у 1717, 1721—1741 та у 2006—2007 роках. Від 1990 року в церкві почергово відправляють служби греко-католицька та православна громади села. Церква внесена до реєстру пам'яток архітектури національного значення під реєстраційним № 422/0.

Докладніше: Костел святої Дороти

Палац Балів

Палац Балів збудований у 1898-1899 роках за проєктом львівського архітектора Владислава Галицького у стилі французького неоренесансу. Скульптурне оздоблення Петра Гарасимовича. Будівля палацу цегляна, двоповерхова, майже квадратна в плані. Автором скульптурного оздоблення, яке вважається найбагатшим з усіх палацових резиденцій Львівщини, був львівський скульптор Петро Герасимович. Маєтності в Тулиголовому на початку XIX століття перебували у власності Оссолінських, від яких село перейшло до родини Балів гербу Ґоздава. Станіслав Баль та його дружина Марія з Бруницьких, наприкінці XIX століття збудували новий великий палац. З приходом совітів палац був націоналізований (тут була машинно-тракторна станція). У 1954—2017 роках тут містився туберкульозний диспансер.

Докладніше: Палац Балів

Родинна каплиця-усипальниця Балів

На території цвинтаря у Тулиголовому, навпроти головних воріт збереглися руїни родинної каплиці Балів. Це будівля у стилі класицизму прямокутної форми з 3-бічною замкненою вівтарною частиною. На фасаді є 2-колонний портик з трикутним фронтоном і гербовим картушем. Каплиця збудована на початку XX століття. В тимпані фронтону можна розгледіти родинний герб Балів. В інтер'єрі збереглися кам'яні епітафії семи членів роду.

Відомі люди

Народилися

• Зенон Пеленський (1902—1979) — член УВО, член-засновник ОУН, в'язень польських тюрем, діяч УНДО, член-засновник УГВР;
• Юліан Фалат (1853—1929) — польський художник, один із найвидатніших польських акварелістів, представник реалізму та імпресіоністичного пейзажу; у 1895—1909 роках ректор Академії мистецтв у Кракові.

Мешкали

• Ядвіга Марія Кінга Баль (1879 - 1955) — польська баронеса, власниця палацу та довічна муза Яцека Мальчевського.

Світлини

• Костел святої Дороти
• Костел святої Дороти

Примітки

1. . ukrposhta.ua. Укрпошта. Архів оригіналу за 4 жовтня 2021. Процитовано 13 липня 2024.
2. . ukrtelecom.ua. Укртелеком. Архів оригіналу за 3 грудня 2007. Процитовано 13 липня 2024.
3. . Архів оригіналу за 25 липня 2021. Процитовано 24 липня 2021.
4. . encyclosights.com. Енциклопедія пам'яток. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 26 травня 2010.
5. Аліна Небельмес (16 липня 2009). . zaxid.net. Zaxid.net. Архів оригіналу за 20 липня 2009. Процитовано 26 травня 2010.
6. Jurij Biriulow Rzeźba lwowska od połowy XVIII wieku do 1939 roku: Od zapowiedzi klasycyzmu do awangardy. — Warszawa: Neriton, 2007. — S. 166. — 388 s. — . (пол.)
7. . ukrainaincognita.com. Україна Інкогніта. Архів оригіналу за 28 березня 2023. Процитовано 13 липня 2024.
8. . gorodok-vlada.gov.ua. Городоцька районна державна адміністрація. Архів оригіналу за 28 березня 2023. Процитовано 13 липня 2024.
9. Шніцар С. Тулиголови крізь глибину століть до сьогодення. Краєзнавчо-історичне дослідження з історії села. — Львів : Видавничий Дім «Панорама», 2021. — 272 с.
10. . encyclosights.com. Енциклопедія пам'яток. Архів оригіналу за 16 листопада 2017. Процитовано 26 травня 2010.

Джерела

• Шніцар С. Тулиголови крізь глибину століть до сьогодення. Краєзнавчо-історичне дослідження з історії села. — Львів : Видавничий Дім «Панорама», 2021. — 272 с.
• Tuligłowy 2.) T., wś, pow. rudecki // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1892. — Т. XII. — S. 613. (пол.)

Посилання

• . castles.com.ua. Замки і храми України. Архів оригіналу за 3 грудня 2023. Процитовано 13 липня 2024.