Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Олександр Михайлович Бенуа (1862—1944) — генерал-майор російської імператорської армії, генеральний хорунжий Української армії, герой Першої світової війни.
| Бенуа Олександр Михайлович | |
|---|---|
 | |
| Народження | 9 серпня 1862 |
| Смерть | 21 березня 1944 (81 рік) Вернігероде, Гарц, Саксонія-Ангальт, Німеччина |
| Приналежність |  Російська імперія Українська Держава |
| Рід військ | артилерія |
| Освіта | d |
| Звання | Генерал-майор |
| Війни / битви | Китайський похід (1900—1901) Російсько-японська війна Перша світова війна Громадянська війна |
| Рід | Бенуа[d] |
| Нагороди |      |
Біографія
Народився 9 серпня 1862 року в родині підполковника Михайла Леонтійовича Бенуа. Навчався в 2-му кадетському корпусі, після закінчення якого 30 серпня 1879 року був прийнятий до Першого військового Павловського училища. Випущений 8 серпня 1881 року прапорщиком до 23-ї артилерійської бригади. Продовжуючи службу з польової пішої артилерії Бенуа послідовно отримав офіцерські чини підпоручика (4 грудня 1883), поручника (8 грудня 1885), штабскапітана (13 грудня 1892) та капітана (13 липня 1897).
У 1900—1901 роках у лавах 4-ї батареї 4-ї Східно-Сибірської стрілецької артилерійської бригади брав участь у Боксерському повстанні у Китаї, потім брав участь у російсько-японській війні, відзначився в бою біля гори Високої (епізод облоги Порт-Артура, де був поранений. За бойові відзнаки одержав звання підполковника (зі старшинством від 3 травня 1904 року).
4 серпня 1910 року, возведений в офіцерський чин полковника, Олександр Бенуа був призначений командиром 2-го дивізіону 10-ї Сибірської стрілецької бригади.
Після початку Першої світової війни Бенуа був відряджений з Харбіна до Санкт-Петербурга, де отримав призначення на посаду командира 1-го дивізіону 5-ї артилерійської бригади.
Найвищим наказом від 9 березня 1915 року йому було вручено Золоту зброю «За хоробрість».
 | За те, що 28 серп. 1914 р., перебуваючи на пункті спостереження під рушничним вогнем, умілим управлінням вогнем свого дивізіону по ст. Каміонці і прилеглих до неї окопів, дав можливість Вологодському 18-му піхотному полку атакувати супротивника і змусити його відступити. |  |
Найвищим наказом від 19 травня 1915 Бенуа був нагороджений орденом Святого Георгія 4-го ступеня.
| | За те, що під час боїв на р. Сяні, 22 жовтня 1914 р., біля с. Монастерж, вогнем своїх 5-ти батарей зупинив наступ переважаючих австрійських сил, чим дав можливість нашим військам своєчасно підтягнути резерви, а потім засмутив сильним і влучним вогнем частини супротивника, що займали окопи та забезпечив заняття їх нашими військами та подальше їх утримання. | |
З 19 квітня 1915 року командував 42-ою артилерійською бригадою. 2 лютого 1916 року одержав звання генерал-майора (зі старшинством від 20 травня 1915 року) із затвердженням на посаді. Після лютневої революції, 28 квітня 1917 року призначений інспектором артилерії 19-го армійського корпусу.
Після Жовтневого перевороту залишився в Україні та вступив до армії гетьмана Павла Скоропадського з чином генерального хорунжого і з 7 вересня 1918 року Олександр Бенуа командував 13-ю легкою артилерійською бригадою. Потім перебував у складі Добровольчого імені графа Келлера корпусі та в артилерійському управлінні Російської Західної армії.
У грудні 1919 року емігрував до Німеччини, до 10 червня 1920 року утримувався у таборі Альтенграбов, потім перебував у таборах Кведлінбург і Шейен. Був членом Товариства взаємодопомоги офіцерів колишніх Російських армії та флоту в Німеччині та членом емігрантського Товариства офіцерів-артилеристів.
Помер 21 березня 1944 року у Вернігероді.
Художник Олександр Бенуа, який доводився Олександрові Михайловичу двоюрідним братом, писав про військову гілку своєї династії:
Вкажу відразу, що один із братів батька Михайла, (зображений праворуч на портреті), готувався присвятити себе військовій кар'єрі і виховувався в кадетському корпусі; дійшовши по службі до чину полковника, він завершив свій життєвий шлях вихователем в Пажеському корпусі. Типовий вояка Миколаївської епохи цей дядько Мішель представлений на акварелі Аполлінарія Горавського, що сидить верхи на стільці з довгою трубкою в руці (Двоє з синів цього Мішеля Бенуа були також військовими. Один був важко поранений в голову під час російсько-турецької війни 1878 року і так від цього поранення і не одужав, інший — генерал Олександр Михайлович Бенуа, після революції, в 1920-х роках емігрував до Німеччини і жив на допомогу від німецького уряду у Вернігероді в Гарці, займаючись продажем листівок, які він сам обклеював зібраними ним засушеними квітами. З початку цієї війни його помістили у богадільню, яка була зруйнована бомбою під час нальоту. Він уцілів, але невдовзі помер (у листопаді 1943 року).).
Нагороди
Серед інших нагород Бенуа мав ордени:
- орден Св. Станіслава II ступеня (1900)
- орден Св. Анни IV ст. (1904)
- орден Св. Анни II ст. з мечами (1905)
- орден Св. Володимира IV ступеня з мечами та бантом (1905)
- орден Св. Володимира III ст. (1912)
- Золота зброя (09.03.1915)
- орден Св. Георгія IV ст. (19.05.1915)
- орден Св. Станіслава I ступеня з мечами (26.11.1916)
Примітки
- Последний бой за гору Высокая. оригіналу за 26 січня 2012. Процитовано 31 січня 2012.
- в своих воспоминаниях ошибочно считает что Бенуа уже в этот момент был генерал-майором и командовал одной из кавалерийских бригад (См.: Чиркин С. В. Двадцать лет службы на Востоке. Записки царского дипломата. — М., 2006. — С. 237, 370. — ).
- Высочайшие приказы по Военному ведомству. К № 1276 «Разведчика». — С. 300
- Высочайшие приказы по Военному ведомству. К № 1290 «Разведчика». — С. 772
- Жизнь художника. Воспоминания. Т. 1. Ч. 1. [ 2020-02-18 у Wayback Machine.] — Нью-Йорк, 1955. — С. 28.
- Ця дата суперечить більшості інших джерел.
Джерела
- Волков С. В. Генералитет Российской империи. Энциклопедический словарь генералов и адмиралов от Петра I до Николая II. Том I. А—К. — М., 2009. — С. 144—145. —
- Волков С. В. Генералы и штаб-офицеры русской армии. Опыт мартиролога. Том 1. — М., 2012. — С. 117. —
- Список полковникам по старшинству. Составлен по 1 марта 1914 г. — СПб., 1914. — С. 632
- Список генералам по старшинству. Исправлен по 10 июля 1916 г. — Пг., 1916. — С. 159
- Шабанов В. М. Военный орден Святого Великомученика и Победоносца Георгия. Именные списки 1769—1920. Биобиблиографический справочник. — М., 2004. — С. 407. —
- Бенуа Олександр Михайлович. (рос.) // grwar.ru — Російська імператорська армія в Першій світовій війні.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Oleksandr Mihajlovich Benua 1862 1944 general major rosijskoyi imperatorskoyi armiyi generalnij horunzhij Ukrayinskoyi armiyi geroj Pershoyi svitovoyi vijni Benua Oleksandr MihajlovichNarodzhennya9 serpnya 1862 1862 08 09 Smert21 bereznya 1944 1944 03 21 81 rik Vernigerode Garc Saksoniya Angalt NimechchinaPrinalezhnistRosijska imperiya Ukrayinska DerzhavaRid vijskartileriyaOsvitadZvannyaGeneral majorVijni bitviKitajskij pohid 1900 1901 Rosijsko yaponska vijna Persha svitova vijna Gromadyanska vijnaRidBenua d NagorodiU Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej iz prizvishem Benua BiografiyaNarodivsya 9 serpnya 1862 roku v rodini pidpolkovnika Mihajla Leontijovicha Benua Navchavsya v 2 mu kadetskomu korpusi pislya zakinchennya yakogo 30 serpnya 1879 roku buv prijnyatij do Pershogo vijskovogo Pavlovskogo uchilisha Vipushenij 8 serpnya 1881 roku praporshikom do 23 yi artilerijskoyi brigadi Prodovzhuyuchi sluzhbu z polovoyi pishoyi artileriyi Benua poslidovno otrimav oficerski chini pidporuchika 4 grudnya 1883 poruchnika 8 grudnya 1885 shtabskapitana 13 grudnya 1892 ta kapitana 13 lipnya 1897 U 1900 1901 rokah u lavah 4 yi batareyi 4 yi Shidno Sibirskoyi strileckoyi artilerijskoyi brigadi brav uchast u Bokserskomu povstanni u Kitayi potim brav uchast u rosijsko yaponskij vijni vidznachivsya v boyu bilya gori Visokoyi epizod oblogi Port Artura de buv poranenij Za bojovi vidznaki oderzhav zvannya pidpolkovnika zi starshinstvom vid 3 travnya 1904 roku 4 serpnya 1910 roku vozvedenij v oficerskij chin polkovnika Oleksandr Benua buv priznachenij komandirom 2 go divizionu 10 yi Sibirskoyi strileckoyi brigadi Pislya pochatku Pershoyi svitovoyi vijni Benua buv vidryadzhenij z Harbina do Sankt Peterburga de otrimav priznachennya na posadu komandira 1 go divizionu 5 yi artilerijskoyi brigadi Najvishim nakazom vid 9 bereznya 1915 roku jomu bulo vrucheno Zolotu zbroyu Za horobrist Za te sho 28 serp 1914 r perebuvayuchi na punkti sposterezhennya pid rushnichnim vognem umilim upravlinnyam vognem svogo divizionu po st Kamionci i prileglih do neyi okopiv dav mozhlivist Vologodskomu 18 mu pihotnomu polku atakuvati suprotivnika i zmusiti jogo vidstupiti Najvishim nakazom vid 19 travnya 1915 Benua buv nagorodzhenij ordenom Svyatogo Georgiya 4 go stupenya Za te sho pid chas boyiv na r Syani 22 zhovtnya 1914 r bilya s Monasterzh vognem svoyih 5 ti batarej zupiniv nastup perevazhayuchih avstrijskih sil chim dav mozhlivist nashim vijskam svoyechasno pidtyagnuti rezervi a potim zasmutiv silnim i vluchnim vognem chastini suprotivnika sho zajmali okopi ta zabezpechiv zanyattya yih nashimi vijskami ta podalshe yih utrimannya Z 19 kvitnya 1915 roku komanduvav 42 oyu artilerijskoyu brigadoyu 2 lyutogo 1916 roku oderzhav zvannya general majora zi starshinstvom vid 20 travnya 1915 roku iz zatverdzhennyam na posadi Pislya lyutnevoyi revolyuciyi 28 kvitnya 1917 roku priznachenij inspektorom artileriyi 19 go armijskogo korpusu Pislya Zhovtnevogo perevorotu zalishivsya v Ukrayini ta vstupiv do armiyi getmana Pavla Skoropadskogo z chinom generalnogo horunzhogo i z 7 veresnya 1918 roku Oleksandr Benua komanduvav 13 yu legkoyu artilerijskoyu brigadoyu Potim perebuvav u skladi Dobrovolchogo imeni grafa Kellera korpusi ta v artilerijskomu upravlinni Rosijskoyi Zahidnoyi armiyi U grudni 1919 roku emigruvav do Nimechchini do 10 chervnya 1920 roku utrimuvavsya u tabori Altengrabov potim perebuvav u taborah Kvedlinburg i Shejen Buv chlenom Tovaristva vzayemodopomogi oficeriv kolishnih Rosijskih armiyi ta flotu v Nimechchini ta chlenom emigrantskogo Tovaristva oficeriv artileristiv Pomer 21 bereznya 1944 roku u Vernigerodi Hudozhnik Oleksandr Benua yakij dovodivsya Oleksandrovi Mihajlovichu dvoyuridnim bratom pisav pro vijskovu gilku svoyeyi dinastiyi Vkazhu vidrazu sho odin iz brativ batka Mihajla zobrazhenij pravoruch na portreti gotuvavsya prisvyatiti sebe vijskovij kar yeri i vihovuvavsya v kadetskomu korpusi dijshovshi po sluzhbi do chinu polkovnika vin zavershiv svij zhittyevij shlyah vihovatelem v Pazheskomu korpusi Tipovij voyaka Mikolayivskoyi epohi cej dyadko Mishel predstavlenij na akvareli Apollinariya Goravskogo sho sidit verhi na stilci z dovgoyu trubkoyu v ruci Dvoye z siniv cogo Mishelya Benua buli takozh vijskovimi Odin buv vazhko poranenij v golovu pid chas rosijsko tureckoyi vijni 1878 roku i tak vid cogo poranennya i ne oduzhav inshij general Oleksandr Mihajlovich Benua pislya revolyuciyi v 1920 h rokah emigruvav do Nimechchini i zhiv na dopomogu vid nimeckogo uryadu u Vernigerodi v Garci zajmayuchis prodazhem listivok yaki vin sam obkleyuvav zibranimi nim zasushenimi kvitami Z pochatku ciyeyi vijni jogo pomistili u bogadilnyu yaka bula zrujnovana bomboyu pid chas nalotu Vin uciliv ale nevdovzi pomer u listopadi 1943 roku NagorodiSered inshih nagorod Benua mav ordeni orden Sv Stanislava II stupenya 1900 orden Sv Anni IV st 1904 orden Sv Anni II st z mechami 1905 orden Sv Volodimira IV stupenya z mechami ta bantom 1905 orden Sv Volodimira III st 1912 Zolota zbroya 09 03 1915 orden Sv Georgiya IV st 19 05 1915 orden Sv Stanislava I stupenya z mechami 26 11 1916 PrimitkiPoslednij boj za goru Vysokaya originalu za 26 sichnya 2012 Procitovano 31 sichnya 2012 v svoih vospominaniyah oshibochno schitaet chto Benua uzhe v etot moment byl general majorom i komandoval odnoj iz kavalerijskih brigad Sm Chirkin S V Dvadcat let sluzhby na Vostoke Zapiski carskogo diplomata M 2006 S 237 370 ISBN 5 85887 231 X Vysochajshie prikazy po Voennomu vedomstvu K 1276 Razvedchika S 300 Vysochajshie prikazy po Voennomu vedomstvu K 1290 Razvedchika S 772 Zhizn hudozhnika Vospominaniya T 1 Ch 1 2020 02 18 u Wayback Machine Nyu Jork 1955 S 28 Cya data superechit bilshosti inshih dzherel DzherelaVolkov S V Generalitet Rossijskoj imperii Enciklopedicheskij slovar generalov i admiralov ot Petra I do Nikolaya II Tom I A K M 2009 S 144 145 ISBN 978 5 9524 4166 8 Volkov S V Generaly i shtab oficery russkoj armii Opyt martirologa Tom 1 M 2012 S 117 ISBN 978 5 91862 007 6 Spisok polkovnikam po starshinstvu Sostavlen po 1 marta 1914 g SPb 1914 S 632 Spisok generalam po starshinstvu Ispravlen po 10 iyulya 1916 g Pg 1916 S 159 Shabanov V M Voennyj orden Svyatogo Velikomuchenika i Pobedonosca Georgiya Imennye spiski 1769 1920 Biobibliograficheskij spravochnik M 2004 S 407 ISBN 5 89577 059 2 Benua Oleksandr Mihajlovich ros grwar ru Rosijska imperatorska armiya v Pershij svitovij vijni