Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна Монголія значення Богдо ханська Монголія монг ᠣᠯᠠᠨ ᠠ ᠡᠷᠭᠦᠭᠳᠡᠭᠰᠡᠨ ᠮᠣ

Монголія (1911—1921)

Монголія (1911—1921)
У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Монголія (значення).

Богдо-ханська Монголія (монг. ᠣᠯᠠᠨ᠎ᠠ
ᠡᠷᠭᠦᠭᠳᠡᠭᠰᠡᠨ
ᠮᠣᠩᠭᠣᠯ
ᠤᠯᠤᠰ, Олноо өргөгдсөн Монгол улс (Богд хаант Монгол Улс), кит. трад.: 博克多汗國; піньїнь: Bókèduō Hán Guó) — держава на території Зовнішньої Монголії, послідовно мала статус незалежної держави, протекторату Російської імперії, автономії під сюзеренітетом Республіки Китай. «Богдо-ханська Монголія» — назва, прийнята в історіографії; офіційно ж держава називалася «Держава Монголія» (Монгол улс) або «Их Монгол Улс», що означає «Велика Монгольська держава».

image
Монгол улс
Велика Монгольська держава
↓
  • 1911–1919
  • 1921–1924
 ↓
image image
Прапор Герб
Гімн
Зуун лангийн жороо луус
ᠵᠠᠭᠤᠨ ᠯᠠᠩ ᠤᠨ ᠵᠢᠷᠤᠭ᠎ᠠ ᠯᠠᠭᠤᠰᠠ
Століття народу Срібних Стад
image
Монголії: історичні кордони на карті
Мапа Монголії на 1915 рік
Столиця Нійслел-Хурее (сучасний Улан-Батор)
Мови монгольська
Релігії тибетський буддизм
тенгріанство
шаманізм
Форма правління теократичнаабсолютна монархія
Хан
 - 1911—1924 Богдо-хан
Прем'єр-міністр
 - 1912—1915 (перший) Тугс-Очірин Намнасурен
 - 1919—1920 (останній) Гончігжалцангійн Бадамдорж
Історичний період XX століття
 -  29 грудня 1911
 -  17 червня 1915
 - Китайська окупація 1919—1921
 - Революція 1921 року 1 березня 1921
 -  травень-серпень 1921
 - Проголошення МНР 26 листопада 1924
Площа 1 8 млн км2
Населення
 - 1915 542 504 л.
Валюта лян, [mn], рубль
Попередник		 Наступник
image Династія Цін
image Окупація Монголії
Монгольська Народна Республіка image
Окупація Монголії image
image Вікісховище має мультимедійні дані
за темою: Богдо-ханська Монголія

Історія

Богда-ханська Монголія (1911—1919)

image
Богдо-хан
image
Трон Богдо-хана
image
Монгольська делегація в Петербурзі (1912)
image
Карта «Монголия» (1911—1915).

На початку грудня у 1911 р. халхаські князі та лами Зовнішньої Монголії скористалася подіями Синьхайської революції та оголосили незалежність від династії Цін. 29 грудня Богдо-геген VIII, буддійський лідер країни, був зведений в Богдо-хани і теократично став правителем нової держави. 

Новий республіканський уряд Китаю відмовився визнати незалежність Монголії, але в той час не мав ресурсу відновити над нею свій суверенітет. Прагнення Монголії бути незалежною державою знайшло підтримку з боку Російській імперії, зацікавленої в першу чергу у появі буферної зони на кордоні з Китаєм. Росія виступила за надання Китаєм широкої автономії Зовнішній Монголії. У підтримці незалежності Монголії була також зацікавлена і Японія, яка надавала їй фінансову допомогу та підтримку зброєю. 

21 жовтня (3 листопада) 1912 року в Урзі було підписано монголо-російську угоду (без участі Китайської республіки, яку на той час Російська імперія ще не визнала) дипломатичним представником від Російської імперії І. Я. Коростовцевим, яка фактично закріплювала привілеї Росії в Монголії — свобода пересування, вільна торгівля, банківська діяльність. 29 грудня 1912 (11 січня 1913) року в Урзі було підписано монголо-тибетський договір про дружбу, згідно з яким визнавалася незалежність від Китаю обома державами. Під керівництвом російських військових радників була створена 20 тис. монгольська армія. У 1913 році цю армію мобілізували для боротьби з китайською армією на територіях Внутрішньої Монголії. У 1914 році Бурят-Монголія та Урянхайський край на деякий час здобули самостійність. 

23 жовтня 1913 року поміж Росією та Китаєм була підписана декларація, згідно з якою Росія визнавала сюзеренітет Китаю над Монголією. Зі свого боку Китай надав право Монголії на самоврядування та право керувати своїми ресурсами та промисловістю і погодився не вводити в країну свої війська. 25 травня 1915 року в Кяхті був укладений тристоронній Кяхтинський договір, за яким Монголія отримала статус автономії під китайським протекторатом і який був підтверджений пекінськими представниками уряду. 

image
Банкноти, видані Банком територіального розвитку, відділення Урга.

Проте, у зв'язку з Першою світовою війною та Жовтневою революцією, вплив Російської імперії в регіоні різко знизився. Після подій Жовтневої революції 1917 року в Росії, в регіонах Забайкалля та Монголії, за підтримки Японії і білогвардійського отамана Семенова посилився панмонгольский рух. Його ініціаторами виступили деякі князі і лами Внутрішньої Монголії, частина бурятської інтелігенції і верхівка монголів Баргути. У лютому-березні 1919 року в Читі пройшов панмонгольский з'їзд, учасники якого виступили за створення незалежної об'єднаної Монголії, що включатиме Зовнішню та Внутрішню Монголії, а також Бурятію. Відповідні документи були направлені на розгляд до Версальського конгресу. Однак Зовнішня Монголія відмовилася брати участь у створенні тимчасового уряду, який обрали представники Внутрішньої Монголії. Тимчасовий уряд очолив лама Нейсе-геген Мендебаяр. Цей уряд сформував війська із бурятів та монголів на територіях Внутрішньої Монголії та Баргути, які тимчасово розмістилися в районі залізничної станції Даурія. Тимчасовий уряд підтримував зв'язки з Сибірським тимчасовим урядом та урядом Колчака в Омську, котрі притримувалися Кяхтинської угоди 1915 року. Бачачи загрозу незалежності з боку панмонголів, якими керував отаман Григорій Семенов, монгольських вельмож Зовнішньої Монголії почала не влаштовувати спокійна політика Богдо-хана. Значна кількість монгольських аристократів відправила до головнокомандувача Пекіну Фен Гочжана петицію з проханням ліквідувати автономію. Колишній воєнний міністр Китаю, лідер ворожої Фен Гочжану аньхойської кліки, Дуань Ціжуй розумів, що при анексії Монголії зросте його авторитетність, і наказав своєму найближчому послідовнику Сюй Шучженю очолити війська і встановити контроль над Зовнішньою Монголією.

Китайська окупація (1919—1921)

Докладніше: Окупація Монголії
image
Сюй Шучжен
image
Роман фон Унгерн-Штернберг

Аньхойська кліка була прояпонським воєнним угрупуванням, якій на той час у Китаї протистояла націоналістична чжілійська кліка. Ціллю Сюй Шучженя було ніщо інше, як пряме приєднання Монголії до підконтрольної території його аньхойською клікою. Прикриттям служило твердження, що його нібито запросили декілька монгольських князів, котрі захотіли, щоб Північно-східна прикордонна армія захищала їхню країну від вторгнення більшовиків.

Наступ був спланований на липень 1919 р., проте поїзд, що мав доставити китайським військовикам обладнання, вийшов з ладу. У жовтні того ж року передовий загін чисельністю у 4000 бійців без найменшого спротиву захопив Ургу. Ще 10 000 бійців захопили решту країни. За деякими даними, окупація відбулася з ініціативи японців, для того щоб запобігти потоку російських мігрантів, які могли втекти на територію Монголії. Щоб не псувати репутацію на міжнародній арені, після китайської окупації Японська імперія припинила допомагати колишнім протеже. 

У 1919—1921 роках регіон знаходився під владою Сюй Шучженя. З його ініціативи у 1920 р. Богдо-хан і монгольська знать пройшли зневажливу церемонію, під час якої вони схилялися перед Шучженем і перед прапором союзу п'яти народів. Ця подія зародила зерно спротиву колонізаторам з боку Монгольської Народної Партії.

З іншого боку, політика аньхойської кліки викликала тривогу у впливового феньтянського генерала Чжан Цзоліня. У липні вони примусили Шучженя відкликати більшу частину військ назад до Китаю для боротьби з феньтянцями. Війська генерала були розбиті під час Чжилійсько-аньхойської війни, і китайський гарнізон у Монголії залишився без командування. Для ліквідації окупаційного режиму з Півночі монгольським вельможею Цеваном викликано російського барона німецько-австрійського походження Романа фон Унгерн-Штернберга. Між його силами та силами китайців розпочалися запеклі бої за Ургу. Врешті-решт місто перейшло під контроль Унгерна, який відновив богдо-ханський уряд. 

Аратська революція (1 березня — 11 липня 1921)

Докладніше: Монгольська народна революція
image
Перші гроші Монголії. 10 доларів, 1921.
image
Сухе-Батор
image
Бодоо Доґсомін
image
Данзан Солан

У 1919—1920 роках в Урзі утворилося дві підпільні антикитайські групи, що пізніше отримали назви «Консульський пагорб» (монг. Консулин денж) і «Східне хуре» (монг. Зуун хүрее). Першу з них очолював Бодоо Доґсомін, високоосвічений 35-річний лама, який працював при Богдо-хані в російському консульстві в Урзі, та Чойбалсан Хорлоґійн.

1-3 березня 1921 року в Кяхті відбувся I З'їзд МНП. Потай від китайців, на першій сесії зустрілися 17 осіб, на другий — 26. Було вирішено створити армію на чолі з Сухе-Батором. Був обраний ЦК МНП на чолі з Данзану Солану, керівником групи «Східного хуре» і одним представником комінтерну від радянського уряду. Був прийнятий маніфест партії, написаний бурятським діячем Цибеном Жамцарано (монг. Жамсрангійн Цевеен).

13 березня було оголошено тимчасовий уряд у складі семи осіб, який невдовзі очолив Бодоо. 18 березня монгольська армія, збільшилася до 400 чол. завдяки добровольцям і агітації, розбила китайський гарнізон поблизу аулу Маймачен. Північ країни заповнили листівки МНП із закликом до знищення Азійську дивізії на чолі з білогвардійським Унґерн-Штернберґом. Богдо-ханський уряд переконував населення у тому, що революціонери намагаються знищити Монгольську держави і руйнують основи «жовтої віри».

У березні-квітні радянські і далекосхідні війська сконцентрувалися біля кордону з Монголією. Чисельність монгольської армії зросла до 800 чол. В кінці травня Унґерн-Штернберґ атакував Кяхту, але був розбитий із тяжкими втратами. Дізнавшись про поразку Унґерн-Штернберґа, на бік революціонерів перейшов Хата-Батор Максаржав. Проте контратака військ Сухе-Батора 11 червня не вдалася і дивізія Унґерна пішла в рейд на радянську Бурятію. 19 серпня Унґерн був схоплений монголами Бішерельту-гуна, та передали радянській стороні більшовику П. Е. Щетинкіну. 21 вересня генерала було засуджено і розстріляно в Іркутську.

28 червня 1921 року радянсько-монгольські частини перетнули кордон Монголії та 6 липня увійшли в залишену білогвардійцями столицю Ургу. 9 липня 1921 року Богдо-хан отримав лист, в якому революційні вожді повідомили йому про те, що устрій в країні, за винятком релігії, буде переглянутий і реформований. На наступний день ЦК видав розпорядження про формування нового уряду на чолі з Бодоо, в той час як Богдо-хан проголошувався обмеженим монархом — 11 липня він був знову церемоніально реінтронізірований. Після смерті Богдо-ґеґена 17 квітня 1924 року, монархія в країні була ліквідована остаточно, а 26 листопада заснована Монгольською Народною Республікою.

Нотатки

  1. Визнана лише Російською імперією, Російською республікою, РСФРР та СРСР

Примітки

  1. Timothy Michael May, Culture and customs of Mongolia, Greenwood Press, 2008, p. 22(англ.)
  2. Von Cinggis Khan zur Sowjetrepublik. Eine kurze Geschichte der Mongolei unter besonderer Berücksichtigung der neuesten Zeit. Walter de Gruyter, 1926, S. 51.(нім.)
  3. Майский И. М. Монголия накануне революции. — М., Восточная литература, 1959(рос.)
  4. Kuzmin, Sergius L. . Архів оригіналу за 2 жовтня 2018. Процитовано 13 січня 2017.
  5. Батсайхан О. 2008. Монголын суулчийн эзэн хаан VIII Богд Жавзандамба. Улаанбаатар: Адмон [ 24 жовтня 2018 у Wayback Machine.](монг.)
  6. Оохнойн Батсайхан. оны Монголын үндэсний хувьсгал ба сүүлчийн эзэн хаан VIII Богд Жавзандамба хутагт 1911 [ 14 липня 2019 у Wayback Machine.](монг.)
  7. Батсайхан О. 2011. Монголын сүүлчийн эзэн хаан VIII Богд Жавзандамба[недоступне посилання](монг.)
  8. The Mongol Empire in World History [ 24 жовтня 2018 у Wayback Machine.](англ.)
  9. Thomas E. Ewing, Ch'ing Policies in Outer Mongolia 1900—1911, Modern Asian Studies, pp. 145—157 (1980).(англ.)
  10. 有關外蒙古是否為中華民國領土問題說明新聞參考資料 [ 4 жовтня 2013 у Wayback Machine.](кит.)
  11. William Elliott Butler. The Mongolian legal system: contemporary legislation and documentation. p.255 [ 24 жовтня 2018 у Wayback Machine.](англ.)
  12. Associated Press. (October 31, 1919). «Outer Mongolia, Tired of Autonomy, Asks China to Pay Her Princes and Take Her Back». The New York Times. PEKING. [ 31 жовтня 2018 у Wayback Machine.](англ.)
  13. Thomas E. Ewing chronicled the history of these two groups in The Origin of the Mongolian People's Revolutionary Party: 1920, Mongolian Studies (Bloomington, Ind., 1978-79), pp. 79-105.(англ.)
  14. Kh. Choibalsan, D. Losol, D. Demid, Mongolyn ardyn ündesnii khuv'sgal ankh üüseg baiguulagdsan tovch tüükh [A short history of the Mongolian revolution] (Ulaanbaatar, 1934), v. 1, p. 56. (монг.)
  15. Mongolyn ardyn khuv'sgalt namyn negdügeer ikh khural [First congress of the Mongolian People's Revolutionary Party], (Ulan Bator, 1971) (монг.)
  16. Ts. Nasanbaljir, Revolyutsionnye meropriyatiya narodogo pravitel'stva Mongolii v. 1921—1924 gg. (монг.)
  17. Owen Lattimore; Sh Nachukdorji. Nationalism and Revolution in Mongolia. Brill Archive. pp. 171–. GGKEY:4D2GY636WK5 [ 23 березня 2019 у Wayback Machine.](англ.)

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

U Vikipediyi ye statti pro inshi znachennya cogo termina Mongoliya znachennya Bogdo hanska Mongoliya mong ᠣᠯᠠᠨ ᠠ ᠡᠷᠭᠦᠭᠳᠡᠭᠰᠡᠨ ᠮᠣᠩᠭᠣᠯ ᠤᠯᠤᠰ Olnoo orgogdson Mongol uls Bogd haant Mongol Uls kit trad 博克多汗國 pinyin Bokeduō Han Guo derzhava na teritoriyi Zovnishnoyi Mongoliyi poslidovno mala status nezalezhnoyi derzhavi protektoratu Rosijskoyi imperiyi avtonomiyi pid syuzerenitetom Respubliki Kitaj Bogdo hanska Mongoliya nazva prijnyata v istoriografiyi oficijno zh derzhava nazivalasya Derzhava Mongoliya Mongol uls abo Ih Mongol Uls sho oznachaye Velika Mongolska derzhava Mongol uls Velika Mongolska derzhava en dinastiyi Cin 1911 1912 ta Kitajskoyi Respubliki 1919 1921 neviznana derzhava 1911 1919 1921 1924 Prapor GerbGimn Zuun langijn zhoroo luus ᠵᠠᠭᠤᠨ ᠯᠠᠩ ᠤᠨ ᠵᠢᠷᠤᠭ ᠠ ᠯᠠᠭᠤᠰᠠ Stolittya narodu Sribnih StadMongoliyi istorichni kordoni na kartiMapa Mongoliyi na 1915 rikStolicya Nijslel Huree suchasnij Ulan Bator Movi mongolskaReligiyi tibetskij buddizm tengrianstvo shamanizmForma pravlinnya teokratichnaabsolyutna monarhiyaHan 1911 1924 Bogdo hanPrem yer ministr 1912 1915 pershij Tugs Ochirin Namnasuren 1919 1920 ostannij Gonchigzhalcangijn BadamdorzhIstorichnij period XX stolittya 29 grudnya 1911 17 chervnya 1915 Kitajska okupaciya 1919 1921 Revolyuciya 1921 roku 1 bereznya 1921 traven serpen 1921 Progoloshennya MNR 26 listopada 1924Plosha 1 8 mln km2Naselennya 1915 542 504 l Valyuta lyan mn rublPoperednik NastupnikDinastiya CinOkupaciya Mongoliyi Mongolska Narodna RespublikaOkupaciya MongoliyiVikishovishe maye multimedijni dani za temoyu Bogdo hanska MongoliyaIstoriyaBogda hanska Mongoliya 1911 1919 Bogdo hanTron Bogdo hanaMongolska delegaciya v Peterburzi 1912 Karta Mongoliya 1911 1915 Na pochatku grudnya u 1911 r halhaski knyazi ta lami Zovnishnoyi Mongoliyi skoristalasya podiyami Sinhajskoyi revolyuciyi ta ogolosili nezalezhnist vid dinastiyi Cin 29 grudnya Bogdo gegen VIII buddijskij lider krayini buv zvedenij v Bogdo hani i teokratichno stav pravitelem novoyi derzhavi Novij respublikanskij uryad Kitayu vidmovivsya viznati nezalezhnist Mongoliyi ale v toj chas ne mav resursu vidnoviti nad neyu svij suverenitet Pragnennya Mongoliyi buti nezalezhnoyu derzhavoyu znajshlo pidtrimku z boku Rosijskij imperiyi zacikavlenoyi v pershu chergu u poyavi bufernoyi zoni na kordoni z Kitayem Rosiya vistupila za nadannya Kitayem shirokoyi avtonomiyi Zovnishnij Mongoliyi U pidtrimci nezalezhnosti Mongoliyi bula takozh zacikavlena i Yaponiya yaka nadavala yij finansovu dopomogu ta pidtrimku zbroyeyu 21 zhovtnya 3 listopada 1912 roku v Urzi bulo pidpisano mongolo rosijsku ugodu bez uchasti Kitajskoyi respubliki yaku na toj chas Rosijska imperiya she ne viznala diplomatichnim predstavnikom vid Rosijskoyi imperiyi I Ya Korostovcevim yaka faktichno zakriplyuvala privileyi Rosiyi v Mongoliyi svoboda peresuvannya vilna torgivlya bankivska diyalnist 29 grudnya 1912 11 sichnya 1913 roku v Urzi bulo pidpisano mongolo tibetskij dogovir pro druzhbu zgidno z yakim viznavalasya nezalezhnist vid Kitayu oboma derzhavami Pid kerivnictvom rosijskih vijskovih radnikiv bula stvorena 20 tis mongolska armiya U 1913 roci cyu armiyu mobilizuvali dlya borotbi z kitajskoyu armiyeyu na teritoriyah Vnutrishnoyi Mongoliyi U 1914 roci Buryat Mongoliya ta Uryanhajskij kraj na deyakij chas zdobuli samostijnist 23 zhovtnya 1913 roku pomizh Rosiyeyu ta Kitayem bula pidpisana deklaraciya zgidno z yakoyu Rosiya viznavala syuzerenitet Kitayu nad Mongoliyeyu Zi svogo boku Kitaj nadav pravo Mongoliyi na samovryaduvannya ta pravo keruvati svoyimi resursami ta promislovistyu i pogodivsya ne vvoditi v krayinu svoyi vijska 25 travnya 1915 roku v Kyahti buv ukladenij tristoronnij Kyahtinskij dogovir za yakim Mongoliya otrimala status avtonomiyi pid kitajskim protektoratom i yakij buv pidtverdzhenij pekinskimi predstavnikami uryadu Banknoti vidani Bankom teritorialnogo rozvitku viddilennya Urga Prote u zv yazku z Pershoyu svitovoyu vijnoyu ta Zhovtnevoyu revolyuciyeyu vpliv Rosijskoyi imperiyi v regioni rizko znizivsya Pislya podij Zhovtnevoyi revolyuciyi 1917 roku v Rosiyi v regionah Zabajkallya ta Mongoliyi za pidtrimki Yaponiyi i bilogvardijskogo otamana Semenova posilivsya panmongolskij ruh Jogo iniciatorami vistupili deyaki knyazi i lami Vnutrishnoyi Mongoliyi chastina buryatskoyi inteligenciyi i verhivka mongoliv Barguti U lyutomu berezni 1919 roku v Chiti projshov panmongolskij z yizd uchasniki yakogo vistupili za stvorennya nezalezhnoyi ob yednanoyi Mongoliyi sho vklyuchatime Zovnishnyu ta Vnutrishnyu Mongoliyi a takozh Buryatiyu Vidpovidni dokumenti buli napravleni na rozglyad do Versalskogo kongresu Odnak Zovnishnya Mongoliya vidmovilasya brati uchast u stvorenni timchasovogo uryadu yakij obrali predstavniki Vnutrishnoyi Mongoliyi Timchasovij uryad ocholiv lama Nejse gegen Mendebayar Cej uryad sformuvav vijska iz buryativ ta mongoliv na teritoriyah Vnutrishnoyi Mongoliyi ta Barguti yaki timchasovo rozmistilisya v rajoni zaliznichnoyi stanciyi Dauriya Timchasovij uryad pidtrimuvav zv yazki z Sibirskim timchasovim uryadom ta uryadom Kolchaka v Omsku kotri pritrimuvalisya Kyahtinskoyi ugodi 1915 roku Bachachi zagrozu nezalezhnosti z boku panmongoliv yakimi keruvav otaman Grigorij Semenov mongolskih velmozh Zovnishnoyi Mongoliyi pochala ne vlashtovuvati spokijna politika Bogdo hana Znachna kilkist mongolskih aristokrativ vidpravila do golovnokomanduvacha Pekinu Fen Gochzhana peticiyu z prohannyam likviduvati avtonomiyu Kolishnij voyennij ministr Kitayu lider vorozhoyi Fen Gochzhanu anhojskoyi kliki Duan Cizhuj rozumiv sho pri aneksiyi Mongoliyi zroste jogo avtoritetnist i nakazav svoyemu najblizhchomu poslidovniku Syuj Shuchzhenyu ocholiti vijska i vstanoviti kontrol nad Zovnishnoyu Mongoliyeyu Kitajska okupaciya 1919 1921 Dokladnishe Okupaciya Mongoliyi Syuj ShuchzhenRoman fon Ungern Shternberg Anhojska klika bula proyaponskim voyennim ugrupuvannyam yakij na toj chas u Kitayi protistoyala nacionalistichna chzhilijska klika Cillyu Syuj Shuchzhenya bulo nisho inshe yak pryame priyednannya Mongoliyi do pidkontrolnoyi teritoriyi jogo anhojskoyu klikoyu Prikrittyam sluzhilo tverdzhennya sho jogo nibito zaprosili dekilka mongolskih knyaziv kotri zahotili shob Pivnichno shidna prikordonna armiya zahishala yihnyu krayinu vid vtorgnennya bilshovikiv Nastup buv splanovanij na lipen 1919 r prote poyizd sho mav dostaviti kitajskim vijskovikam obladnannya vijshov z ladu U zhovtni togo zh roku peredovij zagin chiselnistyu u 4000 bijciv bez najmenshogo sprotivu zahopiv Urgu She 10 000 bijciv zahopili reshtu krayini Za deyakimi danimi okupaciya vidbulasya z iniciativi yaponciv dlya togo shob zapobigti potoku rosijskih migrantiv yaki mogli vtekti na teritoriyu Mongoliyi Shob ne psuvati reputaciyu na mizhnarodnij areni pislya kitajskoyi okupaciyi Yaponska imperiya pripinila dopomagati kolishnim protezhe U 1919 1921 rokah region znahodivsya pid vladoyu Syuj Shuchzhenya Z jogo iniciativi u 1920 r Bogdo han i mongolska znat projshli znevazhlivu ceremoniyu pid chas yakoyi voni shilyalisya pered Shuchzhenem i pered praporom soyuzu p yati narodiv Cya podiya zarodila zerno sprotivu kolonizatoram z boku Mongolskoyi Narodnoyi Partiyi Z inshogo boku politika anhojskoyi kliki viklikala trivogu u vplivovogo fentyanskogo generala Chzhan Czolinya U lipni voni primusili Shuchzhenya vidklikati bilshu chastinu vijsk nazad do Kitayu dlya borotbi z fentyancyami Vijska generala buli rozbiti pid chas Chzhilijsko anhojskoyi vijni i kitajskij garnizon u Mongoliyi zalishivsya bez komanduvannya Dlya likvidaciyi okupacijnogo rezhimu z Pivnochi mongolskim velmozheyu Cevanom viklikano rosijskogo barona nimecko avstrijskogo pohodzhennya Romana fon Ungern Shternberga Mizh jogo silami ta silami kitajciv rozpochalisya zapekli boyi za Urgu Vreshti resht misto perejshlo pid kontrol Ungerna yakij vidnoviv bogdo hanskij uryad Aratska revolyuciya 1 bereznya 11 lipnya 1921 Dokladnishe Mongolska narodna revolyuciya Pershi groshi Mongoliyi 10 dolariv 1921 Suhe BatorBodoo DogsominDanzan Solan U 1919 1920 rokah v Urzi utvorilosya dvi pidpilni antikitajski grupi sho piznishe otrimali nazvi Konsulskij pagorb mong Konsulin denzh i Shidne hure mong Zuun hүree Pershu z nih ocholyuvav Bodoo Dogsomin visokoosvichenij 35 richnij lama yakij pracyuvav pri Bogdo hani v rosijskomu konsulstvi v Urzi ta Chojbalsan Horlogijn 1 3 bereznya 1921 roku v Kyahti vidbuvsya I Z yizd MNP Potaj vid kitajciv na pershij sesiyi zustrilisya 17 osib na drugij 26 Bulo virisheno stvoriti armiyu na choli z Suhe Batorom Buv obranij CK MNP na choli z Danzanu Solanu kerivnikom grupi Shidnogo hure i odnim predstavnikom kominternu vid radyanskogo uryadu Buv prijnyatij manifest partiyi napisanij buryatskim diyachem Cibenom Zhamcarano mong Zhamsrangijn Ceveen 13 bereznya bulo ogolosheno timchasovij uryad u skladi semi osib yakij nevdovzi ocholiv Bodoo 18 bereznya mongolska armiya zbilshilasya do 400 chol zavdyaki dobrovolcyam i agitaciyi rozbila kitajskij garnizon poblizu aulu Majmachen Pivnich krayini zapovnili listivki MNP iz zaklikom do znishennya Azijsku diviziyi na choli z bilogvardijskim Ungern Shternbergom Bogdo hanskij uryad perekonuvav naselennya u tomu sho revolyucioneri namagayutsya znishiti Mongolsku derzhavi i rujnuyut osnovi zhovtoyi viri U berezni kvitni radyanski i dalekoshidni vijska skoncentruvalisya bilya kordonu z Mongoliyeyu Chiselnist mongolskoyi armiyi zrosla do 800 chol V kinci travnya Ungern Shternberg atakuvav Kyahtu ale buv rozbitij iz tyazhkimi vtratami Diznavshis pro porazku Ungern Shternberga na bik revolyucioneriv perejshov Hata Bator Maksarzhav Prote kontrataka vijsk Suhe Batora 11 chervnya ne vdalasya i diviziya Ungerna pishla v rejd na radyansku Buryatiyu 19 serpnya Ungern buv shoplenij mongolami Bishereltu guna ta peredali radyanskij storoni bilshoviku P E Shetinkinu 21 veresnya generala bulo zasudzheno i rozstrilyano v Irkutsku 28 chervnya 1921 roku radyansko mongolski chastini peretnuli kordon Mongoliyi ta 6 lipnya uvijshli v zalishenu bilogvardijcyami stolicyu Urgu 9 lipnya 1921 roku Bogdo han otrimav list v yakomu revolyucijni vozhdi povidomili jomu pro te sho ustrij v krayini za vinyatkom religiyi bude pereglyanutij i reformovanij Na nastupnij den CK vidav rozporyadzhennya pro formuvannya novogo uryadu na choli z Bodoo v toj chas yak Bogdo han progoloshuvavsya obmezhenim monarhom 11 lipnya vin buv znovu ceremonialno reintronizirovanij Pislya smerti Bogdo gegena 17 kvitnya 1924 roku monarhiya v krayini bula likvidovana ostatochno a 26 listopada zasnovana Mongolskoyu Narodnoyu Respublikoyu NotatkiViznana lishe Rosijskoyu imperiyeyu Rosijskoyu respublikoyu RSFRR ta SRSRPrimitkiTimothy Michael May Culture and customs of Mongolia Greenwood Press 2008 p 22 angl Von Cinggis Khan zur Sowjetrepublik Eine kurze Geschichte der Mongolei unter besonderer Berucksichtigung der neuesten Zeit Walter de Gruyter 1926 S 51 nim Majskij I M Mongoliya nakanune revolyucii M Vostochnaya literatura 1959 ros Kuzmin Sergius L Arhiv originalu za 2 zhovtnya 2018 Procitovano 13 sichnya 2017 Batsajhan O 2008 Mongolyn suulchijn ezen haan VIII Bogd Zhavzandamba Ulaanbaatar Admon 24 zhovtnya 2018 u Wayback Machine mong Oohnojn Batsajhan ony Mongolyn үndesnij huvsgal ba sүүlchijn ezen haan VIII Bogd Zhavzandamba hutagt 1911 14 lipnya 2019 u Wayback Machine mong Batsajhan O 2011 Mongolyn sүүlchijn ezen haan VIII Bogd Zhavzandamba nedostupne posilannya mong The Mongol Empire in World History 24 zhovtnya 2018 u Wayback Machine angl Thomas E Ewing Ch ing Policies in Outer Mongolia 1900 1911 Modern Asian Studies pp 145 157 1980 angl 有關外蒙古是否為中華民國領土問題說明新聞參考資料 4 zhovtnya 2013 u Wayback Machine kit William Elliott Butler The Mongolian legal system contemporary legislation and documentation p 255 24 zhovtnya 2018 u Wayback Machine angl Associated Press October 31 1919 Outer Mongolia Tired of Autonomy Asks China to Pay Her Princes and Take Her Back The New York Times PEKING 31 zhovtnya 2018 u Wayback Machine angl Thomas E Ewing chronicled the history of these two groups in The Origin of the Mongolian People s Revolutionary Party 1920 Mongolian Studies Bloomington Ind 1978 79 pp 79 105 angl Kh Choibalsan D Losol D Demid Mongolyn ardyn undesnii khuv sgal ankh uuseg baiguulagdsan tovch tuukh A short history of the Mongolian revolution Ulaanbaatar 1934 v 1 p 56 mong Mongolyn ardyn khuv sgalt namyn negdugeer ikh khural First congress of the Mongolian People s Revolutionary Party Ulan Bator 1971 mong Ts Nasanbaljir Revolyutsionnye meropriyatiya narodogo pravitel stva Mongolii v 1921 1924 gg mong Owen Lattimore Sh Nachukdorji Nationalism and Revolution in Mongolia Brill Archive pp 171 GGKEY 4D2GY636WK5 23 bereznya 2019 u Wayback Machine angl

Дата публікації:
Топ