Бори́с Іва́нович Дубро́в (нар. 1930, Березівка, Одеська область, Українська РСР, СРСР) — український журналіст. (пом. 22 травня 2023, Одеса, Україна
Дубров Борис Іванович | ||||
---|---|---|---|---|
Народився | 1930 Березі́вка, Одеська область | |||
Діяльність | журналіст | |||
Alma mater | ОНУ ім. І. І. Мечникова | |||
Партія | КПРС | |||
| ||||
Член Спілки журналістів СРСР.
Життєпис
Борис Іванович Дубров народився в сім'ї робітника. 1949 року закінчив Одеський технікум радянської торгівлі (нині — Одеський коледж економіки, права та готельно-ресторанного бізнесу). Після цього працював інспектором облторгу в Тернополі. Від 1950 року — завідувач відділу культури тернопільської обласної газети «Вільне життя». Після служби в Радянській армії, від 1954 року Дубров працював в одеській обласній газеті «Чорноморська комуна» (нині «Чорноморські новини»). З невеликими перервами пропрацював у цій газеті понад тридцять років.
Закінчив заочно філологічний факультет Одеського державного університету. Був членом КПРС із 1952 року.
Має двох дітей — сина та доньку, онука та онучку. Син, Микола Борисович Дубров, також журналіст — редактор журналу «Суднобудування та судноремонт». Онук, Гліб Миколайович Дубров — адвокат в Одесі.
Доробок
Перші публікації Дуброва з'явилися на сторінках районної газети «Степова комуна» (Березівка). 1949 року почав друкувати нариси й оповідання в газетах України. Від 1959 року друкувався в центральній періодичній пресі СРСР.
Автор збірок нарисів і оповідань «У великому поході» (1961), «Чорноморська квітка» (1965), «Євген Овчар» (1966), «Повість про хоробрих» (1967), «Солдатська слава» (1970), збірки новел «Призьба Посмітного», збірки гуморесок «З кожної епохи — сміху потрохи» (2005).
2007 року в одеському видавництві «Астропринт» вийшла книжка Бориса Дуброва «Все, що мав у житті…» Автор визначив її жанр як «документальна повість-спогад ветерана української журналістики». Це двадцята книга Бориса Івановича.
Відзнаки
- Лауреат премії імені Євгена Петрова за книжку «Солдатська слава».
- Лауреат премії імені Макара Посмітного за книжку «Призьба Посмітного».
- Лауреат Всеукраїнського журналістського конкурсу 2001 року за твори «Любимець моря» та «На поклик Вітчизни».
Примітки
- . Архів оригіналу за 10 жовтня 2012. Процитовано 27 серпня 2011.
Джерела
- Борис Іванович Дубров [ 21 травня 2009 у Wayback Machine.] // Солдатська Слава.
- // Одеські вісті. — 2007. — 13 вересня.
- // Одеські вісті. — 2007. — 22 вересня.
- Художня література. Критика. Літературознавство. (2005): Рекомендаційний бібліографічний покажчик. — Київ, 2006. [ 5 березня 2016 у Wayback Machine.]
Це незавершена стаття про журналіста. Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її. |
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Bori s Iva novich Dubro v nar 1930 19300509 Berezivka Odeska oblast Ukrayinska RSR SRSR ukrayinskij zhurnalist pom 22 travnya 2023 20230522 Odesa UkrayinaDubrov Boris IvanovichNarodivsya1930 Berezi vka Odeska oblastDiyalnistzhurnalistAlma materONU im I I MechnikovaPartiyaKPRSU Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej iz prizvishem Dubrov Chlen Spilki zhurnalistiv SRSR ZhittyepisBoris Ivanovich Dubrov narodivsya v sim yi robitnika 1949 roku zakinchiv Odeskij tehnikum radyanskoyi torgivli nini Odeskij koledzh ekonomiki prava ta gotelno restorannogo biznesu Pislya cogo pracyuvav inspektorom obltorgu v Ternopoli Vid 1950 roku zaviduvach viddilu kulturi ternopilskoyi oblasnoyi gazeti Vilne zhittya Pislya sluzhbi v Radyanskij armiyi vid 1954 roku Dubrov pracyuvav v odeskij oblasnij gazeti Chornomorska komuna nini Chornomorski novini Z nevelikimi perervami propracyuvav u cij gazeti ponad tridcyat rokiv Zakinchiv zaochno filologichnij fakultet Odeskogo derzhavnogo universitetu Buv chlenom KPRS iz 1952 roku Maye dvoh ditej sina ta donku onuka ta onuchku Sin Mikola Borisovich Dubrov takozh zhurnalist redaktor zhurnalu Sudnobuduvannya ta sudnoremont Onuk Glib Mikolajovich Dubrov advokat v Odesi DorobokPershi publikaciyi Dubrova z yavilisya na storinkah rajonnoyi gazeti Stepova komuna Berezivka 1949 roku pochav drukuvati narisi j opovidannya v gazetah Ukrayini Vid 1959 roku drukuvavsya v centralnij periodichnij presi SRSR Avtor zbirok narisiv i opovidan U velikomu pohodi 1961 Chornomorska kvitka 1965 Yevgen Ovchar 1966 Povist pro horobrih 1967 Soldatska slava 1970 zbirki novel Prizba Posmitnogo zbirki gumoresok Z kozhnoyi epohi smihu potrohi 2005 2007 roku v odeskomu vidavnictvi Astroprint vijshla knizhka Borisa Dubrova Vse sho mav u zhitti Avtor viznachiv yiyi zhanr yak dokumentalna povist spogad veterana ukrayinskoyi zhurnalistiki Ce dvadcyata kniga Borisa Ivanovicha VidznakiLaureat premiyi imeni Yevgena Petrova za knizhku Soldatska slava Laureat premiyi imeni Makara Posmitnogo za knizhku Prizba Posmitnogo Laureat Vseukrayinskogo zhurnalistskogo konkursu 2001 roku za tvori Lyubimec morya ta Na poklik Vitchizni Primitki Arhiv originalu za 10 zhovtnya 2012 Procitovano 27 serpnya 2011 DzherelaBoris Ivanovich Dubrov 21 travnya 2009 u Wayback Machine Soldatska Slava Odeski visti 2007 13 veresnya Odeski visti 2007 22 veresnya Hudozhnya literatura Kritika Literaturoznavstvo 2005 Rekomendacijnij bibliografichnij pokazhchik Kiyiv 2006 5 bereznya 2016 u Wayback Machine Ce nezavershena stattya pro zhurnalista Vi mozhete dopomogti proyektu vipravivshi abo dopisavshi yiyi