Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
«Екстрафон» — фірма грамзапису, що працювала в Києві у 1911—1919 роках, випускала платівки з етикетками «Екстрафон» та «Артистотипія».
| Экстрафон | |
|---|---|
| Тип | акціонерне товариство |
| Організаційно-правова форма господарювання | акціонерне товариство |
| Галузь | звукозапис |
| Засновано | 1911 |
| Засновник(и) | Їндржих Їндржишек |
| Закриття (ліквідація) | 1919 |
| Причина закриття | експропріація майна радянською владою |
| Штаб-квартира | Київ |
| Територія діяльності | Російська імперія |
| Ключові особи | Ї. Їндржишек, Е. Гессе, Я. І. Берквіць |
| Продукція | грамплатівки, грамофони |
| Співробітники | 12—40 (без робітників Чеської обозної фабрики) |
 Екстрафон у Вікісховищі | |
Передісторія й зведення фабрики
Наприкінці XIX — на початку XX ст. у Києві працював великий магазин «Депо музичних інструментів Г. І. Їндржишека» зі своїми майстернями з ремонту та виготовлення музичних інструментів. У 1902 році в магазині відкрився нотний відділ, а з 1903 почали продаватися грамофони й грамплатівки. У 1909 році до Києва з Петербурга прибув голова невеликої німецької торгової фірми «Інтернаціональ Екстра-Рекорд» Ернест Гессе. Гессе разом з власником музичного «Депо» «російським чехом» Їндржихом (Генріхом Ігнатієвичем) Їндржишеком відкрили на Хрещатику студію звукозапису. Воскові матриці, зроблені київським відділенням «Інтернаціональ Екстра-Рекорд» негайно вирушали в Берлін, де знаходилося виробництво грамплатівок. Транспортні витрати підприємства були великі, а попит на платівки значно перевищував пропозицію, терміни виконання замовлень затримувалися, тому компаньйони вирішили побудувати фабрику грамплатівок в Києві. Було вибрано місце на Шулявці, де в той час знаходилася велика колонія чеських іммігрантів, багато з яких працювали на заводі Гретера і Криванека (нині — завод «ПКМЗ»).
2 липня 1910 Їндржишек звернувся за дозволом на будівництво фабрики, і 24 вересня його було отримано. Фундамент фабрики урочисто закладений за адресою Друга Дачна лінія, № 5 (нині вул. Сім'ї Бродських, № 31-33). Архітектори будівлі фабрики — Філіп Краус і Бедрих Кораб. У фундамент було закладено скляну посудину із запечатаним в неї листом Їндржишека до нащадків, при перебудові будівлі в 1965 або 1966 році цей лист було знайдено. До червня 1911 року головний корпус був майже готовий, нова фабрика зареєстрована під назвою «Екстрафон». У ніч на 8 (за іншим джерелом 12) червня сталася пожежа, яка завдала збитків на суму близько 150 000 рублів, була знищена значна частина звукозаписів. Вважається, що після цього випадку Е. Гессе втратив інтерес до підприємства і продав своє майно, що вціліло, Їндржишеку, проте відомі архівні документи, згідно з якими компаньйони продовжували володіти акціонерним капіталом порівну. Фабрика не була застрахована, оскільки адміністративно перебувала за межами території Києва, до того ж страхові компанії відмовлялися страхувати вогненебезпечне підприємство. Їндржишек вклав у справу ще 50 000 рублів і відновив роботи з обладнання фабрики. Ще однією перешкодою для відкриття виробництва стало звернення до влади власників шулявських дач — вони боялися нових пожеж і просили закрити підприємство. Попри це, в жовтні було отримано дозвіл на продовження будівництва з умовою обладнання фабрики паровими котлами, а потім нафтовими двигунами для зменшення забруднення повітря.
Наприкінці 1911 року в «Депо музичних інструментів» відбувся перший розпродаж грамплатівок, виготовлених на фабриці «Екстрафон» з уцілілих після пожежі матриць «Інтернаціональ Екстра-Рекорд». Перші платівки діаметром 25 см продавалися за ціною 1 рубль, а односторонні діаметром 28 см — по 50 копійок. Одночасно почали випуск рекламного журналу «Платівка», а незабаром при фабриці відкрилася власна студія звукозапису.
Робота підприємства
На момент відкриття на фабриці працювало 12—20 чоловік, було 2 двигуна потужністю 7 і 20 к.с., паровий котел, електродвигуни, валки для змішування маси, 2 токарних верстата. Окрім головного корпусу та допоміжних приміщень, в окремому будинку було житлове приміщення на трьох осіб.
На фабриці випускалися платівки двох серій — «Артистотипія» (до 1911 року виходила під маркою «Інтернаціональ Екстра-Рекорд») — з записами головним чином оперних арій, і «Екстрафон» — з менш академічним репертуаром: танцювальна, народна музика, романси, арії з оперет. Однією з перших на студію була запрошена молода київська співачка Ковальчевська, яку за характером виконання порівнюють з Надією Плевицькою.
Для управління й розвитку виробництва був потрібний фахівець, оскільки німці, що налагодили роботу фабрики виїхали. На посаду такого фахівця восени 1912 року був запрошений з Москви керуючий фірми «Метрополь-Рекорд» Яків Іванович Берквіць, якому ставлять у заслугу подальший успіх підприємства. Київські газети тих років називають Берквіця керуючим «Екстрафона». Колекціонер грамплатівок і фахівець з історії звукозапису А. І. Желєзний вважає, що Берквіцю вдалося знайти першокласного інженера-звукотехніка, прізвище якого йому не вдалося встановити. Фахівець з історії Києва М. О. Рибаков, працюючи з матеріалами Державного архіву Києва, не знайшов підтвердження того, що Берквіць займав посаду керуючого «Екстрафона». В платіжних документах є численні записи про виплати не «керуючому», а «техніку Берквіцю за звукозапис». Ймовірно, він все ж таки був тим самим першокласним інженером-звукотехніком. Також Рибаков припускає, що звукотехніком міг бути дехто Колтунов, який регулярно отримував від «Екстрафона» відносно великі виплати.
Репертуар платівок, що випускались «Екстрафоном» був досить широкий. У жовтні 1912 року вийшли перші шлягери або, як їх тоді називали, «бойовики», з яких особливою популярністю користувалася пісня «Гриша уезжает». Записувалися оперні та камерні співаки — О. І. Каміонський, , деякі артисти записувалися анонімно. Встановлено, що «невідомим баритоном», записи якого користувалися особливим попитом, був Г. А. Бакланов, який мав контракт з фірмою «Грамофон», що забороняв йому записи в інших компаніях. Популярними були платівки в із записами співачки М. А. Емської, скрипаля М. Г. Ерденко.
У 1912 році вперше випущені платівки з українською музикою — народними піснями, танцями, піснями на слова Т. Г. Шевченка та інших авторів. Першими з них були сім пісень у виконанні хору М. А. Надєждинського, 6 пісень тенора І. Є. Гриценка та 6 пісень сопрано О. Д. Петляш. (Записи О. Д. Петляш у фортепіанному супроводі М. В. Лисенка виконувалися й раніше на студії «Інтернаціональ Екстра-Рекорд», декілька з них були розшукані А. І. Желєзним та передані у фонди будинку-музею М. В. Лисенка) З цього моменту «Екстрафон» продовжує випускати записи українською мовою, а також чеської, грузинської музики та пісень «татарською» (азербайджанською) мовою. (Підприємства Їндржишека мали відділення в декількох містах Російської імперії, у тому числі в Баку, відоме прізвище азербайджанського агента «Екстрафону» — Агаджанов). У 1913 році серія «Артистотипія» почала випускатися у вигляді 30-сантиметрових платівок-«гігантів».
Якість звукозапису сучасники оцінювали як досконалу, оформлялися платівки етикетками з фотопортретами артистів. Вироблялися на фабриці й грамофонні апарати.
Спочатку «Екстрафон» не сприймали як серйозного конкурента великим російським і закордонним фірмам грамзапису, і 1912—1913 роки дійсно були для підприємства невдалими. Однак власники, незважаючи на збитки, продовжували розширювати виробництво, робили великі закупівлі матеріалів — шелаку, міді, хімікатів для гальванічного процесу. Фірма мала свого агента в Уральську який, ймовірно, відповідав за доставку сировини. З 1913 до 1915 року кількість гідравлічних пресів збільшилася з 6 до 12, матриць для платівок — з 2142 до 3349, на складі фабрики наприкінці 1913 року було 27 001 платівка, а через рік — 37760. У 1915—1916 роках потужність фабрики сягала 500 000 платівок на рік. Чисельність персоналу, однак, не була значно збільшена: у 1915 році на підприємстві було близько 30 робітників і 10—11 службовців, більшість працівників були чехи. Капітал акціонерного товариства становив за станом на 1 січня 1913 року — 59 482 рубля, на 1 січня 1914 року — 35 311 рублів, ще через рік — 35 968 рублів.
«Екстрафон» в роки Першої світової війни
З початком війни Ї. Їндржишек став активно брати участь у політичному житті чехів, що знаходились на території Росії. Під його керівництвом з перших же днів війни було організовано прийом добровольців у батальйон «Чеська Дружина» — один з перших чехословацьких легіонів. Не залишився осторонь від подій і «Екстрафон». Фірма почала випускати платівки з воєнними та патріотичними піснями, які відразу отримали величезну популярність і розходилися за короткий час накладами до 70 тисяч («Повесть о юном прапорщике»). Назви деяких з цих пісень: «Георгиевский кавалер», «Памяти лётчика Нестерова», «Страдания Сербии», «Подвиг Алексея Макухи», «Смерть героя», «Гусары-усачи». Випуск нових платівок «Екстрафону» порівнювали з надходженням фронтових новин.
Більшістю грамофонних фірм у Росії володіли німці, і під час війни їх підприємства закривалися, власники виїжджали або були заарештовані як вороги. Незабаром в країні залишилося всього чотири виробника платівок, з яких тільки дві були резидентами російської імперії — «Екстрафон» та фабрика (колишній «Метрополь-Рекорд»).
Навесні 1915 року, у зв'язку з німецьким наступом в Галичині, київські підприємці припиняли виробництво і починали евакуювати обладнання. Ї. Їндржишек у цей час продовжував віддавати розпорядження про закупівлю матеріалів для «Екстрафона», за його прикладом промисловці припинили евакуацію. Тоді ж інженер Станіслав Гоужвіць запропонував Їндржишеку відкрити виробництво підвод для потреб російської армії. Був зібраний стартовий капітал, і на території «Екстрафона» за три місяці розгорнуто виробництво. Нове підприємство стало називатися «Чеською обозною фабрикою», або «Возовкою», до роботи на ньому залучили близько 150 полонених австрійських чехів. Полонені утримувались у важких умовах у Дарницькому таборі. Товариство ім. Я. А. Коменського, головою якого також був Їндржишек, сприяло їх звільненню та призначенню на заводи, їм видавалися документи для вільного пересування по місту. Полонених не дозволялося використовувати на військових роботах, і робітники обозної фабрики для конспірації значилися пожежними «Екстрафона». Хоча полонені й були найдешевшою робочою силою, після табору вони погоджувалися працювати за мінімальну платню, «Возовка» була більше соціальним підприємством, ніж прибутковим. Керував виробництвом інженер В. Кашпар, який в 1907 році облаштував на Шулявці парк «Стромовка».
Тільки навесні 1916 року вийшов офіційний дозвіл використовувати полонених у військовій промисловості. Робітників на фабриці стало 300, їм збільшили заробітну платню. Обозній фабриці надавав сприяння генерал М. О. Ходорович, помічник головного начальника Київського військового округу. Восени 1916 року для «Возовки» побудована власна лісопилка на вул. Дмитрівській, а на Деміївці на вул. Совській — відкриті автомайстерні на базі колишньої фірми «Лаурин и Клемент».
Наприкінці 1917 — на початку 1918 рр. виробництво зупинено через брак сировини, у 1919 році обладнання фабрики було експропрійовано більшовиками. Останній раз в архівних документах фабрика згадується у жовтні 1919 року, коли її майно було застраховано строком на 1 рік в страховій компанії «Хвиля». (Їндржишек у червні 1919 року вже виїхав до Чехії). З 1922 року на території фабрики працювали майстерні, вагова фабрика (з 1928 року — Київський завод вагів), потім завод порційних автоматів. У 1975 році завод перетворено у виробниче об'єднання ВЕДА («Вагові електронні дозуючі автомати»).
Література
- Железный Анатолий. Летопись деятельности в России граммофонной компании «Экстрафон» 1910—1917 [ 15 грудня 2013 у Wayback Machine.]
- Рибаков М. О. Невідомі та маловідомі сторінки історії Києва. — Київ : Кий, 1997. — С. 295—309. — .
- Железный А. И. Наш друг — грампластинка. — Київ, 1989.
- Александр Тихонов. Пластинки старого Киева // Звукорежиссёр. — Москва, 2003. — Вип. 4. з джерела 16 березня 2012. Процитовано 27 січня 2011.
- Александр и Дина Муратовы. Йиндржих Йиндржишек или Генрих Игнатьевич. Некоронованный король русских чехов // Русское слово. — Прага, 2009. — Вип. 7—8, 9, 10.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Ekstrafon firma gramzapisu sho pracyuvala v Kiyevi u 1911 1919 rokah vipuskala plativki z etiketkami Ekstrafon ta Artistotipiya EkstrafonEkstrafonTipakcionerne tovaristvoOrganizacijno pravova forma gospodaryuvannyaakcionerne tovaristvoGaluzzvukozapisZasnovano1911Zasnovnik i Yindrzhih YindrzhishekZakrittya likvidaciya 1919Prichina zakrittyaekspropriaciya majna radyanskoyu vladoyuShtab kvartiraKiyivTeritoriya diyalnostiRosijska imperiyaKlyuchovi osobiYi Yindrzhishek E Gesse Ya I BerkvicProdukciyagramplativki gramofoniSpivrobitniki12 40 bez robitnikiv Cheskoyi oboznoyi fabriki Ekstrafon u VikishovishiPeredistoriya j zvedennya fabrikiEtiketka plativki Artistotipiya iz zapisomEtiketka plativki Artistotipiya iz zapisom Olgi Monskoyi Naprikinci XIX na pochatku XX st u Kiyevi pracyuvav velikij magazin Depo muzichnih instrumentiv G I Yindrzhisheka zi svoyimi majsternyami z remontu ta vigotovlennya muzichnih instrumentiv U 1902 roci v magazini vidkrivsya notnij viddil a z 1903 pochali prodavatisya gramofoni j gramplativki U 1909 roci do Kiyeva z Peterburga pribuv golova nevelikoyi nimeckoyi torgovoyi firmi Internacional Ekstra Rekord Ernest Gesse Gesse razom z vlasnikom muzichnogo Depo rosijskim chehom Yindrzhihom Genrihom Ignatiyevichem Yindrzhishekom vidkrili na Hreshatiku studiyu zvukozapisu Voskovi matrici zrobleni kiyivskim viddilennyam Internacional Ekstra Rekord negajno virushali v Berlin de znahodilosya virobnictvo gramplativok Transportni vitrati pidpriyemstva buli veliki a popit na plativki znachno perevishuvav propoziciyu termini vikonannya zamovlen zatrimuvalisya tomu kompanjoni virishili pobuduvati fabriku gramplativok v Kiyevi Bulo vibrano misce na Shulyavci de v toj chas znahodilasya velika koloniya cheskih immigrantiv bagato z yakih pracyuvali na zavodi Gretera i Krivaneka nini zavod PKMZ 2 lipnya 1910 Yindrzhishek zvernuvsya za dozvolom na budivnictvo fabriki i 24 veresnya jogo bulo otrimano Fundament fabriki urochisto zakladenij za adresoyu Druga Dachna liniya 5 nini vul Sim yi Brodskih 31 33 Arhitektori budivli fabriki Filip Kraus i Bedrih Korab U fundament bulo zakladeno sklyanu posudinu iz zapechatanim v neyi listom Yindrzhisheka do nashadkiv pri perebudovi budivli v 1965 abo 1966 roci cej list bulo znajdeno Do chervnya 1911 roku golovnij korpus buv majzhe gotovij nova fabrika zareyestrovana pid nazvoyu Ekstrafon U nich na 8 za inshim dzherelom 12 chervnya stalasya pozhezha yaka zavdala zbitkiv na sumu blizko 150 000 rubliv bula znishena znachna chastina zvukozapisiv Vvazhayetsya sho pislya cogo vipadku E Gesse vtrativ interes do pidpriyemstva i prodav svoye majno sho vcililo Yindrzhisheku prote vidomi arhivni dokumenti zgidno z yakimi kompanjoni prodovzhuvali voloditi akcionernim kapitalom porivnu Fabrika ne bula zastrahovana oskilki administrativno perebuvala za mezhami teritoriyi Kiyeva do togo zh strahovi kompaniyi vidmovlyalisya strahuvati vognenebezpechne pidpriyemstvo Yindrzhishek vklav u spravu she 50 000 rubliv i vidnoviv roboti z obladnannya fabriki She odniyeyu pereshkodoyu dlya vidkrittya virobnictva stalo zvernennya do vladi vlasnikiv shulyavskih dach voni boyalisya novih pozhezh i prosili zakriti pidpriyemstvo Popri ce v zhovtni bulo otrimano dozvil na prodovzhennya budivnictva z umovoyu obladnannya fabriki parovimi kotlami a potim naftovimi dvigunami dlya zmenshennya zabrudnennya povitrya Naprikinci 1911 roku v Depo muzichnih instrumentiv vidbuvsya pershij rozprodazh gramplativok vigotovlenih na fabrici Ekstrafon z ucililih pislya pozhezhi matric Internacional Ekstra Rekord Pershi plativki diametrom 25 sm prodavalisya za cinoyu 1 rubl a odnostoronni diametrom 28 sm po 50 kopijok Odnochasno pochali vipusk reklamnogo zhurnalu Plativka a nezabarom pri fabrici vidkrilasya vlasna studiya zvukozapisu Robota pidpriyemstvaYindrzhih Yindrzhishek foto 1888 roku Na moment vidkrittya na fabrici pracyuvalo 12 20 cholovik bulo 2 dviguna potuzhnistyu 7 i 20 k s parovij kotel elektrodviguni valki dlya zmishuvannya masi 2 tokarnih verstata Okrim golovnogo korpusu ta dopomizhnih primishen v okremomu budinku bulo zhitlove primishennya na troh osib Na fabrici vipuskalisya plativki dvoh serij Artistotipiya do 1911 roku vihodila pid markoyu Internacional Ekstra Rekord z zapisami golovnim chinom opernih arij i Ekstrafon z mensh akademichnim repertuarom tancyuvalna narodna muzika romansi ariyi z operet Odniyeyu z pershih na studiyu bula zaproshena moloda kiyivska spivachka Kovalchevska yaku za harakterom vikonannya porivnyuyut z Nadiyeyu Plevickoyu Dlya upravlinnya j rozvitku virobnictva buv potribnij fahivec oskilki nimci sho nalagodili robotu fabriki viyihali Na posadu takogo fahivcya voseni 1912 roku buv zaproshenij z Moskvi keruyuchij firmi Metropol Rekord Yakiv Ivanovich Berkvic yakomu stavlyat u zaslugu podalshij uspih pidpriyemstva Kiyivski gazeti tih rokiv nazivayut Berkvicya keruyuchim Ekstrafona Kolekcioner gramplativok i fahivec z istoriyi zvukozapisu A I Zhelyeznij vvazhaye sho Berkvicyu vdalosya znajti pershoklasnogo inzhenera zvukotehnika prizvishe yakogo jomu ne vdalosya vstanoviti Fahivec z istoriyi Kiyeva M O Ribakov pracyuyuchi z materialami Derzhavnogo arhivu Kiyeva ne znajshov pidtverdzhennya togo sho Berkvic zajmav posadu keruyuchogo Ekstrafona V platizhnih dokumentah ye chislenni zapisi pro viplati ne keruyuchomu a tehniku Berkvicyu za zvukozapis Jmovirno vin vse zh taki buv tim samim pershoklasnim inzhenerom zvukotehnikom Takozh Ribakov pripuskaye sho zvukotehnikom mig buti dehto Koltunov yakij regulyarno otrimuvav vid Ekstrafona vidnosno veliki viplati Repertuar plativok sho vipuskalis Ekstrafonom buv dosit shirokij U zhovtni 1912 roku vijshli pershi shlyageri abo yak yih todi nazivali bojoviki z yakih osoblivoyu populyarnistyu koristuvalasya pisnya Grisha uezzhaet Zapisuvalisya operni ta kamerni spivaki O I Kamionskij deyaki artisti zapisuvalisya anonimno Vstanovleno sho nevidomim baritonom zapisi yakogo koristuvalisya osoblivim popitom buv G A Baklanov yakij mav kontrakt z firmoyu Gramofon sho zaboronyav jomu zapisi v inshih kompaniyah Populyarnimi buli plativki v iz zapisami spivachki M A Emskoyi skripalya M G Erdenko Obkladinka katalogu plativok bakinskogo viddilennya Ekstrafonu U 1912 roci vpershe vipusheni plativki z ukrayinskoyu muzikoyu narodnimi pisnyami tancyami pisnyami na slova T G Shevchenka ta inshih avtoriv Pershimi z nih buli sim pisen u vikonanni horu M A Nadyezhdinskogo 6 pisen tenora I Ye Gricenka ta 6 pisen soprano O D Petlyash Zapisi O D Petlyash u fortepiannomu suprovodi M V Lisenka vikonuvalisya j ranishe na studiyi Internacional Ekstra Rekord dekilka z nih buli rozshukani A I Zhelyeznim ta peredani u fondi budinku muzeyu M V Lisenka Z cogo momentu Ekstrafon prodovzhuye vipuskati zapisi ukrayinskoyu movoyu a takozh cheskoyi gruzinskoyi muziki ta pisen tatarskoyu azerbajdzhanskoyu movoyu Pidpriyemstva Yindrzhisheka mali viddilennya v dekilkoh mistah Rosijskoyi imperiyi u tomu chisli v Baku vidome prizvishe azerbajdzhanskogo agenta Ekstrafonu Agadzhanov U 1913 roci seriya Artistotipiya pochala vipuskatisya u viglyadi 30 santimetrovih plativok gigantiv Yakist zvukozapisu suchasniki ocinyuvali yak doskonalu oformlyalisya plativki etiketkami z fotoportretami artistiv Viroblyalisya na fabrici j gramofonni aparati Spochatku Ekstrafon ne sprijmali yak serjoznogo konkurenta velikim rosijskim i zakordonnim firmam gramzapisu i 1912 1913 roki dijsno buli dlya pidpriyemstva nevdalimi Odnak vlasniki nezvazhayuchi na zbitki prodovzhuvali rozshiryuvati virobnictvo robili veliki zakupivli materialiv shelaku midi himikativ dlya galvanichnogo procesu Firma mala svogo agenta v Uralsku yakij jmovirno vidpovidav za dostavku sirovini Z 1913 do 1915 roku kilkist gidravlichnih presiv zbilshilasya z 6 do 12 matric dlya plativok z 2142 do 3349 na skladi fabriki naprikinci 1913 roku bulo 27 001 plativka a cherez rik 37760 U 1915 1916 rokah potuzhnist fabriki syagala 500 000 plativok na rik Chiselnist personalu odnak ne bula znachno zbilshena u 1915 roci na pidpriyemstvi bulo blizko 30 robitnikiv i 10 11 sluzhbovciv bilshist pracivnikiv buli chehi Kapital akcionernogo tovaristva stanoviv za stanom na 1 sichnya 1913 roku 59 482 rublya na 1 sichnya 1914 roku 35 311 rubliv she cherez rik 35 968 rubliv Ekstrafon v roki Pershoyi svitovoyi vijniZ pochatkom vijni Yi Yindrzhishek stav aktivno brati uchast u politichnomu zhitti chehiv sho znahodilis na teritoriyi Rosiyi Pid jogo kerivnictvom z pershih zhe dniv vijni bulo organizovano prijom dobrovolciv u bataljon Cheska Druzhina odin z pershih chehoslovackih legioniv Ne zalishivsya ostoron vid podij i Ekstrafon Firma pochala vipuskati plativki z voyennimi ta patriotichnimi pisnyami yaki vidrazu otrimali velicheznu populyarnist i rozhodilisya za korotkij chas nakladami do 70 tisyach Povest o yunom praporshike Nazvi deyakih z cih pisen Georgievskij kavaler Pamyati lyotchika Nesterova Stradaniya Serbii Podvig Alekseya Makuhi Smert geroya Gusary usachi Vipusk novih plativok Ekstrafonu porivnyuvali z nadhodzhennyam frontovih novin Bilshistyu gramofonnih firm u Rosiyi volodili nimci i pid chas vijni yih pidpriyemstva zakrivalisya vlasniki viyizhdzhali abo buli zaareshtovani yak vorogi Nezabarom v krayini zalishilosya vsogo chotiri virobnika plativok z yakih tilki dvi buli rezidentami rosijskoyi imperiyi Ekstrafon ta fabrika kolishnij Metropol Rekord Navesni 1915 roku u zv yazku z nimeckim nastupom v Galichini kiyivski pidpriyemci pripinyali virobnictvo i pochinali evakuyuvati obladnannya Yi Yindrzhishek u cej chas prodovzhuvav viddavati rozporyadzhennya pro zakupivlyu materialiv dlya Ekstrafona za jogo prikladom promislovci pripinili evakuaciyu Todi zh inzhener Stanislav Gouzhvic zaproponuvav Yindrzhisheku vidkriti virobnictvo pidvod dlya potreb rosijskoyi armiyi Buv zibranij startovij kapital i na teritoriyi Ekstrafona za tri misyaci rozgornuto virobnictvo Nove pidpriyemstvo stalo nazivatisya Cheskoyu oboznoyu fabrikoyu abo Vozovkoyu do roboti na nomu zaluchili blizko 150 polonenih avstrijskih chehiv Poloneni utrimuvalis u vazhkih umovah u Darnickomu tabori Tovaristvo im Ya A Komenskogo golovoyu yakogo takozh buv Yindrzhishek spriyalo yih zvilnennyu ta priznachennyu na zavodi yim vidavalisya dokumenti dlya vilnogo peresuvannya po mistu Polonenih ne dozvolyalosya vikoristovuvati na vijskovih robotah i robitniki oboznoyi fabriki dlya konspiraciyi znachilisya pozhezhnimi Ekstrafona Hocha poloneni j buli najdeshevshoyu robochoyu siloyu pislya taboru voni pogodzhuvalisya pracyuvati za minimalnu platnyu Vozovka bula bilshe socialnim pidpriyemstvom nizh pributkovim Keruvav virobnictvom inzhener V Kashpar yakij v 1907 roci oblashtuvav na Shulyavci park Stromovka Tilki navesni 1916 roku vijshov oficijnij dozvil vikoristovuvati polonenih u vijskovij promislovosti Robitnikiv na fabrici stalo 300 yim zbilshili zarobitnu platnyu Oboznij fabrici nadavav spriyannya general M O Hodorovich pomichnik golovnogo nachalnika Kiyivskogo vijskovogo okrugu Voseni 1916 roku dlya Vozovki pobudovana vlasna lisopilka na vul Dmitrivskij a na Demiyivci na vul Sovskij vidkriti avtomajsterni na bazi kolishnoyi firmi Laurin i Klement Naprikinci 1917 na pochatku 1918 rr virobnictvo zupineno cherez brak sirovini u 1919 roci obladnannya fabriki bulo eksproprijovano bilshovikami Ostannij raz v arhivnih dokumentah fabrika zgaduyetsya u zhovtni 1919 roku koli yiyi majno bulo zastrahovano strokom na 1 rik v strahovij kompaniyi Hvilya Yindrzhishek u chervni 1919 roku vzhe viyihav do Chehiyi Z 1922 roku na teritoriyi fabriki pracyuvali majsterni vagova fabrika z 1928 roku Kiyivskij zavod vagiv potim zavod porcijnih avtomativ U 1975 roci zavod peretvoreno u virobniche ob yednannya VEDA Vagovi elektronni dozuyuchi avtomati LiteraturaZheleznyj Anatolij Letopis deyatelnosti v Rossii grammofonnoj kompanii Ekstrafon 1910 1917 15 grudnya 2013 u Wayback Machine Ribakov M O Nevidomi ta malovidomi storinki istoriyi Kiyeva Kiyiv Kij 1997 S 295 309 ISBN 966 7161 15 3 Zheleznyj A I Nash drug gramplastinka Kiyiv 1989 Aleksandr Tihonov Plastinki starogo Kieva Zvukorezhissyor Moskva 2003 Vip 4 z dzherela 16 bereznya 2012 Procitovano 27 sichnya 2011 Aleksandr i Dina Muratovy Jindrzhih Jindrzhishek ili Genrih Ignatevich Nekoronovannyj korol russkih chehov Russkoe slovo Praga 2009 Vip 7 8 9 10