Азербайджанський фольклор

Азербайджанський фольклор — усна народна творчість азербайджанського народу, представлена трудовими, обрядовими та побутовими піснями, легендарними, любовними та історико-героїчними епічними творами (дастанами), казками, гуморесками (лятіфа), прислів'ями, приказками, загадками. Такі дастани, як «Кероглу», «Аслі та Керем», , займають основне місце в азербайджанському фольклорі. Багато з них пов'язані з історичними подіями і відбивають патріотичні, гуманістичні почуття народу.

Оповідач у Баку. Август Вільгельм Кізеветтер (1811—1865).

Народне театралізоване дійство «Коса ве гелин» (коса і наречена) під час фестивалю Новруз у Баку

Мистецтво ашугів

Докладніше: Мистецтво азербайджанських ашугів

Мистецтво азербайджанських ашугів вважається символом національної ідентичності та хранителем азербайджанської мови, літератури і музики. Ашуги в Азербайджані завжди висловлювали почуття народу, оспівували відданість батьківщині.

Ашузька творчість, є вільною, вирізняється досить широким і різноманітним змістом, який включає епічні дастани, пісні, що оспівують свободу і героїзм народу, а також дружбу і любов.

Музично-поетична творчість ашугів займає помітне місце в професійній усній традиції азербайджанської музики.

2009 року мистецтво азербайджанських ашугів включено до репрезентативного Списку нематеріальної культурної спадщини ЮНЕСКО. Серед пам'яток народної поезії переважають ліричні вірші і гошма. А починаючи з XVI—XVII ст. записуються твори народних співаків-ашугів, які були основними творцями народної поезії. Донині дійшли твори таких ашугів, як ^[ru], Сари-ашуг, Аббас Туфарганли, ^[ru] та ін. Серед азербайджанських ашугів кінця XIX—XX ст. можна назвати Алескера, Гусейна Бозалганли, Асада Рзаєва, Мірзу Байрамова, Шамшира Годжаєва, Іслама Юсіфова, Гусейна Джавіда, пісні яких дуже популярні.

Казки

Азербайджанські казки, твори усної творчості азербайджанського народу. Вони різноманітні за змістом і багаті за своєю формою. В азербайджанських казках відбилося героїчне минуле азербайджанського народу, його боротьба проти місцевих і іноземних поневолювачів, духовно-моральні та суспільно-філософські погляди. Казки донесли до наших днів найдавніші народні традиції і звичаї місцевого народу. В них зображені картини природи Азербайджану, його зелені луки і пасовища, гори, дзюркотливі річки, квітучі сади і багато іншого.

За своєю суттю і за змістом азербайджанські казки умовно поділяються на три види: «казки про тварин», «казки про простих людей» і «чарівні казки».

Легенди

В процесі формування азербайджанської прози одним з жанрів, що займають особливе місце, були перекази. Дія в переказах охоплює конкретні історичні факти і події, і закінчуються перекази повчальної кінцівкою.

Азербайджанські перекази поділяються на 3 види:

• морально–повчальні;
• топонімічні перекази;
• релігійні перекази.

Якщо в першій групі перекази мають на меті прищеплення морально — повчальних якостей, то друга група, переважно, виникла у зв'язку з життям народу, його побутом, у зв'язку з назвами річок, гір, сіл тощо.

З цієї точки зору прикладом є перекази, пов'язані з горою Бешбармаг (5 пальців), Пирабджабар, Сельджабар, Пірсаат.

У третій групі переказів також привертає увагу повчальна кінцівка. В їх числі є перекази пов'язані з окремими пророками, священними вогнищами, з конкретними подіями і фактами, що стосуються ахундів (релігійний служитель) і газі (учасники війни). Наприклад, перекази, пов'язані з пророком Сулейманом, можна віднести до найцікавіших переказів третьої групи.

Однією з найвідоміших легенд Азербайджану є легенда про Дівочу вежу («Гиз галаси»). Існує безліч легенд і переказів пов'язаних зі спорудженням даної вежі.

Пісні

Пісенна творчість, відбиває різні боки життя народу. Вона охоплює трудові пісні («Зехметін ішигі» — «Промені праці», «Бічінчі негмесі» — «Пісня косаря» та ін.), історичні («Гачаг Набі», «Піяда Кер-огли» — «Піший Кер-огли», та ін), ліричні («Бу гелен яру бензер» — «Ти схожа на кохану», ^[ru]» — «Глянь сюди», «Галанин дібінде» — «Біля підніжжя фортеці», «Ай, лачин» — «О, сокіл», ^[ru] — «Золотокоса наречена» та ін), обрядові («Гей, лалла» — весільна, і ін), жартівливі («Єрі, єрі» — «Йди, йди», та ін) тощо. Мелодика пісень майже завжди характеризується низхідним рухом, варіантним розвитком заголовних поспівок. Винятково багата метроритміка пісень, підпорядкована тактовим розмірами — 6/8, 3/4, 2/4. Пісні виконуються соло, рідше — хором (переважно в унісон).

Дастан

Дастан, один з найдавніших і масштабних проявів епічного мислення тюркських народів, є основним фактором, що зв'язує творчість ашугів і усну народну літературу. В дастані поєднані поезія і проза. З цієї причини, дастан вважається не тільки епічним, але й лірико-епічним твором.

Дастан ділиться на 2 групи:

• героїчний дастан;
• любовний дастан.

Найвідомішими і поширеними серед азербайджанського народу є дастани «Кітабі деде Коркуд», «Кероглу», «Втікач Набі», «Втікач Керем», «Саттархан», «Аслі та Керем», «Тахір і Зохра», «Аббас і Гюльгез», «Шах Ісмаїл» тощо.

Прислів'я

• Барана підвішують за баранячу ногу, цапа — за цапину.
• Біда на голову з язика валиться.
• Біда не приходить сама.
• Без чоловіка жінка, що кінь без вуздечки.
• Без півня і ранок не настане.
• Білу стіну в будь-який колір пофарбуєш.
• Благочестя не до бороди пристало, а то й коза б стала священником.
• Близький сусід кращий від далекого родича.
• Бог в димохід нічого не кине — сам зароби.
• Бійся осені — за нею зима; не бійся зими — за нею весна.
• Біль забувається, звичка — ні.
• Будь рабом совісті і паном волі.
• Будь слугою совісті і господарем волі.
• Був би місяць зі мною, а зірки — плювати.
• Без біди і друга не знаєш.
• Без кота мишам масляна.
• Без муки нема науки.
• Без вогню диму не буває.
• Без батька — пів сироти, а без матері — вся сирота.
• Без праці меду не поїси.
• Береженого і бог береже.
• Ближня солома краще, ніж далеке сінце.
• Близький сусід краще, ніж далека рідня.
• Битливій корові бог ріг не дає.
• Більше слухай, а менше говори.
• Великому кораблю велике плавання.

Загадки

Загадки, один з найцікавіших жанрів, що виникли шляхом художнього втілення видимих і невидимих рис багатьох життєвих фактів і подій.

Історія зародження загадок пов'язана з дуже давніми часами. У книзі М. Кашгарі «Дівані-люгаті-іт тюрк» (Словник тюркських мов, XI століття) йдеться про зародження загадок у тюркських кланах під назвою «Табзуз». У тюрків загадки і іменуються як «білмеджа», «тапишма», «тапмаджа» «матал», «ушук» тощо.

Азербайджанські загадки :

• Проти сонця сильна,
  Проти вітру слабка,
  А сама незряча –
  Нема очей, а плаче.(Хмара)
• Вдень і вночі напоготові,
  На льоту, на скаку,
  Він на млині господар
  І працівник на току.(Вітер)
• В небі починається,
  На землі закінчується(Дощ)
• В криницю дядечко звалився,
  Так вухами зачепився.(Кинджал у піхвах)
• У неї смутку немає,
  Я йду — вона слідом.(Глобус)
• Є кавун, в ньому зерен немає,
  А вмістить весь білий світ.(Глобус)
• Привчається до праці,
  Збирає заздалегідь їжу,
  Спить всю зиму безперервно.
  Хто мені назве?
  (Мурашка)
• День і ніч іде дівиця –
  Їй не можна зупинитися.
  (Річка)
• Блакитний атлас,
  Дорогий атлас,
  А посередині –
  Золотистий таз.
  (Небо і сонце)

Примітки

1. Азербайджанская Советская Социалистическая Республика // Большая советская энциклопедия : в 30 т. / главн. ред. А. М. Прохоров. — 3-е изд. — М. : «Советская энциклопедия», 1969—1978. (рос.)
2. Азербайджанская музыка // Музыкальная энциклопедия / под ред. Ю. В. Келдыша. — М. : Советская энциклопедия, Советский композитор, 1973. — Т. 1.