Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Національно-визвольне повстання на Мадагаскарі (фр. Insurrection malgache) — збройне повстання народів Мадагаскару 29 березня 1947 — травень 1948 року за надання незалежності від Франції.
| Національно-визвольне повстання на Мадагаскарі | |||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 Монумент пам'яті малагасійського повстання | |||||||||
| |||||||||
| Сторони | |||||||||
 Мадагаскарські повстанці |  Франція | ||||||||
| Командувачі | |||||||||
| невідомо | генерал Гарбе | ||||||||
| Сили | |||||||||
| 5.000-6.000 повстанців | 16.000 (1947) 30.000 (1948) | ||||||||
| Втрати | |||||||||
| 5 000 партизан 85 000 мирних жителів | близько 1000 осіб | ||||||||
Передісторія повстання
Острів Мадагаскар був французькою колонією з 1896 року. У Другій світовій війні на острові мали місце бойові дії, в ході яких колоніальна адміністрація, яка підтримувала режим Віші, була змушена капітулювати перед союзними військами. Кілька десятків тисяч малагасійців були призвані до війська «Франція, що бореться» і воювали в Європі. Наслідком став підйом національно-визвольного руху. В грудні 1943 року на острові було створено Об'єднання профспілок Мадагаскару, яке активно виступало проти колоніальних порядків. Генеральними секретарями цієї організації були політичні діячі Ж. Равуахангі та П. Бауто. У 1945 році утворилася партія «Відновлення незалежності мальгашського народу», у лютому 1946 року перейменована в «Демократичний рух мальгашського відродження» (ДЦМВ, голова — Ж. Расета), яка стала швидко перетворюватися в могутню антиколоніальну організацію. ДЦМВ мала великий вплив, протягом 1946 року в неї вступило близько 300 000 чоловік.
У листопаді 1945 року в Установчі Збори Четвертої Республіки були обрані депутати від Мадагаскару Жозеф Равуахангі і Жозеф Расета. 21 березня 1946 року вони внесли на розгляд законопроєкт про скасування колоніального договору 1896 року та надання незалежності Мадагаскару. Цей законопроєкт не був прийнятий до розгляду під приводом, що він носить яскраво виражений антиконституційний характер, хоча конституція Четвертої Республіки тільки вироблялася і не була ще затверджена.
Влітку 1946 року генерал-губернатором колонії був призначений М. де Коппе, прихильник жорстких заходів проти визвольного руху, який отримав відповідні повноваження від Парижа. По острову прокотилася хвиля арештів, за кілька місяців було порушено понад шістдесяти кримінальних справ «у зв'язку з вчиненням насильства по відношенню до комісара поліції і актів, які можуть підірвати державну безпеку, і в зв'язку з розмовами, здатними викликати ненависть до французького уряду». Французькі колоніальна влада в противагу ДЦМВ створила Лігу захисту колонізації, посилила поліцію, створила так звану тубільну варту збройних переселенців — коморців і африканців, які не говорили мальгашською. Використовувалася політика «розділяй і володарюй», для цього ними була створена «Партія знедолених Мадагаскару» (Падесм), на чолі якої стояв Рамамбасон, співробітник сил безпеки. Друкований орган Падесм — газета «Вурумахері» («Хижий птах») виступала з провокаційними статтями, спрямованими на те, щоб протиставити населення прибережних районів острова етнічно іншому населенню центральних районів Мадагаскару.
13 жовтня 1946 року в Парижі Установчими Зборами була прийнята конституція Четвертої Республіки, яка передбачала утворення Французького Союзу. В цілому конституція залишала без змін всі політичні основи колоніальної системи і французький суверенітет над заморськими володіннями, не порушене косметичними заходами. Мадагаскар був оголошений окремою колоніальною адміністративною одиницею із статусом «заморської території» і отримав право формувати так званий дорадчо-консультативний орган при губернаторові — «Велика рада», а також Територіальну асамблею (провінції Мадагаскару формували свої Провінційні асамблеї). Асамблеї не мали законодавчої влади. Всю повноту влади зберігав глава французької адміністрації — губернатор. На виборах у Національну асамблею Франції в листопаді 1946 року депутати від національно-визвольних сил отримали переважну більшість мандатів, у тому числі були обрані лідери ДЦВМ Жозеф Равуахангі, Жозеф Расета і Раймон Рабеманандзара. На виборах у Провінційні асамблеї Мадагаскару в січні 1947 року ДЦВМ завоювала 64 з 92 місць. Колоніальна влада сприйняла результати виборів як загрозу своєму пануванню.
Наприкінці 1946 року між членами ДЦВМ і Падесм почалися збройні зіткнення, що дозволило французькій адміністрації отримати з Парижа кошти на збільшення чисельності поліції. На додаток до 4 формувань моторизованої поліції було сформовано ще 6. Збройні сили французької адміністрації — 7 батальйонів колоніальної піхоти, 2 дивізіони артилерії, допоміжні частини і 3140 людей тубільної варти були приведені в стан підвищеної боєготовності. Французькі переселенці також були спішно озброєні.
Влада спішно змінили «заднім числом» умови виборів у Велику раду, які повинні були відбутися 30 березня 1947 року. Тепер французька адміністрація отримала можливість без зусиль провести в Велику раду своїх депутатів, тоді як ДЦВМ позбулася б цієї можливості. Почалася нова хвиля масових арештів. «Партія знедолених» також озброювала своїх прихильників з відома влади.
Хід повстання
Масове обурення корінного населення острова провокаційними діями колоніальної адміністрації стало причиною соціального вибуху. 29 березня 1947 року на Мадагаскарі спалахнуло національне повстання. В ніч з 29 на 30 березня мальгаші, озброєні в основному списами, за що вони згодом отримали назву «списоносці», здійснили напад на військовий табір в Мураманге, де знаходилися солдати-африканці (сенегальські стрільці). У нападі брали участь близько 1200 осіб. Їм вдалося вдертися в табір, підпалити частину будівель і захопити кілька одиниць вогнепальної зброї. У бою було вбито 11 солдатів, 5 унтер-офіцерів і 4 офіцера, в тому числі начальник гарнізону. Тієї ж ночі в округах Мураманга, Амбатондразака і Манакара сталися напади на пости і військові табори поліції і армії, розгрому зазнали магазини, склади, плантації і дома французів-переселенців. Всього в цю ніч загинуло близько 140 європейців. Більш численними були жертви серед активістів Падесм і чиновників, які співпрацюють з французькою адміністрацією. Місто Манакара, після запеклої рукопашної сутички з поліцією, повністю перейшла під контроль «списоносців». У Фіанаранцуа повстанці вивели з ладу лінію електропередачі, що обслуговує місто. У Дієго-Суаресі загони «списоносців», загальною чисельністю до 4000 бійців, зробили спробу захоплення арсеналу військово-морської бази, але були з втратами відкинуті французькою охороною. Нападники захопили лише кілька рушниць і ручних кулеметів. В цілому, «списоносцям», під час нічних нападів, вдалося здобути лише трохи патронів і трохи більше сотні одиниць вогнепальної зброї.
Вранці 30 березня радіо Тананаріве повідомило про те, що ДЦВМ несе повну відповідальність за події, і що військові приступили до роздачі зброї своїм прихильникам. У Мурамангу й інших округах, де відбулися збройні виступи, були терміново направлені війська. По залізничній лінії почали курсувати озброєні кулеметами бронепоїзда. Була заборонена ДЦВМ, всі депутати цієї партії були арештовані.
Французькі війська і збройні загони переселенців приступили до придушення повстання. По всьому Мадагаскару почалася жорстока розправа з повсталими і тими, хто їм співчував. Багато осіб було страчено без суду і слідства. У Манандзарі за один день було заарештовано і розстріляно 159 осіб, серед них двоє підлітків тринадцяти і чотирнадцяти років. Шість жителів села Амбухіманга і житель села Марухіта були посаджені в літак і скинуті з висоти живими над своїми селами. Число заарештованих зросло до 20 000 чоловік.
В кінці квітня 1947 року повстання переросло у справжню партизанську війну. Жителі через розправи і арешти ховалися в лісах, де спішно створювалися укріплені бази і збройні загони. «Списоносці» встановили контроль над територією центральних і східних районів Мадагаскару, що становить 20% площі острова з населенням понад 600 000 осіб. Багато районів були ізольовані від решти острова, постачання поліції і військ в них здійснювалося тільки по повітрю. У травні-липні 1947 року "списоносці" провели кілька нападів на населені пункти. Загоном в кількості 400 чоловік був атакований вокзал в Мураманге. 200 «списоносців» здійснили напад на в'язницю в Фіанаранцуа. Обидві атаки були відбиті. 3 липня численні загони партизан зробили спробу захоплення Тананаріве. В ході бою «списоносці» зазнали жорстокої поразки, тільки полоненими вони втратили понад 3 тис. бійців. Цей бій був останнім, в якому військам довелося зіткнутися зі значними силами партизан.
До осені 1947 року активність «списоносців» помітно знизилася. Багато в чому це було пов'язано з великими втратами, які партизани несли через власні забобони. Місцеві жерці переконали багатьох бійців в тому, що в боротьбі за свободу вони будуть невразливі, тому часто «списоносці», обвішані амулетами, з холодною зброєю кидалися на гвинтівки і кулемети в повній впевненості, що «кулі французів принесуть їм не більше шкоди, ніж краплі води». Вплинула також відсутність у партизанів єдиного керівництва, загального плану дій і брак вогнепальної зброї.
В свою чергу для придушення повстання на Мадагаскар були спрямовані частини Іноземного легіону, парашутисти, алжирські і сенегальські стрільці, загальною чисельністю до 15 тис. осіб. Командуючий французькими військами генерал Гарбе застосував проти партизан тактику «масляної плями»: в районах дії партизан прокладалися нові дороги, створювалася щільна мережа укріплених постів, які поступово переносилися вглиб району, позбавляючи «списоносців» можливості маневрування, ускладнюючи зв'язок з населенням. До початку 1948 року під контролем партизанів залишалося лише два невеликих райони на захід від Ватуманди і Фіанаранцуа. У квітні-травні 1948 року партизанський рух на Мадагаскарі було повністю придушений. Правда, в окремих округах збройні зіткнення між французами і дрібними партизанськими групами тривали в 1949 і навіть в 1950 роках.
В ході повстання 1947–1948 років загинуло до 90 тисяч осіб, з них 5 тисяч партизанів і 85 тисяч мирних жителів. За іншими даними, було вбито 100 тисяч чоловік і 20 тисяч укладено в тюрми і концтабори. Втрати французьких військ становили близько 1000 осіб.
Література
- Пьер Буато. Мадагаскар. Очерки по истории мальгашской нации = Contribution a I'histoire de la nation malgache / под ред. Ю. Н. Панкова. — М.: Издательство восточной литературы, 1961. — 436 с. — 1200 экз.
- Вооруженная борьба народов Африки за свободу и независимость / под ред. Тягуненко В. Л.. — М.: Наука, 1974. — 443 с. — 3500 экз.
- Политика Франции в Азии и Африке (1945–1964) / под ред. Данцига Б. М.. — М.: Наука, 1965. — 407 с. — 1400 экз.
- Эрлихман В. В. Потери народонаселения в XX веке. — М.: Русская панорама, 2004. — 176 с. — (Весь мир). — 1500 экз.
- Паршев А. П., Степаков В. Н. Когда началась и закончилась Вторая мировая. — М.: Яуза, Эксмо, 2007. — 576 с. — (Неизвестные войны XX века). — 4000 экз.
- Jennifer Cole. Forget colonialism?: sacrifice and the art of memory in Madagascar. — Berkeley, Ca: University of California Press, 2001. — 361 p.
- Eugène-Jean Duval. La révolte des sagaies — Madagascar 1947. — Paris: L'Harmattan, 2002. — 363 p.
- Jacques Tronchon. L'insurrection malgache de 1947: essai d'interprétation historique. — Paris: KARTHALA Editions, 1986. — 399 p
- Quemeneur, Tramor (2004). 100 fiches d'histoire du XXe siècle (in French). Paris: Editions Bréal.
Примітки
- Паршев А. П., Степаков Ст. Н. Коли почалася і закінчилася Друга світова. — 2007. — С. 576.
- П. Буато. Мадагаскар. Нариси з історії мальгашської нації. - 1961. — С. 436.
- Політика Франції в Азії та Африці (1945–1964). — 1965. — С. 407.
- Збройна боротьба народів Африки за свободу і незалежність. — 1974. — С. 443.
- Ерліхман В. В. Втрати народонаселення в XX столітті. — М., 2004. — С. 176.
Посилання
- Philippe Leymarie. Painful memories of the revolt of 1947: Nationalism or survival?
- Philippe Leymarie. Painful memories of the revolt of 1947: Deafening silence on a horrifying repression
- Madagascar's Battle for Independence
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Nacionalno vizvolne povstannya na Madagaskari fr Insurrection malgache zbrojne povstannya narodiv Madagaskaru 29 bereznya 1947 traven 1948 roku za nadannya nezalezhnosti vid Franciyi Nacionalno vizvolne povstannya na MadagaskariMonument pam yati malagasijskogo povstannyaData29 bereznya 1947 traven 1948MisceMadagaskarPrichinaPragnennya narodiv Madagaskaru do nezalezhnosti vid FranciyiRezultatPorazka povstancivStoroniMadagaskarski povstanciFranciyaKomanduvachinevidomogeneral GarbeSili5 000 6 000 povstanciv16 000 1947 30 000 1948 Vtrati5 000 partizan 85 000 mirnih zhitelivblizko 1000 osibPeredistoriya povstannyaOstriv Madagaskar buv francuzkoyu koloniyeyu z 1896 roku U Drugij svitovij vijni na ostrovi mali misce bojovi diyi v hodi yakih kolonialna administraciya yaka pidtrimuvala rezhim Vishi bula zmushena kapitulyuvati pered soyuznimi vijskami Kilka desyatkiv tisyach malagasijciv buli prizvani do vijska Franciya sho boretsya i voyuvali v Yevropi Naslidkom stav pidjom nacionalno vizvolnogo ruhu V grudni 1943 roku na ostrovi bulo stvoreno Ob yednannya profspilok Madagaskaru yake aktivno vistupalo proti kolonialnih poryadkiv Generalnimi sekretaryami ciyeyi organizaciyi buli politichni diyachi Zh Ravuahangi ta P Bauto U 1945 roci utvorilasya partiya Vidnovlennya nezalezhnosti malgashskogo narodu u lyutomu 1946 roku perejmenovana v Demokratichnij ruh malgashskogo vidrodzhennya DCMV golova Zh Raseta yaka stala shvidko peretvoryuvatisya v mogutnyu antikolonialnu organizaciyu DCMV mala velikij vpliv protyagom 1946 roku v neyi vstupilo blizko 300 000 cholovik U listopadi 1945 roku v Ustanovchi Zbori Chetvertoyi Respubliki buli obrani deputati vid Madagaskaru Zhozef Ravuahangi i Zhozef Raseta 21 bereznya 1946 roku voni vnesli na rozglyad zakonoproyekt pro skasuvannya kolonialnogo dogovoru 1896 roku ta nadannya nezalezhnosti Madagaskaru Cej zakonoproyekt ne buv prijnyatij do rozglyadu pid privodom sho vin nosit yaskravo virazhenij antikonstitucijnij harakter hocha konstituciya Chetvertoyi Respubliki tilki viroblyalasya i ne bula she zatverdzhena Vlitku 1946 roku general gubernatorom koloniyi buv priznachenij M de Koppe prihilnik zhorstkih zahodiv proti vizvolnogo ruhu yakij otrimav vidpovidni povnovazhennya vid Parizha Po ostrovu prokotilasya hvilya areshtiv za kilka misyaciv bulo porusheno ponad shistdesyati kriminalnih sprav u zv yazku z vchinennyam nasilstva po vidnoshennyu do komisara policiyi i aktiv yaki mozhut pidirvati derzhavnu bezpeku i v zv yazku z rozmovami zdatnimi viklikati nenavist do francuzkogo uryadu Francuzki kolonialna vlada v protivagu DCMV stvorila Ligu zahistu kolonizaciyi posilila policiyu stvorila tak zvanu tubilnu vartu zbrojnih pereselenciv komorciv i afrikanciv yaki ne govorili malgashskoyu Vikoristovuvalasya politika rozdilyaj i volodaryuj dlya cogo nimi bula stvorena Partiya znedolenih Madagaskaru Padesm na choli yakoyi stoyav Ramambason spivrobitnik sil bezpeki Drukovanij organ Padesm gazeta Vurumaheri Hizhij ptah vistupala z provokacijnimi stattyami spryamovanimi na te shob protistaviti naselennya priberezhnih rajoniv ostrova etnichno inshomu naselennyu centralnih rajoniv Madagaskaru 13 zhovtnya 1946 roku v Parizhi Ustanovchimi Zborami bula prijnyata konstituciya Chetvertoyi Respubliki yaka peredbachala utvorennya Francuzkogo Soyuzu V cilomu konstituciya zalishala bez zmin vsi politichni osnovi kolonialnoyi sistemi i francuzkij suverenitet nad zamorskimi volodinnyami ne porushene kosmetichnimi zahodami Madagaskar buv ogoloshenij okremoyu kolonialnoyu administrativnoyu odiniceyu iz statusom zamorskoyi teritoriyi i otrimav pravo formuvati tak zvanij doradcho konsultativnij organ pri gubernatorovi Velika rada a takozh Teritorialnu asambleyu provinciyi Madagaskaru formuvali svoyi Provincijni asambleyi Asambleyi ne mali zakonodavchoyi vladi Vsyu povnotu vladi zberigav glava francuzkoyi administraciyi gubernator Na viborah u Nacionalnu asambleyu Franciyi v listopadi 1946 roku deputati vid nacionalno vizvolnih sil otrimali perevazhnu bilshist mandativ u tomu chisli buli obrani lideri DCVM Zhozef Ravuahangi Zhozef Raseta i Rajmon Rabemanandzara Na viborah u Provincijni asambleyi Madagaskaru v sichni 1947 rokuDCVM zavoyuvala 64 z 92 misc Kolonialna vlada sprijnyala rezultati viboriv yak zagrozu svoyemu panuvannyu Naprikinci 1946 roku mizh chlenami DCVM i Padesm pochalisya zbrojni zitknennya sho dozvolilo francuzkij administraciyi otrimati z Parizha koshti na zbilshennya chiselnosti policiyi Na dodatok do 4 formuvan motorizovanoyi policiyi bulo sformovano she 6 Zbrojni sili francuzkoyi administraciyi 7 bataljoniv kolonialnoyi pihoti 2 divizioni artileriyi dopomizhni chastini i 3140 lyudej tubilnoyi varti buli privedeni v stan pidvishenoyi boyegotovnosti Francuzki pereselenci takozh buli spishno ozbroyeni Vlada spishno zminili zadnim chislom umovi viboriv u Veliku radu yaki povinni buli vidbutisya 30 bereznya 1947 roku Teper francuzka administraciya otrimala mozhlivist bez zusil provesti v Veliku radu svoyih deputativ todi yak DCVM pozbulasya b ciyeyi mozhlivosti Pochalasya nova hvilya masovih areshtiv Partiya znedolenih takozh ozbroyuvala svoyih prihilnikiv z vidoma vladi Hid povstannyaMasove oburennya korinnogo naselennya ostrova provokacijnimi diyami kolonialnoyi administraciyi stalo prichinoyu socialnogo vibuhu 29 bereznya 1947 roku na Madagaskari spalahnulo nacionalne povstannya V nich z 29 na 30 bereznya malgashi ozbroyeni v osnovnomu spisami za sho voni zgodom otrimali nazvu spisonosci zdijsnili napad na vijskovij tabir v Muramange de znahodilisya soldati afrikanci senegalski strilci U napadi brali uchast blizko 1200 osib Yim vdalosya vdertisya v tabir pidpaliti chastinu budivel i zahopiti kilka odinic vognepalnoyi zbroyi U boyu bulo vbito 11 soldativ 5 unter oficeriv i 4 oficera v tomu chisli nachalnik garnizonu Tiyeyi zh nochi v okrugah Muramanga Ambatondrazaka i Manakara stalisya napadi na posti i vijskovi tabori policiyi i armiyi rozgromu zaznali magazini skladi plantaciyi i doma francuziv pereselenciv Vsogo v cyu nich zaginulo blizko 140 yevropejciv Bilsh chislennimi buli zhertvi sered aktivistiv Padesm i chinovnikiv yaki spivpracyuyut z francuzkoyu administraciyeyu Misto Manakara pislya zapekloyi rukopashnoyi sutichki z policiyeyu povnistyu perejshla pid kontrol spisonosciv U Fianarancua povstanci viveli z ladu liniyu elektroperedachi sho obslugovuye misto U Diyego Suaresi zagoni spisonosciv zagalnoyu chiselnistyu do 4000 bijciv zrobili sprobu zahoplennya arsenalu vijskovo morskoyi bazi ale buli z vtratami vidkinuti francuzkoyu ohoronoyu Napadniki zahopili lishe kilka rushnic i ruchnih kulemetiv V cilomu spisonoscyam pid chas nichnih napadiv vdalosya zdobuti lishe trohi patroniv i trohi bilshe sotni odinic vognepalnoyi zbroyi Vranci 30 bereznya radio Tananarive povidomilo pro te sho DCVM nese povnu vidpovidalnist za podiyi i sho vijskovi pristupili do rozdachi zbroyi svoyim prihilnikam U Muramangu j inshih okrugah de vidbulisya zbrojni vistupi buli terminovo napravleni vijska Po zaliznichnij liniyi pochali kursuvati ozbroyeni kulemetami bronepoyizda Bula zaboronena DCVM vsi deputati ciyeyi partiyi buli areshtovani Francuzki vijska i zbrojni zagoni pereselenciv pristupili do pridushennya povstannya Po vsomu Madagaskaru pochalasya zhorstoka rozprava z povstalimi i timi hto yim spivchuvav Bagato osib bulo stracheno bez sudu i slidstva U Manandzari za odin den bulo zaareshtovano i rozstrilyano 159 osib sered nih dvoye pidlitkiv trinadcyati i chotirnadcyati rokiv Shist zhiteliv sela Ambuhimanga i zhitel sela Maruhita buli posadzheni v litak i skinuti z visoti zhivimi nad svoyimi selami Chislo zaareshtovanih zroslo do 20 000 cholovik V kinci kvitnya 1947 roku povstannya pereroslo u spravzhnyu partizansku vijnu Zhiteli cherez rozpravi i areshti hovalisya v lisah de spishno stvoryuvalisya ukripleni bazi i zbrojni zagoni Spisonosci vstanovili kontrol nad teritoriyeyu centralnih i shidnih rajoniv Madagaskaru sho stanovit 20 ploshi ostrova z naselennyam ponad 600 000 osib Bagato rajoniv buli izolovani vid reshti ostrova postachannya policiyi i vijsk v nih zdijsnyuvalosya tilki po povitryu U travni lipni 1947 roku spisonosci proveli kilka napadiv na naseleni punkti Zagonom v kilkosti 400 cholovik buv atakovanij vokzal v Muramange 200 spisonosciv zdijsnili napad na v yaznicyu v Fianarancua Obidvi ataki buli vidbiti 3 lipnya chislenni zagoni partizan zrobili sprobu zahoplennya Tananarive V hodi boyu spisonosci zaznali zhorstokoyi porazki tilki polonenimi voni vtratili ponad 3 tis bijciv Cej bij buv ostannim v yakomu vijskam dovelosya zitknutisya zi znachnimi silami partizan Do oseni 1947 roku aktivnist spisonosciv pomitno znizilasya Bagato v chomu ce bulo pov yazano z velikimi vtratami yaki partizani nesli cherez vlasni zaboboni Miscevi zherci perekonali bagatoh bijciv v tomu sho v borotbi za svobodu voni budut nevrazlivi tomu chasto spisonosci obvishani amuletami z holodnoyu zbroyeyu kidalisya na gvintivki i kulemeti v povnij vpevnenosti sho kuli francuziv prinesut yim ne bilshe shkodi nizh krapli vodi Vplinula takozh vidsutnist u partizaniv yedinogo kerivnictva zagalnogo planu dij i brak vognepalnoyi zbroyi V svoyu chergu dlya pridushennya povstannya na Madagaskar buli spryamovani chastini Inozemnogo legionu parashutisti alzhirski i senegalski strilci zagalnoyu chiselnistyu do 15 tis osib Komanduyuchij francuzkimi vijskami general Garbe zastosuvav proti partizan taktiku maslyanoyi plyami v rajonah diyi partizan prokladalisya novi dorogi stvoryuvalasya shilna merezha ukriplenih postiv yaki postupovo perenosilisya vglib rajonu pozbavlyayuchi spisonosciv mozhlivosti manevruvannya uskladnyuyuchi zv yazok z naselennyam Do pochatku 1948 roku pid kontrolem partizaniv zalishalosya lishe dva nevelikih rajoni na zahid vid Vatumandi i Fianarancua U kvitni travni 1948 roku partizanskij ruh na Madagaskari bulo povnistyu pridushenij Pravda v okremih okrugah zbrojni zitknennya mizh francuzami i dribnimi partizanskimi grupami trivali v 1949 i navit v 1950 rokah V hodi povstannya 1947 1948 rokiv zaginulo do 90 tisyach osib z nih 5 tisyach partizaniv i 85 tisyach mirnih zhiteliv Za inshimi danimi bulo vbito 100 tisyach cholovik i 20 tisyach ukladeno v tyurmi i konctabori Vtrati francuzkih vijsk stanovili blizko 1000 osib LiteraturaPer Buato Madagaskar Ocherki po istorii malgashskoj nacii Contribution a I histoire de la nation malgache pod red Yu N Pankova M Izdatelstvo vostochnoj literatury 1961 436 s 1200 ekz Vooruzhennaya borba narodov Afriki za svobodu i nezavisimost pod red Tyagunenko V L M Nauka 1974 443 s 3500 ekz Politika Francii v Azii i Afrike 1945 1964 pod red Danciga B M M Nauka 1965 407 s 1400 ekz Erlihman V V Poteri narodonaseleniya v XX veke M Russkaya panorama 2004 176 s Ves mir 1500 ekz Parshev A P Stepakov V N Kogda nachalas i zakonchilas Vtoraya mirovaya M Yauza Eksmo 2007 576 s Neizvestnye vojny XX veka 4000 ekz Jennifer Cole Forget colonialism sacrifice and the art of memory in Madagascar Berkeley Ca University of California Press 2001 361 p Eugene Jean Duval La revolte des sagaies Madagascar 1947 Paris L Harmattan 2002 363 p Jacques Tronchon L insurrection malgache de 1947 essai d interpretation historique Paris KARTHALA Editions 1986 399 p Quemeneur Tramor 2004 100 fiches d histoire du XXe siecle in French Paris Editions Breal PrimitkiParshev A P Stepakov St N Koli pochalasya i zakinchilasya Druga svitova 2007 S 576 P Buato Madagaskar Narisi z istoriyi malgashskoyi naciyi 1961 S 436 Politika Franciyi v Aziyi ta Africi 1945 1964 1965 S 407 Zbrojna borotba narodiv Afriki za svobodu i nezalezhnist 1974 S 443 Erlihman V V Vtrati narodonaselennya v XX stolitti M 2004 S 176 PosilannyaPhilippe Leymarie Painful memories of the revolt of 1947 Nationalism or survival Philippe Leymarie Painful memories of the revolt of 1947 Deafening silence on a horrifying repression Madagascar s Battle for Independence