Андійська музика

Андійська музика — традиційна народна музика великого району у Андах та навколишніх рівнинних ділянках Південної Америки, більша частина якого одного часу входила до складу держави Тауантісую (Імперії Інків), а зараз є частиною Чилі, Перу, Аргентини, Еквадору, Болівії, Колумбія і Венесуели.

Кена, традиційний андійський музичний інструмент

Відомо, що духові та ударні інструменти існували в андійському регіоні задовго до прибуття інків, проте активна еволюція музики відбулася за часів Тауантісую. Із прибуттям іспанців в 16 столітті до них були додані струнні інструменти та виникли нові, такі як чаранго, інструмент, що нагадує лютню.

Флейта Пана (ісп. zampoña, варіантами є сіку, айм. siku та антара, кеч. antara) є найстарішим музичним інструментом, що виготовляється у безлічі варіантів. Деякі сучасні флейти Пана здатні відтворювати повний спектр звуків та часто використовуються як сольні інструменти, тоді як традиційніші використовуються у парах; найчастіше саме таке використання застосовується для відтворення мелодії. Найпопулярнішою залишається кена (флейта з вирізами на кінці) та за традиційною методикою виробляється з бамбуку, хоча існують і полівінілхлоридні кени. Зазвичай на кенах грають протягом сухого сезону, а вертикальні флейти, тарки, використовуються протягом вологого сезону. Інші андійські флейти включають тарку (tharqa), пінкільйо (pinquillo) і (moseño). найчастіше використовують барабани і флейти Пана, та грають на весіллях та інших святах.

Протягом 20 століття андійська музика та кільтура помітно змінилися. Наприклад, націоналістична революція в Болівії 1952 року привела до збільшення прав та соціальної свідомості корінного населення. Новий уряд заснував департамент фольклору в межах , а радіостанції почали мовлення кечуа і аймара. В 1965 році відома група , заснована в місті Ла-Пас, створила музичну комбінацію традиційних музичних стилів, розраховану на середній клас країни. Один з членів групи, (швейцарсько-французький флейтист) до того грав разом з і та їх матер'ю в Парижі, та разом з ними почав пропагандувати традиційну андійську музику в Сантьяго, Чилі. В 1960-ті роки вийшли записи таких індійнських груп як , та співака мовою кечуа . Незабаром інші чилійські групи, такі як та використовували роботи Лос-Хайрас і Парра для створення музичного стилю , що повернувся до Болівії в 1980-х роках у творах музикантів стилю , таких як і .

Відомі андійські групи

• Andean Fusion [ 13 жовтня 2016 у Wayback Machine.]
• Illapu [ 8 грудня 2006 у Wayback Machine.]
• Inti-Illimani [ 18 березня 2018 у Wayback Machine.]
• Bolivia Manta^{[недоступне посилання з серпня 2019]}
• Los Incas [ 28 жовтня 2006 у Wayback Machine.]
• Savia Andina [ 10 листопада 2010 у Wayback Machine.]
• Tupay
• Kalamarca
• Llajtaymanta
• Chimizapagua
• Génesis de Colombia
• Neyza [ 13 вересня 2017 у Wayback Machine.]
• Wayanay Inka [ 2 грудня 2019 у Wayback Machine.]

Посилання

• (ісп.)
• Andean Music Radio [ 20 вересня 2008 у Wayback Machine.] (англ.)
• Music from the Andes and Nearby Regions [ 8 липня 2011 у Wayback Machine.] (англ.)(ісп.)
• (ісп.)
• Instrumentos [ 19 серпня 2008 у Wayback Machine.] Los Andinos — зображення популярних латиноамериканських інструментів (ісп.)
•  — опис інструментів (ісп.)