Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Вовк ефіо́пський, або вовк етіо́пський (Canis simensis), — один з найрідкісніших видів родини псові (Canidae).
| Вовк ефіопський Період існування: пізній плейстоцен — наш час | |
|---|---|
 | |
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Тварини (Animalia) |
| Тип: | Хордові (Chordata) |
| Клада: | Синапсиди (Synapsida) |
| Клас: | Ссавці (Mammalia) |
| Ряд: | Хижі (Carnivora) |
| Родина: | Псові (Canidae) |
| Підродина: | Caninae |
| Триба: | Canini |
| Підтриба: | Canina |
| Рід: | Пес (Canis) |
| Вид: | Вовк ефіопський (C. simensis) |
| Біноміальна назва | |
| Canis simensis | |
 | |
| Ареал ефіопського вовка (Ефіопське нагір'я) | |
Назви і систематика
Також відомий під назвами «Абісинський вовк», «Червоний шакал», «Ефіопська лисиця». Його численні назви є наслідком довготривалої невизначеності щодо походження і систематичного положення цієї тварини, але нині ефіопського вовка остаточно відокремлено від лисиць та шакалів та віднесено до роду Canis. Нещодавні молекулярно-генетичні дослідження довели, що ефіопський вовк походить від вовка звичайного. Таким чином, ефіопський вовк — єдиний представник вовків у Субсахарській Африці.
Зовнішній вигляд
Ефіопський вовк — довгонога та довгоморда тварина, чий вигляд є більш-менш типовим для родини псових; забарвлення темно-руде, зі світлим (часто білим) горлом, грудьми та внутрішньою поверхнею кінцівок, а у деяких особин трапляються світлозабарвлені плями й на інших ділянках тіла; задня сторона вух і верх хвоста — чорні. Вага самців у середньому 16, а самиць — 13 кілограмів, зріст у плечах — близько 60 см.
Розповсюдження та спосіб життя
Ареал виду розірваний на сім окремих популяцій, п'ять на північ від Ефіопського Рифту, і дві найбільші — на південь (всі на території Ефіопії). Між вовками, що мешкають на різних сторонах долини Рифту, існує комплекс незначних, але сталих відмінностей, що доводять розділення ареалу на дві частини, що практично не контактують, протягом частини Плейстоцену.
Ефіопський вовк є вельми екологічно спеціалізованим видом, і мешкає на безлісих територіях на висоті 3000 метрів і вище, в зоні альпійських лук; нижче, в притаманному даному регіону Африки жаркому кліматі, ці звірі жити не можуть.
Цей вид є територіальним та моногамним. Молоді звірі звичайно лишаються в місцях свого народження, об'єднуючись у зграї з 2-8 тварин. Самки залишають територію, де народились, раніше за самців, і, таким чином, в зграях постійно спостерігається чисельна перевага самців над самками.
Близько 95 % раціону цих хижаків складають гризуни. Вони полюють на [en], чия вага може складати 300—900 грамів, та інших представників родини Bathyergidae; а також на менших пацюків та різні види мишей. Зрідка ефіопські вовки ловлять зайців, дрібних антилоп, або дитинчат антилоп великих видів, таких як гірська ньяла (Tragelaphus buxtoni). Здобич вистежують на відкритій місцевості, при полюванні потаємно підкрадаються, аж доки не опиняються на відстані фінального кидка (5-20 метрів). Також можуть викопувати здобич із земляних нір, або зрідка підбирати падло. Випадки полювання на свійську худобу є надзвичайно рідкісними. Народ оромо на півдні Ефіопії називає цього звіра «кінським шакалом» з огляду на його звичку супроводжувати вагітних кобилиць і корів перед пологами, для того, щоб після пологів з'їсти викинуту плаценту.
Ефіопський вовк активний протягом світлої частини доби, тобто є денним хижаком, що досить нетипово для видів цього роду.
Розмноження
Парування відбувається сезонно, в серпні-вересні, із народженням потомства через два місяці. У виводку нараховується від двох до шести цуценят, яких годують всі члени зграї. У зграї альфа-самці спаровуються в першу чергу з альфа-самкою (тобто вожак зі своєю самкою). Альфа-самець також може спарюватись із самками нижчого рівня. Цуценята від цього спарювання народжуються пізніше ніж в альфа-самок, як менші і слабкіші мають менше шансів на виживання, ніж цуценята вищих за рангом самок. Самки вигодовують молоком всіх цуценят у зграї, не поділяючи на «своїх» і «чужих», тому доросліші альфа-цуценята висмоктують молоко із всіх самок зграї першими, їх молодшим «братам та сестрам» залишається значно менше їжі, тому у перші місяці життя значна їх частина гине від недоїдання. Молоді починають пересуватись зі зграєю приблизно з шестимісячного віку, але повністю дорослими стають лише в два роки.
Екологія та охорона
Зі всіх семи популяцій лише одна, у горах Бейл, налічує понад 100 голів; загальна ж чисельність виду становить приблизно 600 дорослих особин. Найпотужнішими факторами, що загрожують існуванню виду, є дуже вузький ареал (лише альпійські луки з прохолодним кліматом, площа яких скорочується внаслідок глобального потепління), зайняття придатних для полювання територій під сільське господарство, а також хвороби, що ними ефіопські вовки заражаються від свійських псів: так, у 1990 році епідемія сказу скоротила найбільшу популяцію (у національному парку «Гори Бейл») з 440 до менше ніж 160 особин менше ніж за тиждень.
Ефіопський вовк занесений до Червоного Списку МСОП як «вид, що перебуває під загрозою»; у неволі на 2003 рік жодної тварини не утримували.
Місцеві жителі з народу оромо, на території яких мешкає основна кількість ефіопських вовків, практично не виявляють до них негативного ставлення, усвідомлюючи, що ці тварини не становлять загрози для їхньої худоби. На територіях, де живуть інші народи, ефіопських вовків час від часу можуть вбивати, позаяк їхній печінці приписують лікувальні властивості.
Примітки
- Gottelli, D.; Sillero-Zubiri, C.; Applebaum, G. D.; Roy, M. S.; Girman, D. J.; Garcia-Moreno, J.; Ostrander, E. A.; Wayne, R. K. (1994). Molecular genetics of the most endangered canid: The Ethiopian wolf Canis simensis. Molecular Ecology. 3 (4): 301—12. doi:10.1111/j.1365-294X.1994.tb00070.x. PMID 7921357.
Джерела
- The New Encyclopedia of Mammals edited by David Macdonald, Oxford University Press, 2001;
- The IUCN/SSC Canid Specialist Group's Ethiopian Wolf Status Survey and Action Plan (1997)
- Grzimek's Animal Life Encyclopedia, Thomson Gale-2003, Edition 2 — Volume 14 — Mammals — Part 3
Посилання
- ARKive —
- Mammalian Species: Canis simensis [ 5 лютого 2007 у Wayback Machine.] з «The American Society of Mammologists»
- Ethiopian Wolf Conservation Programme (EWCP) [ 9 лютого 2007 у Wayback Machine.]
- of the University of Oxford, Department of Zoology
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Vovk efio pskij abo vovk etio pskij Canis simensis odin z najridkisnishih vidiv rodini psovi Canidae Vovk efiopskij Period isnuvannya piznij plejstocen nash chas Ohoronnij status Pid zagrozoyu zniknennya MSOP 3 1 Biologichna klasifikaciya Carstvo Tvarini Animalia Tip Hordovi Chordata Klada Sinapsidi Synapsida Klas Ssavci Mammalia Ryad Hizhi Carnivora Rodina Psovi Canidae Pidrodina Caninae Triba Canini Pidtriba Canina Rid Pes Canis Vid Vovk efiopskij C simensis Binomialna nazva Canis simensis Ruppell 1840 Areal efiopskogo vovka Efiopske nagir ya Nazvi i sistematikaTakozh vidomij pid nazvami Abisinskij vovk Chervonij shakal Efiopska lisicya Jogo chislenni nazvi ye naslidkom dovgotrivaloyi neviznachenosti shodo pohodzhennya i sistematichnogo polozhennya ciyeyi tvarini ale nini efiopskogo vovka ostatochno vidokremleno vid lisic ta shakaliv ta vidneseno do rodu Canis Neshodavni molekulyarno genetichni doslidzhennya doveli sho efiopskij vovk pohodit vid vovka zvichajnogo Takim chinom efiopskij vovk yedinij predstavnik vovkiv u Subsaharskij Africi Zovnishnij viglyadEfiopskij vovk dovgonoga ta dovgomorda tvarina chij viglyad ye bilsh mensh tipovim dlya rodini psovih zabarvlennya temno rude zi svitlim chasto bilim gorlom grudmi ta vnutrishnoyu poverhneyu kincivok a u deyakih osobin traplyayutsya svitlozabarvleni plyami j na inshih dilyankah tila zadnya storona vuh i verh hvosta chorni Vaga samciv u serednomu 16 a samic 13 kilogramiv zrist u plechah blizko 60 sm Rozpovsyudzhennya ta sposib zhittyaAreal efiopskogo vovka zagalna karta Areal vidu rozirvanij na sim okremih populyacij p yat na pivnich vid Efiopskogo Riftu i dvi najbilshi na pivden vsi na teritoriyi Efiopiyi Mizh vovkami sho meshkayut na riznih storonah dolini Riftu isnuye kompleks neznachnih ale stalih vidminnostej sho dovodyat rozdilennya arealu na dvi chastini sho praktichno ne kontaktuyut protyagom chastini Plejstocenu Efiopskij vovk ye velmi ekologichno specializovanim vidom i meshkaye na bezlisih teritoriyah na visoti 3000 metriv i vishe v zoni alpijskih luk nizhche v pritamannomu danomu regionu Afriki zharkomu klimati ci zviri zhiti ne mozhut Cej vid ye teritorialnim ta monogamnim Molodi zviri zvichajno lishayutsya v miscyah svogo narodzhennya ob yednuyuchis u zgrayi z 2 8 tvarin Samki zalishayut teritoriyu de narodilis ranishe za samciv i takim chinom v zgrayah postijno sposterigayetsya chiselna perevaga samciv nad samkami Blizko 95 racionu cih hizhakiv skladayut grizuni Voni polyuyut na en chiya vaga mozhe skladati 300 900 gramiv ta inshih predstavnikiv rodini Bathyergidae a takozh na menshih pacyukiv ta rizni vidi mishej Zridka efiopski vovki lovlyat zajciv dribnih antilop abo ditinchat antilop velikih vidiv takih yak girska nyala Tragelaphus buxtoni Zdobich vistezhuyut na vidkritij miscevosti pri polyuvanni potayemno pidkradayutsya azh doki ne opinyayutsya na vidstani finalnogo kidka 5 20 metriv Takozh mozhut vikopuvati zdobich iz zemlyanih nir abo zridka pidbirati padlo Vipadki polyuvannya na svijsku hudobu ye nadzvichajno ridkisnimi Narod oromo na pivdni Efiopiyi nazivaye cogo zvira kinskim shakalom z oglyadu na jogo zvichku suprovodzhuvati vagitnih kobilic i koriv pered pologami dlya togo shob pislya pologiv z yisti vikinutu placentu Efiopskij vovk aktivnij protyagom svitloyi chastini dobi tobto ye dennim hizhakom sho dosit netipovo dlya vidiv cogo rodu RozmnozhennyaParuvannya vidbuvayetsya sezonno v serpni veresni iz narodzhennyam potomstva cherez dva misyaci U vivodku narahovuyetsya vid dvoh do shesti cucenyat yakih goduyut vsi chleni zgrayi U zgrayi alfa samci sparovuyutsya v pershu chergu z alfa samkoyu tobto vozhak zi svoyeyu samkoyu Alfa samec takozh mozhe sparyuvatis iz samkami nizhchogo rivnya Cucenyata vid cogo sparyuvannya narodzhuyutsya piznishe nizh v alfa samok yak menshi i slabkishi mayut menshe shansiv na vizhivannya nizh cucenyata vishih za rangom samok Samki vigodovuyut molokom vsih cucenyat u zgrayi ne podilyayuchi na svoyih i chuzhih tomu doroslishi alfa cucenyata vismoktuyut moloko iz vsih samok zgrayi pershimi yih molodshim bratam ta sestram zalishayetsya znachno menshe yizhi tomu u pershi misyaci zhittya znachna yih chastina gine vid nedoyidannya Molodi pochinayut peresuvatis zi zgrayeyu priblizno z shestimisyachnogo viku ale povnistyu doroslimi stayut lishe v dva roki Ekologiya ta ohoronaZi vsih semi populyacij lishe odna u gorah Bejl nalichuye ponad 100 goliv zagalna zh chiselnist vidu stanovit priblizno 600 doroslih osobin Najpotuzhnishimi faktorami sho zagrozhuyut isnuvannyu vidu ye duzhe vuzkij areal lishe alpijski luki z proholodnim klimatom plosha yakih skorochuyetsya vnaslidok globalnogo poteplinnya zajnyattya pridatnih dlya polyuvannya teritorij pid silske gospodarstvo a takozh hvorobi sho nimi efiopski vovki zarazhayutsya vid svijskih psiv tak u 1990 roci epidemiya skazu skorotila najbilshu populyaciyu u nacionalnomu parku Gori Bejl z 440 do menshe nizh 160 osobin menshe nizh za tizhden Efiopskij vovk zanesenij do Chervonogo Spisku MSOP yak vid sho perebuvaye pid zagrozoyu u nevoli na 2003 rik zhodnoyi tvarini ne utrimuvali Miscevi zhiteli z narodu oromo na teritoriyi yakih meshkaye osnovna kilkist efiopskih vovkiv praktichno ne viyavlyayut do nih negativnogo stavlennya usvidomlyuyuchi sho ci tvarini ne stanovlyat zagrozi dlya yihnoyi hudobi Na teritoriyah de zhivut inshi narodi efiopskih vovkiv chas vid chasu mozhut vbivati pozayak yihnij pechinci pripisuyut likuvalni vlastivosti PrimitkiGottelli D Sillero Zubiri C Applebaum G D Roy M S Girman D J Garcia Moreno J Ostrander E A Wayne R K 1994 Molecular genetics of the most endangered canid The Ethiopian wolf Canis simensis Molecular Ecology 3 4 301 12 doi 10 1111 j 1365 294X 1994 tb00070 x PMID 7921357 DzherelaThe New Encyclopedia of Mammals edited by David Macdonald Oxford University Press 2001 ISBN 0 19 850823 9 The IUCN SSC Canid Specialist Group s Ethiopian Wolf Status Survey and Action Plan 1997 Grzimek s Animal Life Encyclopedia Thomson Gale 2003 Edition 2 Volume 14 Mammals Part 3PosilannyaARKive Mammalian Species Canis simensis 5 lyutogo 2007 u Wayback Machine z The American Society of Mammologists Ethiopian Wolf Conservation Programme EWCP 9 lyutogo 2007 u Wayback Machine of the University of Oxford Department of Zoology