Ромер Альфред Ізидор

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Ромер.

Альфред Ізидор Ромер (*16 квітня 1832(18320416), Вільнюс — †24 січня 1897) — білоруський і польський живописець, скульптор, мистецтвознавець, етнограф. Учасник повстання 1863—1864 років.

Альфред Ізидор Ромер
пол. Alfred Izydor Römer
Народження	16 квітня 1832(1832-04-16) Вільнюс, Віленська губернія, Російська імперія
Смерть	24 січня 1897(1897-01-24) (64 роки)
Поховання	^d
Країна	Литва  Республіка Польща  Російська імперія
Релігія	католицька церква
Жанр	живописець, скульптор, мистецтвознавець, етнограф
Навчання	Вільнюський університет
Діяльність	художник, скульптор, мистецтвознавець, гравер, модельєр, етнограф
Твори	^d
Батько	Ромер Едвард Ян
Мати	Q92304622?
У шлюбі з	^d
Діти	^d
Брати, сестри	Ромер Едвард Матей
Родичі	^d
Учасник	Польське повстання 1863—1864
Роботи в колекції	Національний музей у Варшаві і Національний музей у Кракові
Альфред Ізидор Ромер у Вікісховищі

Біографія

Походив із стародавнього лицарсько-шляхетного роду Ромерів, який бере свій початок з XV століття, з Саксонії і пересилився у Велике князівство Литовське через Курляндію. Син Едварда Яна Ромера, учасника повстання 1830—1831 років, онук президента 2-го департаменту Вільнюського головного суду в 1803—1813 роках — .

Навчався у Вільнюському університеті. Брав уроки малювання у Канута Русецького. Удосконалював свою майстерність у педагогів «середньої руки» і в Парижі. Наприкінці 1850-х років повернувся з-за кордону і жив у спадковому маєтку (), активно співпрацював з часописом «Колосся», який друкувався у Вільнюсі, надсилав туди свої гравюри і малюнки на тему життя і побуту місцевих білорусів і литовців..

Христос і сирота

Божа Мати з дитям, 1894

Брав участь у повстанні 1863—1864 років, після поразки був арештований і посаджений у . Незабаром продав маєток Кревна і виїхав до Німеччини, де продовжив навчання у Мюнхенській академії мистецтв. Зі своїм педагогом , який разом із справили на нього значний вплив, і відвідали Італію. В Італії здебільшого займався замовними портретами аристократів та садово-парковими пейзажами, а також копіював Паоло Веронезе. Виставляв свої гравюри, портрети і скульптури в різних європейських містах: Мюнхені, Кракові, Парижі. В середині 1870-х повертається на Віленщину.. З 1874 жив і працював у маєтку , який належав його дружині графині . Цей етап вважається найбільш плідним у його творчості: в Караліново Ромер підготував монографію про виробництво слуцьких поясів, робить етнографічні замальовки («Селянска хата», «Селянска дівчина», «У корчми», «Селянський двір», «Міщанин з Вільнюської губернії», «Селянки з Рогачевського повіту Могильовської губернії», «Старий храм в Кабильниках Свенцянського повіту», «Вишнево. Двір. Вид з фасаду», «Церква у Камаях»). Альфред отримує стародавні рукописи і документи, які потім передає до музею Кракова. Туди ж переїхав у 1884-му, став членом «Комісії історії мистецтва Академії наук» і зробив пам'ятну доповідь «До історії Вільнюської школи образотворчих мистецтв», а також надрукував працю «Польські пояси. Їхні фабрики і знаки».

Помер 24 січня 1897 року у Караліново, похований в родовій каплиці у Тракаї.

Творчість

Малював портрети, пейзажі, тематичні композиції з життя народу і релігійні сюжети. Його творам властиві чітке зображення, свобода і природність композиції. Окрім живописних творів відомі бронзові медальйони з портретними зображеннями, гравюри із зображенням селян, архітектурних пам'яток, карикатури робіт Альфреда Ромера. Історичну і художню цінність мають етнографічні замальовки селянського побуту і малюнки народних костюмів білорусів. Також розписував православні і католицькі храми.

Пам'ять

Ім'я А. Ромера носять вулиці у селах і Караліново, а також Поставська дитяча мистецька школа. Планувалося у 2009 році, до 600-річчя районного центру, недалеко від школи встановити пам'ятник художнику.

15 серпня 2001 року у Караліново був встановлений пам'ятник дружині Альфреда Ромера, місцевій просвітительці (1850—1944; скульптор ).

Галерея

• Гелена Ромер-Очанковська
• Жіночі руки
• Ландварово, 1869
• Тракай
• Тракай
• Автопортрет
• Портрет засланого повстанця Флоріана Дановського, 1860, Національний музей Литви
• Портрет священика Баляслава Олександровича, 1864, Національний музей Литви

Література

• Дробов Л. Н. Живопись Белоруссии XIX—начала XX в. Мн., 1974. С. 207—210.

Джерела

1. Пружина експресії Альфреда Ромера. Архів оригіналу за 17 лютого 2013. Процитовано 31 липня 2014.
2. Пружина експресії Альфрэда Ромера [ 8 серпня 2014 у Wayback Machine.] Барвисте поле «Мадони Пінської» — часопис «Культура»
3. . Архів оригіналу за 8 серпня 2014. Процитовано 31 липня 2014.
4. . Архів оригіналу за 8 серпня 2014. Процитовано 31 липня 2014.
5. . Архів оригіналу за 8 серпня 2014. Процитовано 31 липня 2014.
6. . Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 31 липня 2014.
7. . Архів оригіналу за 8 серпня 2014. Процитовано 31 липня 2014.

Посилання

• Поєднання земного і вічного [ 8 серпня 2014 у Wayback Machine.] //Олесь МАРЦИНОВИЧ