Appendix Vergiliana

Appendix Vergiliana («Додаток до Вергілія») — комплекс поетичних текстів, які приписуються римському поетові Вергілію. Римський граматик Мавр Сервій Гонорат називає вісім , у римського історика Светлонія фігурують шість із них, окремі твори згадуються в інших античних авторів.

Appendix Vergiliana
Жанр	вірш^[d]
Автор	^d
Мова	латина

У науці немає єдиної думки про те, які тексти з цього списку дійсно належать перу Вергілія. В епоху гіперкритицизму вважалося, що майже весь вміст Appendix Vergiliana — твори невідомих поетів, сучасників Вергілія чи представників пізнішої доби. З середини XX століття картина стала складнішою: є дві крайні точки зору (багато німецьких дослідників на чолі з Карлом Бюхнером виступали за гіперкритицизм, більшість італійців вважає, що весь Appendix дійсно написаний Вергілієм) і одна компромісна, згідно з якою список справжніх вергілієвих робіт може включати більше двох пунктів, а решта могла бути написана членами того ж літературного гуртка і, відповідно, теж має цінність для біографії поета.

Склад

• «Комар» — невелика поема, яку Вергілій написав, за даними Светонія, у 16-річному віці (на думку деяких дослідників, найпізніша з можливих датувань — середина 44 року до н. е. ). Її герой — пастух, який засинає на сонці, не помічаючи, як до нього повзе гадюка. Комар жалить пастуха, той прокидається, вбиває комара і помічає змію. Вбивши і її, людина ховає свого рятівника і пише віршовану епітафію на могильному камені . Більшість дослідників бачить у цій поемі пародіювання стилю ритора Епідія, який навчав Вергілія ораторському мистецтву; Тадей Зелінський припустив, що це переклад з грецької . Поема могла бути присвячена Гаю Октавію / Октавіану : можливо, саме до нього Вергілій звертається кілька разів як до «святого хлопчика» («Хлопчик святий, тобі ця пісня…» ). Втім, звучать голоси проти цієї гіпотези . Більшість дослідників вважає, що поема була написана невідомим поетом «епохи Тіберія — Клавдія» .
• Скопа (Кіріс) — поема, що розповідає про Скіллу. Ця героїня грецьких міфів із любові до царя Крита Міноса занапастила свого батька, а після цього перетворилася на птаха. В окремих рядках є явна перекличка з Енеїдою, і це аргумент на користь того, що поема була написана вже після смерті Вергілія . Згідно з однією з версій, Вергілій почав її писати, а закінчив пізніше інший поет, що залишився безіменним .
• Вірш « Прокляття», написаний на високому художньому рівні, може бути пов'язаний з тимчасовою втратою Публієм його мантуанських володінь : ліричний герой проклинає свої «роздерті землі» , які йому доводиться залишити, і згадує кохану на батьківщині на ім'я Лідія . І тут автором міг бути «неотерик» Публій Валерій Катон .
• Після І століття н. е. могли бути написані дидактична поема «Етна» та вірш «Люкарниця»; «Етну», мабуть, приписали Вергілію тільки через те, що в «Енеїді» є емоційний опис цього вулкана .
• «Суміш» є невпорядкованою збіркою невеликих віршів, більшість яких могла бути написана Вергілієм у молодості (тільки одне відноситься до часу, коли поет писав «Енеїду»).
• Поема «Сніданок» (Moretum)  — побутоописний епос, в якому будні селянина зображені без будь-якої ідеалізації. Судячи з окремих рядків, «Сніданок» створено після «Георгік», і одні дослідники вважають, що автори двох поем дотримувалися схожих поглядів значення селянської праці, інші — що автор «Сніданку» сміється з Вергілія .

Примітки

1. Сервий, 2001.
2. Гаспаров, 1979, с. 11—12.
3. Дуров, 2000, «Appendix Vergiliana».
4. Гаспаров, 1979, с. 11—12.
5. Гаспаров, 1979, с. 529—530.
6. Бондаренко, 2018, с. 63.
7. Гаспаров, 1979, с. 530—531.
8. Бондаренко, 2018, с. 63—64.
9. Бондаренко, 2018.
10. Вергилий, 1979, Комар, 26.
11. Межерицкий, 1994.
12. Альбрехт, 2004, с. 777.
13. Гаспаров, 1979, с. 535.
14. Бондаренко, 2018, с. 64.
15. Гаспаров, 1979, с. 542.
16. Вергилий, 1979, Проклятия, 2.
17. Бондаренко, 2018, с. 67.
18. Машкин, 1949.
19. Appendix Vergiliana. оригіналу за 14 березня 2019. Процитовано 10 березня 2019.
20. Бондаренко, 2018, с. 68.
21. Бондаренко, 2018, с. 66—68.
22. Ошеров, 1988, с. 124.

Література

• Твори Вергілія у перекладі М. Білика і М. Зерова на сайті ae-lib.org.ua
• Вергілій. Буколіки, Георгіки, Енеїда
• Вергілій. Енеїда: Поема / пер. Михайла Білика. — Харків : Фоліо, 2003. — 350 с. — (Бібліотека світової літератури) — .
• Philip Wentworth Buckham Miscellanea Virgiliana: in scriptis maxime eruditorum virorum varie dispersa, in unum fasciculum collecta. — = Printed for W.P. Grant. — 1825. — 308 pp. (англ.)
• Публий Вергилий Марон. Буколики. Георгики. Энеида. — М. : Художественная литература, 1979. — 550 с. (рос.)
• Мавр Сервий Гонорат. Комментарии к «Энеиде» // Вергилий. Энеида. — М. : Лабиринт, 2001. — С. 260—285. — . (рос.)
• Альбрехт М. История римской литературы. — М. : Греко-латинский кабинет, 2004. — Т. 2. — 704 с. — . (рос.)
• Бондаренко М. Вергилий. — М. : Молодая гвардия, 2018. — 336 с. — (Жизнь замечательных людей) — . (рос.)
• Гаспаров М. Вергилий — поэт будущего // Вергилий. Буколики. Георгики. Энеида. — М. : Наука, 1979. — С. 5—34. (рос.)
• Дуров В. История римской литературы. — СПб. : Филологический факультет СПбГУ, 2000. — 624 с. — . (рос.)
• Машкин Н. Принципат Августа. Происхождение и социальная сущность. — М.-Л. : Издательство АН СССР, 1949. — 685 с. (рос.)
• Межерицкий Я. Поэзия и политика времени становления принципата // Nostos. Сборник статей и очерков, посвященный 65-летию жизни и творчества поэта и исследователя античности Георгиса Я. Велласа. — Афины, 2001. — С. 77—90. (рос.)
• Межерицкий Я. «Республиканская монархия»: метаморфозы идеологии и политики императора Августа. — М., Калуга : ИВИ РАН, КГПУ, 1994. — 444 с. (рос.)
• Ошеров С. Крестьянский быт в поэме «Moretum» // Быт и история в античности. — М. : Наука, 1988. — С. 114—126. (рос.)

Посилання

• Corpus Scriptorum Latinorum's Appendix Vergiliana: Links to Latin texts and English translations
• Appendix Vergiliana: The Minor Poems of Vergil in English translation by Joseph J. Mooney.
• Works in the Appendix Vergiliana at Perseus Digital Library