Антонін Дворжак

Антонін Леопольд Дворжак (чеськ. Antonín Leopold Dvořák МФА: [ˈantoɲiːn ˈlɛopolt ˈdvor̝aːk] ) (8 вересня 1841 — 1 травня 1904) — чеський композитор i диригент епохи романтизму, слідом за Бедржихом Сметаною розвивав національні традиції й затвердив світове значення чеської музики та чеської музичної школи. Твори Дворжака, де часто проявляються мотиви та елементи народної музики Моравії та Богемії, відрізняються мелодійністю, багатством, розмаїтістю ритму й гармонії, барвистістю інструментування, стрункістю форми. До найвідоміших творів Дворжака належать Stabat Mater (1877), «Слов'янські танці» (1878, 1886), Реквієм (1890), Симфонія № 9 «З Нового світу» (1893), «Американський» струнний квартет (1893), Концерт для віолончелі з оркестром (1895) та опера «Русалка» (1900).

Антонін Леопольд Дворжак
чеськ. Antonín Leopold Dvořák
Зображення
А. Дворжак, бл. 1880 року
Основна інформація
Повне ім'я	чеськ. Antonín Leopold Dvořák
Дата народження	8 вересня 1841(1841-09-08)^[1]^[2]^[…]
Місце народження	^d, Богемське королівство, Австрійська імперія^[4]^[5]^[…]
Дата смерті	1 травня 1904(1904-05-01)^[1]^[2]^[…](62 роки)
Місце смерті	Нове Мєсто, Богемське королівство, Австро-Угорщина^[7]
Причина смерті	інсульт
Поховання	Вишеградський цвинтар^[8]
Громадянство	Богемське королівство і Долитавщина
Віросповідання	католицтво^[9]
Професія	композитор, диригент, скрипаль
Освіта	Празька школа органістів
Вчителі	Йозеф Леопольд Звонарж і ^d
Відомі учні	Вітезслав Новак, Оскар Недбал, Йозеф Сук, ^d, ^d, ^d, ^d, Франц Легар, Ярослав Коціан, ^d^[10], ^d^[11], ^d^[12] і ^d
Інструменти	орган, фортепіано, скрипка, альт
Жанр	класична музика
Заклад	^d, ^d, ^d і Празька консерваторія
Нагороди	^d
Батько	^d
Мати	^d
Діти (9)	^d, ^d і ^d
Автограф
antonin-dvorak.cz
Цитати у Вікіцитатах  Файли у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Дворжак.

Біографія

Ранні роки

Будинок у Нелагозевсі, де народився композитор

Народився у Нелагозевсі, передмісті Праги у сім'ї Франтішека Дворжака (1814–1894) м'ясника, власника постоялого двору та Ганни Зденкової (1820–1882). Був першою дитиною у сім'ї з чотирнадцяти народжених і восьми дітей, що дожили до дорослого віку. Батько майбутнього композитора добре грав на цитрі й досить рано розпізнав обдарованість сина й вирішив віддати його до місцевої музичної школи, коли тому виповнилося шість років. Азів музики та гри на скрипці навчав сільський церковний органіст та вчитель музики у школі Йозеф Шпіц. Граючи на скрипці у сільському ансамблі та у церкві, проявив, на радість батькові, неабиякий талант та віртуозність. У 1853 батько настояв, щоб син переїхав до свого дядька по материнській лінії Антоніна Зденька у невелике містечко Злоніце для опанування професії різника та поглибленого вивчення німецької мови. Водночас він і далі займався музикою, вивчаючи її теорію та беручи уроки гри на фортепіано, органі, скрипці й альті у місцевих учителів-канторів Йозефа Томана та Антоніна Лєманна (нім. Antonín Liehmann). У листопаді 1856 року Дворжак отримав свідоцтво про закінчення навчання, а далі, щоб відкривати власну справу, слід було пройти річну практику. Оскільки в нього з німецькою не все було гаразд, батько відправив його на практику «до німців» — у місто Ческа-Каменіце, де переважало німецькомовне населення. Він відвідував німецьку школу й завдяки турботам Лєманна займався музикою: настоятель місцевого храму, випускник празької Органної школи Франтішек Ганке вчив хлопця теорії та гри на органі. Після закінчення навчання з оцінками «дуже добре» Дворжак повернувся у Злоніци, де його чекала радісна новина: Лєманн після важких умовлянь добився згоди батька Франтішека Дворжака звільнити сина від сімейної професії і дати можливість здобути музичну освіту в Празі.

У 1857 році Дворжак переїхав до Праги і вступив до Школи органістів, де почав складати музику. У його перших композиціях відчувається вплив композиторів-романтиків Р. Шумана, Ф. Ліста, Р. Вагнера. Його вчителями були Й. Звонарж і Ф. Блажек.

Композитор та органіст

Закінчивши школу, Дворжак працював спочатку в празькому концертному ансамблі, а потім у відкритому 1862 року чеському «Тимчасовому театрі», яким керував відомий композитор Б. Сметана. До 1860-х років Дворжаком були складені ряд камерних і симфонічних творів — струнний квінтет, струнний квартет, симфонії до мінор «Злонницькі дзвони» та сі-бемоль мажор, а також і створення першої опери — «Альфред», завершеної у 1870 році.

Афіша прем'єри фортепіанного концерту Дворжака op.33

У 1871 році Дворжак залишає роботу в оркестрі і присвячує себе цілковито композиторській роботі. В цьому ж році відбулося перше публічне виконання вокальних творів Дворжака, а наступного , 1872 року — виконання щойно завершеної опери «Король і вугляр» під керуванням Б. Сметани та фортепіанного квінтету.

У 1873 році А. Дворжак одружився з А. Чермаковою, хористкою Тимчасового театру, з якою вони за 31 рік перебування у шлюбі виховали дев'ятеро дітей. Матеріальна скрута примушує Дворжака займатися приватною педагогічною діяльністю, а також працювати органістом у храмі св. Войтеха. Проте в ці роки творчість Дворжака поступово завойовує визнання — у 1874 була здійснена прем'єра симфонії сі-бемоль мажор і другої редакції опери «Король і вугляр», у 1876 — опери «Ванда».

У 1875 році завдяки сприянню Й. Брамса та музичного критика Едуарда Гансліка Дворжаку вдалося одержати державну стипендію (400 золотих в австрійській валюті на рік), яка значно поліпшила його матеріальне становище і дозволила зосередитись на творчій діяльності. Й. Брамс допоміг молодому композиторові і в публікації його творів у відомого віденського видавця Фріца Зімрока. Перша збірка «Слов'янських танців», опублікована у 1878 році, одразу ж стала популярною. У ці роки Дворжак уже був автором багатьох творів — симфоній, опер, концертів, камерних інструментальних і вокальних творів. Він брав участь у багатьох подіях громадського життя Праги, зближується з передовими діячами чеської інтелігенції.

Міжнародне визнання

Лист П. І. Чайковського А. Дворжаку, січень 1889

У 1880-і роки Дворжак розпочинає гастрольну діяльність як диригент-виконавець власних творів. У 1883 він здійснює поїздку до Гамбурга, де відбулася постановка його опери «Хитрий селянин». У 1884 він здійснює свою першу з дев'яти поїздок в Англію, де він виступає як піаніст і як диригент. Його симфонія № 7 була написана спеціально для британської столиці, де відбулась її прем'єра у 1885 році. Піаністкою у нього працювала видатна чеська театральна актриса Гана Квапілова.

У 1891 р. за виконання симфонії № 8 та Stabat mater у Кембриджському університеті отримав звання доктора наук.

В 1888 році в Празі відбувається знайомство Дворжака з П. І. Чайковським, що приїжджав у Прагу. Це знайомство сприяло поїздці Дворжака в Росію; в 1890 році він диригував у Москві й Петербурзі концертами зі своїх творів. З 1891 року Дворжак веде педагогічну роботу в Празькій консерваторії.

В 1892–1895 роках Дворжак живе в США, де очолює Національну консерваторію в Нью-Йорку. Він дає авторські концерти у Бостоні, виступає на всесвітній виставці у Чикаго. Значний успіх в США мала його 9-а симфонія — «З Нового Світу», написана протягом зими-весни 1893-го, в основу якої лягли інтонації народних негритянських й індійських мотивів. Особливу популярність серед американців ця симфонія дістала й тому, що вона стала першим зі значних симфонічних творів, в яких були використані американські народні мотиви. Влітку 1893 року гостює у чеської громади у Спіллвіллі (штат Айова). Тут, в оточенні родичів й земляків в еміграції, він створює 2 струнних квартети й сонатину для фортепіано зі скрипкою. Матеріальна невизначеність, поряд зі зростаючою популярністю в Європі й тугою за домівкою, спонукали Дворжака повернутися до Чехії.

Після повернення на батьківщину Дворжак знову викладає в Празькій консерваторії, а в 1901 році стає її директором. В останні роки життя він продовжує інтенсивну творчу роботу; пише оперу в народному дусі «Чорт і Кача» (пост. 1899, Прага), поетичну казкову оперу «Русалка» (пост. 1901, Прага), з успіхом що йдуть і на нашій сцені, 2-й віолончельний концерт, що займає почесне місце в репертуарі віолончелістів.

Помер композитор в Празі, 1 травня 1904 року від крововиливу у мозок. Похований на Вишеградському кладовищі.

Творчість

Статуя А. Дворжака у Празі

Разом із Бедржихом Сметаною, Антонін Дворжак вважається чільним представником чеської композиторської школи. Його творча спадщина охоплює різні жанри — симфонії (найвідоміша — мі мінор «З нового світу» op. 95, 1893), струнний квартет, опери (найвідоміша — «Русалка»), симфонічні поеми, пісні, меси, фортепіанні твори та інструментальні концерти, зокрема найвідоміший — віолончельний концерт сі мінор op.103, про який Й. Брамс писав наступне: «Якби знав, що віолончель здатна до таких речей, сам написав би цей концерт»

Дворжак широко використав жанрові й ритмоінтонаційні особливості чеського й моравського музичного фольклору. Риси національної самобутності виявилися в комічній опері «Король і вугляр», патріотичному гімні «Спадкоємці Білої Гори» для хору й оркестру й вокальних «Моравських дуетах»; особливо яскраво національний характер відчуємо в «Слов'янських танцях» (спочатку для фортепіано в 4 руки, пізніше для оркестру, й інших інструментів) і «Слов'янських рапсодіях».

Могила А. Дворжака на Вишеградському кладовищі в Празі

Ряд творів Дворжака присвячені історичному минулому Чехії й національно-визвольних устремлінь народу; серед них — ораторія «Свята Людмила», «Гуситська увертюра», музика до спектаклів драматичного театру, у тому числі до п'єси «Йозеф Каетан Тил». Опери Дворжака поряд з операми Б. Сметани становлять основу національного музично-театрального репертуару.

Найціннішим внеском у світову музичну культуру є симфонії Дворжака, що заклали фундамент національного симфонізму, концерт для віолончелі з оркестром і камерно-інструментальні твори (тріо «Думки»). Багато творів Дворжака приваблюють життєрадісністю, теплим ліризмом, м'яким гумором, відбивають картини чеської природи й побуту. Своєрідний світ чеських казок і легенд розкривається в симфонічних поемах «Водяний», «Напівзоряниця» й ін.

У Празі працюють товариство та музей його імені (з 1932). У Нелагозевесі в будинку, де народився Дворжак, також відкритий музей. Ім'я Дворжака носить один із празьких квартетів.

Вшанування

У 1950-х роках у Чехословаччині було видане повне зібрання творів Дворжака (гол редактор О. Шоурек, з 1956- Ф. Бартош). У Празі існує товариство Дворжака, а також його музей, музеї Дворжака були засновані й в інших містах Чехословаччини, зокрема в Нелагозевесі у будинку, де народився композитор. Ім'я Дворжака носить один із струнних квартетів Праги. Твори А. Дворжака увійшли в репертуар багатьох музичних колективів, а 9-а симфонія стала також невід'ємною частиною навчального репертуару молодих диригентів-симфоністів.

Список творів

Спадщина Антоніна Дворжака досить велика і жанрово багатоманітна — вона налічує 120 опусів, значне місце займають оркестрові, вокально-інструментальні та музично-драматичні твори. Усі твори Дворжака були хронологічно каталогізовані Ярмілом Бургхаузером (чеськ. Jarmil Burghauser) у виданій у 1960-му в Празі книзі «Антонін Дворжак. Тематичний каталог. Бібліографія. Огляд життя і творчості». За прізвищем укладача скорочено каталоговий номер пишеться з латинською літерою B (нім. Burghauser; наприклад, Симфонія № 9 op. 95 — B.178). У музикознавстві, однак, поряд з цією нумерацією продовжують використовувати і опуси (авторська нумерація творів) — почасти за звичкою, а почасти для полегшення роботи зі старими виданнями. Найчастіше зустрічаються опуси в афішах та концертних програмах.

Опери Альфред, 1870 Король і вугляр (Král a uhlíř), 1871, 2.verze — op. 14, 1874 Вперті (Tvrdé palice), op. 17, 1874 Ванда (Vanda), op. 25, 1875 Хитрий селянин (Šelma sedlák), op. 37, 1877 Дімітрій (Dimitrij), op. 64, 1882, 2.verze — 1894 Якобінець (Jakobín), op. 84, 1888, 1897 (částečně přepracováno) Чорт і Кача (Čert a Káča), op. 112, 1899 Русалка (Rusalka), op. 114, 1900 Арміда (Armida), op. 115, 1903 Для симфонічного оркестру 9 симфоній Симфонія № 1, c-moll «Zlonické zvony», 1865 Симфонія № 2, B-dur, op. 4, 1865 Симфонія № 3, Es-dur, op. 10, 1873 Симфонія № 4, d-moll, op. 13, 1874 Симфонія № 5, F-dur, op. 76, 1875 Симфонія № 6, D-dur, op. 60, 1880 Симфонія № 7, d-moll, «Лондонська», op. 70, 1885 Симфонія № 8, G-dur, op. 88, 1889 Симфонія № 9, e-moll, «З Нового світу», op. 95, 1893. Симфонія, «Нептун», 1893 (незакінчена) Симфонічна поема (Рапсодія a moll), op. 14, 1874 Симфонічні варіації для оркестру, op. 78, 1877 Слов'янська рапсодія, op. 45 (D dur, g moll, As dur), 1878 Чеська сюїта, op. 39, 1879 Легенди, op. 59, 1881 Гуситська, драматична увертюра op. 67, 1883 Карнавал, концертна увертюра op. 92, 1891 Scherzo capriccioso, op. 66, 1883 Сюїта A dur, op. 98B, 1895 Vodník, симфонічна поема за баладою К. Я. Ербена, op. 107, 1896 Polednice, симфонічна поема за баладою К. Я. Ербена, op. 108, 1896 Zlatý kolovrat, симфонічна поема за баладою К. Я. Ербена, op. 109, 1896 Holoubek, симфонічна поема за баладою К. Я. Ербена, op. 110, 1896 Богатирська пісня (Píseň bohatýrská), симфонічна поема op. 111, 1899 Слов'янські танці op. 46 a 72 — I.řada, op. 46, 1878 Інструментальні концерти Концерт A-dur для віолончелі і фортепіано, 1865 Романс f-moll для скрипки з оркестром, op. 11, 1873/1877 Концерт для фортепіано з оркестром g-moll, op. 33, 1876 (revize 1919) Концерт для скрипки з оркестром a-moll, op. 53, 1879 (revize 1880) Концерт для віолончелі з оркестром h-moll, op. 104, 1895

Вокально-інструментальні твори Гімн Спадкоємці Білої гори, op. 30, 1872 (редакція 1880 і 1885) Stabat mater, op. 58, 1877 Псалом 149, op. 79, 1879 (1887 přepracováno pro smíšený sbor a orchestr) Весільні сорочки, op. 69, 1884 Свята Людмила, op. 71, 1886 Меса D dur, op. 86, 1887 (verze s varhanním doprovodem), 1892 (з оркестром) Реквієм b-moll, op. 89, 1890 Te Deum, op. 103, 1892 Камерні твори Струнний квінтет G-dur, op. 77, 1875 Фортепіанний квінтет A-dur, op. 81, 1887 Струнний квінтет Es-dur, op. 97, 1893 Струнний квартет Es-dur «Слов'янський», op. 51, 1879 Струнний квартет F-dur «Американський», op. 96, 1893 Струнний квартет As-dur, op. 105, 1895 Для фортепіано Силуети, op. 8, 1879** Мазурки, op. 56, 1880 Dumka a furiant, op. 12, 1884 Poetické nálady, op. 85, 1889 Сюїта A dur, op. 98, 1894 (později též orchestrální verze) Гуморкески, op. 101 (nejznámější č.7 Ges dur) Слов'янські танці, op. 46 — I.řada, 1878 Слов'янські танці, op. 72 — II. řada, 1886 Легенди, op. 59, 1881 Пісні і романси Чотири пісні, op. 82, 1888 (ч.1 Kéž duch můj sám) Любовні пісні, op.83, 1888 (ч.2 V tak mnohém srdci mrtvo jest) Біблійні пісні, op. 99, 1894 Ave Maria, op. 19B, 1877 Ave Maris Stella, op. 19B, 1879 Моравські дуети, op. 20 (сопрано, тенор + фортепіано), 1875 Моравські дуети, op. 29, 32 (сопрано, альт + фортепіано), 1876 Моравські дуети, op. 38 (сопрано, альт + фортепіано), 1877 Чеські народні пісні, op. 41, 1877 Слов'янські народні пісні, op. 43, 1878 П'ять романсів на литовські народні тексти, op. 27, 1878 Чотири романси, op. 29, 1876 На природі, op. 63, 1882 Здійснив обробки українських народних пісень «Ой у полі вишня» і «Ой кряче, кряче та й чорненький ворон».

Видані в українському перекладі

• Дворжак А. Три циганські пісні: Для голосу і ф-но /Укр. пер. Б.Тена,- К.: Мистецтво, [Б.р.].- 13 с.- Літ. текст: укр., рос.
  • Дворжак А. Дзвонистий трензель //Дворжак А. Три циганські пісні: Для голосу і ф-но /Укр. пер. Б.Тена,- К.: Мистецтво, [Б.р.].- С. 10-13.- Літ. текст: укр.,рос.
  • Дворжак А. Згадую //Дворжак А. Три циганські пісні: Для голосу і ф-но. /Укр. пер. Б.Тена. — К.: Мистецтво, [Б.р.]. С. 3-5. — Літ. текст: укр., рос.

опубліковані онлайн

• «В серцях буває мертво так» [ 25 вересня 2017 у Wayback Machine.] (V tak mnohém srdci mrtvo jest з циклу «Любовні пісні», Písně milostné)

Мультимедіа

• Концерт для віолончелі з оркестром сі мінор, 1-а частина ^(файл)
• Концерт для віолончелі з оркестром сі мінор, 2-а частина ^(файл)
• Концерт для віолончелі з оркестром сі мінор, 3-я частина ^(файл)
• Карнавальна увертюра, Op. 92 ^(файл)
  • Performed by the Skidmore College Orchestra. Courtesy of Musopen
• Симфонія № 9 мі мінор 'З Нового Світу', Op. 95 — I. Adagio — Allegro Molto ^(файл)
  • Виконує оркестр Skidmore College, матеріали сайту Musopen
• Симфонія № 9 мі мінор 'З Нового Світу', Op. 95 — II. Largo ^(файл)
  • Виконує оркестр Skidmore College, матеріали сайту Musopen
• Симфонія № 9 мі мінор 'З Нового Світу', Op. 95 — III. Molto Vivace ^(файл)
  • Виконує оркестр Skidmore College, матеріали сайту Musopen
• Симфонія № 9 мі мінор 'З Нового Світу', Op. 95 — IV. Allegro con Fuoco ^(файл)
  • Виконує оркестр Skidmore College, матеріали сайту Musopen

Див. також

• 2055 Дворжак — астероїд, названий на честь композитора.

Примітки

1. Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
   d:Track:Q19938912d:Track:Q54837d:Track:Q193563
2. Lloyd-Jones D. M. Encyclopædia Britannica
   d:Track:Q5375741
3. SNAC — 2010.
   d:Track:Q29861311
4. Deutsche Nationalbibliothek Record #11852836X // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
   d:Track:Q27302d:Track:Q36578
5. Czech National Authority Database
   d:Track:Q13550863
6. Studenti pražských univerzit 1882–1945
   d:Track:Q102399391
7. Archiv hl. m. Prahy, Matrika zemřelých u sv. Štěpána, sign. ŠT Z13, s. 172
   d:Track:Q105319160
8. BillionGraves — 2011.
   d:Track:Q37774202
9. https://www.lhoteckafarnost.cz/clanky/Antonin-Dvorak-a-zboznost-Buh-laska-vlast-Vystava-predstavuje-Antonina-Dvoraka-jako-hluboce-vericiho-cloveka.html
10. Grove Music Online — OUP. — doi:10.1093/GMO/9781561592630.ARTICLE.A2249075
    d:Track:Q30532476d:Track:Q217595
11. Grove Music Online — OUP. — doi:10.1093/GMO/9781561592630.ARTICLE.A2284336
    d:Track:Q30532476d:Track:Q217595
12. Grove Music Online — OUP. — doi:10.1093/GMO/9781561592630.ARTICLE.11381
    d:Track:Q30532476d:Track:Q217595
13. Hughes, 1967, с. 24.
14. Егорова В. Н., 1997.
15. Burghauser, 1960, с. 466.
16. Jarmil Burghauser Antonín Dvořák — Tematicky katalog, bibliografie, prehled zivota a dila. — Prag: Editio Baerenreiter, 1960. — 735 p.
17. Lutz D. Schmadel. Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin, Heidelberg : Springer-Verlag, 2003. — 992 (XVI) с. — .

Література

• Sychra, Antonín. Estetika Dvořákovy symfonické tvorby. — Praha, 1959.
• Burghauser, Jarmil. Antonín Dvořák. — Praha : Bärenreiter Supraphon, 2006. — .
• Berkovec, Jiří. Antonín Dvořák. — Praha, 1969.
• Clapham, John. Dvořák. — New York : W.W.Norton, 1979. — 238 с. — .
• Stanley Sadie. Dvořák, Antonín (Leopold) // New Grove Dictionary of Music and Musicians. — London : MacMilla, 1980. — Т. 5. — С. 765–792. — .
• Hughes, Gervase. Dvořák, His Life & Music. — London : Casell, 1967.
• Smaczny, Jan. Dvorak: Cello Concerto. — Cambridge : Cambridge University Press, 1999. — (Cambridge Music Handbooks)
• Šourek, Otakar. Život a dílo Antonína Dvořáka. 4 sv. — Vyd. III. — Praha, 1954-1957.
• Белза И. Антонин Дворжак (1841—1904). — М.-Л. : Изд-во и типолитогр. Музгиза, 1949. — 140 с.
• Егорова В. Н. Антонин Дворжак. — М. : Музыка, 1997. — 616 с. — (Классики мировой музыкальной культуры) — .

Джерела і посилання

• Дворжак Антонін // Українська музична енциклопедія. Т. 1: [А – Д] / Гол. редкол. Г. Скрипник. — Київ : ІМФЕ НАНУ, 2006. — С. 585.

• Дворжак // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.
• Сайт, присвячений композиторові [ 20 листопада 2007 у Wayback Machine.] (чеська, англ.)
• Вільні ноти авторства Антонін Дворжак на сайті International Music Score Library Project (IMSLP)
• Antonin Dvorak [ 19 жовтня 2017 у Wayback Machine.] / Encyclopædia Britannica (англ.)
• Твори А. Дворжака [ 26 жовтня 2011 у Wayback Machine.] на «Mutopia Project» (англ.)
• Сторінка на сайті peoples.ru [ 24 лютого 2008 у Wayback Machine.](рос.)
• Сторінка на сайті ccl.mv.ru [ 19 грудня 2007 у Wayback Machine.](рос.)