Катаревуса

Катаре́вуса, або кафаре́вуса (грец. καθαρεύουσα — очищена) — архаїчна еллінізована форма грецької мови, створена у XIX столітті за ініціативою Адамантіоса Кораїса (1748—1833). Він намагався знайти «золоту середину» в питанні, що гостро постало після здобуття Грецією незалежності: якій мові бути державною — старогрецькій чи новогрецькій, що формувалася як жива народно-розмовна мова (димотика).

Стаття з серії:
Грецька мова

---

• Прагрецька мова
• Мікенська мова
• Давньогрецька мова
• Койне
• Середньогрецька мова
• Новогрецька мова
  • Катаревуса
  • Димотика

Основою катаревуси є давньогрецьке койне; власне катаревусою ніхто ніколи не говорив — це штучна мова. Консервативні кола намагалися насаджувати її як «чисту» та «істинну» грецьку мову. Відтак у XIX столітті катаревуса стала офіційною літературною мовою. Нею було складено всі офіційні державні та церковні документи. Цей статус катаревуса зберігала до 1976 року, коли після встановлення демократії в країні державною мовою було проголошено димотику. Усі тогочасні грецькі письменники вважали престижним писати твори катаревусою, бо ніби писали їх справжньою давньогрецькою. Хоча різниця між ними насправді досить істотна.

Сучасний вжиток

Лексикон катаревуси містить здебільшого архаїчні форми слів і зовсім позбавлений багатьох новітніх слів, що були запозичені з турецької, англійської та слов'янських мов. У порівнянні з сучасною димотикою граматика катаревуси складніша. Нині катаревуса залишається штучною формою грецької мови. Вона використовується лише церквою, а у грецькій столиці Афінах видається консервативний журнал «Естія» виключно катаревусою. Її вивчають студенти-філологи грецьких університетів як культурно-історичний феномен.

Катаревуса також значно вплинула на топоніміку: наприклад, у багатьох мовах, зокрема і в українській, вживається «Іракліон» замість «Іракліо», «Уранополіс» замість «Урануполі», зрештою «Афіни» у множині замість «Афіна».

Посилання

• Катаревуса // Енциклопедичний словник класичних мов / Л. Л. Звонська, Н. В. Корольова, О. В. Лазер-Паньків та ін. ; за ред. Л. Л. Звонської. — 2-ге вид. випр. і допов. — К. : ВПЦ «Київський університет», 2017. — С. 244. — .
• Катаревуса та димотика [ 7 березня 2016 у Wayback Machine.]