Захоплення Пеньйону-де-Велес-де-ла-Гомера (1508)

Захоплення Пеньйону-де-Велес-де-ла-Гомера в 1508 році — захоплення невеличкої скелі — півострову Пеньйон-де-Велес-де-ла-Гомера навпроти марокканського міста Бадіс на африканському узбережжі Середземного моря. Було здійснено іспанським флотом під командуванням Педро Наварро 23 липня 1508 року і відоме також як Перше завоювання Пеньйону-де-Велес-де-ла-Гомера.

Іспанська фортеця на острові Пеньйон-де-Велес. (гравюра 2 пол. XVII ст)

Передумови

На початку XVI століття територією Бадіса та його околиць правив Мулей Манкор (ім'я зустрічається в іспанських хроніках), емір ваттасидських правителів Марокко (двоюрідний брат султана у Фесі), який у січні 1508 року підписав угоду з Венеційською Республікою про незалежність від Феса (хоча, за свідченням Ернандо де Зафра, в Бадісі вже в 1492 році був свій «король»). Після падіння в 1492 році Гранади — останнього мусульманського анклаву на Іберійському півострові, багато з мусульман та євреїв, які втекли або були вигнані з Іспанії осіли на протилежному боці Гібралтарської протоки. Вигнанців переповнювала жага помсти іспанцям і вони поповнювали ряди місцевих піратів. Бадіс був гніздом корсарів, яких звинувачували у рейдерській діяльності на узбережжі Гранади і, таким чином, у іспанців з'явилась ідея побудувати фортецю на скелі, що головувала над бухтою Бадіс, щоб вирішити проблему з піратськими фустами. Під час регентства Фердинанда, іспанці вели з правителем Бадіса переговори, які, проте, закінчились невдало.

Захоплення

В 1508 році іспанська флотилія, яка базувалась в Малазі і на чолі з Педро Наварро брала участь у нападі на Оран, здійснила захоплення скелі навпроти Бадіса. Оскільки усі марокканці при наближенні іспанської флотилії втекли з острова, 23 липня 1508 р. Наварро без особливих проблем зайняв скелю і перед відходом залишив на ній іспанський гарнізон та артилерію.

Наслідки

Оскільки згідно умов Тордесільянського договору 1494 року, який встановив сфери впливів між Португалією і Іспанією, Бадіс знаходився в португальській зоні, після захоплення іспанцями Пеньйону-де-Велес-де-ла-Гомера виник певний конфлікт з Португальським королівством. Але після надання іспанцями допомоги португальцям в Асилі, португальський король Мануел I в кінці 1508 року погодився на це завоювання Іспанії в зоні португальського впливу. Офіційна згода була закріплена в Сінтрському договорі 1509 року. Після іспанського завоювання Орана у 1509 році, емір Бадіса відновив переговори з іспанською монархією. У будь-якому випадку гармати, встановлені на скелі Пеньйон-де-Велес-де-ла-Гомера виявились неефективними, оскільки, не маючи достатнього діапазону для обстрілу, вони не змогли стримати рух фуст, що входили і виходили з бухти Бадіса.

Пеньйон-де-Велес-де-ла-Гомера був втрачений іспанцями в 1522 році в результаті нападу марокканських берберів, який призвів до загибелі всього іспанського гарнізону. Алі Абу Хассун, новий ваттасидський правитель Марокко в 1554 році передав острів Пеньйон-де-Велес і місто Бадіс османам, які допомогли йому отримати трон. Османська імперія використовували Бадіс і Пеньйон як базу для берберських корсарів, що діяли в районі Гібралтарської протоки. Ця діяльність непокоїла саадитського султана Абдаллах аль-Галіба, який почав побоюватися, що османи можуть використати Пеньйон і Бадіс в якості бази для завоювання всього Марокко, як це раніше вже відбулось з сусідніми Алжиром, Іфрикією та Триполітанією.

У 1564 році Абдаллах аль-Галіба передав Бадіс та Пеньйона іспанцям, перед тим повністю евакуювавши з них місцеве марокканське населення. Після цього знелюднене місто Бадіс поступово занепало і зруйнувалось, а Пеньйон-де-Велес-де-ла-Гомера дотепер перебуває в складі іспанських суверенних територій.

Див. також

• Пеньйон-де-Велес-де-ла-Гомера
• Європейські анклави в Північній Африці до 1830

Примітки

1. López de Coca Castañer, 2018, с. 201.
2. López de Coca Castañer, 2018, с. 201—203.
3. López de Coca Castañer, 2018, с. 205—206.
4. Quirós Linares, 1998, с. 55.
5. López de Coca Castañer, 2018, с. 207—208.
6. López de Coca Castañer, 2018, с. 208.
7. Kissling, Hans Joachim; Spuler, Bertold; et al. (29 October 1996). The Last Great Muslim Empires: History of the Muslim World [ 6 серпня 2020 у Wayback Machine.]. Translated by Bagley, F. R. C. Princeton, New Jersey: Markus Wiener Publishers. p. 103.
8. Colin, 1986, с. 859.

Джерела

• Colin, G.S. (1986) [1960]. . У Bearman, P.; Bianquis, Th.; Bosworth, C.E.; van Donzel, E.; Heinrichs, W.P. (ред.). Encyclopaedia of Islam. Т. I (вид. 2nd). Leiden, Netherlands: Brill Publishers. с. 859. doi:10.1163/1573-3912_islam_SIM_0995. ISBN . Архів оригіналу за 11 грудня 2021. Процитовано 1 червня 2021.
• López de Coca Castañer, José Enrique (2018). . En la España Medieval. Madrid: Ediciones Complutense. 41 (18): 199—225. doi:10.5209/ELEM.60009. ISSN 0214-3038. Архів оригіналу за 5 квітня 2019. Процитовано 1 червня 2021.
• Quirós Linares, Francisco (1998). (PDF). Ería: Revista cuatrimestral de geografía. Oviedo: Universidad de Oviedo (45): 54—66. ISSN 0211-0563. Архів оригіналу (PDF) за 2 червня 2021. Процитовано 1 червня 2021.