Адажіо соль мінор для струнних інструментів та органу відоме як Адажіо Альбіноні твір Ремо Джадзотто вперше опубліковани

Адажіо соль мінор для струнних інструментів та органу, відоме як Адажіо Альбіноні — твір Ремо Джадзотто, вперше опублікований у 1958 році.

Адажіо Альбіноні
Композитор	Ремо Джадзотто
Видано	1958
Тональність	соль мінор
Інструментування	орган^[d] і струнний оркестр
Назва на честь	Томазо Джованні Альбіноні

За твердженням Джадзотто, п'єса є реконструкцією, що заснована на фрагменті нот з музики Томазо Альбіноні знайденому на руїнах в Дрездені знищеної при нальотах союзної авіації в кінці Другої світової війни. Ремо Джадзотто опублікував у 1945 році першу наукову біографію Альбіноні, який у 1720-ті роки працював у Німеччині. Знайдений фрагмент, згідно з передмовою Джадзотто до першого видання «Адажіо», містив басову партію і два фрагменти партії першої скрипки загальною тривалістю шість тактів. Перша публікація п'єси цілком мала назву — «Ремо Джадзотто. Адажіо соль мінор для струнних і органу на основі двох фрагментів теми і цифрованого баса Томазо Альбіноні» (італ. Remo Giazotto: adagio in sol minore per archi e organo su due spunti tematici e su un basso numerato di Tomaso Albinoni).

На думку музикознавців, стилістично п'єса відрізняється як від безсумнівних творів Альбіноні, так і від барокових творів взагалі. У 1998 році відомий музикознавець і музичний педагог, професор Люнебургского університету Вульф Дітер Лугерт у співавторстві з Фолькером Шютцом опублікував у журналі «Praxis des Musikunterrichts» огляд проблеми авторства «Адажіо», що містить фрагменти листів з Саксонської земельної бібліотеки, в яких стверджується, що такий музичний фрагмент із спадщини Альбіноні у зборах бібліотеки відсутній і ніколи в них виявлений не був, так що твір в цілому є безумовною підробкою Джадзотто. Точка зору на «Адажіо Альбіноні» як більш-менш оригінальний твір Джадзотто відображена, зокрема, в популярній енциклопедії Гатчинсона, в довідці компанії звукозапису , інформаційному матеріалі відомого журналу барокової музики «Goldberg Magazine» та інших джерелах.

«Адажіо» — один з найчастіше виконуваних музичних творів другої половини XX століття, неодноразово використовувався в кіно. Завдяки використанню гітаристом Інгві Малмстіном в Icarus Dream Suite Op. 4 (1984) твір відіграв значну роль у формуванні сучасного неокласичного металу.

Пісні — переспіви Адажіо

«Адажіо» (Наталія Валєвська)
«Anytime, Anywhere» (Сара Брайтман)
«Cold is Being» (Renaissance)
«Adagio» (Лара Фабіан, Il Divo, )
«Mientras Mi Alma Sienta» (, )
«Amore Perduto» (Хосе Каррерас)
«A Feast Of Friends» (The Doors)
«Adagio» (Деміс Руссос)
«Adagio for strings» ()
«Ave Maria» (Іван Ребров)
«Adagio» () (на 4-х мовах)
«Il diritto di amare» (, , )
«J'entends cette musique» ()
«Volte pra mim» ()
«Die kinderen van den zee» ()
«Adagio / Nütze deine Zeit» (Карел Готт)
«La musica divina» ()
«Mi parlavi adagio» (Mina)
«Icarus Dream Suite» (())
«Aamuun on aikaa tunti vain» ()
«Graveyrd Angel» ()
«Adiós a la tristeza» ()
«Enfants d'amour et d'avenir (Vivir de sueños)» ()
«Adaggio al amor» ()
«A Window Of My Dreams» ()
«Adagio» ()
«Adagio» ()
«Adagio» ()
«Ausencia» ()
«Adagio» ()
«Мгновение» (Микола Басков і )
«Habibi» (Мажида Эль-Руми)
«Don't Go Away» ()
«Shroud of false» (Anathema)
«Магия любви» ()
«Every Night» ()
«The Pyre's Song» (Dark Princess)
«Adagio» ()
«Adagio» (Ольга Чубарева)

Примітки

Wulf Dieter Lugert und Volker Schütz. Adagio à la Albinoni. // Praxis des Musikunterrichts, No.53 (Februar 1998). — S. 13-22.
Статья «Tomaso Albinoni» [ 4 листопада 2006 у Wayback Machine.] // Hutchinson Encyclopedia.
Remo Giazotto: Biography^{[недоступне посилання]} // Naxos.com
Frédéric Delaméa. Tomaso Albinoni: the forgotten venetian [ 14 жовтня 2009 у Wayback Machine.] // Goldberg Magazine. Вип. 43. — Грудень-січень 2006.

[1] Wulf Dieter Lugert und Volker Schütz. Adagio à la Albinoni. // Praxis des Musikunterrichts, No.53 (Februar 1998). — S. 13-22.

[2] Статья «Tomaso Albinoni» [ 4 листопада 2006 у Wayback Machine.] // Hutchinson Encyclopedia.

[3] Remo Giazotto: Biography^{[недоступне посилання]} // Naxos.com

[4] Frédéric Delaméa. Tomaso Albinoni: the forgotten venetian [ 14 жовтня 2009 у Wayback Machine.] // Goldberg Magazine. Вип. 43. — Грудень-січень 2006.