Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Сухі вічнозелені ліси Південно-Східного Індокитаю (ідентифікатор WWF: IM0210) — індомалайський екорегіон тропічних та субтропічних сухих широколистяних лісів, розташований в Індокитаї.
 Ландшафт Національного парку [en] (провінція Сісакет, Таїланд) | |
| Екозона | Індомалайя |
|---|---|
| Біом | Тропічні та субтропічні сухі широколистяні ліси |
| Статус збереження | критичний/зникаючий |
| WWF | IM0210 |
| Межі | Сухі ліси Центрального Індокитаю Дощові ліси півдня Аннамських гір Рівнинні сухі ліси Південного В'єтнаму Прісноводні заболочені ліси басейну Тонлесапу Торф'яно-болотні ліси басейнів Тонлесапу та Меконгу Гірські дощові ліси Луангпхабангу Індокитайські мангри |
| Площа, км² | 123 778 |
| Країни | Таїланд, Камбоджа, Лаос, В'єтнам |
| Охороняється | 28 210 км² (23 %) |
 Розташування екорегіону (фіолетовим) | |
Географія
Екорегіон сухих вічнозелених лісів Південно-Східного Індокитаю розташований на півострові Індокитай, на території Таїланду, Камбоджі, Лаосу та В'єтнаму. На північному заході він охоплює гори Донгпхаяйєн, [en] та Дангрек, які простягаються вздовж південного краю [en], на кордоні Північно-Східного Таїланду з Камбоджою та Лаосом. Далі на південний схід екорегіон охоплює центральні та східні райони Камбоджі, південні райони Лаосу та значні території Південного В'єтнаму, що лежать на захід від Аннамських гір, включно з рівнинами навколо міста Хошимін.
На заході екорегіон переходить у сухі ліси Центрального Індокитаю, на сході — у дощові ліси півдня Аннамських гір та у рівнинні сухі ліси Південного В'єтнаму, а на південному заході — у прісноводні заболочені ліси басейну Тонлесапу та у торф'яно-болотні ліси басейнів Тонлесапу та Меконгу.
Клімат
В межах екорегіону домінує саванний клімат (Aw за класифікацією кліматів Кеппена) або мусонний клімат (Am за класифікацією Кеппена). Середньорічна кількість опадів в екорегіоні коливається від 1200 до 2000 мм, більшість з яких випадає в період мусонів. Тривалість сухого сезону становить 3-6 місяців. Загалом клімат регіону є вологішим за клімат екорегіону сухих лісів Центрального Індокитаю.
Флора
Основними лісовими угрупованнями екорегіону є сухі вічнозелені та напіввічнозелені тропічні ліси, частина дерев в яких скидають листя під час тривалого сухого сезону. В деяких частинах регіону переважає мозаїка листяних, мішаних та напіввічнозелених лісів. Розподіл різних лісових угруповань значною мірою залежить від [en], а материнська порода ґрунту при цьому не має значення. Так, сухі вічнозелені ліси ростуть як на вапнякових, так і на кристалічних скельних субстратах, в районах, де ґрунт має глибокий профіль та високу здатність утримувати вологу.
Загалом напіввічнозелені ліси являють собою групу дуже різнорідних угруповань, пов'язаних подібними кліматичними та [en] умовами, які вплинули на їх формування. Вони характеризуються високою та багатоярусною структурою, схожою на структуру рівнинних вічнозелених дощових лісів, але зустрічаються в районах, де опадів випадає менше, а їх режим є більш сезонним. Видове різноманіття флори у напіввічнозелених лісах є нижчим, ніж у вічнозелених дощових лісах, а лісовий намет та підлісок більш відкриті. Незважаючи на те, що флора сухих вічнозелених та напіввічнозелених лісів екорегіону пов'язана з флорою інших індомалайських рівнинних лісів, вони характеризуються унікальною флористичною структурою, багатою на види, ендемічні для Індокитаю. Водночас місцевих ендеміків в лісах регіону зустрічається небагато.
Відкритий лісовий намет напіввічнозелених лісів регіону розташований на висоті 30-40 м над землею. Основу цих лісів складають різні представники родини діптерокарпових (Dipterocarpaceae), зокрема смоляні дерева (Dipterocarpus alatus), [en] (Dipterocarpus costatus), [en] (Hopea odorata), [en] (Shorea guiso), [en] (Shorea hypochra) та [en] (Anisoptera costata). Також тут ростуть велетенські фікуси (Ficus spp.), голоцвіті тетрамелеси (Tetrameles nudiflora) та [en] (Heritiera javanica), які характеризуються великими дошкоподібними коренями.
У широких долинах Південно-Східного Індокитаю напіввічнозелені ліси часто виступають як галерейні ліси, що ростуть уздовж річок та струмків, а на більш сухих ділянках вони переходять у листяні діптерокарпові ліси. У цих галерейних лісах зустрічаються надзвичайно великі дерева, такі як [en] (Dipterocarpus turbinatus), смоляні дерева (Dipterocarpus alatus) та ребристі діптерокарпуси (Dipterocarpus costatus).
В лісах екорегіону поширені ліани, а також бамбуки, які часто виступають як колонізатори відкритих прогалин, що утворюються внаслідок пожеж або інших порушень. Вздовж водних потоків ростуть пальми, але їх тут зустрічається менше, ніж у вологих тропічних лісах.
Напіввічнозелені ліси, як правило, є більш вразливими до пожеж, порівняно з сухими листяними діптерокарповими лісами Центрального Індокитаю. Вічнозелені дерева регіону погано відновлюються після вогню. Крім того, дерева, що ростуть у сухих вічнозелених лісах, чутливі до посухи, очевидно, через їхню менш розвинену кореневу систему.
Фауна
В межах регіону зустрічається близько 160 видів ссавців. Серед рідкісних великих ссавців, що живуть в лісах регіону, слід відзначити індійського слона (Elephas maximus indicus), гаура (Bos gaurus), бантенга (Bos javanicus), [en] (Capricornis sumatraensis maritimus), індійського замбара (Rusa unicolor cambojensis), [en] (Rucervus eldii siamensis), димчасту пантеру (Neofelis nebulosa), золотисту котопуму (Catopuma temminckii), гірського куона (Cuon alpinus), гімалайського ведмедя (Ursus thibetanus), малайського ведмедя (Helarctos malayanus), чорноногого дука (Pygathrix nigripes), [en] (Trachypithecus margarita), лангура Жермена (Trachypithecus germaini), аннамського гібона (Nomascus annamensis), жовтощокого гібона (Nomascus gabriellae) та камбоджійського гібона (Hylobates pileatus). Майже ендемічними представниками екорегіону є червононогі дуки (Pygathrix nemaeus), індокитайські гірські щури (Maxomys moi) та [en] (Dendrogale murina).
В лісах регіону продовжують мешкати одні з останніх популяцій індокитайських тигрів (Panthera tigris corbetti) та індокитайських леопардів (Panthera pardus delacouri) в Південно-Східній Азії. Можливо, ці тварини повністю вимерли в Лаосі, В'єтнамі і Камбоджі. До нещодавнього часу у в'єтнамському [en], розташованому всього за 100 км на північний схід від Хошиміна, мешкала остання популяція [vi] (Rhinoceros sondaicus annamiticus) в Індокитаї. Вона була відкрита лише у листопаді 1988 року, коли було затримано мисливця з частинами тіл носорогів. Дослідження показало, що популяція носорогів у 1989 році становила лише 10-15 особин. На жаль, останній носоріг регіону був вбитий браконьєрами у квітні 2010 року. Незважаючи на значні зусилля міжнародних природоохоронних фондів, інтенсивне полювання на носорогів задля їх частин тіла, які використовуються в традиційній медицині, зробило їх вимирання майже неминучим.
Орнітофауна екорегіону нараховує понад 455 видів птахів. Серед поширених в екорегіоні птахів слід відзначити сіамського лофура (Lophura diardi), синьокрилого павича (Pavo muticus), зеленоногу куріпку (Tropicoperdix chloropus), білоголову качку (Asarcornis scutulata), дворогого гомрая (Buceros bicornis), малабарського птаха-носорога (Anthracoceros albirostris), смугастодзьобого калао (Rhyticeros undulatus), блакитнобрового бородастика (Psilopogon lagrandieri), чорночубого дятла-куцохвоста (Hemicircus canente), зелену піту (Hydrornis elliotii), синьогузу піту (Hydrornis soror), таїландського бюльбюля (Pycnonotus conradi), а також майже ендемічних [en] (Polyplectron germaini), гігантських ібісів (Thaumatibis gigantea) та світлооких синчівок (Mixornis kelleyi). Ендеміками екорегіону є в'єтнамські куріпки (Arborophila davidi).
Збереження
Оцінка 2017 року показала, що 28 210 км², або 23 % екорегіону, є заповідними територіями. Ще близько 23 % екорегіону вкриті лісами, однак перебувають поза межами заповідників. Природоохоронні території включають: [en], [en], Національний парк Кхаояй, [en], [en], [en], Національний парк Пхатаем та [en] в Таїланді, [en] та [en] в Лаосі, [en], [en], [en] у В'єтнамі та Національний парк Пном-Кулен, Національний парк Вірачі та [en] в Камбоджі.
Лісовий комплекс [en], розташований в горах Таїланду, у 2005 році був внесений до списку Світової спадщини ЮНЕСКО.
Примітки
- Dinerstein, Eric; Olson, David; Joshi, Anup; Vynne, Carly; Burgess, Neil D.; Wikramanayake, Eric; Hahn, Nathan; Palminteri, Suzanne; Hedao, Prashant; Noss, Reed; Hansen, Matt; Locke, Harvey; Ellis, Erle C; Jones, Benjamin; Barber, Charles Victor; Hayes, Randy; Kormos, Cyril; Martin, Vance; Crist, Eileen; Sechrest, Wes та ін. (2017). An Ecoregion-Based Approach to Protecting Half the Terrestrial Realm. BioScience. 67 (6): 534—545. doi:10.1093/biosci/bix014.
- Map of Ecoregions 2017 (англ.). Resolve, using WWF data. Процитовано 03 травня 2024.
Посилання
- «Southeastern Indochina dry evergreen forests». Terrestrial Ecoregions. World Wildlife Fund.
- «Southeastern Indochina Dry Evergreen Forests» — One Earth.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Suhi vichnozeleni lisi Pivdenno Shidnogo Indokitayu identifikator WWF IM0210 indomalajskij ekoregion tropichnih ta subtropichnih suhih shirokolistyanih lisiv roztashovanij v Indokitayi Suhi vichnozeleni lisi Pivdenno Shidnogo Indokitayu Landshaft Nacionalnogo parku en provinciya Sisaket Tayiland Ekozona Indomalajya Biom Tropichni ta subtropichni suhi shirokolistyani lisi Status zberezhennya kritichnij znikayuchij WWF IM0210 Mezhi Suhi lisi Centralnogo Indokitayu Doshovi lisi pivdnya Annamskih gir Rivninni suhi lisi Pivdennogo V yetnamu Prisnovodni zabolocheni lisi basejnu Tonlesapu Torf yano bolotni lisi basejniv Tonlesapu ta Mekongu Girski doshovi lisi Luangphabangu Indokitajski mangri Plosha km 123 778 Krayini Tayiland Kambodzha Laos V yetnam Ohoronyayetsya 28 210 km 23 Roztashuvannya ekoregionu fioletovim Gori en u Nacionalnomu parku Khauyaj Tayiland Lis u Nacionalnomu parku en Tayiland GeografiyaEkoregion suhih vichnozelenih lisiv Pivdenno Shidnogo Indokitayu roztashovanij na pivostrovi Indokitaj na teritoriyi Tayilandu Kambodzhi Laosu ta V yetnamu Na pivnichnomu zahodi vin ohoplyuye gori Dongphayajyen en ta Dangrek yaki prostyagayutsya vzdovzh pivdennogo krayu en na kordoni Pivnichno Shidnogo Tayilandu z Kambodzhoyu ta Laosom Dali na pivdennij shid ekoregion ohoplyuye centralni ta shidni rajoni Kambodzhi pivdenni rajoni Laosu ta znachni teritoriyi Pivdennogo V yetnamu sho lezhat na zahid vid Annamskih gir vklyuchno z rivninami navkolo mista Hoshimin Na zahodi ekoregion perehodit u suhi lisi Centralnogo Indokitayu na shodi u doshovi lisi pivdnya Annamskih gir ta u rivninni suhi lisi Pivdennogo V yetnamu a na pivdennomu zahodi u prisnovodni zabolocheni lisi basejnu Tonlesapu ta u torf yano bolotni lisi basejniv Tonlesapu ta Mekongu KlimatV mezhah ekoregionu dominuye savannij klimat Aw za klasifikaciyeyu klimativ Keppena abo musonnij klimat Am za klasifikaciyeyu Keppena Serednorichna kilkist opadiv v ekoregioni kolivayetsya vid 1200 do 2000 mm bilshist z yakih vipadaye v period musoniv Trivalist suhogo sezonu stanovit 3 6 misyaciv Zagalom klimat regionu ye vologishim za klimat ekoregionu suhih lisiv Centralnogo Indokitayu FloraOsnovnimi lisovimi ugrupovannyami ekoregionu ye suhi vichnozeleni ta napivvichnozeleni tropichni lisi chastina derev v yakih skidayut listya pid chas trivalogo suhogo sezonu V deyakih chastinah regionu perevazhaye mozayika listyanih mishanih ta napivvichnozelenih lisiv Rozpodil riznih lisovih ugrupovan znachnoyu miroyu zalezhit vid en a materinska poroda gruntu pri comu ne maye znachennya Tak suhi vichnozeleni lisi rostut yak na vapnyakovih tak i na kristalichnih skelnih substratah v rajonah de grunt maye glibokij profil ta visoku zdatnist utrimuvati vologu Zagalom napivvichnozeleni lisi yavlyayut soboyu grupu duzhe riznoridnih ugrupovan pov yazanih podibnimi klimatichnimi ta en umovami yaki vplinuli na yih formuvannya Voni harakterizuyutsya visokoyu ta bagatoyarusnoyu strukturoyu shozhoyu na strukturu rivninnih vichnozelenih doshovih lisiv ale zustrichayutsya v rajonah de opadiv vipadaye menshe a yih rezhim ye bilsh sezonnim Vidove riznomanittya flori u napivvichnozelenih lisah ye nizhchim nizh u vichnozelenih doshovih lisah a lisovij namet ta pidlisok bilsh vidkriti Nezvazhayuchi na te sho flora suhih vichnozelenih ta napivvichnozelenih lisiv ekoregionu pov yazana z floroyu inshih indomalajskih rivninnih lisiv voni harakterizuyutsya unikalnoyu floristichnoyu strukturoyu bagatoyu na vidi endemichni dlya Indokitayu Vodnochas miscevih endemikiv v lisah regionu zustrichayetsya nebagato Vidkritij lisovij namet napivvichnozelenih lisiv regionu roztashovanij na visoti 30 40 m nad zemleyu Osnovu cih lisiv skladayut rizni predstavniki rodini dipterokarpovih Dipterocarpaceae zokrema smolyani dereva Dipterocarpus alatus en Dipterocarpus costatus en Hopea odorata en Shorea guiso en Shorea hypochra ta en Anisoptera costata Takozh tut rostut veletenski fikusi Ficus spp golocviti tetramelesi Tetrameles nudiflora ta en Heritiera javanica yaki harakterizuyutsya velikimi doshkopodibnimi korenyami U shirokih dolinah Pivdenno Shidnogo Indokitayu napivvichnozeleni lisi chasto vistupayut yak galerejni lisi sho rostut uzdovzh richok ta strumkiv a na bilsh suhih dilyankah voni perehodyat u listyani dipterokarpovi lisi U cih galerejnih lisah zustrichayutsya nadzvichajno veliki dereva taki yak en Dipterocarpus turbinatus smolyani dereva Dipterocarpus alatus ta rebristi dipterokarpusi Dipterocarpus costatus V lisah ekoregionu poshireni liani a takozh bambuki yaki chasto vistupayut yak kolonizatori vidkritih progalin sho utvoryuyutsya vnaslidok pozhezh abo inshih porushen Vzdovzh vodnih potokiv rostut palmi ale yih tut zustrichayetsya menshe nizh u vologih tropichnih lisah Napivvichnozeleni lisi yak pravilo ye bilsh vrazlivimi do pozhezh porivnyano z suhimi listyanimi dipterokarpovimi lisami Centralnogo Indokitayu Vichnozeleni dereva regionu pogano vidnovlyuyutsya pislya vognyu Krim togo dereva sho rostut u suhih vichnozelenih lisah chutlivi do posuhi ochevidno cherez yihnyu mensh rozvinenu korenevu sistemu FaunaV mezhah regionu zustrichayetsya blizko 160 vidiv ssavciv Sered ridkisnih velikih ssavciv sho zhivut v lisah regionu slid vidznachiti indijskogo slona Elephas maximus indicus gaura Bos gaurus bantenga Bos javanicus en Capricornis sumatraensis maritimus indijskogo zambara Rusa unicolor cambojensis en Rucervus eldii siamensis dimchastu panteru Neofelis nebulosa zolotistu kotopumu Catopuma temminckii girskogo kuona Cuon alpinus gimalajskogo vedmedya Ursus thibetanus malajskogo vedmedya Helarctos malayanus chornonogogo duka Pygathrix nigripes en Trachypithecus margarita langura Zhermena Trachypithecus germaini annamskogo gibona Nomascus annamensis zhovtoshokogo gibona Nomascus gabriellae ta kambodzhijskogo gibona Hylobates pileatus Majzhe endemichnimi predstavnikami ekoregionu ye chervononogi duki Pygathrix nemaeus indokitajski girski shuri Maxomys moi ta en Dendrogale murina V lisah regionu prodovzhuyut meshkati odni z ostannih populyacij indokitajskih tigriv Panthera tigris corbetti ta indokitajskih leopardiv Panthera pardus delacouri v Pivdenno Shidnij Aziyi Mozhlivo ci tvarini povnistyu vimerli v Laosi V yetnami i Kambodzhi Do neshodavnogo chasu u v yetnamskomu en roztashovanomu vsogo za 100 km na pivnichnij shid vid Hoshimina meshkala ostannya populyaciya vi Rhinoceros sondaicus annamiticus v Indokitayi Vona bula vidkrita lishe u listopadi 1988 roku koli bulo zatrimano mislivcya z chastinami til nosorogiv Doslidzhennya pokazalo sho populyaciya nosorogiv u 1989 roci stanovila lishe 10 15 osobin Na zhal ostannij nosorig regionu buv vbitij brakonyerami u kvitni 2010 roku Nezvazhayuchi na znachni zusillya mizhnarodnih prirodoohoronnih fondiv intensivne polyuvannya na nosorogiv zadlya yih chastin tila yaki vikoristovuyutsya v tradicijnij medicini zrobilo yih vimirannya majzhe neminuchim Ornitofauna ekoregionu narahovuye ponad 455 vidiv ptahiv Sered poshirenih v ekoregioni ptahiv slid vidznachiti siamskogo lofura Lophura diardi sinokrilogo pavicha Pavo muticus zelenonogu kuripku Tropicoperdix chloropus bilogolovu kachku Asarcornis scutulata dvorogogo gomraya Buceros bicornis malabarskogo ptaha nosoroga Anthracoceros albirostris smugastodzobogo kalao Rhyticeros undulatus blakitnobrovogo borodastika Psilopogon lagrandieri chornochubogo dyatla kucohvosta Hemicircus canente zelenu pitu Hydrornis elliotii sinoguzu pitu Hydrornis soror tayilandskogo byulbyulya Pycnonotus conradi a takozh majzhe endemichnih en Polyplectron germaini gigantskih ibisiv Thaumatibis gigantea ta svitlookih sinchivok Mixornis kelleyi Endemikami ekoregionu ye v yetnamski kuripki Arborophila davidi ZberezhennyaOcinka 2017 roku pokazala sho 28 210 km abo 23 ekoregionu ye zapovidnimi teritoriyami She blizko 23 ekoregionu vkriti lisami odnak perebuvayut poza mezhami zapovidnikiv Prirodoohoronni teritoriyi vklyuchayut en en Nacionalnij park Khaoyaj en en en Nacionalnij park Phataem ta en v Tayilandi en ta en v Laosi en en en u V yetnami ta Nacionalnij park Pnom Kulen Nacionalnij park Virachi ta en v Kambodzhi Lisovij kompleks en roztashovanij v gorah Tayilandu u 2005 roci buv vnesenij do spisku Svitovoyi spadshini YuNESKO PrimitkiDinerstein Eric Olson David Joshi Anup Vynne Carly Burgess Neil D Wikramanayake Eric Hahn Nathan Palminteri Suzanne Hedao Prashant Noss Reed Hansen Matt Locke Harvey Ellis Erle C Jones Benjamin Barber Charles Victor Hayes Randy Kormos Cyril Martin Vance Crist Eileen Sechrest Wes ta in 2017 An Ecoregion Based Approach to Protecting Half the Terrestrial Realm BioScience 67 6 534 545 doi 10 1093 biosci bix014 Map of Ecoregions 2017 angl Resolve using WWF data Procitovano 03 travnya 2024 Posilannya Southeastern Indochina dry evergreen forests Terrestrial Ecoregions World Wildlife Fund Southeastern Indochina Dry Evergreen Forests One Earth