Віра Федорівна Коміссаржевська 27 жовтня 8 листопада 1864 10 23 лютого 1910 російська акторка початку XX століття Віра Ф

Віра Федорівна Коміссаржевська (27 жовтня (8 листопада) 1864 — 10 (23) лютого 1910) — російська акторка початку XX століття.

Віра Федорівна Коміссаржевська

Ім'я при народженні	Віра Федорівна Коміссаржевска
Народилася	27 жовтня (8 листопада) 1864(1864-11-08) Санкт-Петербург, Російська імперія
Померла	10 (23) лютого 1910(1910-02-23) (45 років) Ташкент, Туркестанський край, Російська імперія натуральна віспа
Поховання	^d
Національність	Росіянка
Громадянство	Російська імперія
Діяльність	драматург, акторка театру, письменниця, акторка, підприємниця
Заклад	Александринський театр
Роки діяльності	1891—1910
У шлюбі з	^d
Батьки	Комісаржевський Федір Петрович



Віра Федорівна Коміссаржевська у Вікісховищі

Життєпис

Віра Коміссаржевська (до революції її прізвище писали Ко 'мм' іссаржевска) народилася в Петербурзі 8 листопада (27 жовтня за старим стилем) 1864 року в родині російського актора опери і музичного педагога . Брат, — відомий театральний художник і режисер. Сестра — ) — театральна акторка, режисерка, театральна діячка, заслужена артистка Республіки (1927).

В 1891 році в Санкт-Петербурзі Віра Коміссаржевська вперше виступила на аматорській сцені в Морських зборах Флотського екіпажу в ролі Зіни (п'єса «Гарячі листи» П. П. Гнєдіча). Її сценічному дебюту передували заняття з відомим актором Олександрінського театру В. Н. Давидовим. Потім Коміссаржевська почала брати участь у виставах Товариства мистецтва і літератури (Москва), яким керував К. С. Станіславський.

Виконанням ролі Бетсі в (1891) Коміссаржевська звернула на себе увагу діячів професійного театру. Вона була запрошена до Новочеркаська в антрепризу (грала в 1893—1894 роках) на ролі «інженю» і водевільні ролі зі співом.

Веселістю, жвавістю, непідробним гумором було пройнято виконання Коміссаржевською ролей в одноактних п'єсах і водевілях.

Олександрійський театр

В 1896 році Коміссаржевська поступає на сцену Олександрінського театру. Перший великий успіх приходить до неї після ролі Лариси в «Безприданниці». Потім були ролі Ніни Зарічної в чеховській «Чайці», Маріккі в п'єсі «Вогні Іванової ночі» Зудермана, Маргарити в «Фаусті» та інші.

Відкриття Драматичного театру

Залишивши сцену Олександрінського театру, Коміссаржевска відкрила власний Драматичний театр (в будівлі сучасного ТЦ Пасаж). Театр відкрився 15 вересня 1904 року. Два сезони перед цим Коміссаржевска провела в подорожах по провінції, де і раніше щорічно гастролювала. Метою цього дворічного турне став збір коштів для власного театру. Перші кілька років постановочну частину театру очолював брат В. Ф. Коміссаржевської Федір Коміссаржевский. Основу репертуару складали твори Ібсена, Чехова і Островського.

Останні роки

В 1909 році розчарування Коміссаржевської власним театром змусило прийняти її непросте рішення: піти з театру. У Віри Федорівни з'явилася нова мрія — створити театральну школу. Перед цим вона вирушила на гастролі, які виявилися останніми в її житті.

Померла Коміссаржевська в Ташкенті від віспи під час своїх гастролей 10 лютого (23 лютого за новим стилем) 1910 року.

Була похована на .

У кінематографі

«Я — акторка» (рос. «Я — актриса») — радянський художній фільм 1980 року («Ленфільм», реж. ) про долю Віри Федорівни Коміссаржевської. У головній ролі — Наталія Сайко.

Віра Коміссаржевска
Похорон Коміссаржевскої.
Могила Коміссаржевскої на Тихвінскому кладовищі в Петербурзі. Скульптор - Марія Діллон.

Примітки

Академічний театр імені Віри Коміссаржевської. Історія театру імені В. Ф. Коміссаржевської. Архів оригіналу за 24 вересня 2012. Процитовано 10 квітня 2016.
. У Ташкенті в дні своєї хвороби В. Ф. Коміссаржевська жила в будинку № 24 по вулиці Самаркандській. На цьому будинку, що знаходиться прямо навпроти щойно збудованого на початку 60-х років XX століття готелю «Ташкент», перебувала меморіальна дошка на честь В. Ф. Коміссаржевської: «У цьому будинку 10 лютого 1910 померла видатна актриса Віра Федорівна Коміссаржевська». Після землетрусу 1966 року цей будинок був знесений, і на його місці став проходити проспект, який за радянських часів називався проспект Леніна .
. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 10 квітня 2016.

Посилання

Навколосвіт [ 4 березня 2016 у Wayback Machine.]
Федорівна Коміссаржевська на Бібліографічному ресурсі «Щоб пам'ятали»^{[недоступне посилання]}
Пам'яті Віри Коміссаржевської. // «Апостол», кн. I, 1911. [ 25 березня 2016 у Wayback Machine.]

Джерела та література

. Коміссаржевська. М.—Л.: Мистецтво, 1939. — 458 с.
Віра Федорівна Коміссаржевська [ 4 березня 2016 у Wayback Machine.]. М., 1950. ББК 85.334(2).
. Близьке — далеке [ 11 серпня 2016 у Wayback Machine.]. Л.—М., «Мистецтво», 1962.
Всеволод Чаговець. Віра Федорівна Коміссаржевська // Театр, № 2, 1940. — С. 15-18 [ 8 січня 2022 у Wayback Machine.]

[1] Академічний театр імені Віри Коміссаржевської. Історія театру імені В. Ф. Коміссаржевської. Архів оригіналу за 24 вересня 2012. Процитовано 10 квітня 2016.

[2] . У Ташкенті в дні своєї хвороби В. Ф. Коміссаржевська жила в будинку № 24 по вулиці Самаркандській. На цьому будинку, що знаходиться прямо навпроти щойно збудованого на початку 60-х років XX століття готелю «Ташкент», перебувала меморіальна дошка на честь В. Ф. Коміссаржевської: «У цьому будинку 10 лютого 1910 померла видатна актриса Віра Федорівна Коміссаржевська». Після землетрусу 1966 року цей будинок був знесений, і на його місці став проходити проспект, який за радянських часів називався проспект Леніна .

[3] . Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 10 квітня 2016.