Кліє́нт-центро́вана терапі́я (не директивна психотерапія, англ. person-centered therapy — «людино-центрована терапія» тому інколи пишеться PCT-психотерапія) — один із різновидів сучасної психотерапії, що була розроблена американським психологом Карлом Роджерсом і застосовується в такому напрямі, як гуманістична психологія, як в самій психологічній терапії так і в консультуванні (наприклад метод ) та ставить на перше місце людину, як особистість та її самовдосконалення. Згідно з , «клієнт-центрована психотерапія — напрям, орієнтований на актуалізацію за допомогою розуміючого і глибоко особистого контакту між клієнтом і терапевтом уродженої тенденції організму і психіки до розвитку, самоорганізації і самозбереження з метою досягнення внутрішньої гармонії і задоволеності життям.»
Основні риси
Сам К. Роджерс і його колега Р. Санфорд (1985) вказали на наступні основні риси клієнт-центрованої терапії:
- Гіпотеза про те, що визначені установки психотерапевта утворюють необхідні і достатні умови терапевтичної ефективності.
- Основний акцент на феноменологічному світі клієнта (звідси визначення психотерапії як «клієнт-центрованої»).
- Терапевтичний процес орієнтований на зміни у переживаннях, на досягнення здатності більш повно жити в цей момент.
- Увага більшою мірою до процесів зміни особистості, а не до статичної структури.
- Гіпотеза про те, що одні й ті ж принципи психотерапії можна застосовувати до всіх людей, незалежно від того, до якої клінічної категорії вони віднесені — до осіб, які страждають психозами, невротиків або до психічно здорових людей.
- Інтерес до філософських проблем, що випливають з практики психотерапії.
Погляди психолога з часом дещо трансформувались, проте ключові ідеї залишились незмінними. Основна ідея особистісного контакту клієнта та психотерапевта з часом стала тільки сильніше підкреслюватись Роджерсом.
Поняття «клієнт» (особа, що отримує певні послуги, в даному разі психологічні) замість більш «медичного» — «пацієнт», теж запропонував використовувати Роджерс. Таким чином людина, що звернулась до психолога за допомогою, теж несе відповідальність за зміни, що відбуваються з ним, крім цього, вона не є об'єктом діагностування і медичного лікування. Акцент у цьому випадку робиться на допомозі клієнту. Вона проявляється в коректуванні і стимулюванні саморозвитку та самореалізації.
Створення клієнт-центрованої терапії
Карл Ренсом Роджерс почав наукову кар'єру в 1927 році в Інституті дитячого виховання в Нью-Йорку. Через рік він вступив на кафедру вивчення дітей Товариства запобігання жорстокого поводження з дітьми в Рочестері, штат Нью-Йорк. З 1940 року Роджерс обіймав посаду професора психології в університеті штату Огайо. Там він привернув увагу до своєї системи психотерапії, особливо після виходу в 1942 році книги «Консультування і психотерапія: нові концепції у практиці». З 1945 року він був виконавчим секретарем в Чиказькому університеті, а потім працював в . В 1951 році Роджерс опублікував книгу «Клієнт-центрована терапія: сучасна практика, сенс і теорія». Роджерс обіймав посаду президента Національної дослідницької ради Американської психіатричної асоціації і президента Американської психотерапевтичної академії в 1947 році. З 1966 року він працював у Центрі дослідження людини, у створенні якого брав участь.
Офіційне впровадження теорії Роджерса в психологію відбулося після його зустрічі з американськими психологами у 1940 році. У ранньому варіанті ця психотерапія, названа «недирективною психотерапією», акцент був зроблений на техніці рефлексії — словесному відображенні терапевтом почуттів клієнта («терапевтичне дзеркало»). За допомогою такого зворотного зв'язку останній отримує можливість усвідомити свої почуття і без терапевтичного керівництва, самостійно прийти до певних висновків і рішень. Мірнс (1980) вказував, що вищезгадана назва є невдалою, оскільки будь-яка психотерапія директивна за своєю суттю. В 1951 році Роджерс змінив назву терапії — вона стала іменуватися «клієнт-центрованою» або «клієнт-орієнтованою» (client-centered).
Теорія клієнт-центрованої терапії
Каліна Н. Ф. відмітила, що для даного напряму «основним рушієм позитивної динаміки терапевтичного процесу є тенденція до актуалізації і подальшої реалізації внутрішнього потенціалу особистості. Карл Роджерс розглядав людську природу з позицій цілісності і вродженої мудрості, здатної спрямувати особу на шлях зцілення. Завдання терапевта зводиться до формування умов, за яких цей потенціал може бути актуалізований, оскільки всі психологічні і соціальні перепони, які йому заважають і спонукають його звертатися за психологічною допомогою до фахівців, спричинені блокуванням прагнення актуалізації власного психічного потенціалу». Роджерс писав у своїх працях, що практично кожна людина має цей психологічний потенціал, але не у кожного виходить реалізувати його. Реалізуючи його, людина ніби підіймається на новий щабель і отримує таким чином змогу розв'язувати свої проблеми. Шлях до самореалізації людини вчений порівнював з болючими першими кроками дитини.
У будь-якому вигляді психотерапії експліцитно або імпліцитно ставиться питання про ресурси для змін клієнта. Це може бути релаксація, впевненість, спокій, розважливість тощо. Ідея полягає в тому, щоби, по-перше, знайти ресурс зміни (всередині або поза клієнтом) і, по-друге, приєднати цей ресурс до проблемного переживання. Так, наприклад, в техніці систематичної десенсибілізації універсальним ресурсом є релаксація, яка, «приєднуючись до стресогенного об'єкта, десенсибілізує його». В підході Роджерса такий ресурс задається специфічними відносинами психотерапевта з клієнтом. Аналізуючи свій відомий, знятий на плівку, випадок роботи з міс Ман, Роджерс зазначав: «…те, що клієнт переживає в терапії, — це досвід бути коханим» (Rogers, Segal, 1955).
Основні завдання і поняття
Основним завданням для психотерапевта має бути створення умов для «внутрішнього» росту клієнта. Щоб сприяти цьому психотерапевт має «відчути» проблему клієнта, для цього використовується методика «емпатичного слухання». Емпатичне розуміння сприяє подальшому спілкуванню психотерапевта і клієнта. Його можна проявити у фразах, що характеризують стан клієнта.
Важливіша не стільки точність розуміння клієнта сама по собі, а інтерес до внутрішнього світу клієнта з боку терапевта. Емпатія — це процес, в якому терапевт стає ближче до думок і почуттів клієнта. Емпатія в ширшому значенні — це розуміння емоційних станів іншої людини у формі співпереживання і співчуття. Точна емпатія — ідеальний випадок. На фізіологічному рівні емпатію розглядають, як активність мозку, що відображає стан і дії інших істот, часто описують як активність дзеркальних нейронів. Ці нейрони були вперше зареєстровані на початку 1990-х років у фронтальній корі мавп італійськими вченими Джакомо Ріццолатті, та їхніми колегами з .
Емпатія в роботах Роджерса має наступні характеристики: по-перше, збереження в емпатичному процесі власної позиції того хто відчуває емпатію, збереження психологічної дистанції між ним і тим, до кого відчувають емпатію, або, іншими словами, відсутність в емпатії ототожнення між переживаннями того, до кого відчувають емпатію, і того, хто відчуває емпатію (що, власне, і відрізняє цей процес від подібного процесу ідентифікації). По-друге, наявність в емпатії співпереживання, а не просто емоційно позитивного відношення (симпатії). По-третє, це динамічний процес, а не статичний стан.
Ще однією умовою, необхідною для зміни клієнта, служить конгруентність психотерапевта. Ідею конгруентності добре ілюструє формула дзен: «Коли я голодний, я їм; коли я втомився, я сиджу; коли я хочу спати, я сплю».
Конгруентність (лат. congruens — збіг) — рівнозначність, взаємовідповідність якісно рівноцінних станів, процесів або переживань. Конгруентність проявляється в природних реакціях що проявляються у відповідь на певні бажання людини. Процес обмеження природних імпульсів автентичного саморозкриття блокується помилковими уявленнями про власне Я. Сформульоване Роджерсом поняття «Я-концепція» стало основою клієнт-центрованої терапії. Я-концепція особистості — стійка система уявлень особистості про себе, яка ґрунтується на усвідомленні й оцінюванні своїх фізичних, характерологічних та інших властивостей; інтегрований образ власного Я, на основі якого людина формує свої стосунки з іншими людьми. Уявлення, що мають переважно когнітивний, інтелектуальний характер, можуть не відповідати власним переживанням, досвіду і відчуттю Я. Тому важливою метою психотерапії є допомога клієнтові у досягненні стану конгруентності між внутрішніми аспектами Я і Я-концепцією і за необхідності — реорганізації Я-концепції.
Неконгруентність — наявність відмінностей між усвідомленням, досвідом переживань і когнітивними складовими цього досвіду. З погляду динаміки особистісних переживань конгруентність визначає стан, у якому різноманітні психічні зусилля і процеси злагоджені між собою. Цей стан характеризується відсутністю внутрішніх директив, що визначають модус «я повинен», і домінуючою спонукальною силою щодо дій і рішень. Конгруентність особистості виражається в її здатності бути автентичною собі, тобто справжньою. Передовсім вона має бути властива особистості терапевта, що виражається в здатності передати клієнту власні почуття і переживання. Неконгруентність є проявом застою в саморозвитку, порушенням процесу інтеграції подій у досвіді.
Механізми клієнт-центрованої терапії
Сам Роджерс як механізм зміни клієнта розглядав самоактуалізуючу тенденцію. У відриві від конкретної особи клієнта і особливостей її руху в психотерапевтичному процесі важко вказати на спеціально роджеріанські процесуальні механізми змін. Це може бути як когнітивне переструктурування, так і дисоціація емоцій від когнітивної сфери, або ж розширення свідомості тощо. Завдання клієнт-центрованого терапевта полягає в тому, щоб створити умови ініціації механізму зміни клієнта. Вибір того, що буде робити клієнт в терапії, залишається за ним, наприклад коли він вибирає просто механізм катарсису (очищення), який полягає у «виговоренні» своїх проблем. Таким чином, специфічний психотерапевтичний механізм не обмежується рамками самої клієнт-центрованої терапії і її техніками. Вважають, що основною метою клієнт-центрованої терапії є об'єктивація самим клієнтом своєї проблеми та його відмежування від неї.
Техніки психотерапії
Клієнт-центрована терапія здійснюється в індивідуальній і груповій формах. Терапевтичне інтерв'ю являє собою індивідуальну форму, в рамках якої зустрічаються психотерапевт і клієнт. Групова форма представлена групами зустрічей. Слід особливо підкреслити, що техніки клієнт-центрованого підходу — це не спосіб діяння (дії), а спосіб існування з клієнтом, тому вони не можуть розглядатися окремо від необхідних і достатніх умов терапевтичної зміни. Терапевт-роджеріанець несе відповідальність тільки за свою роботу, а змінюватися чи не змінюватися — це вибір клієнта.
Консультація в даній психотерапії має такий вигляд: терапевт і клієнт сідають навпроти один одного (часто під невеликим кутом). Контакт з клієнтом встановлюється протягом перших п'яти хвилин. Якщо цього не відбувається, то, як правило, клієнт блокується. Терапевт супроводжує клієнта в його власних переживаннях. Ця терапія є центрованою на клієнта, а не на проблему. Тому немає ніякої необхідності тягнути (підштовхувати) клієнта в його проблему. Клієнт сам може вибирати предмет розмови. Підштовхування до обговорення таємної проблеми може здійснюватися і безпосередніми питаннями, і невербальними засобами (наприклад, тональними зниженнями голосу: «Я відчуваю, що вам важко (зниження тону)». При цьому зміст реакції терапевта може бути індиферентним до проблеми клієнта. Терапевту важливо показати клієнтові свою готовність працювати з ним. Терапевт повинен відчувати, чи хоче клієнт говорити про свою проблему і як довго він може це робити, і рахуватися з цим.
Деякі клієнти не в змозі сформулювати власну проблему на психотерапевтичному сеансі. Формулювання проблеми або глибинних переживань клієнта за нього, по-перше, направляє клієнта, по-друге, «затягує» клієнта в проблему, не враховує готовності клієнта увійти в проблему самостійно. Формулювання проблеми або глибинних переживань клієнта за нього призводить до того, що терапевт йде попереду клієнта, випереджає його, задає процес.
Для того, щоб здійснити конструктивні зміни в особистості клієнта Карл Роджерс запропонував шість терапевтичних умов:
- Пацієнт і психотерапевт повинні знаходитися в психологічному контакті. Роджерс постулював, що позитивної зміни не відбудеться в особистості пацієнта, якщо немає взаємин його з психотерапевтом.
- Пацієнт перебуває в стані невідповідності, він вразливий і тривожний. Це пояснюється Роджерсом як невідповідність між дійсним переживанням людини її Я-концепцією щодо цього переживання.
- Психотерапевт гармонійний або інтегрований. Це означає, що психотерапевт повинен тепло, щиро зустріти людину, створити позитивну атмосферу в їх взаєминах. Психотерапевт повинен бути відкритим для всіх переживань людини.
- Психотерапевт відчуває позитивну увагу до клієнта. Він не дає оцінок його переживань і почуттів, хвалить за ті конструктивні зміни, які відбуваються з клієнтом. Він відноситься до нього з теплом і повагою. Сеанси терапії повинні проходити в спокійній атмосфері. У клієнта ж повинна створитися впевненість в тому, що його розуміють і приймають.
- Психотерапевт відчуває емпатичне розуміння внутрішньої системи координат клієнта і прагне передати це клієнту. Терапевт повинен відчувати емпатію до клієнта, що свідчить про те, що терапевт відчуває внутрішній світ переживань, так, як ніби це його переживання і почуття.
- Повинна відбутися передача клієнту емпатійного розуміння і безумовної позитивної уваги психотерапевта. Це говорить про те, що клієнт також повинен ставитися до психотерапевта, адже саме він відповідальний за свій особистісний ріст, а психотерапевт тільки сприяє цьому росту.
Спочатку Роджерс зробив акцент на — психотерапевт віддзеркалює переживання клієнта, що дозволяє йому усвідомити свій внутрішній досвід, неузгодженість досвіду з Я-концепцією, спотворення Я-концепції. Це так званий психосоматичний резонанс. Психосоматичний резонанс — психосоматичний відгук у тілі терапевта на процеси й реакції, що відбуваються в тілесній сфері клієнта у процесі психотерапії. В останні роки в роботі Роджерса зросла частка метафор й інтуїції.
В клієнт-центрованій терапії застосовуються такі техніки:
- «Техніка вибору» — психотерапевт дає можливість клієнту самому вибрати напрямок розмови для обговорення проблеми, вибираючи нейтральну репліку у відповідь на першу фразу клієнта. Таким чином клієнт сам вибирає змінюватись йому, вирішуючи свої проблеми, чи ні.
- «Техніка повторів» — терапевт повторюючи останню репліку клієнта узагальнює сказане. Після повтореної репліки йде пауза, що спонукає клієнта продовжувати розповідь. Таким чином клієнт розуміє, що психотерапевт його слухає та розуміє.
- Досить цікавою технікою є «метафора», що може використовуватись, як разовий терапевтичний прийом, так і постійно використовуватись протягом усієї терапії. Вона допомагає клієнту зануритись у свій власний символічний пласт власної свідомості, а також абстрагуватись від матеріального світу і виразити деякі свої бажання (наприклад агресивні)в іншомовній формі.
- Також важливою технікою є «емпатичні відповіді». Емпатична відповідь — це вербалізація терапевтом світо- і самовідчуття клієнта. Емпатичні відповіді дають клієнту можливість відчути, що терапевт розуміє його стан та почуття.
Результати психотерапії
Зміни клієнта йдуть в напрямку підвищення диференціювання реакцій і безпосередності переживання почуттів. В результаті психотерапії відбуваються такі зміни:
- підвищується відкритість досвіду;
- поглиблюються переживання;
- підвищується довіра до власних проявів, до самого себе;
- формується внутрішній локус оцінки;
- посилюється готовність увійти в «процес життя»;
- поглиблюється знання про себе в процесі переживання.
З прийняттям свого досвіду і переживань завжди пов'язаний значний ризик.
Тільки невелика частина особистості его-ідентифікована, або его-синтонна, тобто належить сфері Его. Деякі особисті прояви (риси, переживання) не є его-синтонними і утворюють сфери і «симптоматика». Дуже важлива якість особистості — це готовність бути в процесі розвитку. Сам Роджерс підкреслював, що це означає здатність відмовитись від фіксованих цілей і очікувань, готовність відмовитись від власних визначень життя, що можуть обмежити саморозвиток. Структура особистості згідно з даною терапією має такий вигляд: в центрі симптоматики знаходиться «Я» і «не-Я», як дві рівнозначні частини особистості.
Результатом розвитку особистості і максимально ефективної психотерапії стає «повністю функціонуюча особистість». Концептуально це поняття означає повну конгруентність, здатність долати перешкоди і труднощі життя, творчо себе реалізувати. В результаті двадцятип'ятирічної дослідницької програми виявлено, що така особистість характеризується позитивною Я-концепцією, ефективним соціальним функціонуванням і готовністю організму реагувати на будь-які зовнішні впливи. Очевидно, що психотерапевтичний процес просуває клієнта до показників «повністю функціонуючої особистості». Але клієнт має право зупинити терапію в будь-який момент і винести з неї рівно стільки, скільки може. Тому одним з найважливіших умов зміни клієнта в терапії є його готовність до цієї зміни.
Реальна психотерапевтична практика пов'язана з тим, що клієнт-центровані терапевти діють по-різному і вносять у психотерапевтичний процес свої особливості і особистісно значущі теоретичні конструкти. Таким чином, в реальному психотерапевтичному процесі ряд психотерапевтів фасилітують в клієнті «дитину». Ідея «повністю функціонуючої особистості» може трактуватися як ідея «дитини» в сенсі натуральності, природності почуттів, життя і проявів. Це вільне вираження любові, смутку, пристрасті, печалі, тривоги, гніву тощо. Людина, «закрита» до переживання та експресії гніву, значною мірою «закрита» до переживання та експресії любові. У цьому сенсі «повністю функціонуюча особистість» близька до «генітального характеру» Вільгельма Райха. Але клієнт може не приймати таке трактування «повністю функціонуючої особистості», як і психотерапевт.
Деякі терапевти розуміють «повністю функціонуючу особистість» як «духовну розвиненість», тобто роблять акцент не на життю, природності, натуральності, а, навпаки, на розумності, всепрощенні, спокої тощо. Одним словом, поза реальним процесом психотерапевтичної взаємодії важко говорити про абстрактні механізми і нормативи психотерапевтичної зміни клієнта в рамках клієнт-центрованого підходу.
Є дані про використання деякими психоаналітиками терапії Роджерса як паліативного, симптоматичного засобу, який до того ж призначається лише при актуальних (а не інфантильних) і неглибоких неврозах і дає лише короткочасний ефект. З цим важко погодитися, позаяк терапія Роджерса орієнтована на особистість, а не на симптом. У даній терапії клієнт прогресує настільки, наскільки він готовий це зробити, тому ефект може бути перманентним, паліативним або взагалі відсутнім, втім, як і при інших видах терапії.
Клієнт-центрована терапія зараз і тенденції її розвитку
Для сучасного клієнт-центрованого підходу характерна розмитість концептуальних кордонів. Підхід Роджерса є гарною метафорою людини, і навряд чи його основні поняття («самоактуалізуюча тенденція», «повністю функціонуюча особистість», «емпатія», «безумовне позитивне ставлення до клієнта» тощо) мають теоретичний статус. Це ті квазіконцептуальні утворення, які швидше потрібно навчитися відчувати, переживати як деякі екзистенції. Їх розуміння без переживання неможливо, як неможливо чисто технічно забезпечити необхідні і достатні умови терапевтичної зміни клієнта.
Спроба додати головним «поняттям» гуманістичної психології концептуальний статус призводить до певних непорозумінь.
Інколи виникають ситуації, коли під вивіскою «клієнт-центрованої терапії» вживаються абсолютно різні, а деколи і взаємовиключні стилі і практики терапії. Критерій директивності-недирективності є певною мірою зовнішнім, він визначає лише стиль поведінки психотерапевта (жорсткий, спрямовуючий, усміхнений, привітний, батьківський, материнський і т. д.)
Другою характерною рисою сучасного клієнт-центрованого підходу є терапевтичний еклектизм. Це абсолютно нормальне явище для психотерапевтів, але воно створює низку проблем для самої психотерапії. Поєднуються абсолютно протилежні, несумісні підходи. Так, відомий голландський клієнт-центрований терапевт Йоган Гейзинга поєднує PCT-терапію з біхевіоральною.
Ще однією характерною рисою є байдужість до патогенезу та структури розладів. PCT-терапія не має списку свідчень, тобто переліку тих видів розладів, при яких вона ефективна. З'ясовується, що її використовують при розв'язанні сімейних проблем, лікуванні , межових станів і вираженої психопатології. Хоча насправді такі явища як сексуальні розлади, девіації, парафілії, неврози не піддаються лікуванню цим видом психотерапії.
Нарешті, в концепції Роджерса практично відсутній вертикальний (духовний) вимір: «Бог помер, релігія більше не говорить з людиною в сучасному світі» (Тіллі, Роджерс). Духовність редукується до системи якісних міжособистісних відносин; Бог зникає у міжособистісному просторі. «Я» прагне знайти свою істинність в міжлюдських відносин, «Я-Ти» зв'язках. Сердешність і повага, безумовно, важливі, але можуть стати штучним середовищем сурогатного спілкування, яке не знає і не бажає знати реальність. На такому конвенціональному рівні РСТ-психотерапія може бути навіть небезпечною для культури. Клієнт-центрована терапія в основному розрахована на тривалий відрізок часу, в основному, вона довготривала (в США це вважається нормою). В наш час актуальнішими є короткотривалі сеанси, бо значна частина громадян країн України не є психологізованими клієнтами, адже психотерапією в Радянському Союзі займались лише лікарі-психіатри, а отже психотерапія мала лише медичне спрямування. Більшість психологів вважає, що клієнт-центрована психотерапія в наш час переживає кризу і її теорія потребує соціокультурних змін.
Див. також
Примітки
- Каліна Н. Ф. Психотерапія. — К.:вид. «Академвидав», 2010. — 280 с.
- Роджерс К. Клиент-центрированная терапия. — М.: Рефл-бук; К.: Ваклер, 1997. — 320 с
- Роджерс К. О групповой психотерапии. — М., 1993.
- Mearns D. The Person-Centred Approach to Therapy. Paper presented at the Scottish Association for Counseling, 31st May, 1980.
- Rogers C. R. On becoming a person. — Boston, 1961.
- Хьелл Л., Зиглер Д. Теории личности. — 3-е изд. — СПб.: Питер, 2006. — 607 с.: ил. — (Серия «Мастера психологии»).
- Орлов А. Б., Хазанова М. А. Феномены эмпатии и конгруэнтности // Вопросы психологии. — 1993. — № 4, — С. 68-73.
- Роджерс К. Взгляд на психотерапию. Становление человека. — М.: Прогресс, 1994. — 478 с.
- Rogers C. R. Client-centered therapy: it current practice, implications and theory. — Boston, 1951.
- Raskin N. J., Rogers C. R. Person-centered therapy // Current Psychotherapies. — Ithaca, 1989. — 4th ed. — P. 155—194.
- Бурлачук Л., Кочарян А., Жидко М. Психотерапия. изд. «Питер» — СПб. 2003 г. — 325 с.
- Тиллих Й., Роджерс К. Диалог // Московский психотерапевтический журнал. — 1994. — № 2. — С. 143—150.
- Психіатрія: Підручник / О. К. Напрєєнко, І. Й. Влох, О. З. Голубков та ін.; За ред. О. К. Напрєєнка. — Київ: Здоров'я, 2001. — 584 с.
Бібліографія
- Бурлачук Л., Кочарян А., Жидко М. Психотерапия. изд. «Питер» — СПб. 2003 г. — 325 с.
- Каліна Н. Ф. Психотерапія. — К.:вид. «Академвидав», 2010. — 280 с.
- Психіатрія: Підручник / О. К. Напрєєнко, І. Й. Влох, О. З. Голубков та ін.; За ред. О. К. Напрєєнка. — Київ: Здоров'я, 2001. — 584 с.
- Орлов А. Б., Хазанова М. А. Феномены эмпатии и конгруэнтности // Вопросы психологии. — 1993. — № 4, — С. 68-73.
- Роджерс К. Взгляд на психотерапию. Становление человека. — М.: Прогресс, 1994. — 478 с.
- Роджерс К. Клиент-центрированная терапия. — М.: Рефл-бук; К.: Ваклер, 1997. — 320 с.
- Хьелл Л., Зиглер Д. Теории личности. — 3-е изд. — СПб.: Питер, 2006. — 607 с.: ил. — (Серия «Мастера психологии»).
- Тиллих Й., Роджерс К. Диалог // Московский психотерапевтический журнал. — 1994. — № 2. — С. 143—150.
- Роджерс К. О групповой психотерапии. — М., 1993.
- Bruno, Frank J. (1977). Client-Centered Counseling: Becoming a Person. In Human Adjustment and Personal Growth: Seven Pathways, pp. 362—370. John Wiley & Sons.
- Bozarth J. D., Brodley B. T. Client-centered Psychotherapy // Person-centered review. — 1986. — Vol. 1. — № 3. — P. 262—271.
- Bozarth J. D. The evolution of Carl Rogers as a therapist // Person-centered review. — 1990. — Vol. 5. — № 4. — P. 386—393.
- Cooper, M., O'Hara, M, Schmid, P., and Wyatt, G. (2007). The Handbook of person-centered psychotherapy and counseling. London: Palgrave MacMillan.
- Devonshire Ch. M. Person-centered theory // The person-centered approach and cross-cultural communication: An international review. — Vol. 1. — Dublin, 1991. — P.15-42.
- Hopper P. P., Rogers М. Е., Lee L. A. Carl Rogers: reflections on his life // Journal of Counseling and Development. — 1984. — № 63. — P. 14-63.
- Meador B. D., Rogers C. R. Person-centered therapy // Current Psychotherapies / R. J. Corsini (ed.). — Ithaca, 1984. — P. 142—195.
- Mearns D. The Person-Centred Approach to Therapy. Paper presented at the Scottish Association for Counseling, 31st May, 1980.
- Raskin N. The concept of the self in client-centered therapy and the person-centered approach, 1940—1980. The report presented at the department of Psychiatry's Grand Rounds conference. Northwestern University medical school. — Chicago, 1980.
- Raskin N. J., Rogers C. R. Person-centered therapy // Current Psychotherapies. — Ithaca, 1989. — 4th ed. — P. 155—194.
- Rogers C. R. Counseling and Psychotherapy. — Boston, 1942.
- Rogers C. R. Client-centered therapy: it current practice, implications and theory. — Boston, 1951.
- Rogers C. R., Dymond R. E. Psychotherapy and personality change. — Chicago, 1954.
- Rogers C. R., Segal R. H. Psychotherapy in process, the case of miss Mun (film). — Pittsburgh, 1955.
- Rogers C. R. The necessary and sufficient condition of personality change // Journal of Consulting Psychology. — 1957. — № 21. — P. 95-103.
- Rogers C. R. A theory of personality and interpersonal relationships as developed in the client-centered framework // A study of a science. Vol. 3. Formulation of the person and social context. — New York, 1959. — P. 184—256.
- Rogers C. R. On becoming a person. — Boston, 1961.
- Rogers C. R. Freedom to learn: A review of what education might become. — Columbus, 1969.
- Rogers C. R. Carl Rogers on encounter groups. — New York, 1970.
- Rogers C. R. A way of being. — Boston, 1970.
- Rogers C. R., Segal R. H. Psychotherapy in process the case of Miss Mun (film). — Pittsburgh, 1955.
- Strupp H. H. An objective comparison of Rogerian and Psychoanalytic techniques // Journal of Consulting Psychology. — 1955. — Vol. 19. — № 1. — P. 1-7.
- Zimring F. Something about the therapist // Five therapists and a client. — New York, 1991. — P. 59-96.
Посилання
- Інформація про Карла Роджерса на сайті «Психологос» [ 27 травня 2012 у Wayback Machine.]
- Американська психологічна асоціація [ 25 березня 2016 у Wayback Machine.]
- Гуманістична психотерапія [ 5 березня 2016 у Wayback Machine.]
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
U Vikipediyi ye statti pro inshi znachennya cogo termina Kliyent znachennya Kliye nt centro vana terapi ya ne direktivna psihoterapiya angl person centered therapy lyudino centrovana terapiya tomu inkoli pishetsya PCT psihoterapiya odin iz riznovidiv suchasnoyi psihoterapiyi sho bula rozroblena amerikanskim psihologom Karlom Rodzhersom i zastosovuyetsya v takomu napryami yak gumanistichna psihologiya yak v samij psihologichnij terapiyi tak i v konsultuvanni napriklad metod ta stavit na pershe misce lyudinu yak osobistist ta yiyi samovdoskonalennya Zgidno z kliyent centrovana psihoterapiya napryam oriyentovanij na aktualizaciyu za dopomogoyu rozumiyuchogo i gliboko osobistogo kontaktu mizh kliyentom i terapevtom urodzhenoyi tendenciyi organizmu i psihiki do rozvitku samoorganizaciyi i samozberezhennya z metoyu dosyagnennya vnutrishnoyi garmoniyi i zadovolenosti zhittyam Osnovni risiKarl Rodzhers odin iz zasnovnikiv i lideriv gumanistichnoyi psihologiyi i tvorec kliyent centrovanoyi terapiyi Sam K Rodzhers i jogo kolega R Sanford 1985 vkazali na nastupni osnovni risi kliyent centrovanoyi terapiyi Gipoteza pro te sho viznacheni ustanovki psihoterapevta utvoryuyut neobhidni i dostatni umovi terapevtichnoyi efektivnosti Osnovnij akcent na fenomenologichnomu sviti kliyenta zvidsi viznachennya psihoterapiyi yak kliyent centrovanoyi Terapevtichnij proces oriyentovanij na zmini u perezhivannyah na dosyagnennya zdatnosti bilsh povno zhiti v cej moment Uvaga bilshoyu miroyu do procesiv zmini osobistosti a ne do statichnoyi strukturi Gipoteza pro te sho odni j ti zh principi psihoterapiyi mozhna zastosovuvati do vsih lyudej nezalezhno vid togo do yakoyi klinichnoyi kategoriyi voni vidneseni do osib yaki strazhdayut psihozami nevrotikiv abo do psihichno zdorovih lyudej Interes do filosofskih problem sho viplivayut z praktiki psihoterapiyi Poglyadi psihologa z chasom desho transformuvalis prote klyuchovi ideyi zalishilis nezminnimi Osnovna ideya osobistisnogo kontaktu kliyenta ta psihoterapevta z chasom stala tilki silnishe pidkreslyuvatis Rodzhersom Ponyattya kliyent osoba sho otrimuye pevni poslugi v danomu razi psihologichni zamist bilsh medichnogo paciyent tezh zaproponuvav vikoristovuvati Rodzhers Takim chinom lyudina sho zvernulas do psihologa za dopomogoyu tezh nese vidpovidalnist za zmini sho vidbuvayutsya z nim krim cogo vona ne ye ob yektom diagnostuvannya i medichnogo likuvannya Akcent u comu vipadku robitsya na dopomozi kliyentu Vona proyavlyayetsya v korektuvanni i stimulyuvanni samorozvitku ta samorealizaciyi Stvorennya kliyent centrovanoyi terapiyiKarl Rensom Rodzhers pochav naukovu kar yeru v 1927 roci v Instituti dityachogo vihovannya v Nyu Jorku Cherez rik vin vstupiv na kafedru vivchennya ditej Tovaristva zapobigannya zhorstokogo povodzhennya z ditmi v Rochesteri shtat Nyu Jork Z 1940 roku Rodzhers obijmav posadu profesora psihologiyi v universiteti shtatu Ogajo Tam vin privernuv uvagu do svoyeyi sistemi psihoterapiyi osoblivo pislya vihodu v 1942 roci knigi Konsultuvannya i psihoterapiya novi koncepciyi u praktici Z 1945 roku vin buv vikonavchim sekretarem v Chikazkomu universiteti a potim pracyuvav v V 1951 roci Rodzhers opublikuvav knigu Kliyent centrovana terapiya suchasna praktika sens i teoriya Rodzhers obijmav posadu prezidenta Nacionalnoyi doslidnickoyi radi Amerikanskoyi psihiatrichnoyi asociaciyi i prezidenta Amerikanskoyi psihoterapevtichnoyi akademiyi v 1947 roci Z 1966 roku vin pracyuvav u Centri doslidzhennya lyudini u stvorenni yakogo brav uchast Oficijne vprovadzhennya teoriyi Rodzhersa v psihologiyu vidbulosya pislya jogo zustrichi z amerikanskimi psihologami u 1940 roci U rannomu varianti cya psihoterapiya nazvana nedirektivnoyu psihoterapiyeyu akcent buv zroblenij na tehnici refleksiyi slovesnomu vidobrazhenni terapevtom pochuttiv kliyenta terapevtichne dzerkalo Za dopomogoyu takogo zvorotnogo zv yazku ostannij otrimuye mozhlivist usvidomiti svoyi pochuttya i bez terapevtichnogo kerivnictva samostijno prijti do pevnih visnovkiv i rishen Mirns 1980 vkazuvav sho vishezgadana nazva ye nevdaloyu oskilki bud yaka psihoterapiya direktivna za svoyeyu suttyu V 1951 roci Rodzhers zminiv nazvu terapiyi vona stala imenuvatisya kliyent centrovanoyu abo kliyent oriyentovanoyu client centered Teoriya kliyent centrovanoyi terapiyiKalina N F vidmitila sho dlya danogo napryamu osnovnim rushiyem pozitivnoyi dinamiki terapevtichnogo procesu ye tendenciya do aktualizaciyi i podalshoyi realizaciyi vnutrishnogo potencialu osobistosti Karl Rodzhers rozglyadav lyudsku prirodu z pozicij cilisnosti i vrodzhenoyi mudrosti zdatnoyi spryamuvati osobu na shlyah zcilennya Zavdannya terapevta zvoditsya do formuvannya umov za yakih cej potencial mozhe buti aktualizovanij oskilki vsi psihologichni i socialni pereponi yaki jomu zavazhayut i sponukayut jogo zvertatisya za psihologichnoyu dopomogoyu do fahivciv sprichineni blokuvannyam pragnennya aktualizaciyi vlasnogo psihichnogo potencialu Rodzhers pisav u svoyih pracyah sho praktichno kozhna lyudina maye cej psihologichnij potencial ale ne u kozhnogo vihodit realizuvati jogo Realizuyuchi jogo lyudina nibi pidijmayetsya na novij shabel i otrimuye takim chinom zmogu rozv yazuvati svoyi problemi Shlyah do samorealizaciyi lyudini vchenij porivnyuvav z bolyuchimi pershimi krokami ditini U bud yakomu viglyadi psihoterapiyi eksplicitno abo implicitno stavitsya pitannya pro resursi dlya zmin kliyenta Ce mozhe buti relaksaciya vpevnenist spokij rozvazhlivist tosho Ideya polyagaye v tomu shobi po pershe znajti resurs zmini vseredini abo poza kliyentom i po druge priyednati cej resurs do problemnogo perezhivannya Tak napriklad v tehnici sistematichnoyi desensibilizaciyi universalnim resursom ye relaksaciya yaka priyednuyuchis do stresogennogo ob yekta desensibilizuye jogo V pidhodi Rodzhersa takij resurs zadayetsya specifichnimi vidnosinami psihoterapevta z kliyentom Analizuyuchi svij vidomij znyatij na plivku vipadok roboti z mis Man Rodzhers zaznachav te sho kliyent perezhivaye v terapiyi ce dosvid buti kohanim Rogers Segal 1955 Osnovni zavdannya i ponyattya Osnovnim zavdannyam dlya psihoterapevta maye buti stvorennya umov dlya vnutrishnogo rostu kliyenta Shob spriyati comu psihoterapevt maye vidchuti problemu kliyenta dlya cogo vikoristovuyetsya metodika empatichnogo sluhannya Empatichne rozuminnya spriyaye podalshomu spilkuvannyu psihoterapevta i kliyenta Jogo mozhna proyaviti u frazah sho harakterizuyut stan kliyenta Vazhlivisha ne stilki tochnist rozuminnya kliyenta sama po sobi a interes do vnutrishnogo svitu kliyenta z boku terapevta Empatiya ce proces v yakomu terapevt staye blizhche do dumok i pochuttiv kliyenta Empatiya v shirshomu znachenni ce rozuminnya emocijnih staniv inshoyi lyudini u formi spivperezhivannya i spivchuttya Tochna empatiya idealnij vipadok Na fiziologichnomu rivni empatiyu rozglyadayut yak aktivnist mozku sho vidobrazhaye stan i diyi inshih istot chasto opisuyut yak aktivnist dzerkalnih nejroniv Ci nejroni buli vpershe zareyestrovani na pochatku 1990 h rokiv u frontalnij kori mavp italijskimi vchenimi Dzhakomo Riccolatti ta yihnimi kolegami z Empatiya v robotah Rodzhersa maye nastupni harakteristiki po pershe zberezhennya v empatichnomu procesi vlasnoyi poziciyi togo hto vidchuvaye empatiyu zberezhennya psihologichnoyi distanciyi mizh nim i tim do kogo vidchuvayut empatiyu abo inshimi slovami vidsutnist v empatiyi ototozhnennya mizh perezhivannyami togo do kogo vidchuvayut empatiyu i togo hto vidchuvaye empatiyu sho vlasne i vidriznyaye cej proces vid podibnogo procesu identifikaciyi Po druge nayavnist v empatiyi spivperezhivannya a ne prosto emocijno pozitivnogo vidnoshennya simpatiyi Po tretye ce dinamichnij proces a ne statichnij stan She odniyeyu umovoyu neobhidnoyu dlya zmini kliyenta sluzhit kongruentnist psihoterapevta Ideyu kongruentnosti dobre ilyustruye formula dzen Koli ya golodnij ya yim koli ya vtomivsya ya sidzhu koli ya hochu spati ya splyu simvol dzen Kongruentnist lat congruens zbig rivnoznachnist vzayemovidpovidnist yakisno rivnocinnih staniv procesiv abo perezhivan Kongruentnist proyavlyayetsya v prirodnih reakciyah sho proyavlyayutsya u vidpovid na pevni bazhannya lyudini Proces obmezhennya prirodnih impulsiv avtentichnogo samorozkrittya blokuyetsya pomilkovimi uyavlennyami pro vlasne Ya Sformulovane Rodzhersom ponyattya Ya koncepciya stalo osnovoyu kliyent centrovanoyi terapiyi Ya koncepciya osobistosti stijka sistema uyavlen osobistosti pro sebe yaka gruntuyetsya na usvidomlenni j ocinyuvanni svoyih fizichnih harakterologichnih ta inshih vlastivostej integrovanij obraz vlasnogo Ya na osnovi yakogo lyudina formuye svoyi stosunki z inshimi lyudmi Uyavlennya sho mayut perevazhno kognitivnij intelektualnij harakter mozhut ne vidpovidati vlasnim perezhivannyam dosvidu i vidchuttyu Ya Tomu vazhlivoyu metoyu psihoterapiyi ye dopomoga kliyentovi u dosyagnenni stanu kongruentnosti mizh vnutrishnimi aspektami Ya i Ya koncepciyeyu i za neobhidnosti reorganizaciyi Ya koncepciyi Nekongruentnist nayavnist vidminnostej mizh usvidomlennyam dosvidom perezhivan i kognitivnimi skladovimi cogo dosvidu Z poglyadu dinamiki osobistisnih perezhivan kongruentnist viznachaye stan u yakomu riznomanitni psihichni zusillya i procesi zlagodzheni mizh soboyu Cej stan harakterizuyetsya vidsutnistyu vnutrishnih direktiv sho viznachayut modus ya povinen i dominuyuchoyu sponukalnoyu siloyu shodo dij i rishen Kongruentnist osobistosti virazhayetsya v yiyi zdatnosti buti avtentichnoyu sobi tobto spravzhnoyu Peredovsim vona maye buti vlastiva osobistosti terapevta sho virazhayetsya v zdatnosti peredati kliyentu vlasni pochuttya i perezhivannya Nekongruentnist ye proyavom zastoyu v samorozvitku porushennyam procesu integraciyi podij u dosvidi Mehanizmi kliyent centrovanoyi terapiyi Sam Rodzhers yak mehanizm zmini kliyenta rozglyadav samoaktualizuyuchu tendenciyu U vidrivi vid konkretnoyi osobi kliyenta i osoblivostej yiyi ruhu v psihoterapevtichnomu procesi vazhko vkazati na specialno rodzherianski procesualni mehanizmi zmin Ce mozhe buti yak kognitivne perestrukturuvannya tak i disociaciya emocij vid kognitivnoyi sferi abo zh rozshirennya svidomosti tosho Zavdannya kliyent centrovanogo terapevta polyagaye v tomu shob stvoriti umovi iniciaciyi mehanizmu zmini kliyenta Vibir togo sho bude robiti kliyent v terapiyi zalishayetsya za nim napriklad koli vin vibiraye prosto mehanizm katarsisu ochishennya yakij polyagaye u vigovorenni svoyih problem Takim chinom specifichnij psihoterapevtichnij mehanizm ne obmezhuyetsya ramkami samoyi kliyent centrovanoyi terapiyi i yiyi tehnikami Vvazhayut sho osnovnoyu metoyu kliyent centrovanoyi terapiyi ye ob yektivaciya samim kliyentom svoyeyi problemi ta jogo vidmezhuvannya vid neyi Tehniki psihoterapiyiKliyent centrovana terapiya zdijsnyuyetsya v individualnij i grupovij formah Terapevtichne interv yu yavlyaye soboyu individualnu formu v ramkah yakoyi zustrichayutsya psihoterapevt i kliyent Grupova forma predstavlena grupami zustrichej Slid osoblivo pidkresliti sho tehniki kliyent centrovanogo pidhodu ce ne sposib diyannya diyi a sposib isnuvannya z kliyentom tomu voni ne mozhut rozglyadatisya okremo vid neobhidnih i dostatnih umov terapevtichnoyi zmini Terapevt rodzherianec nese vidpovidalnist tilki za svoyu robotu a zminyuvatisya chi ne zminyuvatisya ce vibir kliyenta Konsultaciya v danij psihoterapiyi maye takij viglyad terapevt i kliyent sidayut navproti odin odnogo chasto pid nevelikim kutom Kontakt z kliyentom vstanovlyuyetsya protyagom pershih p yati hvilin Yaksho cogo ne vidbuvayetsya to yak pravilo kliyent blokuyetsya Terapevt suprovodzhuye kliyenta v jogo vlasnih perezhivannyah Cya terapiya ye centrovanoyu na kliyenta a ne na problemu Tomu nemaye niyakoyi neobhidnosti tyagnuti pidshtovhuvati kliyenta v jogo problemu Kliyent sam mozhe vibirati predmet rozmovi Pidshtovhuvannya do obgovorennya tayemnoyi problemi mozhe zdijsnyuvatisya i bezposerednimi pitannyami i neverbalnimi zasobami napriklad tonalnimi znizhennyami golosu Ya vidchuvayu sho vam vazhko znizhennya tonu Pri comu zmist reakciyi terapevta mozhe buti indiferentnim do problemi kliyenta Terapevtu vazhlivo pokazati kliyentovi svoyu gotovnist pracyuvati z nim Terapevt povinen vidchuvati chi hoche kliyent govoriti pro svoyu problemu i yak dovgo vin mozhe ce robiti i rahuvatisya z cim Deyaki kliyenti ne v zmozi sformulyuvati vlasnu problemu na psihoterapevtichnomu seansi Formulyuvannya problemi abo glibinnih perezhivan kliyenta za nogo po pershe napravlyaye kliyenta po druge zatyaguye kliyenta v problemu ne vrahovuye gotovnosti kliyenta uvijti v problemu samostijno Formulyuvannya problemi abo glibinnih perezhivan kliyenta za nogo prizvodit do togo sho terapevt jde poperedu kliyenta viperedzhaye jogo zadaye proces Dlya togo shob zdijsniti konstruktivni zmini v osobistosti kliyenta Karl Rodzhers zaproponuvav shist terapevtichnih umov Paciyent i psihoterapevt povinni znahoditisya v psihologichnomu kontakti Rodzhers postulyuvav sho pozitivnoyi zmini ne vidbudetsya v osobistosti paciyenta yaksho nemaye vzayemin jogo z psihoterapevtom Paciyent perebuvaye v stani nevidpovidnosti vin vrazlivij i trivozhnij Ce poyasnyuyetsya Rodzhersom yak nevidpovidnist mizh dijsnim perezhivannyam lyudini yiyi Ya koncepciyeyu shodo cogo perezhivannya Psihoterapevt garmonijnij abo integrovanij Ce oznachaye sho psihoterapevt povinen teplo shiro zustriti lyudinu stvoriti pozitivnu atmosferu v yih vzayeminah Psihoterapevt povinen buti vidkritim dlya vsih perezhivan lyudini Psihoterapevt vidchuvaye pozitivnu uvagu do kliyenta Vin ne daye ocinok jogo perezhivan i pochuttiv hvalit za ti konstruktivni zmini yaki vidbuvayutsya z kliyentom Vin vidnositsya do nogo z teplom i povagoyu Seansi terapiyi povinni prohoditi v spokijnij atmosferi U kliyenta zh povinna stvoritisya vpevnenist v tomu sho jogo rozumiyut i prijmayut Psihoterapevt vidchuvaye empatichne rozuminnya vnutrishnoyi sistemi koordinat kliyenta i pragne peredati ce kliyentu Terapevt povinen vidchuvati empatiyu do kliyenta sho svidchit pro te sho terapevt vidchuvaye vnutrishnij svit perezhivan tak yak nibi ce jogo perezhivannya i pochuttya Povinna vidbutisya peredacha kliyentu empatijnogo rozuminnya i bezumovnoyi pozitivnoyi uvagi psihoterapevta Ce govorit pro te sho kliyent takozh povinen stavitisya do psihoterapevta adzhe same vin vidpovidalnij za svij osobistisnij rist a psihoterapevt tilki spriyaye comu rostu Spochatku Rodzhers zrobiv akcent na psihoterapevt viddzerkalyuye perezhivannya kliyenta sho dozvolyaye jomu usvidomiti svij vnutrishnij dosvid neuzgodzhenist dosvidu z Ya koncepciyeyu spotvorennya Ya koncepciyi Ce tak zvanij psihosomatichnij rezonans Psihosomatichnij rezonans psihosomatichnij vidguk u tili terapevta na procesi j reakciyi sho vidbuvayutsya v tilesnij sferi kliyenta u procesi psihoterapiyi V ostanni roki v roboti Rodzhersa zrosla chastka metafor j intuyiciyi V kliyent centrovanij terapiyi zastosovuyutsya taki tehniki Tehnika viboru psihoterapevt daye mozhlivist kliyentu samomu vibrati napryamok rozmovi dlya obgovorennya problemi vibirayuchi nejtralnu repliku u vidpovid na pershu frazu kliyenta Takim chinom kliyent sam vibiraye zminyuvatis jomu virishuyuchi svoyi problemi chi ni Tehnika povtoriv terapevt povtoryuyuchi ostannyu repliku kliyenta uzagalnyuye skazane Pislya povtorenoyi repliki jde pauza sho sponukaye kliyenta prodovzhuvati rozpovid Takim chinom kliyent rozumiye sho psihoterapevt jogo sluhaye ta rozumiye Dosit cikavoyu tehnikoyu ye metafora sho mozhe vikoristovuvatis yak razovij terapevtichnij prijom tak i postijno vikoristovuvatis protyagom usiyeyi terapiyi Vona dopomagaye kliyentu zanuritis u svij vlasnij simvolichnij plast vlasnoyi svidomosti a takozh abstraguvatis vid materialnogo svitu i viraziti deyaki svoyi bazhannya napriklad agresivni v inshomovnij formi Takozh vazhlivoyu tehnikoyu ye empatichni vidpovidi Empatichna vidpovid ce verbalizaciya terapevtom svito i samovidchuttya kliyenta Empatichni vidpovidi dayut kliyentu mozhlivist vidchuti sho terapevt rozumiye jogo stan ta pochuttya Rezultati psihoterapiyiZmini kliyenta jdut v napryamku pidvishennya diferenciyuvannya reakcij i bezposerednosti perezhivannya pochuttiv V rezultati psihoterapiyi vidbuvayutsya taki zmini pidvishuyetsya vidkritist dosvidu pogliblyuyutsya perezhivannya pidvishuyetsya dovira do vlasnih proyaviv do samogo sebe formuyetsya vnutrishnij lokus ocinki posilyuyetsya gotovnist uvijti v proces zhittya pogliblyuyetsya znannya pro sebe v procesi perezhivannya Z prijnyattyam svogo dosvidu i perezhivan zavzhdi pov yazanij znachnij rizik Tilki nevelika chastina osobistosti ego identifikovana abo ego sintonna tobto nalezhit sferi Ego Deyaki osobisti proyavi risi perezhivannya ne ye ego sintonnimi i utvoryuyut sferi i simptomatika Duzhe vazhliva yakist osobistosti ce gotovnist buti v procesi rozvitku Sam Rodzhers pidkreslyuvav sho ce oznachaye zdatnist vidmovitis vid fiksovanih cilej i ochikuvan gotovnist vidmovitis vid vlasnih viznachen zhittya sho mozhut obmezhiti samorozvitok Struktura osobistosti zgidno z danoyu terapiyeyu maye takij viglyad v centri simptomatiki znahoditsya Ya i ne Ya yak dvi rivnoznachni chastini osobistosti Rezultatom rozvitku osobistosti i maksimalno efektivnoyi psihoterapiyi staye povnistyu funkcionuyucha osobistist Konceptualno ce ponyattya oznachaye povnu kongruentnist zdatnist dolati pereshkodi i trudnoshi zhittya tvorcho sebe realizuvati V rezultati dvadcyatip yatirichnoyi doslidnickoyi programi viyavleno sho taka osobistist harakterizuyetsya pozitivnoyu Ya koncepciyeyu efektivnim socialnim funkcionuvannyam i gotovnistyu organizmu reaguvati na bud yaki zovnishni vplivi Ochevidno sho psihoterapevtichnij proces prosuvaye kliyenta do pokaznikiv povnistyu funkcionuyuchoyi osobistosti Ale kliyent maye pravo zupiniti terapiyu v bud yakij moment i vinesti z neyi rivno stilki skilki mozhe Tomu odnim z najvazhlivishih umov zmini kliyenta v terapiyi ye jogo gotovnist do ciyeyi zmini Vilgelm Rajh Realna psihoterapevtichna praktika pov yazana z tim sho kliyent centrovani terapevti diyut po riznomu i vnosyat u psihoterapevtichnij proces svoyi osoblivosti i osobistisno znachushi teoretichni konstrukti Takim chinom v realnomu psihoterapevtichnomu procesi ryad psihoterapevtiv fasilituyut v kliyenti ditinu Ideya povnistyu funkcionuyuchoyi osobistosti mozhe traktuvatisya yak ideya ditini v sensi naturalnosti prirodnosti pochuttiv zhittya i proyaviv Ce vilne virazhennya lyubovi smutku pristrasti pechali trivogi gnivu tosho Lyudina zakrita do perezhivannya ta ekspresiyi gnivu znachnoyu miroyu zakrita do perezhivannya ta ekspresiyi lyubovi U comu sensi povnistyu funkcionuyucha osobistist blizka do genitalnogo harakteru Vilgelma Rajha Ale kliyent mozhe ne prijmati take traktuvannya povnistyu funkcionuyuchoyi osobistosti yak i psihoterapevt Deyaki terapevti rozumiyut povnistyu funkcionuyuchu osobistist yak duhovnu rozvinenist tobto roblyat akcent ne na zhittyu prirodnosti naturalnosti a navpaki na rozumnosti vseproshenni spokoyi tosho Odnim slovom poza realnim procesom psihoterapevtichnoyi vzayemodiyi vazhko govoriti pro abstraktni mehanizmi i normativi psihoterapevtichnoyi zmini kliyenta v ramkah kliyent centrovanogo pidhodu Ye dani pro vikoristannya deyakimi psihoanalitikami terapiyi Rodzhersa yak paliativnogo simptomatichnogo zasobu yakij do togo zh priznachayetsya lishe pri aktualnih a ne infantilnih i neglibokih nevrozah i daye lishe korotkochasnij efekt Z cim vazhko pogoditisya pozayak terapiya Rodzhersa oriyentovana na osobistist a ne na simptom U danij terapiyi kliyent progresuye nastilki naskilki vin gotovij ce zrobiti tomu efekt mozhe buti permanentnim paliativnim abo vzagali vidsutnim vtim yak i pri inshih vidah terapiyi Kliyent centrovana terapiya zaraz i tendenciyi yiyi rozvitkuDlya suchasnogo kliyent centrovanogo pidhodu harakterna rozmitist konceptualnih kordoniv Pidhid Rodzhersa ye garnoyu metaforoyu lyudini i navryad chi jogo osnovni ponyattya samoaktualizuyucha tendenciya povnistyu funkcionuyucha osobistist empatiya bezumovne pozitivne stavlennya do kliyenta tosho mayut teoretichnij status Ce ti kvazikonceptualni utvorennya yaki shvidshe potribno navchitisya vidchuvati perezhivati yak deyaki ekzistenciyi Yih rozuminnya bez perezhivannya nemozhlivo yak nemozhlivo chisto tehnichno zabezpechiti neobhidni i dostatni umovi terapevtichnoyi zmini kliyenta Sproba dodati golovnim ponyattyam gumanistichnoyi psihologiyi konceptualnij status prizvodit do pevnih neporozumin Inkoli vinikayut situaciyi koli pid viviskoyu kliyent centrovanoyi terapiyi vzhivayutsya absolyutno rizni a dekoli i vzayemoviklyuchni stili i praktiki terapiyi Kriterij direktivnosti nedirektivnosti ye pevnoyu miroyu zovnishnim vin viznachaye lishe stil povedinki psihoterapevta zhorstkij spryamovuyuchij usmihnenij privitnij batkivskij materinskij i t d Jogan Gejzinga Drugoyu harakternoyu risoyu suchasnogo kliyent centrovanogo pidhodu ye terapevtichnij eklektizm Ce absolyutno normalne yavishe dlya psihoterapevtiv ale vono stvoryuye nizku problem dlya samoyi psihoterapiyi Poyednuyutsya absolyutno protilezhni nesumisni pidhodi Tak vidomij gollandskij kliyent centrovanij terapevt Jogan Gejzinga poyednuye PCT terapiyu z bihevioralnoyu She odniyeyu harakternoyu risoyu ye bajduzhist do patogenezu ta strukturi rozladiv PCT terapiya ne maye spisku svidchen tobto pereliku tih vidiv rozladiv pri yakih vona efektivna Z yasovuyetsya sho yiyi vikoristovuyut pri rozv yazanni simejnih problem likuvanni mezhovih staniv i virazhenoyi psihopatologiyi Hocha naspravdi taki yavisha yak seksualni rozladi deviaciyi parafiliyi nevrozi ne piddayutsya likuvannyu cim vidom psihoterapiyi Nareshti v koncepciyi Rodzhersa praktichno vidsutnij vertikalnij duhovnij vimir Bog pomer religiya bilshe ne govorit z lyudinoyu v suchasnomu sviti Tilli Rodzhers Duhovnist redukuyetsya do sistemi yakisnih mizhosobistisnih vidnosin Bog znikaye u mizhosobistisnomu prostori Ya pragne znajti svoyu istinnist v mizhlyudskih vidnosin Ya Ti zv yazkah Serdeshnist i povaga bezumovno vazhlivi ale mozhut stati shtuchnim seredovishem surogatnogo spilkuvannya yake ne znaye i ne bazhaye znati realnist Na takomu konvencionalnomu rivni RST psihoterapiya mozhe buti navit nebezpechnoyu dlya kulturi Kliyent centrovana terapiya v osnovnomu rozrahovana na trivalij vidrizok chasu v osnovnomu vona dovgotrivala v SShA ce vvazhayetsya normoyu V nash chas aktualnishimi ye korotkotrivali seansi bo znachna chastina gromadyan krayin Ukrayini ne ye psihologizovanimi kliyentami adzhe psihoterapiyeyu v Radyanskomu Soyuzi zajmalis lishe likari psihiatri a otzhe psihoterapiya mala lishe medichne spryamuvannya Bilshist psihologiv vvazhaye sho kliyent centrovana psihoterapiya v nash chas perezhivaye krizu i yiyi teoriya potrebuye sociokulturnih zmin Div takozhArtterapiya Gumanistichna psihologiya Knigolikuvannya Pozitivna psihoterapiya Pravoslavna psihoterapiya Racionalno emocijno povedinkova terapiya Regresivna terapiyaPrimitkiKalina N F Psihoterapiya K vid Akademvidav 2010 280 s Rodzhers K Klient centrirovannaya terapiya M Refl buk K Vakler 1997 320 s Rodzhers K O gruppovoj psihoterapii M 1993 Mearns D The Person Centred Approach to Therapy Paper presented at the Scottish Association for Counseling 31st May 1980 Rogers C R On becoming a person Boston 1961 Hell L Zigler D Teorii lichnosti 3 e izd SPb Piter 2006 607 s il Seriya Mastera psihologii Orlov A B Hazanova M A Fenomeny empatii i kongruentnosti Voprosy psihologii 1993 4 S 68 73 Rodzhers K Vzglyad na psihoterapiyu Stanovlenie cheloveka M Progress 1994 478 s Rogers C R Client centered therapy it current practice implications and theory Boston 1951 Raskin N J Rogers C R Person centered therapy Current Psychotherapies Ithaca 1989 4th ed P 155 194 Burlachuk L Kocharyan A Zhidko M Psihoterapiya izd Piter SPb 2003 g 325 s Tillih J Rodzhers K Dialog Moskovskij psihoterapevticheskij zhurnal 1994 2 S 143 150 Psihiatriya Pidruchnik O K Napryeyenko I J Vloh O Z Golubkov ta in Za red O K Napryeyenka Kiyiv Zdorov ya 2001 584 s BibliografiyaBurlachuk L Kocharyan A Zhidko M Psihoterapiya izd Piter SPb 2003 g 325 s Kalina N F Psihoterapiya K vid Akademvidav 2010 280 s Psihiatriya Pidruchnik O K Napryeyenko I J Vloh O Z Golubkov ta in Za red O K Napryeyenka Kiyiv Zdorov ya 2001 584 s Orlov A B Hazanova M A Fenomeny empatii i kongruentnosti Voprosy psihologii 1993 4 S 68 73 Rodzhers K Vzglyad na psihoterapiyu Stanovlenie cheloveka M Progress 1994 478 s Rodzhers K Klient centrirovannaya terapiya M Refl buk K Vakler 1997 320 s Hell L Zigler D Teorii lichnosti 3 e izd SPb Piter 2006 607 s il Seriya Mastera psihologii Tillih J Rodzhers K Dialog Moskovskij psihoterapevticheskij zhurnal 1994 2 S 143 150 Rodzhers K O gruppovoj psihoterapii M 1993 Bruno Frank J 1977 Client Centered Counseling Becoming a Person In Human Adjustment and Personal Growth Seven Pathways pp 362 370 John Wiley amp Sons Bozarth J D Brodley B T Client centered Psychotherapy Person centered review 1986 Vol 1 3 P 262 271 Bozarth J D The evolution of Carl Rogers as a therapist Person centered review 1990 Vol 5 4 P 386 393 Cooper M O Hara M Schmid P and Wyatt G 2007 The Handbook of person centered psychotherapy and counseling London Palgrave MacMillan Devonshire Ch M Person centered theory The person centered approach and cross cultural communication An international review Vol 1 Dublin 1991 P 15 42 Hopper P P Rogers M E Lee L A Carl Rogers reflections on his life Journal of Counseling and Development 1984 63 P 14 63 Meador B D Rogers C R Person centered therapy Current Psychotherapies R J Corsini ed Ithaca 1984 P 142 195 Mearns D The Person Centred Approach to Therapy Paper presented at the Scottish Association for Counseling 31st May 1980 Raskin N The concept of the self in client centered therapy and the person centered approach 1940 1980 The report presented at the department of Psychiatry s Grand Rounds conference Northwestern University medical school Chicago 1980 Raskin N J Rogers C R Person centered therapy Current Psychotherapies Ithaca 1989 4th ed P 155 194 Rogers C R Counseling and Psychotherapy Boston 1942 Rogers C R Client centered therapy it current practice implications and theory Boston 1951 Rogers C R Dymond R E Psychotherapy and personality change Chicago 1954 Rogers C R Segal R H Psychotherapy in process the case of miss Mun film Pittsburgh 1955 Rogers C R The necessary and sufficient condition of personality change Journal of Consulting Psychology 1957 21 P 95 103 Rogers C R A theory of personality and interpersonal relationships as developed in the client centered framework A study of a science Vol 3 Formulation of the person and social context New York 1959 P 184 256 Rogers C R On becoming a person Boston 1961 Rogers C R Freedom to learn A review of what education might become Columbus 1969 Rogers C R Carl Rogers on encounter groups New York 1970 Rogers C R A way of being Boston 1970 Rogers C R Segal R H Psychotherapy in process the case of Miss Mun film Pittsburgh 1955 Strupp H H An objective comparison of Rogerian and Psychoanalytic techniques Journal of Consulting Psychology 1955 Vol 19 1 P 1 7 Zimring F Something about the therapist Five therapists and a client New York 1991 P 59 96 PosilannyaInformaciya pro Karla Rodzhersa na sajti Psihologos 27 travnya 2012 u Wayback Machine Amerikanska psihologichna asociaciya 25 bereznya 2016 u Wayback Machine Gumanistichna psihoterapiya 5 bereznya 2016 u Wayback Machine