Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Ніколсон Філіп Д Ніколсон англ Philip D Nicholson нар 1951 австралійсь

Філ Ніколсон

Філ Ніколсон
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Ніколсон.

Філіп Д. Ніколсон (англ. Philip D. Nicholson; нар. 1951) — австралійський планетолог, професор астрономії в Корнелльському університеті, головний редактор журналу «Icarus» (1998 по 2018).

Філ Ніколсон
Народився1951
Країнаimage США
Діяльністьастроном
ЗакладКорнелльський університет
Нагороди

d (2019)

Кар'єра

Ніколсон здобув ступінь доктора філософії від Каліфорнійського технологічного інституту в 1979 році. Його дослідження зосереджені на двох основних напрямах: орбітальна динаміка планетних кілець і дослідження інфрачервоних спостережень планет, їхніх супутників і кілець. Його робота включала дослідження систем кілець Сатурна, Урана та Нептуна за допомогою спостережень «Вояджера» та наземних спостережень покриттів зір. За допомогою 5-метрового в Паломарській обсерваторії він спостерігав кілька малих супутників Юпітера і Сатурна, відкритих космічним кораблем «Вояджер». Він досліджував динаміку планетної системи навколо пульсара PSR 1257 + 12 та еволюцію обертання природних супутників. Також Ніколсон вивчав зодіакальні пилові смуги, відкриті інфрачервоним супутником IRAS у 1983 році.

Спільно з колегами з Канади та Гарварду він брав участь у відкритті багатьох зовнішніх супутників Урана, Сатурна та Нептуна. Ніколсон був членом наукової групи Visual Infrared Mapping Spectrometer під час космічної місії Кассіні–Гюйгенс до Сатурна, а також був керівником групи астрономів Корнелла та Каліфорнійського технологічного інституту, які вивчали падіння комети Шумейкерів-Леві 9 на Юпітер у липні 1994 року за допомогою телескопа Гейла.

Він працював у комітетах з вивчення планет і Місяця та з астрономії та астрофізики , у комітетах із розподілу часу для Повітряної обсерваторії Койпера та космічного телескопа Габбл, а також у науково-консультативних комітетах Аресібо та IPAC. Він є співавтором оглядових статей про динаміку планетних кілець і системи кілець Урана та Нептуна.

Відзнаки

1998 року на його честь було названо астероїд 7220 Філніколсон, відкритий Едвардом Бовеллом на станції Андерсон-Меса в 1981 році.

У 2019 році Ніколсон отримав «за заслуги в планетних науках» як головний редактор журналу «Icarus».

У 2020 році він був обраний почесним членом (англ. Legacy Fellow) Американського астрономічного товариства.

Примітки

  1. Past Icarus Editorial Board Members | Division for Planetary Sciences. dps.aas.org.
  2. Rasio, F. A.; Nicholson, P. D.; Shapiro, S. L.; and Teukolsky, S. A.; «An Observational Test for the Existence of a Planetary System Orbiting PSR1257 + 12.» Nature 355, 325—326 (1992)
  3. Gladman, Brett J.; Nicholson, Philip D.; Burns, Joseph A.; Kavelaars, Jj; Marsden, Brian G.; Williams, Gareth V. та ін. (April 1998). (PDF). Nature. 392 (6679): 897—899. Bibcode:1998Natur.392..897G. doi:10.1038/31890. S2CID 4315601. Архів оригіналу (PDF) за 10 січня 2020. Процитовано 4 May 2017.
  4. Gladman, B.; Kavelaars, JJ; Holman, M.; Petit, J.-M.; Scholl, H.; Nicholson, P. та ін. (September 2000). NOTE: The Discovery of Uranus XIX, XX, and XXI [ Erratum: 2000Icar..148..320G ]. Icarus. 147 (1): 320—324. Bibcode:2000Icar..147..320G. doi:10.1006/icar.2000.6463.
  5. Gladman, B. J.; Nicholson, P. D.; Burns, J. A.; Kavelaars, J. J.; Marsden, B. G.; Holman, M. J.; ; ; Petit, J.-M.; Jacobson, R. A.; and Gray, W. J.; Discovery of 12 satellites of Saturn exhibiting orbital clustering, Nature, 412 (July 12. 2001), pp. 163—166
  6. Schmadel, Lutz D. (2007). (7220) Philnicholson. Dictionary of Minor Planet Names – (7220) Philnicholson. Springer Berlin Heidelberg. с. 584. doi:10.1007/978-3-540-29925-7_6362. ISBN .
  7. MPC/MPO/MPS Archive. Minor Planet Center. Процитовано 4 May 2017.
  8. 2019 Prize Recipients | Division for Planetary Sciences. dps.aas.org. Процитовано 31 травня 2019.
  9. AAS Fellows. AAS. Процитовано 30 September 2020.

Посилання

  • Веб-сторінка Філа Ніколсона в Корнельському університеті

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

U Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej iz prizvishem Nikolson Filip D Nikolson angl Philip D Nicholson nar 1951 avstralijskij planetolog profesor astronomiyi v Kornellskomu universiteti golovnij redaktor zhurnalu Icarus 1998 po 2018 Fil NikolsonNarodivsya1951Krayina SShADiyalnistastronomZakladKornellskij universitetNagorodid 2019 Kar yeraNikolson zdobuv stupin doktora filosofiyi vid Kalifornijskogo tehnologichnogo institutu v 1979 roci Jogo doslidzhennya zoseredzheni na dvoh osnovnih napryamah orbitalna dinamika planetnih kilec i doslidzhennya infrachervonih sposterezhen planet yihnih suputnikiv i kilec Jogo robota vklyuchala doslidzhennya sistem kilec Saturna Urana ta Neptuna za dopomogoyu sposterezhen Voyadzhera ta nazemnih sposterezhen pokrittiv zir Za dopomogoyu 5 metrovogo v Palomarskij observatoriyi vin sposterigav kilka malih suputnikiv Yupitera i Saturna vidkritih kosmichnim korablem Voyadzher Vin doslidzhuvav dinamiku planetnoyi sistemi navkolo pulsara PSR 1257 12 ta evolyuciyu obertannya prirodnih suputnikiv Takozh Nikolson vivchav zodiakalni pilovi smugi vidkriti infrachervonim suputnikom IRAS u 1983 roci Spilno z kolegami z Kanadi ta Garvardu vin brav uchast u vidkritti bagatoh zovnishnih suputnikiv Urana Saturna ta Neptuna Nikolson buv chlenom naukovoyi grupi Visual Infrared Mapping Spectrometer pid chas kosmichnoyi misiyi Kassini Gyujgens do Saturna a takozh buv kerivnikom grupi astronomiv Kornella ta Kalifornijskogo tehnologichnogo institutu yaki vivchali padinnya kometi Shumejkeriv Levi 9 na Yupiter u lipni 1994 roku za dopomogoyu teleskopa Gejla Vin pracyuvav u komitetah z vivchennya planet i Misyacya ta z astronomiyi ta astrofiziki u komitetah iz rozpodilu chasu dlya Povitryanoyi observatoriyi Kojpera ta kosmichnogo teleskopa Gabbl a takozh u naukovo konsultativnih komitetah Aresibo ta IPAC Vin ye spivavtorom oglyadovih statej pro dinamiku planetnih kilec i sistemi kilec Urana ta Neptuna Vidznaki1998 roku na jogo chest bulo nazvano asteroyid 7220 Filnikolson vidkritij Edvardom Bovellom na stanciyi Anderson Mesa v 1981 roci U 2019 roci Nikolson otrimav za zaslugi v planetnih naukah yak golovnij redaktor zhurnalu Icarus U 2020 roci vin buv obranij pochesnim chlenom angl Legacy Fellow Amerikanskogo astronomichnogo tovaristva PrimitkiPast Icarus Editorial Board Members Division for Planetary Sciences dps aas org Rasio F A Nicholson P D Shapiro S L and Teukolsky S A An Observational Test for the Existence of a Planetary System Orbiting PSR1257 12 Nature 355 325 326 1992 Gladman Brett J Nicholson Philip D Burns Joseph A Kavelaars Jj Marsden Brian G Williams Gareth V ta in April 1998 PDF Nature 392 6679 897 899 Bibcode 1998Natur 392 897G doi 10 1038 31890 S2CID 4315601 Arhiv originalu PDF za 10 sichnya 2020 Procitovano 4 May 2017 Gladman B Kavelaars JJ Holman M Petit J M Scholl H Nicholson P ta in September 2000 NOTE The Discovery of Uranus XIX XX and XXI Erratum 2000Icar 148 320G Icarus 147 1 320 324 Bibcode 2000Icar 147 320G doi 10 1006 icar 2000 6463 Gladman B J Nicholson P D Burns J A Kavelaars J J Marsden B G Holman M J Petit J M Jacobson R A and Gray W J Discovery of 12 satellites of Saturn exhibiting orbital clustering Nature 412 July 12 2001 pp 163 166 Schmadel Lutz D 2007 7220 Philnicholson Dictionary of Minor Planet Names 7220 Philnicholson Springer Berlin Heidelberg s 584 doi 10 1007 978 3 540 29925 7 6362 ISBN 978 3 540 00238 3 MPC MPO MPS Archive Minor Planet Center Procitovano 4 May 2017 2019 Prize Recipients Division for Planetary Sciences dps aas org Procitovano 31 travnya 2019 AAS Fellows AAS Procitovano 30 September 2020 PosilannyaVeb storinka Fila Nikolsona v Kornelskomu universiteti

Дата публікації:
Топ