Гмелініт

Ґмелініт — мінерал, водний алюмосилікат натрію та кальцію каркасної будови групи цеоліту. Ґмелініт було названо в 1825 році на честь Крістіана Ґмеліна (1792–1860), професора хімії і мінеролога з Тюбінґена, Німеччина, а в 1997 назву поширили на групу мінералів.

Гмелініт
Ідентифікація
Сингонія	гексагональна сингонія
Колір риси	білий
Інші характеристики
Названо на честь	Крістіан Ґмелін^[1]
Гмелініт у Вікісховищі

Загальний опис

Хімічна формула: (Na₂,Ca)₄[Al₈Si₁₆O₄₈]*24H₂O. Ca: Na₂ = 1 : 1. Містить (%): Na₂О — 3,10…9,13; CaO — 1,23…11,48; Al₂О₃ — 19,61…21,48; SiO₂ — 46,37…53,71; H₂O — 17,98…22,00. Сингонія гексагональна або тригональна. Твердість 4,5. Густина 2,1. Блиск скляний. Безбарвний, жовтуватий, зеленуватий або світло-червоний, іноді криваво-червоний. Кристали ромбоедричні, біпірамідальні, призматичні або таблитчасті. Зустрічається головним чином у мигдалинах базальтів в асоціації з шабазитом, анальцимом, левіном, філіпситом, арагонітом та кальцитом. Основні знахідки: на плато Антрим (Півн. Ірландія), в шт. Нью-Джерсі в США, в районі мису Бломідон (Канада), Берґен-Гілл (США).

Див. також

• Список мінералів

Примітки

1. Ralph J., Nikischer T., Hudson Institute of Mineralogy Mindat.org: The Mineral and Locality Database — [Keswick, VA], Coulsdon, Surrey: 2000.
   d:Track:Q15221937d:Track:Q6395268d:Track:Q2463831
2. Deer, Howie and Zussman (2004) Rock-Forming Minerals Volume 4B:690-696

Література

• Ґмелініт.//Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2004. — Т. 1 : А — К. — 640 с. — .
• Лазаренко Є. К., Винар О. М. Гмелініт // Мінералогічний словник. — К. : Наукова думка, 1975. — 774 с.
• Ґмелініт // Мінералого-петрографічний словник / Укл. : Білецький В. С., Суярко В. Г., Іщенко Л. В. — Х. : НТУ «ХПІ», 2018. — Т. 1. Мінералогічний словник. — 444 с. — .

Посилання

• Mindat [ 23 серпня 2010 у Wayback Machine.]