Бонча BończaBończe Buńcza Buńcze Genorozecz Jednorożec Jenorożec Rinocerus Rinocervus Unicornus Бонча або Боньча пол Boń

Бонча • Bończa

Bończe, Buńcza, Buńcze, Genorozecz, Jednorożec, Jenorożec, Rinocerus , Rinocervus, Unicornus

Бонча або Боньча (пол. Bończa) — шляхетський герб італійського походження. Вперше згадується в 1396 році в судових книгах. Також відомий як «Головоріг» (пол. Głoworożec) або «Єдиноріг» (пол. Jednorożec).

Опис

Малий герб Бонча являє собою щит блакитного кольору, на якому розташовано білого єдинорога. Положення останнього на щиті мінялося залежно від епохи. Найчастіше його зображали таким що або стрибає праворуч, з піднятими передніми ногами; рідше — .

Великий герб Бонча базується на малому і включає в себе шолом, баронську корону, намет блакитного кольору, підбитий білим кольором, і у вигляді половини стоячого єдинорога, зображеного на щиті.

Головна гербова фігура Бончі є міфічною істотою. У творах античних авторів Страбона, Плінія, Еліана, Соліна та інших єдинорога зображають як тварину схожу на коня за обрисами і розмірами, але шиєю оленя; на голові він має один ріг, довжиною у два-три лікті; хвіст подібний до кабанячого; ноги єдинорога нагадують слонячі, проте бігає він швидше за слона. Ріг єдинорога має чудодійну силу знешкоджувати будь-які отрути. Античні автори зазначають, що нікому не вдавалося спіймати цю тварину дорослою живцем, хоча деякі мисливці інколи ловлять молодих особин. Для цього використовують вродливих і гарно вбраних дівчат, побачивши яких єдиноріг забуває своє дикунство, стає слухняним немов ягня і грається з ними допоки не засне. Тоді мисливці кидаються на нього і зрізають ріг.

У християнській середньовічній Європі єдиноріг виступав символом Ісуса Христа, як алегорія Благовіщення та персоніфікація Господа, народженого непорочною Дівою Марією. Остання порівнювалася з вродливою дівчиною, з якою грається єдиноріг.

У геральдиці мотив єдинорога набув популярності у 15 столітті. Цей символ уособлював доброчесність, обережність, чистоту, цноту та самопожертву. Єдинорога часто зображали у вигляді коня з рогом, борідкою, хвостом геральдичного лева, ногами антилопи та парними копитами. У Східній Європі, зокрема в Короні Польській і Великому князівстві Литовському, був відомий один герб з єдинорогом — «Бонча», який також мав назви «Єдиноріг», «Одноріг», «Головоріг» та інші.

Зразки

Нижче подаються описи і зображення герба Бонча з основних польських гербовників 15 — 20 століть.

1462 — Ян Длугош: «…білий єдиноріг у полі небесному».

Бонча з «Stemmata Polonica» Яна Длугоша

звичайна (середина 15 століття)

1584 — Бартош Папроцький: «…білий єдиноріг у полі блакитному».

Бонча з «Гербовника лицарства польського» Бартоша Папроцького

звичайна (1584)

1597 — Марцін Бельський: «…білий єдиноріг у полі блакитному».

Бонча з «Хроніки Польської» Марціна Бєльського

звичайна (1597)	контурна (1597)	видозмінена (1597)

1650 — : «…білий єдиноріг припіднятий у бігу. Поле блакитне, в шоломі половина єдинорога…».
1695 — Вацлав Потоцький у поетичному гербовнику «Почет гербів шляхти Корони Польської і Великого Князівства Литовського» (Poczet herbów szlachty Korony Polskiej i Wielkiego Księstwa Litewskiego) склав вірш на герб Бонча:
1728 — Каспер Несецький: «У полі блакитному білий єдиноріг, подібний на коня, що здіймає вгору передні ноги, ніби поспішно біжить у правий бік щита, і має на чолі конусоподібний ріг: над шоломом і короною половина такого єдинорога, який на щиті».

Бонча з «Гербів і родів лицарських…» Каспера Несецького

контурна (1728)

1797 — Гербовник Царства Польського: «У небесному полі білий єдиноріг, вправо. У наверші шолому половина такого єдинорога»

Бонча в Гербовнику Царства Польського, складовій «Загального гербовника дворянських родів Російської імперії»

звичайна (1797)	видозмінена (1797)	видозмінена (1797)	видозмінена (1797)

1903 — Сигізмунд Глогер: «… у полі синьому білий кінь з рогом, що стирчить у чола».

Видозмінені герби

За Гербовником Царства Польського:

У небесному полі білий єдиноріг, пересічений золотим півмісяцем рогами вправо, дещо вгору оберненими; у верхнього рогу три зірки шестикутні золоті у вигляді трикутника, скерованого основою додолу.
У наверші шолому половина білого єдинорога вправо.»

Використовували: , .

У небесному полі білий єдиноріг, з зеленим вінком на шиї. У наверші шолому п’ять страусових пір’їн.

Використовували: .

У червоному полі білий єдиноріг, вправо. У наверші шолому половина такого єдинорога.

Використовували: Скаржинські, , , .

Походження

Достовірних письмових свідчень про походження Бончі немає. Результати дослідників геральдики 2-ї половини 20 століття показують, що перші герби з'явилися у 12 столітті в Західній Європі, а герби з єдинорогом набули популярності в 15 столітті. Втім герольди 16 — 18 століть одностайно вважали, що до Східної Європи Бонча була занесена з Італії через Польщу у 10 столітті, невдовзі після прийняття поляками християнства.

Так, за однією гіпотезою герб з єдинорогом до Польщі вперше приніс Клемент, єпископ Крушвицький або Куявський. Він прибув у 994 році на місце першого єпископа ^[pl] за дозволу Папи Римського, Бенедикта VII, і був згодом похований у Смогорево. Так пише Б. Папроцький, цитуючи Я. Длугоша. Проте останній стверджував, що в 1005 році Клемент заступив покійного Урбана на кафедрі Вроцлава в Сілезії, а не Крушвиці, і помер 1027 року. Гіпотезу Папроцького заперечував С. Дамалевич, який дослідив послідовність єпископів Крушвицьких або Куявських від стародавніх часів до 17 століття і не знайшов відомостей про цього Клемента. К. Несецький вважав, що, зважаючи на дані Папроцького, Клемент мусив бути єпископом Смогорево, а не Крушвиці чи Куявії.

За іншою гіпотезою герб з єдинорогом приніс до Польщі знатний чоловік з Італії на ім'я Мир або Мерб, який прибув разом з ^[pl], єпископом Краківським. Цього чоловіка люб'язно прийняв польський монарх Мечислав і наділив маєтками. Брат Мира, Клемент отримав єпископію в Крушвиці, а сам Мерб заснував поселення біля Козловського маєтку в Мазовії, неподалік Червенська, яке назвав Бонча. За переказами нащадки засновника володіли цим поселенням до 16 століття. На думку С. Окольського справжнім іменем Мира було Боніфацій, що польською звучало як Бонча, тому його самого, його герб і маєтки також звалися Бончею. Крім цього, чоловік походив з родини Бонтемпо, що італійською означало «добрий час», а в польській перетворилося на Бонча. Б. Папроцький згадує двох синів Мерба під 1061 роком — Миколая і Богуша, які в листах підписувались як «NN з Встеклиць». Ламберт Зула, єпископ Краківський, доручив їм разом зі святим Станіславом Мучеником Краківську канонію..

Роди

У Короні Польській і Великому князівстві Литовському герб Бонча, як і інші шляхетські герби, надавався або затверджувався монаршим привілеєм. На відміну від Західної Європи, в якій кожний рід мав свій оригінальний герб, в Польщі, Литві і Русі декілька неспоріднених родів, зазвичай, належали до одного визначеного гербу, що не змінювався. Ця система породила унікальний звичай іменування шляхтичів, коли окрім імені і родового прізвища вказувалась назва гербу: наприклад, Стефан Хмелецький гербу Бонча або Ян Фредро гербу Бонча. Поступово гербове ім'я стало невід'ємною частиною імені, перетворившись у подвійні прізвища як Бонч-Осмоловський або Бонч-Бруєвич.

Загалом до герба «Бонча» належало понад 140 шляхетських родин, а слово «Бонча» стало частиною прізвищ близько 240 осіб.

Б

(Babinowski)
(Babiński)
Бадені (Badeni)
(Badowski)
(Baniewicz)
(Bańkowski)
(Barwikowski)
(Bartynowski)
(Bartoszewski)
(Bartoszyński)
(Barszczewski)
(Bernat)
(Bieroński)
(Bystrzycki)
(Białobrzeski)
(Biniewicz)
Богдани (Bohdan)
Богдановичі (Bohdanowicz)
(Bogdziewicz)
(Boguniewski)
(Bonecki)
(Boniecki)
(Bonicki)
(Bonkiewicz)
Боньки (Bońko)
(Borodenko)
(Borodzic)
(Borodzicz)
(Bochdan)
(Bojarski)
(Braciejowski)
(Braciejewski)
Бреські (Brzeski)
Бриські (Brzyski)
(Brozicki)
(Brujewicz)
, (Brzostowski)
(Buza)
(Bukowski)
(Bukszewski)
(Burnecki)

В

(Wąsoski)
(Wąsocki)
(Waśniewski)
(Waśnioski)
(Wielgo)
(Wielgowic)
(Wierzchowski)
(Wyspiański)
Вільги (Wilga)
(Wilgierd)

Г

(Gawski)
(Gasparski)
(Gaczkowski)
(Godzimierski)
(Godkowski)
(Godlewski)
(Gozimierski)
(Gołaszewski)
Голяни (Golian)
(Gottartowski)
(Grochowski)
(Guliński)
(Gulbiński)

Д

(Dalanowski)
(Domagalski)
(Dryliński)
(Dygulski)

Ж

(Żelasiński)
(Żelaziński)
Жолкевські (Żółkiewski)
(Żrebiecki)
(Źrebiecki)

З

(Zawerski)
(Zachert)
(Zdrojkowski)
(Zdroykowski)
(Zimnoch)
(Zrebiecki)
(Zrzebiecki)

І

(Iżycki)

Й

(Jodłowski)

К

(Kargowski)
(Kierski)
(Kłoda)
(Klonowski)
(Krajow)
(Krakowiecki)
(Kraków)
(Krzewski)
(Krzeski)
(Kułacki)
(Kulwiński)
Куницькі (Kunicki)

Л

(Linczowski)
(Lisowski)
(Lissowski)
Любецькі (Lubecki)
(Lubkowski)
(Łokuciejewski)
(Łokuciewski)
(Łubkowski)
(Łubkowski Buża)

М

(Markowicz)
(Markowski)
(Miaskowski)
(Mieczkowski)
(Mierzb)
(Mikułowski)
(Milewski)
(Modzelewski)
(Moraniecki)

Н

(Nagórny)
(Niebrzegowski)
(Niedabylski)
(Niedobylski)

О

(Ozdowski)
(Olenikow)
(Olfinier)
(Osmołowski)
(Osmolski)
(Osmólski)
(Osmulski)
(Ottenhausen)

П

(Parznicki)
(Parchwic)
(Pencuła)
(Pieczyński)
(Pióro)
(Płończyk)
(Pokrzywnicki)
(Postruski)
(Postrucki)
(Prawidlnicki)
(Prachwicz)
(Przywiński)

Р

(Radawiecki)
(Ratowt)
(Rybczewski)
(Rybczowski)
(Romanenko)
(Romaneczko)
Романовські (Romanowski)
Романченки (Romanczenko)
(Rudziewicki)
(Rutkowski)
(Ruszkowski)

С

(Swaraczewski)
(Skarzyński)
Скаржинські (Skarżyński)
(Skwarski)
(Skokowski)
(Skorowski)
(Skoczewski)
(Skrzydlewski)
(Skrzynecki)
(Skronowski)
(Snawacki)
(Śmietanka)
(Solikowski)
Сохи (Socha)
(Srzebiecki)
(Stępiński)
(Stogniew)
(Strzebieliński)
(Strzebiecki)
Стрельбицькі (Strzelbicki)
(Strzeszkowski)

Т

(Tabiszewski)
(Tomaszewski)
(Tomaszowski)
(Toroszowski)
(Trebecki)
(Trębecki)
(Trościel)
(Troszczel)
(Truszkowski)
(Turno)
(Turobojski)
(Turoboyski)

У

(Uzdowski)
(Uszdowski)

Ф

(Fink)
Фокси (Fox)
(Franceson)
Фредро (Fredro)

Х

Халецькі (Chalecki)
Харленські (Charlęski)
(Charchowski)
(Chyliński)
(Chilarski)
Хмелецькі (Chmielecki)
(Chobotkowski)
(Chodnowski)
(Chodosowski)
(Chomętowski)
(Chrapek)
(Chrościchowski)
(Chrościechowski)
(Chrościejowski)
(Chrościkowski)
(Chruścikowski)

Ч

(Czyżykowski)
(Cichosz)

Ш

(Szabłowski)
(Szablowski)
(Szarewicz)
(Szerzeński)
(Szerzyński)
(Szerszeński)
(Szyszyłowicz)
(Szyskowski)
(Szuszkowski)

Я

(Jabłoński)
(Jacimierski)
(Jacimirski)

Міста гербові

Віштинець

8 вересня 1570 року польський король і великий князь литовський Сигізмунд II Август надав місту Віштинець у Великому князівстві Литовському магдебурзьке право і герб «Єдиноріг». Місто мало власну печатку з зображенням єдинорога та написом «Печатка міста Віштинця вільного» р. 1570 («Pieczęć miasta Wisztyńca wolnego» r. 1570).

Немирів

1580 року польський король і великий князь литовський Стефан Баторій дарував привілей, яким надавав місту Немирову Руського воєводства у Короні Польській магдебурзьке право і герб «Єдиноріг».

«Печатка міста Віштинця Вільного» 1570 року
Сучасний герб містечка Віштинець
Герб містечка Немирова

Примітки

Інші назви: Bończe, Buńcza, Buńcze, Genorozecz, Jednorożec, Jenorożec, Rinocerus , Rinocervus, Unicornus.[1]^{[недоступне посилання з серпня 2019]}
(before 24 AD). Book 15. Chapter 1. Section 56.. Geography. Архів оригіналу за 12 липня 2012. Процитовано 18 жовтня 2008.
(77 AD). Book 8. Chapter 31.. Natural History. trans. John Bostock. Also Book 8. Chapter 30. and Book 11. Chapter 106.
Niesiecki, Kasper. Herby i familie rycerskie tak w Koronie jako y w W.X.L. Lwów, 1728. — herb Bończa. — t. 2 — s. 230—233.
Ferguson G. Signs and Symbols in Christian Art. London — Oxford — New York, 1977, p. 26.
Friar, Stephen. A New Dictionary of Heraldry. London: Alphabooks/A & C Black, 1987. — p.353-354.
Лакиер А. Русская геральдика. — Кн. 1. — Спб. 1855, с. 60

Gednoroszecz. Rinocervus, que rinocervum album in campo celestino defert. Genus es Italia otum habens, vafrum et versutum; in Poloniam veniens Bonacza i.e. bonum tempus se nominauit quot hodie corrupto vocabulo Bonycza nominatur. Cuius primus pater Myrz

.
Długosz J. Insignia seu Clenodia Regis et Regni Poloniae. — Poznań: Zygmunt Celichowski, 1885 // Wielkopolska Biblioteka Cyfrowa [ 20 серпня 2013 у Wayback Machine.]. — С.19.

Paprocki, Bartosz. Herby rycerstwa polskiego. Kraków, 1584. — С. 601 — 604.

…Naprzod tedy Kanonia dal Slachćicowi/ nieiakiemu Mikołaiowi/ ktory sie pisał z Wśćieklic/ z domu Bończa/ ma bydź Jednorożec białły/ w polu błękitnym. Przyniesion do nas ten Herb z Włoch/ predko iakoś iako sie wiara chrześćiańska zacżeła. A tego Włocha muśiano zwać Bonifacyus: y przetok go Bończa zowia…

.

Bielski, Marcin. Kronika Polska. — Kraków, 1597. — C.77.^{[недоступне посилання з червня 2019]}

Kojałowicz, W. Wijuk. Herbarz Rycerstwa W. X. Litewskiego tak zwany Compendium czyli o klejnotach albo herbach. — Kraków 1897.

Encyklopedia staropolska. T.1-4. — 1900-1903. — T.3. Jednorożec [ 23 жовтня 2008 у Wayback Machine.]

Czy to prawda nie twierdzę, czy to bajka babia,
Że skoczył jednorożec Noemu z korabia,
Kiedy dla grzechów ludzkich świat potopem ginął,
I on pewnie, nie mając skrzeli, nie wypłynął.
Ludzie grzeszą? a czemuż zwierz i ptak niewinny,
Tonie do wód niebieskich potępiony rynny.
Nie wiem jako się w Polszcze tym pieczętujecie,
Czego choć kiedyś było, dziś niemasz na świecie:
Owszem, starożytności tym snadno dojść tropem.
Mówią, żeśmy są szlachta jeszcze przed Potopem.

Niesiecki, Kasper. Herby i familie rycerskie tak w Koronie jako y w W.X.L. Lwów, 1728. — herb Bończa. — t. 2 — s. 230-233.
. Архів оригіналу за 24 вересня 2008. Процитовано 15 жовтня 2008.
Gloger, Zygmunt. Encyklopedia staropolska. T.1-4. — 1900-1903.
. Архів оригіналу за 28 серпня 2008. Процитовано 15 жовтня 2008.
. Архів оригіналу за 5 лютого 2010. Процитовано 15 жовтня 2008.
. Архів оригіналу за 23 листопада 2010. Процитовано 15 жовтня 2008.
Michel Pastoureau. Heraldy: Its origins and meaninng. London, 1997. — Р.16 — 19.
Friar, Stephen. A New Dictionary of Heraldry. London: Alphabooks/A & C Black, 1987. — p.353-354.
. Архів оригіналу за 6 жовтня 2014. Процитовано 16 жовтня 2008.
За Я. Длугошем Клемент обіймав єпископську кафедру 12 років, а за Глінкою — 34. Останній у своєму «Єдинорозі» стверджував, що Клемент був посланцем Папи Бенедикта VII до польського князя Мечислава, щоб відвернути його від ідолопоклонства і багатоженства та наставити на шлях християнської віри. Той же Мечислав скористався послугами єпископа, відправивши його з посольством до чеського князя прохати шлюбу з Дубравкою. Втім, дані Глінки не підтверджені жодними джерелами. Niesiecki, Kasper. Herby i familie rycerskie tak w Koronie jako y w W.X.L. Lwów, 1728. — herb Bończa. — t. 2 — s. 230-233.
К. Несецький піддає сумніву цю гіпотезу, оскільки ім'я чоловіка не італійське. Niesiecki, Kasper. Herby i familie rycerskie tak w Koronie jako y w W.X.L. Lwów, 1728. — herb Bończa. — t. 2 — s. 230—233.
. Архів оригіналу за 23 жовтня 2008. Процитовано 15 жовтня 2008.
Skowronek, Ewa. Zarys rozwoju osadnictwa na Roztoczu Rawskim // ANNALES. — Lublin, 2002. — VOL. LVII, 10.

Джерела та література

Польською і латиною

Bielski, Marcin. Kronika Polska. — Kraków, 1597. — C.77.^{[недоступне посилання з червня 2019]}
Gloger, Zygmunt. Encyklopedia staropolska. T.1-4. — 1900-1903.
Długosz, Jan. Insignia seu Clenodia Regis et Regni Poloniae. — Poznań: Zygmunt Celichowski, 1885 // Wielkopolska Biblioteka Cyfrowa [ 20 серпня 2013 у Wayback Machine.]
Kojałowicz, W. Wijuk. Herbarz Rycerstwa W. X. Litewskiego tak zwany Compendium czyli o klejnotach albo herbach. — Kraków 1897.
Niesiecki, Kasper. Herby i familie rycerskie tak w Koronie jako y w W.X.L. Lwów, 1728. — herb Bończa. — t. 2 — s. 230-233.
Okolski, Simon. Orbis Polonus. Krakow, 1642. T.1.
Paprocki, Bartosz. Herby rycerstwa polskiego. Kraków, 1584. — С. 601 — 604. [ 6 жовтня 2014 у Wayback Machine.]
Polaczkówna, Helena. Stemmata Polonica; rękopis nr 1114 klejnotów Długosza w Bibliotece Arsenału w Paryżu. — Lwów, 1926. — S.39 [ 4 березня 2016 у Wayback Machine.]

Російською

(рос.)
Общий гербовник дворянских родов Российской империи. — Санкт-Петербург, 1797 — 1917 [ 31 грудня 2006 у Wayback Machine.]
- Герб Бонча 1 [ 24 вересня 2008 у Wayback Machine.]
- Герб Бонча 2 [ 28 серпня 2008 у Wayback Machine.]
- Герб Бонча 3 [ 5 лютого 2010 у Wayback Machine.]
- Герб Бонча 4 [ 23 листопада 2010 у Wayback Machine.]

Українською

В. Лукомський, В. Модзалевський. Малоросійський гербовник.- Київ, 1993.

Посилання

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Category:Boncza

(пол.)
Династична генеалогія [ 13 жовтня 2008 у Wayback Machine.] (пол.)(англ.)
Індекс прізвищ // Tadeusz Gajl Herby szlacheckie Rzeczypospolitej Obojga Narodów, Wydawnictwo L&L, Gdańsk 2003 [ 14 липня 2007 у Wayback Machine.] (пол.)
(пол.)
(англ.)

Ця стаття належить до української Вікіпедії.

[1] Інші назви: Bończe, Buńcza, Buńcze, Genorozecz, Jednorożec, Jenorożec, Rinocerus , Rinocervus, Unicornus.[1]^{[недоступне посилання з серпня 2019]}

[2] (before 24 AD). Book 15. Chapter 1. Section 56.. Geography. Архів оригіналу за 12 липня 2012. Процитовано 18 жовтня 2008.

[3] (77 AD). Book 8. Chapter 31.. Natural History. trans. John Bostock. Also Book 8. Chapter 30. and Book 11. Chapter 106.

[nies-4] Niesiecki, Kasper. Herby i familie rycerskie tak w Koronie jako y w W.X.L. Lwów, 1728. — herb Bończa. — t. 2 — s. 230—233.

[5] Ferguson G. Signs and Symbols in Christian Art. London — Oxford — New York, 1977, p. 26.

[6] Friar, Stephen. A New Dictionary of Heraldry. London: Alphabooks/A & C Black, 1987. — p.353-354.

[7] Лакиер А. Русская геральдика. — Кн. 1. — Спб. 1855, с. 60

[8] Gednoroszecz. Rinocervus, que rinocervum album in campo celestino defert. Genus es Italia otum habens, vafrum et versutum; in Poloniam veniens Bonacza i.e. bonum tempus se nominauit quot hodie corrupto vocabulo Bonycza nominatur. Cuius primus pater Myrz
.
Długosz J. Insignia seu Clenodia Regis et Regni Poloniae. — Poznań: Zygmunt Celichowski, 1885 // Wielkopolska Biblioteka Cyfrowa [ 20 серпня 2013 у Wayback Machine.]. — С.19.

[9] Paprocki, Bartosz. Herby rycerstwa polskiego. Kraków, 1584. — С. 601 — 604.

[10] …Naprzod tedy Kanonia dal Slachćicowi/ nieiakiemu Mikołaiowi/ ktory sie pisał z Wśćieklic/ z domu Bończa/ ma bydź Jednorożec białły/ w polu błękitnym. Przyniesion do nas ten Herb z Włoch/ predko iakoś iako sie wiara chrześćiańska zacżeła. A tego Włocha muśiano zwać Bonifacyus: y przetok go Bończa zowia…
.
Bielski, Marcin. Kronika Polska. — Kraków, 1597. — C.77.^{[недоступне посилання з червня 2019]}

[11] Kojałowicz, W. Wijuk. Herbarz Rycerstwa W. X. Litewskiego tak zwany Compendium czyli o klejnotach albo herbach. — Kraków 1897.

[12] Encyklopedia staropolska. T.1-4. — 1900-1903. — T.3. Jednorożec [ 23 жовтня 2008 у Wayback Machine.]

Czy to prawda nie twierdzę, czy to bajka babia,
Że skoczył jednorożec Noemu z korabia,
Kiedy dla grzechów ludzkich świat potopem ginął,
I on pewnie, nie mając skrzeli, nie wypłynął.
Ludzie grzeszą? a czemuż zwierz i ptak niewinny,
Tonie do wód niebieskich potępiony rynny.
Nie wiem jako się w Polszcze tym pieczętujecie,
Czego choć kiedyś było, dziś niemasz na świecie:
Owszem, starożytności tym snadno dojść tropem.
Mówią, żeśmy są szlachta jeszcze przed Potopem.

[13] Niesiecki, Kasper. Herby i familie rycerskie tak w Koronie jako y w W.X.L. Lwów, 1728. — herb Bończa. — t. 2 — s. 230-233.

[14] . Архів оригіналу за 24 вересня 2008. Процитовано 15 жовтня 2008.

[15] Gloger, Zygmunt. Encyklopedia staropolska. T.1-4. — 1900-1903.

[16] . Архів оригіналу за 28 серпня 2008. Процитовано 15 жовтня 2008.

[17] . Архів оригіналу за 5 лютого 2010. Процитовано 15 жовтня 2008.

[18] . Архів оригіналу за 23 листопада 2010. Процитовано 15 жовтня 2008.

[19] Michel Pastoureau. Heraldy: Its origins and meaninng. London, 1997. — Р.16 — 19.

[20] Friar, Stephen. A New Dictionary of Heraldry. London: Alphabooks/A & C Black, 1987. — p.353-354.

[jp-21] . Архів оригіналу за 6 жовтня 2014. Процитовано 16 жовтня 2008.

[22] За Я. Длугошем Клемент обіймав єпископську кафедру 12 років, а за Глінкою — 34. Останній у своєму «Єдинорозі» стверджував, що Клемент був посланцем Папи Бенедикта VII до польського князя Мечислава, щоб відвернути його від ідолопоклонства і багатоженства та наставити на шлях християнської віри. Той же Мечислав скористався послугами єпископа, відправивши його з посольством до чеського князя прохати шлюбу з Дубравкою. Втім, дані Глінки не підтверджені жодними джерелами. Niesiecki, Kasper. Herby i familie rycerskie tak w Koronie jako y w W.X.L. Lwów, 1728. — herb Bończa. — t. 2 — s. 230-233.

[23] К. Несецький піддає сумніву цю гіпотезу, оскільки ім'я чоловіка не італійське. Niesiecki, Kasper. Herby i familie rycerskie tak w Koronie jako y w W.X.L. Lwów, 1728. — herb Bończa. — t. 2 — s. 230—233.

[24] . Архів оригіналу за 23 жовтня 2008. Процитовано 15 жовтня 2008.

[25] Skowronek, Ewa. Zarys rozwoju osadnictwa na Roztoczu Rawskim // ANNALES. — Lublin, 2002. — VOL. LVII, 10.