Казимир Делямар

Казимир Делямар (фр. Théodore-Casimir Delamarre; 16 січня 1797 — 18 лютого 1870) — французький політик, сенатор, славіст, редактор впливового часопису , секретар Паризького географічного товариства, близький приятель французького імператора Наполеона III.

Казимир Делямар
фр. Théodore Casimir Delamarre
Народився	16 січня 1797(1797-01-16)^[1]^[2] Данкур
Помер	18 лютого 1870(1870-02-18)^[1]^[2](73 роки) Булонь-Біянкур
Поховання	Пер-Лашез і ^d
Країна	Франція
Діяльність	політик, банкір, медіамагнат
Знання мов	французька
Членство	^d
Титул	^d
Посада	Q59557779? і Q51638423?
Діти	^d і ^d
Нагороди
«Що таке росіяни? Етнографічне дослідження за працею Вікеснеля» (1871), «П'ятнадцятимільйонний європейський народ, забутий в історії» (1869). Одна з найвідоміших його праць — Петиція в українській справі, яку він вніс до французького сенату на початку лютого 1869 року, а пізніше видав під назвою двома мовами — французькою та німецькою. В цій Петиції Казимир Делямар першим з діячів Заходу підняв на державному рівні питання про захист українського народу, який з останньої чверті XVIII ст. перебував в тіні Московської держави і в XIX ст. був уже забутий у країнах Європи. Зокрема, в своїй Петиції до французького сенату К. Деламар пише: Живучи між Московією та, власне кажучи, Польщею, рутенці, до яких одних раніше відносилися назви «руси» (Russes) і «русини» (Russiens), були поневолені у минулому столітті московитами, і народ завойовник сам на себе поширив ім’я переможеного народу, щоби надати собі позірних прав на володіння ним. Через це слова «руси» (Russes) і «московіти» видаються нам сьогодні синонімами, тоді як насправді вони є цілком різними для історика. А також: В Європі існує народ, забутий істориками – 15-мільйонний народ русинів, 12½ мільйонів під російським царем і 2½ мільйона під австро-угорською короною... Він існує, має свою історію, відмінну від історії Польщі і ще більш відмінну від історії Московщини, він має свої традиції, свою мову, осібну від польської та московської, він має виразну осібність, за яку бореться... Історія не може забути, що до Петра І ті, кого ми нині звемо русинами, тоді називались русами чи руськими, що їхня батьківщина була Руська земля чи Русь, а теперішні руси тоді були московитами і їхня батьківщина була Московщина"... Москалі привласнили ім'я русинів, щоб надати собі очевидні права на володіння цим народом. Це змішування дало можливість москалям змішувати в єдинім спільнім імені росіян русинів – без сумніву слов'ян, і москалів, слов'янство яких більш, ніж сумнівне. Примітки Sycomore / Assemblée nationale d:Track:Q193582d:Track:Q15271528 Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011. d:Track:Q19938912d:Track:Q54837d:Track:Q193563 Джерела В. Січинський. «Чужинці про Україну». — Л.: «Світ», 1991. — С. 83. — Посилання Делямар Казімір // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1958. — Т. 2 : Д — Є, кн. 3. — С. 316. — 1000 екз. Тарас Лучук. Петиція Казимира Делямара // Zbruch, 21.02.2016 [ 27 січня 2022 у Wayback Machine.] Делямар // Українська загальна енциклопедія: Книга Знання. В 3-х т. — Т. 1: А–Ж / Під гол. ред. І. Раковського. ; В. Дорошенко, М. Рудницький, В. Сімович. — Львів; Станіславів; Коломия: Рідна школа, 1930. — С. 1036. — 676 (1312) с. стб. ІСТОРИЧНІ ЗВ'ЯЗКИ ФРАНЦІЇ З УКРАЇНОЮ ДО 1991 р. // Країни світу і Україна: енциклопедія: в 5 т. / редкол. : А. І. Кудряченко (голова) та ін.; — Т. 1 : Північна Європа. Західна Європа. Південна Європа / науковий редактор 1-го тому А. Г. Бульвінський. — ДУ «Інститут всесвітньої історії НАН України». — Київ: Видавництво «Фенікс», 2017. — С. 377. — 564 с. (Т. 1) Погляди на історію України XVIII—XIX століть у працях французьких вчених, дипломатів та політиків // Німці, французи і англійці про Україну та український народ у XVII—XIX століттях / П. П. Брицький, П. О. Бочан; Чернівец. нац. ун-т ім. Ю. Федьковича. — Чернівці: Технодрук, 2011. — С. 226—230. — 306 с. — . Нарощення російської імперської експансії // Україна як цивілізаційний суб'єкт історії та сучасності: національна доповідь / Ред. кол.: С. І. Пирожков, В. А. Смолій, Г. В. Боряк, Я. В. Верменич, С. С. Дембіцький, О. М. Майборода, С. В. Стоєцький, Н. В. Хамітов, Л. Д. Якубова, О. В. Ясь. НАН України. Інститут історії України. — К.: Ніка-Центр, 2020. — С. 83. — 356 с. — . Ганна Черкаська. Казимир Делямар // uahistory.com, березень 2018 [ 27 січня 2022 у Wayback Machine.]  — див. № 13.