Сергій Олександрович Нілус нар 28 серпня 9 вересня 1862 року в Москві помер 14 січня 1929 року в селі Крутець Івановсько

Сергій Олександрович Нілус (нар. 28 серпня (9 вересня) 1862 року в Москві — помер 14 січня 1929 року в селі Крутець Івановської промислової області) — російський релігійний письменник і громадський діяч, відомий як православний автор (зокрема по книгах, присвяченим видатним особистостям і Оптиної пустині) і публікатор антисемітської фальшивки Протоколи сіонських мудреців. Також відомий його брат Петро Олександрович.

Сергій Олександрович Нілус

Народився	9 вересня 1862(1862-09-09) Москва, Російська імперія
Помер	1 липня 1929(1929-07-01) (66 років) село Крутець, Володимирська область СРСР ·інфаркт міокарда
Поховання	Владимирська область
Громадянство	Російська імперія, СРСР
Діяльність	релігієзнавство
Відомий завдяки	як релігійний письменник, публіцист, громадський діяч
Alma mater	МДУ
Знання мов	російська
Роки активності	з 1902
Титул	дворянин
Посада	колезький секретар
Партія	Російські збори
Конфесія	православний
У шлюбі з	Озерова Олена Олександрівна
Медіафайли у Вікісховищі

Біографія

Народився Сергій Нілус в Москві в малорелігійній сім'ї дворянина Олександра Петровича Нілуса. Дитинство провів в Москві, приїжджавши на літо в маєток Золотарево Орловськой губернії. У 1873 році був відданий в 1-у московську прогімназію (згодом — ), після закінчення котрої у 1877 році поступив в , яку закінчив в 1882 році.

Поступив на . У 1886 році Нілус закінчив університет і був визначений кандидатом на судові посади Симбірського окружного суду.

З 1887 року — кандидат на судові посади при прокуророві окружного суду, в 1888 році призначений помічником мирового судді Сурмалінського відділу Ереванського суду в містечко . У тому ж році, залишивши службу Сергій Нілус віддалився в свій маєток в Золотареве, де зайнявся сільським господарством і торгівлею.

Через деякий час стався глибокий внутрішній перелом в світогляді Нілуса. Його духовне відродження здійснилося завдяки дивному видінню преподобного Сергія Радонезького біля раки з його мощами в Тройце-Сергієвій Лаврі і зустрічам з , який зцілив його від серйозної хвороби горла і повернув до Православної віри з .

Влітку 1900 року Нілус вперше відвідав і , де познайомився з відомими подвижниками ігуменією Марією (Елісавета Олексіївна Ушакова) і блаженною .

У 1902 році Сергій Олександрович Нілус отримав в Дівеєвському монастирі архів Миколи Олександровича Мотовилова, співбесідника преподобного Серафима Саровського.

У 1900 році Нілус почав проповідь про близькість пришестя антихриста і Страшного суду. В цей час також відвідав Гефсиманського , співпрацював з «Московськими відомостями», був автором багатьох статей в цій газеті. В цей час до Нілуса потрапив рукопис під загальним заголовком «Протоколи зборів сіонських мудреців».

У червні 1901 року Нілус вперше відвідав велику духом старецтва Оптину пустинь. У 1903 році в світ вийшла перша книга Нілуса «Велике в малому», що витримала вже декілька видань. У 2-е видання книги «Велике в малому» вперше були вставлені .

На початку 1905 року Нілус продав Золотарево і поступив на службу; з 1 жовтня 1907 року по 14 травня 1912 року жив в Оптиній пустині (у справах дворянства Міністерства внутрішніх справ помічником діловода у чині губернського секретаря, в 1906 році він — колезький секретар).

3 лютого 1906 року в Петербурзі С. А. Нілус повінчався з фрейліною государинь імператриць Оленою Олександрівною Озеровою, дочкою посланця в Афінах, а потім в Берні обер-гофмейстера Олександра Петровича Озерова. Нілуси оселилися спочатку в районі Валдай: вересень (?) 1906 — вересень 1907 ; потім з 1 жовтня 1907 року по 14 травня 1912 року жили в Оптиній пустині (у «Леонтївській» садибі — двоповерховому будинку, де жив раніше —).

Результатом розбору скитських рукописів, ознайомленням з духом і побутом життя посельників монастиря стала книга «Святиня під спудом». Щоденник, який тут вів Нілус, друкувався в «Слові Троїцькому», в 1916 році під заголовком «На березі Божої річки» вийшов окремою книгою.

У 1912 році, після інспекції монастиря архієпископом Серафимом і вимушеним від'їздом з нього , Нілуси також змушені були повернутися у Валдай, де жили до 1917 року.

Після революції 1917 року Нілуса переслідували радянські власті. З літа 1917 року по квітень 1923 року Нілуси жили в садибі князя . Після виселення з садиби Нілуса багато разів заарештовували і тримали по декілька місяців в ув'язненні: у 1923, 1924, 1925, 1927, 1928 роках, проте кожного разу випускали на свободу. У 1926 році Нілуси переїхали в Кролевець Чернігівської губернії, в 1928 році — в село Крутець, поблизу Александрова.

Помер С. А. Нілус 14 січня 1929 року. Похований в селі Крутець.

У 2001 році товариством «Православний Петербург» була заснована премія ім. С. А. Нілуса «за літературні праці, в яких виявляється історична правда про минуле Росії». Її першим лауреатом став .

У 2003—2005 роках вийшло повне зібрання творів Нілуса.

Праці

«Великое в малом и антихрист как близкая политическая возможность», 1902 (2-е изд. 1905)
«Сила Божия и немощь человеческая» (ч. 1-2, Сергиев Посад, 1908)
«Святыня под спудом. Тайны православного монашеского духа» (Сергиев Посад, 1911)
«На берегу Божьей реки» (Сергиев Посад, 1911, 1916)
«Близ грядущий антихрист и царство диавола на земле» (Сергиев Посад, 1911; переизд. 1992)
«Близ есть при дверех. О том, чему не желают верить и что так близко» (Сергиев Посад, 1917; 2 изд. — СПБ, 1997)
«Протоколы Сионских Мудрецов: Всемирный тайный заговор» (изд. Берлинъ, 1922, с. 125)
Нилус С. А. Полное собрание сочинений (комплект из 5 книг)М.изд.Городъ, 2009, стор. 3600 тираж 7000

Див. також

Примітки

. Архів оригіналу за 3 квітня 2014. Процитовано 20 липня 2013.
. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 20 липня 2013.
Краткая биография С. Нилуса
. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 20 липня 2013.
А. М. дю Шайла відзначав, що Нілус опасався зберігати рукопис у себе і вона знаходилася в Оптіной пустелі — Половинкин С. Сергей Александрович Нилус. Жизнеописание. С.9; А. М. дю Шайла. Воспоминания о С. А. Нилусе и «Сионских протоколах»: (1909—1920). С. 1—7. [ 4 березня 2016 у Wayback Machine.]
Его Петербургский адрес: «Петербург. Лесной. Песочная, 15.» — см. Багдасаров Р. В., Стрижев А. Н. Сергей Нилус в Оптикой пустыни. — С.12
Н. Д. Жевахов Сергей Александрович Нилус. С.13
. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 20 липня 2013.
см. Поселянин Е. Н. К. Н. Леонтьев в Оптикой пустыни // Памяти Константина Николаевича Леонтьева, 1891 г.: Литературный сборник. СПб., 1911. С.387—388
Стрижёв Александр Николаевич родился 12 августа 1934 года — см. Биографическая справка

Посилання

Могила Нилуса: митинги и службы

[1] . Архів оригіналу за 3 квітня 2014. Процитовано 20 липня 2013.

[2] . Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 20 липня 2013.

[3] Краткая биография С. Нилуса

[4] . Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 20 липня 2013.

[5] А. М. дю Шайла відзначав, що Нілус опасався зберігати рукопис у себе і вона знаходилася в Оптіной пустелі — Половинкин С. Сергей Александрович Нилус. Жизнеописание. С.9; А. М. дю Шайла. Воспоминания о С. А. Нилусе и «Сионских протоколах»: (1909—1920). С. 1—7. [ 4 березня 2016 у Wayback Machine.]

[6] Его Петербургский адрес: «Петербург. Лесной. Песочная, 15.» — см. Багдасаров Р. В., Стрижев А. Н. Сергей Нилус в Оптикой пустыни. — С.12

[7] Н. Д. Жевахов Сергей Александрович Нилус. С.13

[8] . Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 20 липня 2013.

[9] см. Поселянин Е. Н. К. Н. Леонтьев в Оптикой пустыни // Памяти Константина Николаевича Леонтьева, 1891 г.: Литературный сборник. СПб., 1911. С.387—388

[10] Стрижёв Александр Николаевич родился 12 августа 1934 года — см. Биографическая справка